Ухвала

29 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 676/4899/21

провадження № 61-7874ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського голови Посітка Михайла Володимировича, Кам`янець-Подільської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» про визнання незаконним та скасування розпорядження «Про дострокове припинення контракту та звільнення з посади», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Кам`янець-Подільського міського голови Посітка Михайла Володимировича, Кам`янець-Подільської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» (далі - КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня») про визнання незаконним та скасування розпорядження «Про дострокове припинення контракту та звільнення з посади», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначав, що він, відповідно до контракту від 11 вересня 2020 року, укладеного між ним та Кам`янець-Подільською міською радою в особі міського голови, призначений на посаду директора КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» з 11 вересня 2020 року по 10 вересня 2025 року.

У липні 2021 року отримав розпорядження міського голови Посітка М. В. про дострокове розірвання контракту та звільнення його з посади директора КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня». Підставою для звільнення є: висновки роботи комісії з перевірки законності проведення будівельних робіт на території міської лікарні; акт обстеження майна комунальної власності - об`єкта фізіотерапевтичного корпусу на АДРЕСА_1 та звіт суб`єкта оціночної діяльності про визначення розміру збитків завданих власнику і вартість ремонтно-відновлювальних робіт.

Вказував, що його звільнення відбулося фактично на підставі акта службового розслідування, яке проводилося з урахуванням висновків роботи комісії, утвореної згідно розпорядження міського голови, і звіт про оцінку завданих збитків замовлявся та виготовлявся в рамках службового розслідування, а тому таке звільнення є притягненням його до дисциплінарної відповідальності згідно КЗпП України за результатами службового розслідування. Зазначав, що звільнення повинно проводитись з урахуванням саме положень Кодексу законів про працю та строків для застосування дисциплінарного стягнення передбачених статтею 148 КЗпП України, а не умов Контракту. Кам`янець-Подільською міською радою пропущений шестимісячний строк з дня вчинення проступку для накладення дисциплінарного стягнення.

За розпорядженням міського голови Посітка М. В. створено комісію для проведення службового розслідування. Головою такої комісії призначено адвоката та радника міського голови на громадських засадах Костюковича Д. К. Але рішення щодо проведення службового розслідування повинно прийматися керівником органу, в якому працює особа. У даному випадку він є директором окремої юридичної особи, засновником якого є Кам`янець-Подільська міська рада, що виключає можливість міського голови ініціювати проведення службового розслідування відносно нього своїм розпорядженням, що підтверджується не лише Статутом, але й випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25 квітня 2021 року № 45511447208.

Зазначав, що у порушення вимог Порядку в розпорядженні від 20 січня 2021 року № 30 відсутній предмет, дата початку, закінчення та строк службового розслідування. Крім того, радник міського голови на громадських засадах не є посадовою особою місцевого самоврядування, не має жодного відношення до Кам`янець-Подільської міської ради як засновника КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня», до органу управління лікарнею - управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради, не отримує заробітної плати за рахунок бюджету, не наділений жодними адміністративними, владними, управлінськими, розпорядчими та будь-якими іншими повноваженнями, не несе жодної відповідальності за свої дії, тому не має жодного права представляти інтереси Кам`янець-Подільської міської ради, її виконавчих органів та посадових осіб, міського голови, а тим більше виконувати фактично їх функції та повноваження стосовно проведення службових розслідувань. Вважав, що ОСОБА_2 не міг бути головою комісії з проведення службового розслідування стосовно нього, а висновок комісії у даному випадку є неналежним та недопустимим доказом.

Щодо звіту про оцінку завданих збитків, то він був виконаний на замовлення та за рахунок КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня», яка жодного відношення до проведення службового розслідування не мала. На дату складання акта службового розслідування та прийняття рішення за результатами службового розслідування оригінал звіту був відсутній, що не дає підстав визначити будь-які збитки та констатувати нанесення ним таких збитків в значних розмірах. Так, у звіті сума збитків становить 6 959 693 грн, а згідно наявної в матеріалах службового розслідування ухвали слідчого судді від 22 січня 2021 року у кримінальному провадженні зафіксовано розмір збитків у сумі 488 020,00 грн.

Крім того, вважав, що в його діях відсутні факти, які міський голова Посітко М. В. поклав в основу оскаржуваного розпорядження, зокрема, допущення ним руйнування частини будівлі фізіотерапевтичного корпусу лікарні і нанесення цим збитків у значних розмірах, оскільки необхідність будівництва житлового будинку, в тому числі для забезпечення медиків житлом, визначалася Кам`янець-Подільською міською радою, яка для цих цілей прийняла рішення про виділення земельної ділянки; визначення суб`єкта господарської діяльності відбулося на конкурсних умовах, колегіально. Вказані обставини повністю нівелюють висновки відповідача про те, що частковий демонтаж будівлі фізіотерапевтичного корпусу відбувся внаслідок особистих винних його дій та порушення ним особисто вимог законодавства.

Ураховуючи вищевикладене просив суд про задоволення позову.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови Посітка М. В. від 21 липня 2021 року № 243-к «Про дострокове розірвання контракту та звільнення з посади директора КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» з 09 серпня 2021 року. Стягнуто з КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 серпня 2021 року у розмірі 216 240,00 грн. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» з 09 серпня 2021 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано, а судом не здобуто підстав для відмови у заявлених позовних вимог, звільнення ОСОБА_1 відбулося із порушенням визначеної процедури та без будь-яких правових обґрунтувань такого звільнення. Факт нанесення збитків не встановлений, їх розмір не визначений, а тому підпункт 2 пункту 24 Контракту не може бути підставою для звільнення, оскільки значний розмір збитків є фактично кваліфікуючою ознакою для дострокового припинення Контракту з цієї підстави.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу Кам`янець-Подільської міської ради задоволено. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайнного суду Хмельницької області від 08 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не забезпечив ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна, а саме будівлі фізіотерапевтичного корпусу А-11 на АДРЕСА_1 , чим допустив порушення умов контракту як особливої форми трудового договору, що є підставою для його розірвання на підставі підпункту 10 пункту 6, підпункту 2 пункту 9, підпункту 2 пункту 24 Контракту, що свідчить про дотримання норм трудового законодавства України при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

10 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2022 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 206/2351/16.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 206/2351/16 не є належним обґрунтуванням такої підстави касаційного оскарження судового рішення, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки у вказаній справі Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з посиланням на те, що у справах, наведених для порівняння із справою, про перегляд якої подано заяву, суди встановили різні фактичні обставини, а тому постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 206/2351/16 не є рішенням Верховного Суду, яке може бути наведене як приклад неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського міського голови Посітка Михайла Володимировича, Кам`янець-Подільської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Кам`янець-Подільська міська лікарня» про визнання незаконним та скасування розпорядження «Про дострокове припинення контракту та звільнення з посади», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак