Судове рішення #480176613

Справа №576/2543/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/231/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - Умисне вбивство




УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


22 серпня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисників – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених – ОСОБА_9 , ОСОБА_10


розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого  ОСОБА_10  та захисника обвинуваченого ОСОБА_9  – адвоката  ОСОБА_11  на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2021 року, відносно


ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з базовою вищою освітою, тракториста  в ТОВ «Велетень», зареєстрованого  за адресою: АДРЕСА_1


обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з повною середньою освітою, непрацюючого, проживаючого  за адресою:  АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 22.02.2011 року вироком Середино-Будського районного суду  Сумської області  за ч. 3 ст. 185, ст. 75  КК України до 3 років  позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 01.11.2011 року вироком Середино-Будського  районного суду Сумської області  за  ч. 2 ст. 185, 71 КК України  до 3 років 2 місяців позбавлення волі,


обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-



ВСТАНОВИЛА:


До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_11 в яких:


- обвинувачений ОСОБА_10 просив вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2021 року, змінити в частині призначеного йому покарання і призначити його ближче до мінімального, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України. Далі обвинувачений надав ще одну апеляційну скаргу, в якій просив вже вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2021 року, скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд;


- захисник обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_11 просив вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2021 року, змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 122 та ч. 2 ст. 125 КК України призначивши йому покарання у виді позбавлення волі та звільнивши ОСОБА_9 від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком в 2 роки. 


Даним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу, ОСОБА_9 залишено  раніше обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з моменту затримання – з 10.06.2019 року.


Цим же вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу, ОСОБА_10   залишено  раніше обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 визначено рахувати з моменту затримання – з 10.06.2019 року.


Задоволено цивільний позов ОСОБА_12 та стягнуто на її користь з ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 , в солідарному порядку, 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3 526 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь держави в дольовому порядку по 10 389,15 грн з кожного в рахунок відшкодування вартості проведення судових експертиз.

Скасувано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2019 № 576/1178/19, провадження № 1-кс/576/785/19 та долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.


В обґрунтування своїх вимог обвинувачений ОСОБА_10 стверджував, що суд призначив йому надто суворе покарання. Так, обвинувачений звертав увагу, що спочатку його дії кваліфікували за п.12 ч.2 ст. 115 КК України, за що прокурор просив призначити йому покарання у виді 12 років позбавлення волі. Далі, суд першої інстанції його дії перекваліфікував на ч. 1 ст. 115 КК України, та не з`ясовуючи того, чи визнає він вину в цьому злочині, призначив йому покарання те, яке просив прокурор за п.12 ч.2 ст. 115 КК України, тобто за більш тяжчий злочин. Наполягав, що вину у вчинені злочину за ч. 1 ст. 115 КК України визнає, а тому є підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення йому покарання не більше двох третин максимального строку покарання передбаченого санкцією статті за яку його засуджено. Також, ОСОБА_10 наполягав, що сторона обвинувачення не витребувала характеристику за місцем його проживання, та на тому, він що активно сприяв слідству у розкритті злочину. Стверджував, що умислу вбивати потерпілого не було, все виникло спонтанно, після образ потерпілого, діяв самостійно, не враховуючи того, скільки та куди наніс потерпілому ударів ОСОБА_9 . На той час, вважав, що від його – ОСОБА_10 потерпілий померти не міг. На переконання ОСОБА_10 суд не встановив яку мету та мотив він переслідував.

В іншій апеляційній скарзі, поданій обвинуваченим ОСОБА_10 , останній стверджував, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та винесений з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а тому підлягає не зміні а скасуванню з призначенням в суді першої інстанції нового судового розгляду. Обвинувачений вважав, що справа судом першої інстанції відносно нього розглянута упереджено та односторонньо, оскільки суд при призначенні йому покарання умисно не врахував того, що його – ОСОБА_10 , батьки пенсійного віку, мають слабкий стан здоров`я, потребують лікування і догляду, не враховувало його – ОСОБА_10 щире каяття, його стан здоров`я до та після затримання. Наголошував, що домовленості вбивати потерпілого у нього з іншими не було, вони спільно вживали спиртне, далі потерпілий почав висловлювати образи, нецензурну лайку, безпричинне чіпляння, після чого, він – ОСОБА_10 , не сподіваючись на те, яка в нього буде на це реакція, не бажаючи бити потерпілого так, що б це завдало йому смерті, наніс йому удари, однак не в такій кількості як ОСОБА_9 , якого він ОСОБА_10 намагався відтягнути від потерпілого та припинити його побиття. Більше того, він – ОСОБА_10 пропонував викликати швидку допомогу, на що саме ОСОБА_9 сказав нікому не телефонувати, відтягти потерпілого, прикрити його гіллям і травою, а самим покинути місце події. На вказане погодився бо перелякався і не розумів що далі робити. У вчиненому розкаюється, свої дії засуджує, зокрема те, що не викликав швидку та послухав ОСОБА_9 . Також, зауважував, що захисник ОСОБА_9 його – ОСОБА_10 та ОСОБА_13 вмовляв не давати покази про те, що ОСОБА_9 бив потерпілого тим самим намагаючись всю вину перекласти на нього – ОСОБА_10 . Крім цього, як зі сторони учасників справи так і зі сторони поліції на нього був як моральний так і фізичний тиск.


Захисник ОСОБА_11 зазначав, що не погоджується з вироком суду як щодо правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_9 злочину за ч.1 ст. 115 КК України так і щодо призначеного йому покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Так захисник зазначав, що зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд дослідив показання обвинувачених, які стверджували, що інкримінованого їм злочину (умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб) не вчиняли, частково погодився з ними, оскільки стороною обвинувачення (на думку суду) не було надано жодного доказу на підтвердження наявності попередньої змови між обвинуваченими на вчинення умисного вбивства потерпілого, як до початку конфлікту, так і доказів того, що змова на позбавлення життя потерпілого виникла вже під час нанесення тілесних ушкоджень. Жодного доказу на підтвердження узгодженості своїх дій між обвинуваченими суду також не надано.

Разом з тим суд не погодився з доводами сторони захисту, що обвинувачений ОСОБА_9 , не причетний до умисного вбивства потерпілого.

При цьому суд послався на такі докази: покази обвинуваченого ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_15 , наданими в суді, показами свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , протоколи проведення слідчих експериментів за участі вказаних осіб - підозрюваних ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_19 , а також висновки судово-медичних експертиз.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку причетність ОСОБА_9 до вчинення умисного вбивства ОСОБА_20 фактично обгрунтовується суперечливими показами обвинуваченого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_15 , а також протоколами проведення слідчого експерименту за участі вказаних осіб, які є (протоколи) недопустимими доказами.

Так сторона захисту зазначала, 05.07.2019 року в процесі досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_9 , проведеного на території домоволодіння ОСОБА_16 , в ході якого підозрюваний, в присутності захисника за участю статиста показав, що ОСОБА_20 сидів ліворуч від ОСОБА_9 , ОСОБА_15 праворуч, а ОСОБА_10 напроти. Після того, як ОСОБА_20 почав «нецензурно» висловлюватись на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 піднявся, підійшов до ОСОБА_20 , присів біля нього та вдарив його кулаком правої руки в обличчя, потім вдарив другий раз в обличчя, після чого потерпілий впав на спину, а ОСОБА_9 повернувся на своє місце. Після цього підійшов ОСОБА_10 та наніс 1 чи 2 удари правою рукою в район лівого ока потерпілого, після чого потерпілий впав на спину і ОСОБА_10 став наносити удари ногами по тулубу, бокам потерпілого, нанісши таким чином близько 10 ударів. Після цього ОСОБА_10 повернувся на своє місце, всі разом випили. Потерпілий знову почав «нецезурно лаятись» на їх адресу. Тоді ОСОБА_9 знову підійшов до потерпілого і вдарив його ногою в верхню частину правого передпліччя і той впав, а ОСОБА_9 повернувся на своє місце. Після цього ОСОБА_10 підійшов до потерпілого, який продовжував лежати та почав наносити йому удари ногами в правий бік тулуба потерпілого, ребер. Таких ударів було близько 10. Потім ОСОБА_10 взявся обома руками за мотузку, прив`язану між деревами на місці події та тримаючись за неї, почав стрибати на потерпілому. Стрибав обома ногами на грудній клітці потерпілого, після чого повернувся на своє місце, а потерпілий залишився лежати. Коли били, нічого не кричали та не висловлювали на адресу потерпілого ніяких погроз. Після цього випили і ОСОБА_9 заснув. Коли проснувся, то на прохання ОСОБА_10 переклали потерпілого в затінок, щоб не на сонці лежав. Аналогічні покази ОСОБА_9 надавав і в процесі судового слідства.

Що стосуються показів ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , якими обгрунтовується доведеність вини ОСОБА_9 в умисному вбивстві ОСОБА_20 , то їх захисник вважав  непослідовними та суперечливими.

