ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8296/21 Номер провадження 22-ц/814/988/22Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача        Дряниці Ю.В.,

суддів:                 Пилипчук Л.І.,Хіль Л.М.,

секретаря                Клименко Я.О.                        

за участі адвоката Бибика В.А., адвоката Понятенко А.Й.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна з незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСББ «Соборності 40В»звернулося до суду з даним позовом. Вказувало, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , перебуває на балансі ОСББ «Соборності - 40 В». На першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 знаходиться приміщення АДРЕСА_2 –камера сміттєвидалення, площею 3 кв.м. Вказане приміщення використовувалось співвласниками будинку як допоміжне. 14 липня 2021 ОСОБА_1 повідомила позивача, що нежитлове приміщення № 7 на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 квітня 2014 року. Позивач зазначає, що спірне приміщення є приміщенням загального користування (допоміжним), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, а тому не може бути зареєстроване відповідачем в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Таким чином, вважає, що відповідач незаконно здійснив реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 7 та безпідставно володіє, порушуючи права співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з наведеним позивач просив суд скасувати державну реєстрацію та витребуватиіз незаконного володіння ОСОБА_1 вказаний об`єкт нерухомого майна. Також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 4540 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

       Рішення оскаржив позивач,який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з підстав визначених п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України – порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30 липня 2013 року співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 зареєстровано ОСББ «Соборності 40 В». 15.08.2013 року на загальних зборах ОСББ прийнято рішення про прийняття житлового комплексу по АДРЕСА_1 на баланс об`єднання ОСББ «Соборності - 40 В».

31 вересня 2013 року житловий комплекс по АДРЕСА_3 був переданий в управління ОСББ на підставі акта прийняття-передачі комплексу на баланс, підписаного директором попереднього балансоутримувача ТОВ «Управлінська житлова компанія» та головою правління ОСББ «Соборності – 40 В».

07 жовтня 2013 року забудовником ТзДВ «Полтаватрансбуд» ОСББ «Соборності – 40 В» було передано технічну документацію на будинок, зокрема технічний паспорт (інвентарна справа № 27892).

Згідно Акту прийняття-передачі від 11 травня 2009 року, ВАТ «Полтаватрансбуд» передало, а ОСОБА_1 прийняла майнові права на комору АДРЕСА_4 , загальною площею 3,0 кв.м.

ОСОБА_1 оформила право власності на вказане приміщення шляхом отримання свідоцтва про право власності від 15 травня 2014 року, в якому в розділі «об`єкт нерухомого майна» зазначено – нежитлове приміщення (комора № 7, на 1-му поверсі) у житловому будинку. Загальна площа – 3 кв.м, адреса об`єкта – АДРЕСА_5 . Одночасно із оформленням свідоцтва про право власності було проведено державну реєстрацію права власності, присвоєно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 360736653101.

Згідно позову, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальна площа: 3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності, однак вимоги щодо оцінки правочинів, на підставі яких вчинені оспорюванні реєстраційні дії, позивачем не заявлено, тоді як ця вимога є похідною від вирішення питання чинності вказаних вище правочинів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача зокрема у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, для застосування способу захисту визначеного статтею 388 ЦК України, правове значення має лише факт реалізації майна за відплатним договором  особою, поза волею дійсного його власника (співвласника).

З матеріалів справи слідує, що 17.12.2007 року ОСОБА_1 та ВАТ «Полтаватрансбуд» уклали договір купівлі - продажу майнових прав, в тому числі і на нежитлове приміщення. Згідно п. 1 Договору купівлі - продажу майнових прав №8/2 від 17.12.2007 року, продавець продає, а покупець купує майнові права на комору № НОМЕР_1 , розташовану на першому поверсі площею 3,0 кв. м. по АДРЕСА_5 (а.с.75-76).

Згідно Акту прийняття-передачі від 11.05.2009 року, ВАТ «Полтаватрансбуд» передало, а ОСОБА_1 прийняла майнові права на комору АДРЕСА_6 , загальною площею 3,0 кв.м (а.с.77).

Відповідач отримала свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно від 15.05.2014 року (а.с.78).

Разом з цим, згідно технічного паспорту, станом на 2009 року на будинок АДРЕСА_3 та Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями до нього, на першому поверсі під номером VІІ, площею 3.0. кв.м. значиться камера сміттєвидалення.

Вбачається, що технічні характеристики, розміри та розміщення приміщення № 7 в Технічному паспорті комори № 7 наданому ОСОБА_1 повністю співпадає з характеристиками приміщення № VІІ на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_3 , площею 3 кв.м.

Отже, колегія суддів вважає, що зазначеними доказами підтверджується, що нежитлове приміщення № 7 (комора) та камера сміттєвидалення № VІІ на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_3 , площею 3 кв.м. є одним і тим же приміщенням.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року в справі № 14-рп/2011, за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

У багатоквартирних житлових будинках можуть розміщуватись як допоміжні приміщення, так і інші приміщення, які не є допоміжними, а є нежитловими приміщеннями, призначеними для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, призначених для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, які віднесені до житлового фонду, і нежилих приміщень, призначених для побутових та інших потреб непромислового характеру, що є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, необхідно виходити як з місця їх розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі  № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі   № 914/843/17, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Визначальним для правильного вирішення даного спору є з`ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать усі спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень.

Матеріали справи не містять доказів існування в житловому будинку нежитлового приміщення 7 - комора, яке не належать до житлового фонду, тобто є самостійним об`єктом нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, зокрема проектної документації, акта введення будинку в експлуатацію.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що спірне приміщення є саме допоміжним – камерою сміттєвидалення, а тому є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 .

З наведеного слідує, що звертаючись до суду з позовом про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_1 позивачем було вірно обрано спосіб захисту порушеного права співвласників, а отже позов підлягає задоволенню.

Вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на спірне майно є похідними, та також підлягають до задоволення.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення місцевого суду, та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.2, 376 ч. 1п.п. 3, 4, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» задовольнити.

РішенняОктябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування майна з незаконного володіння задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальна площа: 3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 15 травня 2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров Сергій Григорович, номер запису про право власності 5662900; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 .

Припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення (комора № 7 на 1-му поверсі) у житловому будинку, загальна площа: 3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 360736653101, зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 15.05.2014 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, державний реєстратор Проскуров Сергій Григорович, номер запису про право власності 5662900.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» витрати по сплаті судового збору в сумі 4540 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                                      Ю. В. Дряниця

Судді:                                                                                            Л. І. Пилипчук

                                                                                                   Л.М. Хіль