КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/3269/20 Головуючий у 1 інстанції: Бабко В.В.

Провадження № 22-ц/824/8930/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Верланова С.М., Музичко С.Г.,

секретар Шевченко Т.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Дворніцького Олександра Борисовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року у справі за позовом Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення,-

в с т а н о в и в:

В березні 2020 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася з позовом до ОСОБА_5 про виселення. Посилалася на те, що ОСОБА_1 безпідставно займає квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 без законних підстав користується квартирою, яка відноситься до державного житлового фонду. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 05.12.2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права користування даною квартирою. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги. Зважаючи на те, що в спірну квартиру без законних підстав поселилася дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , її зять ОСОБА_3 , онук ОСОБА_4 , позивач просив виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року позов Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено частково.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з безпідставно займаного приміщення, квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовій збір на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в розмірі 2102,00грн, а саме з кожної по 1051,00 грн.

В інший частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про виселення та було порушено охоронюване законом право на житло малолітнього ОСОБА_4 . Фактично оспорюваним рішенням суду було виселено трирічну дитину на вулицю без надання іншого житлового приміщення, що суперечить загальним засадам захисту прав дитини, її якнайкращим інтересам.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник Деснянської районної в місті Києві державної адміністраціїпросить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 , представники КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва", Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачу Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації надано повноваження здійснювати облік житлового фонду та контроль за його використанням, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», доручено районним в місті Києві державним адміністраціям реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».На підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 48 «Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», будинок АДРЕСА_2 знаходиться на балансі та закріплений на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду. Її наймачем з 20 січня 1989 року була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про визнання права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2019у справі №754/16595/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

ОСОБА_1 неправомірно і без законних підстав зайняла і користується спірною квартирою і відмовляється добровільно її звільнити. 01.02.2021 працівниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» встановлено, що у квартирі проживають дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , її зять - ОСОБА_3 і онук ОСОБА_4 , 2019 року народження. Про це був складений відповідний акт.

Службою у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації наданий висновок №102/02/38-7910 від 24.12.2021, в якому зазначено, що батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Дитина ОСОБА_4 , разом з матір`ю та бабою, ОСОБА_1 , проживають в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов та з`ясовано, що умови для дитини створені. З пояснень ОСОБА_2 , вони проживають за цією адресою, оскільки відсутнє інше житло для проживання. Батько дитини, ОСОБА_3 , проживає окремо. У квартирі АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований, вказана квартира приватизацію не проходила. ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до довідки від 24.11.2021 № 23/810у, виданої відділом обліку та розподілу житлової площі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, родина Касян перебуває на квартирному обліку. Згідно довідки від 14.12.2021 № 81 дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 742 Деснянського району міста Києва, малолітній ОСОБА_4 , відвідує вказаний заклад з 01.09.2021. На підставі матеріалів справи та рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 26 від 16.12.2021), орган опіки та піклування, вважає, що позов про виселення є обґрунтованим, але при винесенні рішення просили врахувати житлові інтереси малолітнього ОСОБА_4 .

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в частині виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з безпідставно займаного приміщення, квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, яка передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункт 1 статті 18 Конвенції про права дитини).

У принципі 2 Декларації прав дитини проголошено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів осносвною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст.18 Закону України Про охорону дитинства держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення є ордер, виданий на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Частиною 1 ст. 65 ЖК України визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Частиною 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

За змістом вказаних норм єдиною підставою для виникнення права користування у осіб житлом, яке відноситься до державного або громадського житлового фонду, є надання такій особі ордеру та укладення договору найму або вселення до такого приміщення як членів сім`ї наймача.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона була вселена до квартири за адресою: АДРЕСА_3 ,у 2014 році як член сім`ї наймача ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ЇЇ дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 були вселились до квартири як члені її сім`ї.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження законних підстав вселення в спірну квартиру та користування нею. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 05.12.2018 року, яке набрало законної сили 10.04.2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено.

При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_1 поселилася у спірну квартиру з порушенням положень ст.ст. 58, 65 ЖК України, тому вона не набула права на користування нею.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачка ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_4 вселилися до квартири за адресою: АДРЕСА_3 з дозволу ОСОБА_1 , яка не права користування даною квартирою, а тому суд дійшов законного висновку про наявність підстав для їх виселення разом з ОСОБА_1 ..

Заперечуючи проти позову про виселення відповідачка ОСОБА_2 зазначала, що проживає разом з дитиною в спірній квартирі, оскільки немає іншого житла.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_4 зареєстровані та зберігають за собою право користування житлом за адресою: АДРЕСА_4 . Також з матеріалів справи вбачається, що батько малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 забезпечений житлом за адресою: АДРЕСА_5 .

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права малолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, набуття або втрати права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого пава її батьками. Мати малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_2 не набула законного права користування спірною квартирою, а батько ОСОБА_4 має інше фактичне місце проживання, яке відповідає його реєстрації.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо порушення прав малолітнього ОСОБА_4 на житло є безпідставними. Також колегія суддів звертає увагу на те, що мати малолітнього ОСОБА_4 - відповідачка ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції про виселення її та її малолітнього сина з спірної квартири не оскаржила.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , оскільки при вирішенні позовних вимог суд допустив порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України, яка підлягає застуванню при вирішенні спірних правовідносин, і визначалася позивачем як правова підстава заявлених вимог, особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація просила суд ухвалити рішення про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення. Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , суд першої інстанції помилково не зазначив, що відповідачі підлягають виселення без надання іншого жилого приміщення. Допущена помилка суду першої інстанції підлягає виправленню шляхом зміни резолютивної частини ухваленого рішення по суті позовних вимог. В частині вирішення питання про розподіл судових витрат рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Дворніцького Олександра Борисовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року змінити, виклавши резолютивну частині в наступній редакції.

Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 серпня 2022 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Верланов С.М.

Музичко С.Г.