Так сторона захисту зазначала, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 пояснюавав, що 08.06.2019 року близько 14:00 год. ОСОБА_20 , під час спільного вживання спиртних напоїв з ним та ОСОБА_9 , а також ОСОБА_15 , на присадибній ділянці домогосподарства ОСОБА_16 за адресою: Сумська Область, Глухівський район, село Полошки, почав висловлювати на адресу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 образливі слова. За це ОСОБА_9 першим вдарив потерпілого рукою в обличчя. Потім два рази кулаком в обличчя потерпілого вдарив він і потерпілий впав, піднявся і хотів піти, але ОСОБА_21 наказав потерпілому залишитись, бо той (потерпілий) приведе поліцію, а їм такого не треба. Вони продовжили пити всі разом. Через деякий час ОСОБА_20 знову почав їх ображати, і тоді ОСОБА_9 вдарив його ногою в область голови, потерпілий впав і лежав, а ОСОБА_9 продовжував його бити ногами. Куди саме - не пам`ятає. Потім ОСОБА_9 припинив бити і закурив, а він підійшов і вдарив ногами потерпілого разів п`ять в область живота, не більше, бо був босий і було боляче бити. Потім з будинку вийшов ОСОБА_16 . Він ( ОСОБА_10 ) побачив його, взяв пляшку та пішов до будинку, щоб випити з дідом. Коли йшов до будинку, ОСОБА_15 спала на покривалі в саду, ОСОБА_9 сидів курив, а потерпілий лежав на землі матюкався. Він і ОСОБА_16 випивали на веранді будинку хвилин 40, коли зайшла ОСОБА_15 та попрохала піти з нею, бо вона не може заспокоїти ОСОБА_9 , який б`є ОСОБА_20 . Він пішов в садок, побачив, що ОСОБА_9 якраз сідає на покривало, а ОСОБА_20 лежить на землі, на обличчі кров, дихання чи хрипів він не чув. Щоб ОСОБА_9 стрибав на потерпілому такого не бачив. В подальшому ОСОБА_10 зазначив, що в будинок випивати з дідом ходив разом з ОСОБА_15 , про що казав під час слідчого експерименту. Вказував, що покази, надані під час слідчого експерименту, є вірними, розходження з його показами в засіданні викликані часом, що минув. Стверджував, що жодного наміру вбивати потерпілого у нього не було, лише побити.

В той же час на уточнюючі запитання ОСОБА_10 повідомив суду, що перед проведенням слідчого експерименту за його участі на нього чинився психологічний тиск для дачі ним відповідних показань в процесі проведення слідчої дії.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснюава, що мешкає в АДРЕСА_3 . Влітку 2019, точного дня вже не пам`ятає, до нього прийшов онук ОСОБА_17 , ОСОБА_9 та незнайомі чоловік та жінка. Вони стали випивати на веранді його будинку, а він (свідок) сказав їм йти в садок і не заважати йому в будинку. Через деякий, час він разом з ОСОБА_20 повернулись в садок, випили ще по чарці з молоддю, і він (свідок) пішов у хату подрімати, а ОСОБА_20 залишився. Що там далі відбувалось не знає, бо спав. Щоб хто до нього приходив у будинок чи він надвір виходив такого не було, такого не пам`ятає. Коли прокинувся і вийшов з будинку вже нікого не було, лише покривало лежало в садку і трава була прим`ята. Крові ніде не бачив. Десь на третій день після цього він помітив, що купа скошеної ним ще до того трави і бур`яну лежить в іншому місці. Він почав переносити цю траву і виявив труп ОСОБА_20 .

З огляду на викладне, сторона захисту вважала, що таким чином покази вказаного свідка спростовують доводи ОСОБА_10 про те, що він разом із ОСОБА_15 залишив ОСОБА_9 разом із ОСОБА_20 і на протязі 40 хвилин був— відсутній, оскільки в цей період часу перебували в будинку ОСОБА_16 , де разом з цим господарем будинку та ОСОБА_15 продовжували вживати спиртні напої.

Даючи покази про те, що ні він ні ОСОБА_15 не були на місці події близько 40 хвилин, а ОСОБА_9 залишався з ОСОБА_20 , і про те, що ОСОБА_15 була свідком (коли вийшла з будинку ОСОБА_16 ), того як ОСОБА_9 «начебто» бив ОСОБА_20 і вона ніяк не може заспокоїти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (як вважає ОСОБА_9 ) переслідував мету «перекласти» на ОСОБА_9 всю відповідальність за ті наслідки, які настали за жорстке побиття ОСОБА_10 потерпілого ОСОБА_20 .

Що стосується показів свідка ОСОБА_15 , яка перебувала з ОСОБА_10 у фактичних шлюбних відносинах і відповідно проживали однією сім`єю, то захисник зауважував, що вона в процесі досудового розслідування, на догоду ОСОБА_10 ( як вважає підзахисний ОСОБА_9 ) взагалі під час першого допиту не підтверджувала факту побиття ОСОБА_10 потерпілого ОСОБА_20 , тим самим намагалась зменшити ступінь вини відповідальності ОСОБА_10 за скоєне.

Вказаний свідок при проведенні слідчого експерименту безпідставно (як вважає сторона захисту) заявляла, що ОСОБА_9 «наносив потерпілому удари обома ногами в ребра праворуч, а також стопою правої ноги удари зверху вниз по передній частині грудної клітини. Після нанесення вказаних ударів ОСОБА_9 стрибнув зверху на грудну клітину ОСОБА_20 та став стрибати по ньому обома ногами. Стрибки ногами приходились на центр грудної клітини і передню частину шиї. Таких стрибків було приблизно 7, можливо більше. ОСОБА_10 при цьому знаходився на покривалі та вживав спиртне. Під час нанесення ударів ОСОБА_9 викрикував погрози вбити потерпілого з нецензурною лайкою».

Про таку «обмову» ОСОБА_9 свідком ОСОБА_15 підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 . Захисник зауважував, що  під час допиту в судовому засіданні вказаний свідок пояснював, що «на початку літа 2019 він, ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 разом випивали в садочку його (свідка) діда ОСОБА_16 . Потім за ним приїхали та забрали з собою працівники поліції, бо він був підозрюваним по одній кримінальній справі, і що там далі було не знає. Коли його забирали працівники поліції - ОСОБА_20 ще не було. Вже потім він дізнався про загибель потерпілого. Він дзвонив ОСОБА_15 і розпитував, що там сталось. Вона сказала, що коли ОСОБА_10 бив ОСОБА_20 , то ОСОБА_9 спав. Тоді він почав їй казати, навіщо ж вона його оговорювала під час допитів. ОСОБА_15 відповіла, що їй сказали такі покази дати». Факт такого спілкування з ОСОБА_22 та вищевказані обставини свідок ОСОБА_15 підтвердила під час її допиту в судовому засіданні 19.02.2020 року. При цьому вона пояснила, що таке спілкування особисто з ОСОБА_22 відбулось в місті Шостка на одній із вулиць неподалік від місця її проживання на той період.

Захисник стверджував, що під час досудового розслідування перед проведенням слідчого експерименту за участі ОСОБА_15 вона була «проінструктована» працівником правоохоронного органу, що має говорити відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Якщо ж вона цього не зробить, то по даній справі вона також «може бути причетною до вбивства ОСОБА_20 , як співучасниця».

Захисник зауважував, що 19.02.2020 року, даючи покази в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 вже дещо по іншому надала покази щодо обставин побиття ОСОБА_20 в селі Полошки на присадибній ділянці ОСОБА_16 «Спочатку сиділи пили на веранді будинку, а потім перейшли в садок. В садочку були вона, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та його дід. Потім ОСОБА_23 кудись зник, а з`явився сусід діда потерпілий по справі. Вони разом випивали, потім дідусь пішов у будинок спати, а потерпілий почав матюкатись і лаятись на ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , вони почали сваритись словесно між собою. Потім ОСОБА_9 встав і почав бити руками і ногами потерпілого.

На запитання сторони захисту щодо кількості нанесених ударів вказаний свідок пояснила, що «на протязі вказаного періоду часу ОСОБА_9 наніс потерпілому ОСОБА_20 близько 4-5 ударів». Свідок пояснила, що «у потерпілого були розбитий ніс і вухо». В цьому можна пересвідчитись, прослухавши аудіозапис судового засідання коли допитувався цей свідок. Це свідчить про те, що ОСОБА_15 (на думку сторони захисту) говорить неправду про те, що ОСОБА_9 близько 5-7 хвилин бив потерпілого, оскільки для нанесення 4-5 ударів непотрібно скільки часу.

Також свідок пояснила, що «після цих подій вони випили втрьох, потерпілий не пив, лежав на землі. В подальшому ОСОБА_10 встав і почав бити потерпілого руками і ногами в живіт і боки, вдарив разів 4 точно, потім ще два рази стрибав у потерпілого на животі. Скільки тривало побиття не знає, бо відволікалась, ходила в туалет. Рибкін був у взутті». Згодом зазначила, що «не знає, коли ОСОБА_10 почав бити, бо вона пішла в туалет, а повернувшись, побачила, що ОСОБА_10 б`є потерпілого. Потім ОСОБА_10 сів, вони знову випили, потерпілий в цей час лежав, сопів, на ньому була кров. Вона сказала, що треба викликати «швидку», але ніхто не відреагував. Десь через годину після того, як ОСОБА_10 припинив бити, вона вирішила перевірити пульс у потерпілого пульса не було».

Також, захисник зазначав, що ОСОБА_15 не підтвердила покази ОСОБА_10 що вони ходила з ним у будинок до ОСОБА_16 . Таким чином покази вказаного свідку спростовують доводи ОСОБА_10 про те, що він був «босий» І відповідно не міг заподіяти потерпілому значних ушкоджень при нанесенні ударів «босою» ногою. Також цей свідок, як і свідок ОСОБА_16 , не підтвердив, що ОСОБА_10 разом із нею ( ОСОБА_15 ) залишив ОСОБА_9 разом із ОСОБА_20 і на протязі 40 хвилин був відсутній, оскільки в цей період часу перебували в будинку ОСОБА_16 , де разом з цим господарем будинку продовжували вживати спиртні напої, а ОСОБА_9 в цей період часу «начебто» бив ОСОБА_20 і ОСОБА_15 , яка це побачила, ніяк не могла заспокоїти мене ( ОСОБА_9 ).

Захисник зауважував, що на запитання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні 19.02.2020 року також пояснила, шо не бачила шоб ОСОБА_9 стрибав на потерпілому ОСОБА_20 . Такі дії вчиняв лише ОСОБА_10 .

Що стосується таких доказів, як протоколи про проведення слідчих експериментів за участі підозрюваних та свідка то захисник зазначав наступне.

