ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 року м. Київ № 640/18001/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2; під час звернення до відповідача за призначенням пенсії ним надані всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 є правомірною, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, представник відповідача стверджував, що позивача повідомлено, що до страхового стажу не зарахований період навчання, оскільки в дипломі невірно зазначено ім`я ОСОБА_1 , також не зарахований період трудової діяльності з 01.02.1997 по 29.09.1978, оскільки вбачається виправлення в наказі на звільнення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній наполягав на обґрунтованості позовних вимог.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 23.01.1997 Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 , зокрема:

- з 10.12.2007 по 06.02.2007 позивач працював на посаді слюсарем ремонтником 4 розряду в дистанції тунельних споруд №2 служби колії, тунельних споруд і будівель Комунального підприємства «Київський метрополітен»;

- з 07.02.2008 по 17.02.2009 позивач працював на посаді тунельного робітника 2 розряду дистанції тунельних споруд №2 служби колії, тунельних споруд і будівель Комунального підприємства «Київський метрополітен»;

- з 18.02.2009 по 30.11.2009 позивач працював на посаді тунельного робітника 3 розряду дистанції тунельних споруд №2 служби колії, тунельних споруд і будівель Комунального підприємства «Київський метрополітен»;

- з 01.12.2009 по 31.07.2011 позивач працював на посаді тунельного робітника 4 розряду дистанції тунельних споруд №2 служби колії, тунельних споруд і будівель Комунального підприємства «Київський метрополітен»;

- з 01.08.2011 по теперішній час позивач працює на посаді тунельного робітника 5 розряду дистанції тунельних споруд №2 служби колії, тунельних споруд і будівель Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Згідно з записами трудової книжки позивача, за результатами атестації робочих місць по даній професії підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 відповідно до наказів №387-113П/К від 30.12.2014 та № 673-П/К від 21.12.2019.

Довідкою Служби колії, тунельних споруд і будівель Комунального підприємства «Київський метрополітен» від 15.07.2020 № 27/08-2125 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює в Службі колії, тунельних споруд і будівель КП «Київський метрополітен» з 07.02.2008 (наказ №85-к від 05.02.2008) тунельним робітником по теперішній час. У довідці зазначено, що позивач виконує постійно роботи тільки в нічний час у тунелях і підземних спорудах метрополітену за професією: тунельний робітник - здійснює буріння шпурів бурильним молотком в обробці тунелів і шахт. Розмічає місця для буріння згідно з картою ліквідації теч. Карбує шви розширювальним цементом і свинцем. Замінює пробки й болтові з`єднання, здійснює ізоляцію стін склепінь підземних споруд і лотків рулонними матеріалами на мастиках. Відводить течу з улаштуванням підвісних коробів, трубок із закладанням в конструкцію. Ліквідує вихід розчинів на поверхню, що передбачено Списком №2, розділ XXVIII. ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ п.2 Метрополітени. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461. За період роботи з 07.02.2008 і по теперішній час пільговий стаж становить 12 років 05 місяців 14 днів.

ОСОБА_1 досяг 55-річного віку, у зв`язку з чим 03.07.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 13.07.2020 №2600-0314-8/94390 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній пільговий стаж.

У листі зазначено, що із п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 12.08.1993 № 637, для підтвердження спеціального трудового стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, де особа працювала, або їх правонаступників. Однак, зазначена пільгова довідка не надана, тому пільговий стаж роботи за Списком № 2 відсутній.

Також зазначено, що відповідно до наданих документів про стаж: трудова книжка, диплом про освіту, військовий квиток, ідентифікаційний код, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 33 роки 10 місяці 14 днів, в тому числі робота за Списком № 2 відсутня.

Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зарахований період навчання, оскільки в дипломі невірно зазначено ім`я ОСОБА_1 , також не зарахований період трудової діяльності з 01.02.1997 по 29.07.1998, оскільки вбачається виправлення в наказі на звільнення.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V від 14 вересня 2006 року, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону N 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону N 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, що діяв до 03.08.2016, передбачено, що до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах належать, зокрема: XXVIII. ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ: 2. Метрополітени: (28.2а): а) робітники, постійно зайняті тільки в нічний час на роботах у тунелях і підземних спорудах: (28.2а) тунельні робітники.

Згідно з Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, передбачено, що до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах належать, зокрема: XXVIII. ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ: 2. Метрополітени: Робітники, постійно зайняті тільки в нічний час на роботах у тунелях і підземних спорудах: тунельні робітники.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 07.02.2008 по 03.07.2020 (дата звернення із заявою про призначення пенсії) працював на посаді тунельного робітника в дистанції тунельних споруд №2 служби колії, тунельних споруд і будівель Комунального підприємства «Київський метрополітен» з відміткою, що за результатом атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право переходу на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.

Зі змісту листа відповідача від 13.07.2020 №2600-0314-8/94390 вбачається, що наведений вище період роботи не зараховано до спеціального стажу позивача по Списку №2, оскільки не надана пільгова довідка.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі, також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 (надалі, також - Порядок №383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637).

З огляду на викладені вище норми законодавства суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21.08.1992. Після 21.08.1992 основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірний період за вказаною вище посадою, внаслідок цього, спеціальний трудовий стаж позивача не повинен підтверджуватись уточнюючими довідками.

Враховуючи викладене, та зважаючи на підтвердження пільгового стажу роботи позивача записами в його трудовій книжці, потреба у наданні уточнюючих довідок з підприємства відсутня.

Окрім того, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період трудової діяльності з 01.02.1997 по 29.07.1998 з тих підстав, що вбачається виправлення в наказі на звільнення.

Так, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 01.02.1997 по 29.07.1998 працював на посаді експедитора в ПІІ «Український клуб».

Визначаючись з приводу правомірності наведених доводів відповідача, суд зауважує наступне.

Як уже наголошувалось вище, відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до загального стажу позивача періоду роботи позивача з 01.02.1997 по 29.07.1998 з підстав допущення у трудовій книжці виправлень в наказі про звільнення є безпідставними.

Твердження відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з підстав невірного зазначення імені позивача в дипломі про освіту, суд також вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 встановлено, що у період з 01.09.1980 по 13.06.1983 позивач навчався у Профтехучилищі №24.

Вказані відомості кореспондуються із даними диплома від 14.06.1983 серії НОМЕР_3 , згідно з якими « ОСОБА_1 » в 01.09.1980 вступив до Профтехучилища № 24 і 13.07.1983 закінчив за спеціальністю «слюсар-сантехнік».

Отже, такий недолік як невірне зазначення ім`я позивача в дипломі не може бути підставою для незарахування періоду навчання до страхового стажу, оскільки безпосередньо підтверджується записами трудової книжки, а допущена помилка є очевидною опискою.

Таким чином, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При здійснення судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відмова позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.07.2020 №2600-0314-8/94390.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 13.07.2020 №2600-0314-8/94390 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком за Списком № 2 відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд враховує наступне.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У разі, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це, насамперед, сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Беручи до уваги, що прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах є дискреційним обов`язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача з тієї підстави, що у нього відсутній необхідний пільговий стаж (не враховано період роботи позивача), та не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, а також судом у даній справі не надавалась оцінка виконанню позивачем всіх приписів законодавства для прийняття рішення про призначення пенсії (наявності та відповідності усіх необхідних документів) та правильності обрахунку пільгового стажу (належить до повноважень відповідача), суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити позивачу пенсію за віком за Списком № 2 є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, з огляду на що не підлягає задоволенню.

Проте, згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище норм права, суд вважає, що належним способом захисту, який відповідає об`єкту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2020 № 4768 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 13.07.2020 №2600-0314-8/94390 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) розглянути повторно заяву від 03.07.2020 № 4768 та документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Т.П. Балась