Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-913-2009 р. Головуючий у 1 інстанції - Безуматов М.В.
Категорія 57 Доповідач - Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
«22» лютого 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді - Авраменко Т.М.,
суддів - Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.,
при секретарі - Чернезі М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про виділення в натурі частини будинку , усунення перешкод в користуванні та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення коштів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини будинку та усунення перешкод в його володінні та користуванні.
Зазначала, що в період шлюбу з відповідачем вони придбали у власність Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1.
Оскільки відповідач створював неможливі умови для проживання, вчиняв насильство у сім'ї, вона вимушено звільнила свою частину будинку і розірвала шлюб з відповідачем.
Відповідач чинить їй перешкоди, позбавляє можливості проживати у будинку.
Просила суд виділити в натурі належну їй частину будинку, усунути перешкоди в володінні та користуванні ним.
В судовому засіданні позивач неодноразово уточнювала і змінювала позовні вимоги і просила суд розподілити частки Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 між нею та відповідачем в рівних долях, тобто по Ѕ частині кожному. Припинити право власності ОСОБА_2. на частку у спільному майні зі сплатою нею ОСОБА_2. грошової компенсації за належну йому частину будинку (а.с.184-185).
Відповідач звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2., в якому зазначав, що відповідач, яка є співвласницею Ѕ частини спірного будинку, з вересня 2003 року не приймає участі у витратах на його утримання. Просив суд стягнути з ОСОБА_1. на його користь 8051 грн.71 коп. понесених витрат (а.с.14-15).
Ухвалою суду від 2 жовтня 2007 року позов і зустрічний позов роз'єднані в самостійні провадження (а.с.90).
Рішенням Олександрівського райсуду від 25 грудня 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1. право власності на ј частину будинку АДРЕСА_1. В задоволенні позову про виділення в натурі Ѕ частини будинку відмовлено. Відмовлено судом і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про стягнення коштів (а.с.192-195).
Додатковим рішення суду від 5 березня 2009 року з ОСОБА_2. стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 199 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить змінити рішення суду в частині розподілу Ѕ частини житлового будинку і ухвалити рішення про розподіл частини будинку в рівних долях по Ѕ частині кожному.
Посилається на те, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 25 травня 2002 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. є власниками Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.4).
Вказана частина будинку знаходиться у спільній сумісній власності сторін. Відповідач користується частиною будинку, а позивач з 2003 року проживає в іншому житловому приміщенні, оскільки з відповідачем склались неприязні стосунки.
Позивач звернулась за захистом свого права власності на належну їй частину в спільному майні, просила визначити її частку в спільній сумісній власності та припинити право відповідача на частку у спільному майні зі стягненням з неї компенсації.
Згідно ч.1 ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (ч.2 ст.364 ЦК).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ст.365 ЦК).
Суд першої інстанції визначив, що частка позивачки у спільній сумісній власності становить ј частину житлового будинку по АДРЕСА_1. Однак, всупереч вимог п.5 ч.1 ст.214 п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України не вирішив питання і не зазначив про це у резолютивній частині щодо позовних вимог позивачки про припинення права відповідача на частку у спільному майні, а вирішив вимогу про виділення в натурі Ѕ частини будинку, тобто вимогу, яку позивач відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України змінила на припинення права на частку у спільному майні. Не вирішив суд і питання щодо усунення перешкод у користуванні частиною будинку.
Оскільки суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, відповідно до п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
У зв'язку з тим, що рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, не може залишатись в силі і додаткове рішення, тому воно також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.5 ч.1 ст.307, п.5 ч.1 ст.311, ст.ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України,колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2008 року та додаткове рішення від 5 березня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В. Суровицька