Так, на думку суду під час слідчих експериментів, проведених з обвинуваченими та свідком, останні продемонстрували (фізично відтворили) яким чином і куди наносились удари потерпілому і згідно висновків експертиз від 31.07.2017 року механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_20 відповідає продемонстрованому під час проведення слідчих експериментів з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_24 .

З відеозапису проведених слідчих експериментів видно, що обвинувачені, свідок у присутності захисників, понятих, експертів самостійно відтворюють за допомогою статиста обставини вчиненого злочину. Тиску з боку працівників поліції на учасників слідчих дій не було. Свої пояснення обвинувачені та свідок надають ініціативно, детально, зазначаючи при цьому роль інших учасників події, демонструючи механізм та локалізацію нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, вказуючи їх кількість. Жодних заяв про можливий тиск з боку працівників поліції від обвинувачених та свідка не надходило.

Сторона захисту вважає, що протоколи слідчих експериментів, проведених з підозрюваним ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_15 не являються належними та допустимими доказами, оскільки є обґрунтовані сумніви щодо неправомірного отримання відомостей від вказаних суб`єктів.

Захисник стверджував, що його підзахисний ОСОБА_9 просив звернути увагу апеляційного суду на те, що під час допиту в судовому засіданні по даній справі обвинувачений ОСОБА_10 повідомив суду про психологічний тиск, який чинився на нього працівниками правоохоронного органу перед проведенням вищевказаного слідчого експерименту, шо в вплинуло на його вільне волевиявлення. Це ж стосується і свідка ОСОБА_15 .

Зважаючи на це сторона захисту просила апеляційний суд визнати протоколи слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_15 , які були складені на стадії досудового розслідування, недопустимими доказами.

Також захисник звертав увагу на пояснення свідка ОСОБА_18 , який зазначав, що  «знає ОСОБА_9 7-8 років, як постійного клієнта. Може охарактеризувати його як спокійну людину. Навіть, коли ОСОБА_9 був напідпитку, то ніколи не поводив себе агресивно. На початку літа 2019 року на прохання ОСОБА_9 рано вранці відвозив ОСОБА_9 , двох хлопців і дівчину з залізничного вокзалу в м. Шостка в с. Полошки. Потім десь в обідню пору, може о 14-й, зателефонувала дівчина і попрохала забрати з зупинки в кінці--є. Полошки. Він приїхав і забрав ОСОБА_9 , дівчину і хлопця (вказав на ОСОБА_25 ). Вони всі були нетверезі, ушкоджень на них не бачив. В машині ОСОБА_9 відразу заснув, а дівчина з кимось розмовляла по телефону, багато матюкалась, розв`язно себе поводила. Спочатку вони просили відвезти їх в м. Шостку, але потім сказали їхати в с. Собичево, куди він їх і відвіз. ОСОБА_9 всю дорогу спав».

З огляду на викладене, захисник переконаний, що в процесі розгляду справи в суді було доведено належними та допустимими доказами, що в процесі побиття ОСОБА_20 , ОСОБА_9 наніс два удари потерпілому в ділянку голови та два в верхню частину правого передпліччя. Від цих нанесених ударів не могла настати смерть ОСОБА_20 .

Також, захисник перелічив виявлені на трупі ОСОБА_20 тілесні ушкодження прижиттєвого характеру, що викладені у висновках судово-медичних експертиз № 53 від 29.08.2019 з таблицями та № 53-А від 07.11.2019 року.

Щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 , то захисник зазначав, що, доводи суду про те, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, були спричинені саме ОСОБА_9 , не підтверджені належними та допустимими доказами. Переконаний, що дії ОСОБА_9 , що пов`язані із умисним заподіянням потерпілому ОСОБА_20 легких тілесних ушкоджень, які він отримав внаслідок нанесення йому двох ударів по голові, мають бути кваліфіковані за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Що стосується його дій, що пов`язані із умисним заподіянням потерпілому ОСОБА_20 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які він отримав внаслідок нанесення ОСОБА_9 ударів ногою в верхню частину правого передпліччя потерпілого,то вони на думку сторони захисту мають бути кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).

Щодо міри покарання, призначеної ОСОБА_9 , то захисник просив врахувати, що  ОСОБА_9 раніше не судимий, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент вчинення кримінального правопорушення працював трактористом, за місцем мешкання, попереднім місцем роботи та за час перебування в СІЗО характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має хронічне захворювання: бронхіальну астму. Обставиною, яка пом`якшує відповідальність, є добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Ці обставини хоча і зазначені місцевим судом у вироку, однак вони фактично вони судом не враховані.

Так, суд зазначив, що не вбачає в поведінці ОСОБА_9 ознак щирого каяття та осуду своїх дій. Крім того, ОСОБА_9 вибачився лише після того, як потерпіла зазначила, про те, що він так і не попрохав пробачення. Сторона захисту вважає, що це не відповідає дійсності. Він попросив вибачення в перший же день розгляду справи у суді за участю потерпілої. Раніше він не мав можливості цього зробити, оскільки після скоєного був затримання і не мав можливості до вказаного судового засідання побачити доньку ОСОБА_20 і відповідно попросити вибачення у потерпілої сторони.

Не можна погодитись із вироком місцевого суду в тій частині, що ОСОБА_9 постійно наголошував на тому, що саме потерпілий винен у тому, що сталось. ОСОБА_9 лише зазначив, що конфлікт виник з вини потерпілого, який брутально висловлювався на його адресу і ніколи не говорив, що потерпілий винен в тому, що сталось.

З огляду на вищезазначене сторона захисту вважала, що є підстави для зміни вироку відносно ОСОБА_9 , оскільки підстав для його засудження за ч.1 ст. 115 КК України, немає. Його протиправні дії по відношенню до потерпілого ОСОБА_20 мають бути перекваліфіковані на ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 125 КК України, а міра покарання призначена у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання (на підставі ст. 75 КК України) з випробування.


Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.


Як встановлено судом першої інстанції, 08.06.2019 року близько 14:00 год. ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 ,  на присадибній ділянці домогосподарства ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , почав висловлювати на адресу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 образливі слова.

Після чого, на підставі раптово виниклих неприязних відносин,  діючи групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у формі тілесних ушкоджень чи позбавлення життя потерпілого,   свідомо припускаючи настання смерті останнього,  спочатку ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_20 , який знаходився у сидячому положенні, та наніс йому кулаком правої руки два удари в голову, від яких ОСОБА_20 повалився на спину. В подальшому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 почали наносити разом, а також кожен окремо, численні удари руками та ногами ОСОБА_20 у життєво важливі органи, а саме: голову, шию та грудну клітину.

В подальшому, переконавшись у настанні фізіологічної смерті ОСОБА_20 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою приховати вчинений ними злочин, відтягли тіло потерпілого до кущів та накрили його гілками, після чого покинули разом з ОСОБА_15 територію вказаного домогосподарства.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз № 53 від 29.08.2019 та № 53-А від 07.11.2019 смерть ОСОБА_20 настала в результаті закритої тупої травми грудної клітини, яка в своєму перебігу ускладнилася розвитком пневмо-гемотораксу та комбінованого травматичного та геморагічного шоку, що і послугувало безпосередньою причиною смерті потерпілого.


Заслухавши доповідь судді, доводи обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які апеляційні скарги підтримали, просили вирок суду переглянути в частині доведеності їх вини та правильності призначеного покарння, вважаючи його суворим, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення вимог апеляційних скарг заперечила, просила вирок суду першої інстанції залишити безз міни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.


У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи вирок суду оскаржено двома учасниками справи – обвинуваченим ОСОБА_10 , який стверджував, що смерть потерпілого настала внаслідок не його ударів, а ударів іншого обвинуваченого – ОСОБА_9 та який в послідуючому підтримав вимоги своєї скарги виключно в частині призначеного йому покарання, яке вважав суворим і просив його пом`якшити, а також захисником  обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокатом ОСОБА_11 , який вину свого підзахисного у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, вважав не доведеною, а призначене ОСОБА_9 покарання надто суворим.


Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих  обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом, відповідно до положень ст. 94 цього Кодексу, згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом.


Вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав.


Так, суд першої інстанції вислухав пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 , який пояснював, що з вечора 07.06.2019 року він з ОСОБА_27 вживав спиртне в с. Полошки, коли останній запропонував з`їздити забрати його знайому ОСОБА_15 . Вони викликали таксі та поїхали в с. Зноб-Трубчевське, забрали ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , якого ОСОБА_15 представила їм як свого брата. Вже під ранок вони всі разом повернулись в с. Полошки, де пили алкоголь спочатку біля річки, а потім пішли до будинку ОСОБА_16 (діда ОСОБА_28 ), де продовжили вживати спиртне на веранді будинку. Потім перейшли в садок, де сіли на траві і продовжили пити. Згодом за ОСОБА_29 приїхали працівники поліції та забрали його. Після цього до них прийшов ОСОБА_16 , випив з ними і пішов, а через деякий час повернувся з ОСОБА_20 . Всі разом вони випили, потім ОСОБА_16 пішов у свій будинок, а ОСОБА_20 залишився з ними пити горілку. Вони всі сиділи на траві, ОСОБА_10 – напроти нього (обвинуваченого), ОСОБА_15 – по праву сторону, а ОСОБА_20 – зліва. Через деякий час ОСОБА_20 почав нецезурно лаятись на нього та ОСОБА_10 адресу, ображаючи їх, називаючи особами нетрадиційної орієнтації. Він (обвинувачений) не стримався та вдарив двічі кулаком правої руки в ліву щоку ОСОБА_20 , після чого потерпілого вдарив ОСОБА_10 рукою, але скільки разів, обвинувачений не пам`ятає. Він і ОСОБА_10 попрохали потерпілого не ображати їх, попередили, щоб так їх не обзивав. ОСОБА_20 на деякий час заспокоївся, вони продовжили далі всі разом випивати, а потім потерпілий почав знову ображати матюками його і ОСОБА_10 . Він ( ОСОБА_9 ) піднявся та вдарив потерпілого по одному разу правою ногою у праве плече, а лівою в область лівої лопатки. Підійшов ОСОБА_10 і теж почав бити ногами ОСОБА_20 , але куди саме – сказати не може. Потерпілий впав на спину і лежав. Весь цей конфлікт був десь з 13-ї до 14-ї години. Він і ОСОБА_10 сіли та продовжили випивати, а потім він ( ОСОБА_9 ) заснув. Ще до того, як заснув, бачив кров на обличчі потерпілого, яка йшла з носа останнього. Оскільки спав, то не знає, чи відлучався куди ОСОБА_10 . Спав недовго, може хвилин 40, коли прокинувся побачив, що ОСОБА_10 перетягує ОСОБА_20 на інше місце. Він запитав ОСОБА_10 навіщо той це робить, на що останній відповів, що не можна п`яному лежати на сонці. Він допоміг ОСОБА_10 перенести потерпілого в затінок, поклали його біля кущів малини. Коли переносили потерпілого, той дихав і сопів, був живий. Він думав, що потерпілий спить. Вони нічим потерпілого не прикривали і не прикидали, поклали і все. Ніхто не перевіряв у потерпілого пульс і не пропонував викликати «швидку». Потім вони втрьох: він, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 пішли на трасу, викликали таксі та поїхали з села. Це було вже о 15-й годині, на початку 16-ї. Збирались їхати до ОСОБА_10 , в таксі він заснув, а прокинувся вже в с. Собичево. ОСОБА_10 до того дня він не знав. ОСОБА_15 - його знайома, близьких стосунків з нею у нього не було. Зазначив, що завдав потерпілому не більше 4-х ударів: 2 кулаком в обличчя і 2 - ногою у праве передпліччя. Припиняв наносити удари сам, ніхто його не зупиняв. Що так все трапилось, йому дуже шкода, він вибачається перед потерпілою. Але ні наміру, ні мети вбити потерпілого у нього не було, це була емоційна реакція на образи, які його дуже обурили. Якби потерпілий його не ображав, нічого б не сталось. Крім того, від його ударів потерпілий не міг померти. Позов визнав і зазначив, що з 10 тисяч, відшкодованих потерпілій, 5 тис. його заощаджень. Просив суд суворо не карати, призначити покарання з іспитовим строком.


Інший допитаний судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_10 пояснював, що він та ОСОБА_15 (його співмешканка) жили у нього в с. Зноб-Трубчевська. 07.06.2019 року близько дванадцятої ночі ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_9 та запропонував погуляти. Згодом ОСОБА_9 та ОСОБА_27 , яких він до цього не знав, приїхали за ними на таксі. В м. Шостка вони придбали спиртне, взяли інше таксі та поїхали в с. Полошки, де випивали біля річки, потім вони пішли до якогось будинку (як потім дізнався - діда ОСОБА_28 ), де продовжили пити, а згодом перейшли в садок. Через деякий час до них прийшов дід ОСОБА_30 ( ОСОБА_16 ) разом з ОСОБА_20 . На той час в садку залишились він ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_9 та ОСОБА_15 . ОСОБА_16 і ОСОБА_20 випили з ними, після чого ОСОБА_16 пішов у будинок, а ОСОБА_20 продовжив з ними вживати спиртне. Через деякий час ОСОБА_20 почав на його адресу та на адресу ОСОБА_9 казати матюки та образи. ОСОБА_9 вдарив потерпілого рукою в обличчя, а потім два рази кулаком в обличчя потерпілого вдарив він ( ОСОБА_10 ), потерпілий впав, піднявся і хотів піти, але ОСОБА_9 наказав потерпілому залишитись, бо той (потерпілий) приведе поліцію, а їм такого не треба. Вони продовжили пити всі разом. Через деякий час ОСОБА_20 знову почав їх ображати, і ОСОБА_9 вдарив його ногою в область голови, потерпілий впав і лежав, а ОСОБА_9 продовжував його бити ногами. Куди саме - не пам`ятає. Потім ОСОБА_9 припинив бити і закурив, а він ( ОСОБА_10 ) підійшов і вдарив ногами потерпілого разів п`ять в область живота, не більше, бо був босий і було боляче бити. ОСОБА_9 був у туфлях. Коли били, потерпілий матюкався на них і намагався уникнути ударів. Потім з будинку вийшов ОСОБА_16 , він ( ОСОБА_10 ) побачив його, взяв пляшку та пішов до будинку, щоб випити з дідом. Коли йшов до будинку, ОСОБА_15 спала на покривалі в саду, ОСОБА_9 сидів курив, а потерпілий лежав на землі матюкався. Він і ОСОБА_16 випивали на веранді будинку хвилин 40, коли зайшла ОСОБА_15 та попрохала піти з нею, бо вона не може заспокоїти ОСОБА_9 , який б`є ОСОБА_20 . Він пішов в садок, побачив, що ОСОБА_9 якраз сідає на покривало, а ОСОБА_20 лежить на землі, на обличчі кров, дихання чи хрипів він не чув. Щоб ОСОБА_9 стрибав на потерпілому – такого не бачив. Вони втрьох (він, ОСОБА_9 та ОСОБА_15 ) випили ще по чарці. Після чого ОСОБА_15 подивилась на потерпілого, який лежав від них десь за 2 м та почала перевіряти пульс у нього на шиї та казати, що щось не так. Він перевірив пульс у потерпілого на руці – пульсу не було. ОСОБА_15 почала бити ОСОБА_9 по щоках та казати: «Що ви наробили?» Потім ОСОБА_13 пішла мити руки, які були в крові, у двір. А він ( ОСОБА_10 ) запропонував викликати «швидку», запитав у ОСОБА_9 : «Що будемо робити?», на що ОСОБА_9 відповів, що «швидкої» не треба, треба тікати. Після чого він та ОСОБА_9 відтягнули потерпілого за руки (він - за одну, ОСОБА_9 – за іншу) в кущі та прикидали травою і гілками. Потім втрьох поїхали на таксі в с. Собичево, де їх і затримала згодом поліція. Також додав, що йому відомо, що ОСОБА_23 дзвонив ОСОБА_15 і просив за 20 тис. грн дати покази, що ОСОБА_9 потерпілого не бив. Потім зазначив, що в будинок випивати з дідом ходив разом з ОСОБА_15 , про що казав під час слідчого експерименту. Вказує, що покази, надані під час слідчого експерименту, є вірними, розходження з його показами в засіданні викликані часом, що минув. Стверджував, що жодного наміру вбивати потерпілого у нього не було, лише побити. Просив пробачення у потерпілої, позов визнав, просив суворо не карати.


Свідок ОСОБА_15 , що також була допитана судом першої інстанції, пояснювала, що ОСОБА_10 на час тих подій був її співмешканцем. 07.06.2019 року пізно ввечері їй зателефонував ОСОБА_9 та запропонував поїхати погуляти. Вони з ОСОБА_10 погодились, і ОСОБА_9 , ОСОБА_23 і ще якийсь чоловік на ім`я ОСОБА_31 приїхали за ними на таксі в с. Зноб-Трубчевська. Після цього вони поїхали в м. Шостку, скупились, потім поїхали в с. Полошки, де на столику біля річки розпивали спиртне, потім чоловік на ім`я ОСОБА_31 пішов додому, а ОСОБА_27 запросив їх до будинку діда, куди вони і пішли. Спочатку сиділи пили на веранді будинку, а потім перейшли в садок. В садочку були вона, обвинувачені, ОСОБА_23 та його дід. Потім ОСОБА_23 кудись зник, а з`явився сусід діда – потерпілий по справі. Вони разом випивали, потім дідусь пішов у будинок спати, а потерпілий почав матюкатись і лаятись на ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , вони почали сваритись словесно між собою. Потім ОСОБА_9 встав і почав бити руками і ногами потерпілого в голову і тіло, бив хвилин 5-7. Потерпілий спочатку сидів, а потім від ударів впав, у потерпілого були ніс розбитий і вухо. ОСОБА_10 в цей час сидів поряд з нею. Потім вони випили втрьох, потерпілий не пив, лежав на землі. Після цього ОСОБА_10 встав і почав бити потерпілого руками і ногами в живіт і боки, вдарив разів 4 точно, потім ще два рази стрибав у потерпілого на животі. Скільки тривало побиття не знає, бо відволікалась, ходила в туалет. ОСОБА_10 був у взутті. Згодом зазначила, що не знає, коли ОСОБА_10 почав бити, бо вони пили, потім вона пішла в туалет, а повернувшись, побачила, що ОСОБА_10 б`є потерпілого. Вона казала і ОСОБА_9 , і ОСОБА_10 , щоб вони не били потерпілого. Потім ОСОБА_10 сів, вони знову випили, потерпілий в цей час лежав, сопів, на ньому була кров. Вона сказала, що треба викликати «швидку», але ніхто не відреагував. Десь через годину після того, як ОСОБА_10 припинив бити, вона вирішила перевірити пульс у потерпілого – пульса не було. Сказала про це обвинуваченим, вони почали казати: «Що ж тепер робити?» Вона пішла у двір будинку, помити руки та викликала таксі, в садок більше не поверталась, що робили з тілом потерпілого обвинувачені не бачила. Потім вони втрьох пішли на зупинку на виїзді з села, де їх і забрало таксі, і вони поїхали в с.Собичево. Обвинувачені просили її нікуди не дзвонити і нічого не казати. Щоб вона ходила з ОСОБА_10 у будинок – такого не пам`ятає, відлучалась начеб-то тільки в туалет. Щоб стрибав на потерпілому ОСОБА_9 – не бачила. Також показала, що десь в жовтні –листопаді 2019 до неї приїжджав ОСОБА_23 та казав, що адвокат ОСОБА_9 просить її не розповідати за побиття потерпілого ОСОБА_9 .


Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_16 поясннював, що мешкає в АДРЕСА_3 . Влітку 2019, точного дня вже не пам`ятає, до нього прийшов онук – ОСОБА_23 , ОСОБА_9 та незнайомі чоловік та жінка. Вони стали випивати на веранді його будинку, а він (свідок) сказав їм йти в садок і не заважати йому в будинку. Вони пішли в садок, він також там з ними чарку випив та пішов до свого товариша ОСОБА_20 через городи. І зустрів його по дорозі, ОСОБА_20 як раз йшов до нього (свідка). Ні ушкоджень, ні крові на ОСОБА_20 не було. Вони повернулись в садок, випили ще по чарці з молоддю, і він (свідок) пішов у хату подрімати, а ОСОБА_20 залишився. Що там далі відбувалось – не знає, бо спав. Щоб хто до нього приходив у будинок чи він надвір виходив – такого не було, такого не пам`ятає. Коли прокинувся і вийшов з будинку – вже нікого не було, лише покривало лежало в садку і трава була прим`ята. Крові ніде не бачив. Десь на третій день після цього він помітив, що купа скошеної ним ще до того трави і бур`яну лежить в іншому місці. Він почав переносити цю траву і виявив труп ОСОБА_20 .


Також суд першої інстанції вислухав пояснення свідка ОСОБА_18 , який зазначав, що  він знайомий ОСОБА_9 та поянював, що раніше надавав послуги таксі і на початку літа 2019 року йому зателефонував ОСОБА_9 та попрохав відвезти його з с. Полошки в м. Шостку, що він (свідок) і зробив. Потім близько 4-ї ранку ОСОБА_9 знову зателефонував і попрохав забрати з м. Шостка. Він забрав його, двох хлопців і дівчину з залізничного вокзалу в м. Шостка і повіз в м. Глухів. Там зачекав, поки вони сходять в магазин, відвіз їх в с. Полошки і поїхав додому. Потім десь в обідню пору, може о 14-й, зателефонувала дівчина і попрохала забрати з зупинки в кінці с. Полошки. Він приїхав і забрав ОСОБА_9 , дівчину і хлопця (вказав на ОСОБА_10 ), вони всі були нетверезі, ушкоджень на них не бачив. В машині ОСОБА_9 відразу заснув, а дівчина з кимось розмовляла по телефону, багато матюкалась, розв`язно себе поводила. Спочатку вони просили відвезти їх в м. Шостку, але потім сказали їхати в с. Собичево, куди він їх і відвіз. ОСОБА_9 всю дорогу спав. ОСОБА_9 знає 7-8 років, як постійного клієнта, може охарактеризувати його як спокійну людину. Навіть, коли ОСОБА_9 напідпитку був, то ніколи не поводив себе агресивно.


Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_27 пояснював, що на початку літа 2019 він, ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 разом випивали в садочку його (свідка) діда – ОСОБА_16 , але за ним приїхали та забрали з собою працівники поліції, бо він був підозрюваним по одній кримінальній справі, і що там далі було не знає. Коли його забирали працівники поліції - ОСОБА_20 ще не було. Вже потім він дізнався про загибель потерпілого. Він дзвонив ОСОБА_15 і розпитував, що там сталось. Вона сказала, що коли ОСОБА_10 бив, то ОСОБА_9 спав. Тоді він почав їй казати, навіщо ж вона його оговорювала під час допитів. ОСОБА_15 відповіла, що їй сказали такі покази дати, але нічого не казала, щоб хто тиснув на неї. Жодних коштів він їй не пропонував, такого не було.


Також суд першої інстанції дослідив і пояснення потерпілої ОСОБА_12 яка зазначала, що чи 10, чи 11 червня їй зателефонували і повідомили про смерть батька. Вони з чоловіком поїхали в с. Полошки до двору ОСОБА_16 , там працівники поліції вже проводили слідчі дії, її на територію саду не пустили. Батько полюбляв компанії, мав запальний, задиркуватий характер, але ніколи в бійки не ліз. Зазначила, що батько ОСОБА_9 відшкодував їй 10 тис. грн витрат на поховання, тому позов підтримує за вирахуванням цієї суми. Також зазначала, що обвинувачені мають понести заслужене покарання за вчинене ними у вигляді позбавлення волі.


Крім пояснень обвинувачених, свідків та потерпілої судом першої нстанції проаналізувано та покладено в основу обвинувального вироку і ряд письмових доказів, зокрема:

- протокол обшуку від 10.06.2019 року з відеозаписом та фототаблицями до нього, в ході якого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , на трав`яному покритті було виявлено труп чоловіка, який лежить на правому боці. З видимих тілесних ушкоджень виявлено синці обох повік правого і лівого очей, садна підглазничної ділянки зліва. В ложі трупу в області обличчя на рослинному покрові виявлено нашарування буро-коричневого кольору, що нагадує кров. На відео та фото зафіксовано, що труп виявлено на території саду в заростях кущів та бур`яну;

- протокол огляду трупа від 10.06.2019 року з фототаблицями, яким зафіксовано наявність синців, саден та переломів на тілі ОСОБА_20 та їх розташування;

- висновки судово-медичних експертиз № 53 від 29.08.2019 року з таблицями та № 53-А від 07.11.2019 року, згідно яких смерть ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступила в результаті: закритої тупої травми грудної клітини, яка в своєму перебігу ускладнилася розвитком пневмо-гемотораксу та комбінованого травматичного та геморагічного шоку, що і послугувало безпосередньою причиною смерті потерпілого. Даний підсумок підтверджується наявністю відповідних секційно-морфологічних ознак: множинні садна грудної клітини, синець підключичної ділянки справа, синець підключичної ділянки зліва з переходом в суміжні ділянки. Підшкірна емфізема грудної клітини та шиї. Вивих лопаткового кінця правої ключиці. Множинні прямі та непрямі переломи ребер зліва та справа, прямі переломи грудини з ушкодженням пристінкової плеври. Гемоторакс (рідка кров в плевральній порожнині): справа - 450 мл, зліва - 250 мл. Рідка кров в місцях відшарування м`язів задньої групи спини. Смерть ОСОБА_20 настала в період часу до 3-х діб до моменту дослідження трупу в морзі, на що вказує характер розвитку трупних явищ. На трупі ОСОБА_20 виявлені наступні тілесні ушкодження прижиттєвого характеру:

-а) синці та садна обличчя, крововиливи м`яких покривів голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, крововиливи в скроневі м`язи;

-б) закрита тупа травма шиї: садно шиї, крововилив м`яких тканин шиї, непрямий перелом поміж тілом і лівим великим рогом під`язичної кістки;

-в) закрита тупа травма грудної клітини: множинні садна грудної клітини, синець підключичної ділянки справа, синець підключичної ділянки зліва з переходом в суміжні ділянки. Підшкірна емфізема грудної клітини та шиї. Вивих лопаткового кінця правої ключиці. Множинні прямі та непрямі переломи ребер зліва та справа, прямі переломи грудини з ушкодженням пристінкової плеври. Гемоторакс (рідка кров в плевральній порожнині): справа - 450 мл, зліва - 250 мл. Рідка кров в місцях відшарування м`язів задньої групи спини.

-г) синець правого передпліччя.

Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими. Виникли в короткий проміжок часу в наслідок дії тупого предмету/ тупих предметів та тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. На це вказує характер данних ушкоджень, наявність синців та саден. Індивідуальні властивості будови травмуючих предметів, деталей на тілі потерпілого та одежі не відобразилися. Макроскопічних сторонніх часточок в ділянці ушкоджень не виявлено. Вищевказані тілесні ушкодження (зазначені в п. в)) мають прямий причинний зв 'язок з настанням смерті потерпілого.

Комплекс ушкодженнь, виявленних на тілі ОСОБА_20 (п.в)), супроводжувався загрозливим для життя явищем у вигляді комбінованого травматичного та геморагічного шоку, пнемо-гемотораксу, тому мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Самі по собі: синці та садна мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Перелом під`язичної кістки - тілесне ушкодження середньої тяжкості. Давність: синців та саден - до 1-3 діб до моменту настання смерті потерпілого; переломів ребер, грудини - незадовго до настання смерті потерпілого; перелому під`язичної кістки - до 21 дня до моменту настання смерті потерпілого.

На трупі ОСОБА_20 виявлені наступні тілесні ушкодження, які виникли безпосередньо в місцях прикладання травмуючої сили: - голова: осаднення підглазничної та скулової ділянки зліва; синці верхньої та нижньої губи з раною на нижній губі; садно підборіддя з переходом на підщелепну ділянку справа; садно виличної ділянки справа з переходом на праву вушну раковину; множинні садна обличчя. Крововилив лобної, тім`яної та скроневої ділянки справа; крововилив лобної, тім`яної та скроневої ділянки зліва, крововилив лобної ділянки зліва. Тулуб: синець підключичної ділянки справа; синець підключичної ділянки зліва, множинні садна передньої поверхні тулубу.

Переломи ребер зліва: переломи в ділянці 1 ребра по передньо-пахвинній лінії та перелом в ділянці шийки ребра; 2 ребро: перелом в ділянці шийки ребра; 4, 5, 6, 7 ребра – перелом по лопатковій лінії; 8 ребро - перелом по лопатковій лінії та назовні від описаного перелому; 9, 10  ребра - перелом по лопатковій лінії; 11 та 12 ребра - переломи по біляхребцевій лінії.

