Справа № 366/2375/19

Провадження № 6/366/40/21

У Х В А Л А

19 листопада 2021 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., при секретарі – Євтушенко В.Д., за участю сторін: представника АТ КБ «ПриватБанк» Яндульського Д.В., розглянувши у судовому засіданні, в режимі відео конференції за допомогою програмного додатку «Easycon» заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі Заявник)  звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду по справі № 366/2375/19 до набрання чинності рішення по справі № 366/1742/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

В обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на те, що у провадженні Іванківського районного суду Київської області знаходиться справа № 366/1742/20 за її позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» коштів у сумі 161927,13 грн. У разі задоволення даного позову, навіть частково, зміниться ступінь вини і по справі буде підтверджено, що вона не має сплачувати кошти АТ КБ «ПриватБанку», а навпаки банк буде сплачувати їй кошти.

Також заявник зазначає, що її батько, ОСОБА_2 проживає з нею, не працює, переніс мікроінсульт і потребує постійного нагляду та лікування. Пенсію, яка йому призначена, не отримує, оскільки накладено арешт на його кошти згідно виконавчого напису нотаріуса. Мати, ОСОБА_3 , не отримує пенсію, оскільки накладено обмеження у вигляді арешту. Має двох дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які навчаються.

Заявник теж не отримує заробітну плату, оскільки на її рахунки накладено обмеження у вигляді арешту відповідно до виконавчого напису нотаріуса. Жодної допомоги не отримує, розлучена.

У зв`язку з наведеними обставинами, заявник просить відстрочити виконання рішення по справі № 366/2375/19 до набрання чинності рішення по справі № 366/1742/20 за її позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

Розгляд справи призначено на 27 листопада 2020 року, який було відкладено на 27 січня 2021 року за клопотанням заявника (а.с. 32).

27 листопада 2020 року до суду надійшов від АТ КБ «ПриватБанк» Відзив на заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до якого в задоволенні заяви ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» просить відмовити повністю, оскільки у своїй заяві заявник не зазначає жодної причини відстрочення виконання рішення суду, які передбачені ЦПК України, а сама вимога відстрочити виконання до набрання законної сили рішення по іншій справі є неправомірним та спрямований на невиконання рішення суду, яке набрало законної сили (а.с. 34-39).

27 січня 2021 року до суду надійшли пояснинення ОСОБА_1 (а.с. 40-46).

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року вищезазначену заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику та роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, з даною заявою вона має право звернутися до Київського апеляційного суду як до суду першої інстанції (а.с. 47).

Постановою Київського апеляційного суду Київської області від 18.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу суду від 27.01.2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 72-74).

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового засідання на 18 травня 2021 року на 09 год. 45 хв. (а.с. 79).

Розгляд справи, призначений на 18 травня 2021 року відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 02 червня 2021 року на 15 год. 15 год. (а.с. 88).

01 червня 2021 року до суду надійшло клопотання представника заявника - ОСОБА_6 про долучення доказів, зокрема: постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 року; постанови про арешт коштів боржника від 02.03.2020 року; постанови про арешт майна боржника від 02.03.2020 року; постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2021 року (а.с. 90-99).

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 101-103).

Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1  задоволено, а ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 02.06.2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 129, 130 -136).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2021 року справу передано судді Ткаченку Ю.В. (а.с. 142-143).

Розгляд справи призначено на 19 листопада 2021 року на 10 год.

У судове засідання заявник ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_6 не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно, заяв та клопотань не надіслали.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Яндульський у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду не визнав та пояснив суду, що чинним законодавством України строки визначаються в днях, місяцях, роках. Однак заявником не вказано дату, до якої вона просить відстрочити виконання рішення суду. Законом передбачено перелік підстав для відстрочки виконання рішення суду, однак заявником на підтвердження даних обставин не надано жодного доказу. Просив суд відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 .

Вислухавши представника АТ КБ «ПриватБанк», дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 13-17).

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року Рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення отриманих грошових коштів, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»  заборгованість у сумі 44 929 грн. 95 коп. та судові витрати у сумі 2 238 грн. 93 коп., а всього 47 168грн 88коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Постанова набрала законної сили (а.с. 17-21).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.  Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.  Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Отже, відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року з наступними змінами і доповненнями, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.

При цьому надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Посилання ОСОБА_1 у своїй заяві на неспроможність виконання рішення суду, внаслідок погіршення фінансового становища, не підтверджено жодними доказами про джерело її доходів і не є в розумінні закону виключними обставинами, що зумовлюють необхідність відстрочення виконання рішення суду, а тому не приймаються судом.

Також заявницею не надано доказів про джерела і розміри її доходів, які б дозволили виконати рішення суду в добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.

При цьому надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У своїй заяві ОСОБА_1 не вказує строк (день, місяць, рік), на який вона просить відстрочити виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про недоведеність заявницею належними та допустимими доказами підстав для відстрочення виконання рішення суду, а тому заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 267, 354, 435 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року за № 366/2375/19 у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складання, має право на поновлення строку подання апеляційної скарги, якщо вона буде подана протягом 15 днів з дня вручення її копії.

Повний текст ухвали складено 26 листопада 2021 року.

Суддя: Ю.В. Ткаченко