Переломи ребер справа: 1 ребро - перелом в ділянці шийки ребра; 2 ребро - перелом по середньо-ключичній лінії; 3 ребро - перелом по передньо-пахвинній лінії та по лопатковій лінії; 4 ребро - по середньо- пахвинній лінії, по лопатковій лінії, по білягрудинній лінії; 5 ребро - переломи по передньо- пахвинній лінії, по задньо-пахвинній лініі; 6, 7, 8, 9, 10 ребра - перелом по лопатковій лінії; 11 ребро - перелом між лопатковою лінією та 3,5 см назовні. 12 ребро - перелом по лопатковій лінії. Перелом рукоятки та тіла грудини. Верхні кінцівки - перелом внутрішньої поверхні нижньої третини правого передпліччя.

На трупі ОСОБА_20 виявлені наступні тілесні ушкодження, які виникли поза межами місця безпосереднього прикладання травмуючої сили: непрямий переломо-вивих між тілом і лівим великим рогом. Переломи ребер зліва: 2, 3, 4, 5 ребра - перелом по передньо-пахвинній лінії; 6 ребро - перелом по передньо-пахвинній лінії та по задньо-пахвинній лінії; 7, 8, 9 ребра - перелом по передньо- пахвинній лінії. Переломи ребер справа: 2 ребро - перелом по задньо-пахвинній лінії, 3 ребро - перелом по задній пахвинній лінії, 6 ребро - перелом по передньо- пахвинній та по задній пахвинній лініях, 7 ребро - перелом по середньо-пахвинній лінії, 9 ребро - перелом по задньо-пахвинній лінії, 10 ребро - перелом по задньо-пахвинній лінії. Судячи за характером, локалізацією, взаєморозташуванням виявлених ушкоджень на тілі потерпілого має місце наступна кількість ділянок прикладання травмуючої сили: -голова - не менше 9-10 ділянок; - шиї - не менше 1; - грудної клітини - не менше 34 ділянок; - праве передпліччя - не менше 1.

Об`єктивних судово-медичних критеріїв для встановлення кількості завданих ударів науковою літературою не встановлено. Можливість спричинення виявлених ушкоджень потерпілим самому собі малоймовірна. Взаєморозташування потерпілого та нападаючого в момент завдання тілесних ушкоджень, положення потерпілого в момент завдання тілесних ушкоджень могло бути будь - яким доступним для їхнього нанесення. Боротьба та самооборона - не є медичними поняттями і тому відсутні судово- медичні критерії для їх визначення. Сила, з якою наносились удари, була достатня для виникнення виявлених ушкоджень. Об`єктивних судово-медичних даних про зміну положення трупу після настання смерті під час розтину не виявлено. 3 тілесними ушкодженнями, які перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, потерпілий міг робити самостійні цілеспрямовані дії (пересуватись, звати допомогу та інше ), до моменту втрати свідомості, в стані без свідомості вчиняти такі дії не можливо.

Також встановлено, що в крові потерпілого виявлено етиловий спирт - 2,69 %. На момент настання смерті ОСОБА_20 знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Дана концентрація алкоголю в крові може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння. Макроскопічних ознак, які б вказували на настання смерті внаслідок наслідок отруєння алкоголем під час розтину не виявлено. Не виключена можливість запобігання смерті потерпілого в разі своєчасного кваліфікованого надання медичної допомоги.


Також судом першої інстанції досліджено:

- висновки  судово-імунологічних експертиз № 660 від   15.07.2019, № 662 від 22.07.2019 та № 661 від 24.07.2019 відповідно до яких кров ОСОБА_20 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Він є видільником (Sе) групового антигену Н, що встановлено дослідженням зразка його жовчі; кров ОСОБА_9 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО. Він є видільником (Sе) властивих йому групових антигенів А та Н, що встановлено дослідженням зразка його слини; кров ОСОБА_10 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО. Він є видільником (Sе) властивих йому групових антигенів В та Н, що встановлено дослідженням зразка його слини;

- протоколи огляду місця події від 10.06.2019 року відповідно до яких в морзі було вилучено одяг з трупу ОСОБА_20 , від 12.06.2019 з фототаблицями до них, в кімнаті ІТТ було вилучено одяг та взуття ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- висновок судово-медичної імунологічної експертизи № 666 від 09.08.2019 року відповідно до якого похоження виявленої на футболці, що належала потерпілому ОСОБА_20 , крові можливе від потерпілого. Даних про можливе походження цих слідів крові від обвинувачених не одержано;

- висновок судово-цитологічної експертизи № 165 від 05.08.2019 року згідно якого походження крові, виявленої в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з правої та лівої руки трупа ОСОБА_20 можливе в тому числі від самого ОСОБА_20 . Присутності крові ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не виявлено.

Аналізуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висноку про те, що вказане свідчить про відсутність будь- якого опору з боку потерпілого діям обвинувачених.


Також судом першої інстанції досліджено протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 від 11.06.2019 року з відеозаписом до нього, проведеного на території домоволодіння ОСОБА_16 , в ході якого ОСОБА_15 продемонструвала на статистові, яким чином та куди обвинувачені наносили удари потерпілому. Так, свідок розмістила статиста в положення - лежачи на лівий бік, обличчям до будинку. Показала, що ОСОБА_9 підійшов до потерпілого ззаду та кулаком правої руки наніс близько 2-3 ударів ОСОБА_20 в праве вухо. Від ударів ОСОБА_20 перекотився на спину в бік будинку і лежав на спині головою в напрямку будинку. Далі до ОСОБА_20 підійшов ОСОБА_10 та став наносити йому удари. Спочатку ОСОБА_10 наносив удари правою ногою в область нижньої щелепи справа і знизу. Ударів в щелепу було багато, але свідок не може сказати скільки. Також ОСОБА_10 ногою наносив ОСОБА_20 удари в ребра і живіт. Свідок продемонструвала удари і показала, що удари наносились правою ногою в праву частину тулубу по ребрах і животу. Також наносив удари ногою зверху вниз в живіт. В момент нанесення ударів ОСОБА_10 викрикував погрози вбити потерпілого з нецензурною лайкою. Після нанесення ударів ОСОБА_10 , ОСОБА_20 встав та став триматись за якийсь з боків тулубу. В момент, коли ОСОБА_20 стояв на ногах, ОСОБА_9 руками штовхнув його в бік будинку до винограду. ОСОБА_20 впав на спину. До ОСОБА_20 підійшов ОСОБА_9 і став наносити йому хаотичні удари обома ногами в ребра праворуч, а також стопою правої ноги удари зверху вниз по передній частині грудної клітини. При цьому свідком продемонстровано удари, які наносив ОСОБА_9 . Після нанесення ударів ОСОБА_9 стрибнув зверху на грудну клітину ОСОБА_20 та став стрибати по ньому обома ногами. Стрибки ногами приходились на центр грудної клітини і передню частину шиї. Таких стрибків було приблизно 7, можливо більше. ОСОБА_10 при цьому знаходився на покривалі, вживав спиртне. Під час нанесення ударів ОСОБА_9 викрикував погрози вбити потерпілого з нецензурною лайкою. Після того свідок, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжили вживати спиртне, а ОСОБА_20 в цей момент лежав на землі. Це продовжувалось приблизно 20 хвилин. ОСОБА_20 всі ці 20 хвилин подавав ознаки життя, а саме: дихав, хрипів. Положення тіла не змінювалось, лише голова була повернута ліворуч, права рука була зігнута в ліктьовому суглобі і лежала на грудній клітині. Свідок продемонструвала положення потерпілого ОСОБА_20 . Через 20 хвилин ОСОБА_10 підбіг до ОСОБА_20 та стрибнув на нього двома ногами в область живота та нижньої передньої частини грудної клітини. Стрибків зверху і вниз на ОСОБА_20 було 2-3. Після чого ОСОБА_20 перестав подавати ознаки життя. Більше ОСОБА_20 ніхто не бив.


З дослідженого судом першої інстанції висновку судово-медичної експертизи № 86 від 09.09.2019 року встановлено, що механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_20 , не виключає можливості їх утворення за обставин, на які вказала свідок ОСОБА_15 в ході проведення слідчого експерименту.


З дослілденого судом першої інстанції протоколу проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_9 від 05.07.2019 року з відеозаписом до нього, проведеного на території домоволодіння ОСОБА_16 , встановлено те, як ОСОБА_9 показав, за яких обставин і яким чином він та ОСОБА_10 спричиняли тілесні ушкодження потерпілому. Так, обвинувачений в присутності захисника за участю статиста показав, що ОСОБА_20 сидів ліворуч від нього (обвинуваченого), ОСОБА_15 – праворуч, ОСОБА_10 – напроти. Після того, як потерпілий почав лаятись на їх з ОСОБА_10 адресу, обвинувачений піднявся, підійшов до ОСОБА_20 , присів біля нього та вдарив його кулаком правої руки в обличчя, потім вдарив вдруге в обличчя, після чого потерпілий впав на спину, а ОСОБА_9 повернувся на своє місце. Показав, що до потерпілого, який привстав, підійшов ОСОБА_10 та наніс 1 чи 2 удари правою рукою в район лівого ока потерпілого, після чого потерпілий впав на спину і ОСОБА_10 став наносити удари ногами по тулубу, бокам потерпілого, близько 10 ударів, не більше. Після чого ОСОБА_10 повернувся на своє місце, всі разом випили. Потерпілий знову почав нецезурно лаятись на їх адресу. ОСОБА_9 показав, що підійшов до потерпілого і продемонстував на статистові, що вдарив ногою в верхню частину правого передпліччя. Потерпілий впав, обвинувачений продемонстрував на статистові як наніс удар лівою ногою в район правої лопатки потерпілого та повернувся на своє місце. Показав, що підійшов ОСОБА_10 та почав наносити потерпілому, який продовжував лежати, удари ногами в правий бік тулуба потерпілого, ребер, не більше 10 ударів, після чого почав стрибати на потерпілому. Так, ОСОБА_9 продемонстрував, що ОСОБА_10 взявся обома руками за мотузку, прив`язану між деревами на місці події та, тримаючись за неї, стрибав обома ногами на грудній клітці потерпілого 2-3 рази, після чого повернувся на своє місце, а потерпілий залишився лежати. Коли били, нічого не кричали, ніяких погроз. Після чого випили і він заснув. Потім з ОСОБА_10 переклали потерпілого в затінок, щоб не на сонці лежав. Після чого він ( ОСОБА_9 ) відійшов, біля потерпілого залишався ОСОБА_10 .


Також суд першої інстанції дослідив висновок судово-медичної експертизи № 84 від 29.08.2019 року з якого встановив, що механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_20 , не виключає можливості їх утворення за обставин, на які вказав ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту. В зв`язку з чисельним характером виявлених ушкоджень розмежувати, хто з обвинувачених спричинив тілесні ушкодження, не представляється можливим.


Також судом першої інстанції було досліджено і протокол проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_10 від 05.07.2019 року з відеозаписом до нього, проведеного на території домоволодіння ОСОБА_16 , з якого встановлено, що в ході нього ОСОБА_10 показав, за яких обставин і яким чином він та ОСОБА_9 спричиняли тілесні ушкодження потерпілому. Так, обвинувачений в присутності захисника за участю статиста показав, що ОСОБА_20 сидів по праву сторону від нього, ОСОБА_15 – по ліву, а ОСОБА_9 – напроти. Після висловлювання потерпілим образ на їх з ОСОБА_9 адресу, ОСОБА_10 наніс один удар кулаком лівої руки в області лівого ока потерпілого. Потім, після продовження спільного розпиття, ОСОБА_9 піднявся та вдарив ногою в обличчя потерпілого, від чого потерпілий впав на правий бік, а ОСОБА_9 наніс не менше 4-х ударів ногами по спині та голові ОСОБА_20 при цьому положення потерпілого змінювалось, як від ударів, так і тому, що потерпілий намагався їх уникнути, змінюючи положення та прикриваючись руками. ОСОБА_9 наніс ногами ще 3 чи 5 ударів в т. ч. і в район живота потерпілого. Після чого почав наносити удари ОСОБА_10 . При цьому обвинувачений продемонстрував, що під час нанесення ударів тримався рукою за мотузку, натягнуту між деревами на місці події, бо був п`яний і шатався. Продемонстрував, що наніс не менше 5-6 ударів в лівий бік тулубу потерпілого, в область ребер. Показав, що ОСОБА_9 бив ногами в голову та верхню частину тулубу потерпілого, бив інтенсівніше і більше разів, ніж він ( ОСОБА_10 ) та продовжував бити, коли він ( ОСОБА_10 ) пішов у будинок з ОСОБА_15 . Вказав, на потерпілому не стрибав, також вказав, що не бачив, щоб таке робив ОСОБА_9 . Продемонстрував, що ОСОБА_9 вдарив ногою 4 рази в лівій бік голови потерпілого та 2 рази в лівий бік тулубу останнього, коли він ( ОСОБА_10 ) перевіряв пульс у потерпілого. Також продемонстрував, як вони тягли тіло потерпілого. Так, продемонстрував, що він взяв потерпілого за ліву руку, а ОСОБА_9 за праву і потягли потерпілого, який лежав спиною на землі, в кущі, де і полишили, прикидавши травою.


З дослідженого судом першої інстанції висновку судово-медичної експертизи № 85 від 29.08.2019 року встановлено, що механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_20 , не виключає можливості їх утворення за обставин, на які вказав ОСОБА_10 в ході проведення слідчого експерименту. В ході проведення слідчого експерименту не продемонстровані механізми виникнення тілесних ушкоджень передньої поверхні грудної клітини (переломи грудини). В зв`язку з чисельним характером виявлених ушкоджень розмежувати, хто з обвинувачених спричинив тілесні ушкодження, не представляється можливим.


Також суд першої інстанції вивчив і висновки судово-психіатричних експертиз № 336 та № 337, проведених 29.07.2019 року з яких встановив, що на час вчинення інкримінованого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 злочину, останні будь-якими психічними захворюваннями не страждали, не виявляли ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, знаходилися в стані простого алкогольного сп`яніння, могли усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру обвинувачені не потребують.


Оцінючи досліджені докази суд першої інстанції встановив їх відповідність вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності. Оскаржуючи вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку апелянтами також не наведено підтав для визнання вказаних доказів недопустимими чи неналежними.


Також, колегію суддів встановлено, що в апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_10 та захисник обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_11 зазначали те ж саме що і в суді першої інстанції, зокрема щодо непричетності обвинувачених до нанесення значної кількості ушкоджень (не стрибали на потерпілому, вдарили лише по кілька разів), однак їх суд першої інстанції правильно визнав такими, що  протирічать один одному та дослідженим у судовому засіданні суду першої інстанції протоколам слідчих експериментів, показам свідка ОСОБА_15 та висновкам експертиз щодо численності ділянок прикладання травмуючої сили та малоймовірності нанесення потерпілим ушкоджень самому собі, у зв`язку з чим суд першої інстанції цілком обгрунтовано віднісся до них критично та правильно розцінив їх як версію захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.


Так, на переконання колегї суддів, суд першої інстанції правильно зауважив про те, що в кожному із даних тверджень, які не відповідають один одному, обвинувачені намагаються зменшити свою вину, переклавши частину відповідальності на потерпілого, а також один на одного, до того ж розбіжності в показах обвинувачених і свідка викликані і, крім зазначеного, як перебуванням в стані алкогольного сп`яніння учасників під час події, так і часом, що минув з дня вчинення злочину.

Покази свідка ОСОБА_27 щодо спілкування останнього з ОСОБА_15 , яка ніби-то в розмові з ним заперечувала причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, суд першої інстанції також правильно розцінив як показаннями з чужих слів. Крім того, ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_27 передавав їй прохання не надавати покази щодо причетності ОСОБА_9 до побиття потерпілого.


Також з вироку суду вбачається, що сторона захисту як і в апеляційній скарзі, так і в суді першої інстанції під час розгляду справи, зазначала про недопустимість протоколів слідчих експериментів з посиланням на ч. 4 ст. 95 КПК України, на що суд першої інстанції визнав такі твердження безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК України, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК України законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.

Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.

Так, суд першої інстанції доречно зауважив про те, що приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Тобто показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України лише такий слідчий експеримент, проведення якого здійснювалось у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчувало виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення. (Правовий висновок, висловлений в постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 14.09.2020 справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19).

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції було встановлено, що під час слідчих експериментів, проведених з обвинуваченими та свідком, останні продемонстрували (фізично відтворили) яким чином і куди наносились удари потерпілому і згідно висновків експертиз від 31.07.2017 року механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_20 відповідає продемонстрованому під час проведення слідчих експериментів з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 .

Також, судом першої інстанції було встановлено і те, що з відеозапису проведених слідчих експериментів видно, що обвинувачені, свідок у присутності захисників, понятих, експертів самостійно відтворюють за допомогою статиста обставини вчиненого злочину. Тиску з боку працівників поліції на учасників слідчих дій не було. Свої пояснення обвинувачені та свідок надають ініціативно, детально, зазначаючи при цьому роль інших учасників події, демонструючи механізм та локалізацію нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, вказуючи їх кількість. Жодних заяв про можливий тиск з боку працівників поліції від обвинувачених та свідка не надходило.

З огляду на викладне, колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції про те, що протоколи слідчих експериментів є належними і допустимими доказами.

Також, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу і на те, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, що обвинувачені, захисники чи свідок звертались з відповідними заявами про здійснення на обвинувачених і свідка психологічного чи фізичного тиску до уповноважених на те органів.


Щодо кваліфікації дій обвинувачених, то про них сторона захисту як і в апеляційній сарзі так і в суді першої інстанції вела мову, вважаючи за необхідне кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 121 КК України. Вказане вже виступало предметом дослідження місцевого суду та колегія суду апеляційного суду з висновками суду першої інстанції погоджується.

Так, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що з юридичної точки зору для відмежування умисного вбивства (ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, і його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання. При цьому, згідно з усталеною правозастосовною практикою, у тому числі відповідно до роз`яснень наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», основним критерієм є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного.

Відповідно до змісту ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий та непрямий. Вирішуючи питання, який саме вид умислу мав місце у конкретному випадку, слід враховувати три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків: 1) усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння; 2) передбачення його суспільне небезпечних наслідків; 3) бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання. Перші дві ознаки (усвідомлення і передбачення) характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб`єкта і тому складають інтелектуальний момент (елемент, компонент) умислу. Третя ознака (бажання чи свідоме припущення наслідків) характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу.

За спрямованістю діяння і конкретизацією бажаного наслідку умисел поділяють на визначений (конкретизований), невизначений (неконкретизований) і альтернативний.

Визначений умисел характеризується тим, що особа чітко усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння і прагне досягти одного конкретного наслідку. Невизначений умисел означає, що у винного немає чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків злочину, він передбачає ці наслідки лише у загальних рисах. Альтернативний умисел має місце тоді, коли винний передбачає й однаково бажає чи свідомо допускає настання одного з кількох можливих злочинних наслідків.

У випадках вчинення злочину з невизначеним або альтернативним умислом відповідальність настає залежно від фактично заподіяних наслідків, оскільки винний передбачав настання будь-якого із цих наслідків і бажав чи свідомо припускав їх настання. (постанова ВС від 05.11.2020 № 554/27/19, провадження № 51-5553км19).


Аналізуючи викладене та матеріали кримінального провадження в своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені судом вищевказані докази у їх сукупності об`єктивно підтверджують, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, були спричинені саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , при цьому, як вбачається з досліджених судом першої інстанції доказів, обвинувачені, після завдання численних ударів (не менше 45 ділянок прикладання травмуючої сили, з них не менше 34 у грудну клітину) в тому числі - у життєво-важливі органи потерпілого, при цьому не одноразово в часі, а в декілька етапів протягом певного періоду часу, усвідомлюючи його важкий стан, будь-яких дій спрямованих на надання допомоги останньому не вчиняли (при цьому згідно висновку експертизи № 53 при наданні своєчасної медичної допомоги не виключалась можливість запобігання смерті потерпілого), відносились до цього байдуже, і, не лише не вжили заходів для надання допомоги потерпілому, а навпаки, приховали труп потерпілого, після чого зникли з місця злочину.

Вказане, а також кількість, характер і локалізація заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, сила та інтенсивність, з якою вони були спричинені (про що свідчать висновки експертиз, дані слідчих експериментів та покази учасників, зокрема, зазначення ОСОБА_10 , що йому боляче було бити), тривалість нанесення ударів, те, що потерпілий не чинив жодного опору, достовірно свідчать, що обвинувачені, наносячи удари потерпілому в область, де розташовані життєво- важливі органи, усвідомлювали суспільно- небезпечний характер своїх дій, в силу свого життєвого досвіду передбачали його суспільно- небезпечні наслідки. Разом з тим, виходячи з пояснень обвинувачених, які зазначили, що не бажали вбити потерпілого; тих обставин, що конфлікт виник спонтанно, до цього неприязних відносин між ними не було, потерпілий на момент завершення нанесення тілесних ушкоджень був живий, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувачені не бажали настання смерті потерпілого, але свідомо припускали її настання, виходячи з вищеописаного характеру протиправних дій, тобто діяли з непрямим умислом.

Також колегія суддів вважає правильним і те, що суд першої інстанції зауважив, що  для будь-якої безсторонньої особи є очевидним той факт, що обвинувачені, які є дорослими людьми і згідно висновків судової психіатричної експертизи можуть усвідомлювати свої дії та керувати ними, умисно наносячи значну кількість ударів руками і ногами потерпілому похилого віку, фізично слабішого за них, свідомо припускали настання таких наслідків, оскільки розуміли, що у результаті таких їх дій потерпілий неодмінно отримає тілесні ушкодження, від яких може померти.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання обґрунтованими доводи захисту про відсутність у обвинувачених умислу на вбивство, оскільки відсутність бажання спричинити смерть іншій особі не виключає наявності умислу на вбивство, з огляду на спосіб нанесення тілесних ушкоджень, їх локалізацію та кількість.

В даному випадку має місце непрямий умисел, при якому особа завідомо усвідомлює небезпечний характер своїх дій, передбачає суспільно-небезпечні наслідки у вигляді настання смерті іншої особи, та хоча і не бажає, проте свідомо припускає її настання.

За таких обставин підстав для перекваліфікації дій обвинувачених на ч. 2 ст. 121 КК України, на що посилалась сторона захисту, у суд першої інстанції дійсно не було.

З цих же підстав колегія суддів не може визнати обґрунтованими і твердження сторони захисту про необхідність у перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 122 та на ч. 2 ст. 125 КК України.


Щодо первинної кваліфікації дій обвинувачених за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яку сторона обвинувачення ставила у провину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , то з нею суд першої інстанції не погодився при цьому вмотивувавши своє рішення наступним.

Так, зокрема, суд не погодився з обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті, що обвинувачені при вчиненні злочину діяли з прямим умислом, тобто не лише усвідомлювали характер своїх діх та передбачали суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого, а й бажали їх настання.

Суд зауважив на тому, що кримінальна відповідальність за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України передбачена лише у випадку вчинення вбивства саме за попередньою змовою групою осіб. Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. При цьому закон про кримінальну відповідальність розрізняє вчинення злочину як групою осіб, так і за попередньою змовою групою осіб.

За змістом ч. 1 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Між тим, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження наявності попередньої змови між обвинуваченими на вчинення умисного вбивства потерпілого, як до початку конфлікту, так і доказів того, що змова на позбавлення життя потерпілого виникла вже під час нанесення тілесних ушкоджень. Жодного доказу на підтвердження узгодженості своїх дій між обвинуваченими також суду першої інстанції не надавалось.

Навпаки, показами як обвинувачених, так і свідка ОСОБА_15 , даними слідчих експериментів судом встановлено те, що розмов між обвинуваченими куди і як бити потерпілого, наносити удари разом або в якій черговості, не було. Кожен з обвинувачених діяв на свій розсуд, спричиняючи удари коли і куди вважав за потрібне, без узгодження своїх дій з іншим обвинуваченим,    тобто попередньої змови до початку або в процесі спричинення ушкоджень не було, а обвинувачені виступали лише як співвиконавці вказаного злочину.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України, дійшов правильного висновку про існування підстав для виходу за межі висунутого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації та кваліфікував дії кожного з обвинувачених за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Вказаного в апеляційному порядку ніхто з учасників справи не оскаржував.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень апелянтів про неправильну кваліфікацію їх дій, оскільки вони спростовуються поясненнями як самих обвинувачених, свідків так і рядом досліджених і покладених в основу обвинувального висновку письмових доказів, що в своїй сукупності доповнюють один одного та не ставлять під сумнів своєї правдивості і достовірності.


Щодо призначеного обвинуваченим покарання, з яким також не погоджувались обоє обвинувачених, вважаючи його нато суворим, то колегія суддів зазначає настпне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання  в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним  у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.50 КК України стосовно загальних засад  призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченим, суд першої інстанції врахував  ступінь тяжкості вчиненого  злочину, який є  особливо тяжким злочином, характер злочину, його обставини, особи обвинувачених та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, кожного з них.

Так, вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_9 судом першої інстанції було встановлено, що він раніше  не судимий, розлучений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до взяття під варту працював трактористом, за місцем мешкання, попереднім місцем роботи та за час перебування в СІЗО характеризується позитивно, на обліку у лікаря –нарколога та психіатра не перебуває, має хронічне захворювання: бронхіальну астму. Крім цього, як обставину, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_26 , є добровільне часткове відшкодування завданої шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд визнав скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.


Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_10 судом першої інстанції встановлено, що він раніше судимий, до затримання не працював, не одружений, за місцем мешкання характеризується формально, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, посилання обвинуваченого на захворювання на епілепсію належним чином не підтверджені. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_10 ,ссуд визнав - скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Також при призначенні покарання суд першої інстанції врахував цинізм насильницьких дій обвинувачених, які упродовж тривалого часу заподіювали страждання потерпілому, не зважаючи на його похилий вік та очевидно, в силу віку, слабший порівняно з обвинуваченими фізичний стан,  непоправність  наслідків  у виді  загибелі  потерпілого,   якого під незначним приводом позбавили життя, посткримінальну поведінку обвинувачених, які не лише не надали допомоги, а й приховали тіло потерпілого.

З огляду на вказане, не зважаючи на вибачення обвинувачених перед донькою загиблого, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія  суддів апеляційного суду, про відсутність в поведінці обвинувачених ознак щирого каяття та осуду своїх дій. Крім того, суд слушно зауважив і на тому, що обвинувачені вибачились лише після того, як потерпіла зазначила, про те, що ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_32 так і не попрохали пробачення.

Зазначене свідчить про відсутність у обвинувачених будь-якого жалю з приводу загибелі людини, а лише жаль з приводу того, що необхідно нести за це відповідальність.

Викладені обставини, суд першої інстанції обгрунтовано визнав такими, що вказують на нехтування обвинуваченими цінностями людського життя, відсутність будь-якої поваги до людей старшого віку, їхню крайню суспільну небезпеку.

       

Зважаючи на вказане, враховуючи осіб обвинувачених, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , обставину, що обтяжує покарання обвинувачених, суд дішов правильного висновку, що покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід призначити в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді 12 років позбавлення волі.

Вказане покарання, колегія суддів вважає співмірним і адекватним характеру вчинених дій та їх небезпечності та даним про особи обвинувачених, буде необхідним і достатнім для виправлення останніх та попередження вчинення   нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане підстав для застосування ст. 69 та ст. 75 КК України, як про те в суді першої інстанції прохав обвинувачений ОСОБА_9 , та підстав для пом`якшення покарання ОСОБА_10 , про що той просив в своїй апеляційній скарзі, не вбачається.

Питання цивільного позову апелянтами в апеляційних скаргах не оскаржувалось, а тому до його аналізу, в силу ст. 404 КПК України, колегія суддів не вдається.


Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -



ПОСТАНОВИЛА:


Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2021 року, відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_11 на цей вирок, без задоволення. 


Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які тримаються під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм її копії.  


СУДДІ:


ОСОБА_2       ОСОБА_3 ОСОБА_4



  • Номер: 11-п/816/1015/19
  • Опис: Обвинувальний акт відносно Колівера Сергія Григоровича, Рибкіна Миколи Миколайовича за п.12 ч.2 ст. 115 КК України
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.11.2019
  • Дата етапу: 28.11.2019
  • Номер: 11-кп/816/582/20
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.04.2020
  • Дата етапу: 22.04.2020
  • Номер: 11-кп/816/757/21
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.04.2021
  • Дата етапу: 23.04.2021
  • Номер: 11-кп/816/872/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.02.2023
  • Дата етапу: 16.02.2023
  • Номер: 11-кп/816/872/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.02.2023
  • Дата етапу: 21.02.2023
  • Номер: 11-кп/816/872/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.02.2023
  • Дата етапу: 21.02.2023
  • Номер: 11-кп/816/872/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.02.2023
  • Дата етапу: 21.02.2023
  • Номер: 11-кп/816/872/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.02.2023
  • Дата етапу: 06.03.2023
  • Номер: 11-кп/816/231/22
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 576/2543/19
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Філонова Ю.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.04.2021
  • Дата етапу: 22.08.2022
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація