Справа № 141/309/21

Провадження №2/141/11/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року                                         смт Оратів

       Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Рожковій Л.М.,

за участю сторін –

представника позивача: адвоката Кулинича О.І.,

представника відповідачів: адвоката Панасюк Н.А.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/309/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Оратівської селищної ради Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними, визнання права власності на 7/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, -

В С Т А Н О В И В :

05.05.2021 року до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету селищної ради Оратівської селищної об`єднаної територіальної громади Вінницької області про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсними, визнання права власності на 7/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_6 . Спадкодавець залишив заповіт, посвідчений 06.05.2011 року секретарем Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно якого все своє майно, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 з присадибною земельною ділянкою, а також земельну ділянку площею 3,5277 га та майновий пай заповів позивачу ОСОБА_2 . Заповіт не змінено і не скасовано, однак до осіб, які мають право на обов`язкову долю у спадщині, передбачених ст. 1241 ЦК України, після смерті спадкодавця, належить дружина спадкодавця ОСОБА_7 .

При цьому, ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Балабанівської сільської ради № 104 від 03.10.2000 року є співвласником (з розміром частки Ѕ) житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 26.02.2001 року.

Вказане рішення виконкому Балабанівської сільської ради та свідоцтво про право власності на житловий будинок обмежують права позивача як спадкоємця на спадкове майно, а саме житловий будинок, оскільки спірний будинок було побудовано батьками позивача та третіх осіб, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в 1964-1970 рр. Мати позивача та третіх осіб, ОСОБА_8 ,. померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час її смерті в спірному житловому будинку на правах членів сім`ї проживали її чоловік ОСОБА_6 та троє дітей (позивач та треті особи). В подальшому діти вибули зі спірного житлового будинку, при цьому позивач ОСОБА_6 спочатку навчався у навчальному закладі, а згодом перебував на строковій військовій службі, та єдиним головою двору залишився ОСОБА_6 .

Від так, позивач вважає, що ОСОБА_7 не набула право власності на домоволодіння, поскільки останнє набуто ОСОБА_6 у шлюбі з ОСОБА_8 . Окрім того, спірне домоволодіння не є результатом спільної праці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як осіб, які вели селянське господарство.

Отже, позивач просив визнати недійсним рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року № 104 щодо визнання права власності за ОСОБА_9 на Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , яке видане виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 26.02.2001 року ОСОБА_7 щодо права власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку. Окрім того, позивач ОСОБА_2 просив визнати за ним право приватної власності на 7/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 27.05.2021 року провадження у вказаній цивільній справі відкрито та призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 01.07.2021 року.

11.06.2022 року на адресу суду надійшли пояснення по суті позову у відповідності до вимог ст. 181 ЦПК України від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вважають позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення з підстав, зазначених у позовній заяві. Просять врахувати дані пояснення при ухваленні рішення суду.

16.06.2021 року від представника відповідача 1 ОСОБА_3 адвоката Панасюк Н.А. на адресу Оратівського районного суду Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що станом на 15.04.1991 року житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , при цьому, у відповідності до вимог ст. 126 ЦК УРСР , ОСОБА_7 більше трьох років, а саме до 15.04.1991 року своєю особистою працею брала участь у веденні спільного господарства двору, а тому набула право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Окрім цього, рішення виконкому № 104 від 03.10.2000 року, яке позивач просить визнати недійсним, не існує, а рішення виконкому № 104 від 03.11.2000 року стосується приватизації житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 , тоді як приватизація житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 стосується рішення виконавчого комітету Балабанівського сільської ради Оратівського району Вінницької області № 76 від 03.10.2000 року, а тому позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконкому та свідоцтва про право власності на житловий будинку задоволенню не підлягає. Стосовно позовної вимоги про визнання права власності на 7/8 частини спірного житлового будинку, адвокат Панасюк Н.А. зазначає, що оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права та може бути застосовано тільки тоді, коли є відмова нотаріуса від вчинення нотаріальної дії. Відтак, оскільки у матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про вчинення нотаріальної дії, дана позовна вимога є передчасною.

30.06.2021 року до суду надійшла заява Оратівського селищного голови Лошак Г.В. № 1222/04-02 про заперечення щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Заяву обґрунтовано тим, що оспорюване свідоцтво не породжує виникнення відповідного права власності, а тому для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано відповідне свідоцтво. А тому, оскільки оспорюване свідоцтво про право власності не є правочином, так як не спрямоване на набуття цивільних прав, а є лише документом, на підставі якого здійснилося оформлення права власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок, окрім цього, зважаючи на відсутність рішення виконавчого комітету Балабанівської сільської ради № 104 від 03.10.2000 року про визнання права власності на Ѕ частину спірного житлового будинку за ОСОБА_7 , та, як наслідок, передчасність позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на 7/8 частини спірного житлового будинку з житловими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , Оратівський селищний голова Лошак Г.В. в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

01.07.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_2 відповідно до якої позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В обгрунтування відповіді на відзив зазначив, що станом на 15.04.1991 року ОСОБА_7 була працездатною, при цьому, все нерухоме майно на цей час було набуто без її участі, оскільки спірний житловий будинок та всі господарські споруди були забудовані батьками позивача, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Від так, спірний житловий будинок не було нажито за час шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , а також не було придбано внаслідок спільної праці членів сім`ї. Окрім того, на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося станом на 15.04.1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності, а тому ОСОБА_7 за захистом свого права на частку з майна колишнього колгоспного двору мала звернутись по 15.04.1994 року. А тому, рішення виконкому Балабанівської сільської ради як за № 79 від 03.10.2000 року, так і за № 104 від 03.10.2000 року прийнято з пропуском 3-х річного строку та є протиправними. Окрім того, свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок видано на підставі рішення виконкому селищної ради № 104 від 03.10.2000 року, якого не існує, тобто видано без існуючої підстави, а тому є незаконним. Окрім того, в свідоцтві про право власності не визначено розмір часток ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 01.07.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 141/309/21 на тридцять днів, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні та призначено справу до розгляду на 29.07.2021 р.

26.07.2021 року до суду надійшла заява позивача  ОСОБА_2  про збільшення розміру позовних вимог від 18.07.2021 року, в якій, окрім позовних вимог, зазначених у позовній заяві, позивач також просив суд визнати рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року № 79, стосовно оформлення за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності на житловий будинок, розташованого в АДРЕСА_1 , незаконним (недійсним).

За наслідками судового засідання, яке відбулось 29.07.2021 року, ухвалою суду від 29.07.2021 року клопотання позивача від 01.07.2021 року задоволено, витребувано у архівному відділі Вінницької районної державної адміністрації оригінали заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на домоволодіння, на видачу свідоцтва про право власності за 2000 рік, подані до засідання виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року, а також витребувано у Комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» матеріали по житловому будинку АДРЕСА_1 (інвентаризаційну справу). Також ухвалою суду від 29.07.2021 року залучено до участі у справі № 141/309/21 в якості співвідповідача ОСОБА_4 та відкладено розгляд підготовчого судового засідання у справі на 02.09.2021 року.

Ухвалою суду від 27.08.2021 року заяву позивача (вх. № 2188/21 Вх від 17.07.2021 р.) про доповнення розміру позовних вимог, а саме доповнення вимогою про визнання недійсним рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області № 79 від 03.10.2000 року прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 02.09.2021 року, відкладено на 30.09.2021 року.

Ухвалою суду від 30.09.2021 року розгляд справи № 141/309/21 розпочато спочатку, призначено розгляд підготовчого судового засідання цивільної справи № 141/309/21 на 04.11.2021 року.

Ухвалою суду від 04.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 141/309/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2021 року.

Судове засідання, призначене на 25.11.2021 року, не відбулось та було відкладено на 28.12.2021 року, за клопотанням позивача ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

Судові засідання, призначені на 28.12.2021 року та на 03.02.2022 року не відбулись та були відкладені, відповідно, на 03.02.2022 року та на 23.02.2022 року, за клопотанням представника відповідачів адвоката Панасюк Н.А.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року клопотання представника позивача адвоката Кулинича О.І. від 23.02.2022 року задоволено, зобов`язано Оратівську селищну раду Вінницької області надати погосподарські книги № 6 за 1983 – 1986 роки, № 1 за 1986–1990 роки, № 1 за 1991–1995 роки по житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ведення яких здійснювалось Балабанівською сільською радою Оратівського району, для огляду в судовому засіданні, відкладено розгляд судового засідання на 24.03.2022 року.

Судове засідання, призначене на 24.03.2022 року, було відкладено на 05.05.2022 року за клопотанням представника відповідачів адвоката Панасюк Н.А.

Судові засідання, призначені на 05.05.2022 року, 09.06.2022 року та на 07.07.2022 року, були відкладені, відповідно, на 09.06.2022 року, на 07.07.2022 року та на 18.08.2022 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 .

В судове засідання, призначене на 18.08.2022 року, позивач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, не з`явився. При цьому, 18.08.2022 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 від 17.08.2022 року про розгляд справи у його відсутність, за участі його представника у суді адвоката Кулініча М.Д.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову, ОСОБА_5 до суду не з`явилася, при цьому, 11.06.2021 року на адресу суду надійшло пояснення ОСОБА_5 (№1873/21-Вх), у якому просить розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.08.2022 року не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач Оратівська селищна рада Вінницької області будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання 18.08.2022 року не з`явилася, повноважного представника до суду не направила. При цьому, 30.09.2021 року до суду надійшла заява № 1932/04-02 від 29.09.2021 року селищного голови ОСОБА_11 про розгляд справи без участі представника селищної ради, щодо задоволення позовних вимог покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні 18.08.2022 року представник позивача адвокат Кулинич О.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові від 05.05.2021 року з урахуванням позовної заяви про доповнення позовних вимог від 17.07.2021 року, просив суд позов задовольнити повністю. При цьому, представник позивача уточнив, що право власності на спірний житловий будинок позивач просить визнати в порядку спадкування за заповітом. Також зазначив, що оскільки рішення № 104 від 03.10.2000 року взагалі відсутнє, а тому правова підстава для видачі рішення також відсутня. Стосовно рішення виконкому № 79 від 03.10.2000 року зазначив, що підставою для визнання його недійсним є відсутність звернення ОСОБА_6 до виконкому сільської ради про розгляд питання про видачу свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, окрім того, зауважив, що рішення № 79 було видано 03.10.2000 року на основі поданих документів та висновку технічної інвентаризації, тоді як висновок про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна оформлено 04.10.2000 року, після засідання виконкому. Також зазначив, що членом колгоспного двору станом на 15.04.1991 року були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також позивач ОСОБА_2 , так як станом на 15.04.1991 року він проходив строкову військову службу.

В судовому засіданні 18.08.2022 року третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з урахуванням позовної заяви про доповнення позовних вимог від 17.07.2021 року, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , адвокат Панасюк Н.А. позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві від 16.06.2021 року. При цьому, зазначила, що ОСОБА_7 була членом колгоспного станом на 15.04.1991 року, а також три роки до вказаної дати, та аж до смерті проживала у спірному будинку, а тому згідно норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, вона набула право на Ѕ частку спірного житлового будинку, при цьому, позивач ОСОБА_6 , дізнавшись, що його право на частку у спірному будинку порушено, повинен був звернутись до суду за захистом свого порушеного у встановлений законодавством строк позовної давності. Також зазначила, що оскільки спірного рішення за № 104 від 03.10.2000 року не існує, а тому позовна вимога про визнання його незаконним задоволенню не підлягає, а щодо рішення за № 79 від 03.10.2000 року зазначила, що позивачем та його представником не надано жодних обґрунтованих підстав для визнання вказаного рішення недійсним. Стосовно вимоги про визнання права власності на 7/8 частки спірного житлового будинку, вказала, що виключно повноваженнями нотаріуса встановлюється визначення частки, на яку спадкоємець має право у спадковому майні, який, у разі неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину, видає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що є підставою звернення до суду. Відтак, вважає, що вимога позивача про визнання права власності на частину спірного житлового будинку є передчасною.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Кулинича О.І., третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 та представника відповідачів адвоката Панасюк Н.А., розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі «Батько» зазначено ОСОБА_6 , в графі «Мати» зазначено ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 22.06.1986 року, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 уклали шлюб 22.06.1986 року, прізвище дружини після укладення шлюбу змінено на ОСОБА_14 .

Відповідно до свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «Батько» зазначено ОСОБА_6 , в графі «Мати» зазначено ОСОБА_8 .

Як вбачається з свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_4 від 17.06.1985 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «Батько» зазначено ОСОБА_6 , в графі «Мати» зазначено ОСОБА_8 .

Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходив службу у Збройних силах Союзу РСР з 2.07.1986 року до 31.10.2004 року.

Окрім цього, згідно диплому серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 в 1987 року поступив в Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків та в 1993 році закінчив повний курс Луганського вищого війського авіаційного училища штурманів імені Пролетаріату Донбасу.

Також, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 08.07.1986 року призвано на військову службу Луцьким МВХ Волинської області, та 31.10.2004 року звільнено з військової служби у запас.

Батько позивача та третіх осіб, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , та про що 23.07.2019 року виконавчим комітетом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області складено відповідний актовий запис № 10.

Згідно заповіту від 06.05.2011 року, ОСОБА_6 все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за АДРЕСА_1 , з присадибною земельною ділянкою, а також належну йому земельну ділянку 3,5277 га та майновий пай заповів ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено 06.05.2011 року секретарем Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області Кравчук С.С. та зареєстровано в реєстрі за № 104. Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєсстрі (заповіти/спадкові договори) № 57458704 від 06.09.2019 року, заповіт ОСОБА_15 , посвідчений 06.05.2001 року Балабанівською сільською радою Оратівського району Вінницької області, чинний; номер у спадковому реєстрі – 51130501, номер в реєстрі нотаріальних дій – 104.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64946378 від 28.05.2021 року, спадкову справу після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено Оратівською державною нотаріальною конторою 06.09.2019 року за № 193/2019. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

При цьому, як вбачається з роз`яснення в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори № 63/01-16 від 07.07.2022 року, у зв`язку із знаходженням у спадковій справі № 193/2019 заяви ОСОБА_2 про те, щоб не видавати свідоцтво про спадщину та не вчиняти інші нотаріальні дії після смерті ОСОБА_6 до остаточного рішення судового спору, а тому при зверненні до Немирівської державної нотаріальної контори позивачу необхідно надати рішення суду про закінчення судового провадження по даній справі та ухвалене судом рішення, а також подати усі необхідні документи та здійснити оплату за вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідно до законодавства вчинення нотаріальних дій зупиняється до вирішення справи судом.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Балабанівка Оратівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , та про що 19.10.2020 року виконавчим комітетом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області складено відповідний актовий запис № 7.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64946286 від 28.05.2021 року, спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , заведено Оратівською державною нотаріальною конторою 16.12.2020 року. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 26.02.2001 року виконавчим комітетом Балабанівської сільської ради, житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Балабанівської сільської ради від 03.10.2000 року № 104. При цьому, як вбачається з відповіді архівного відділу Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області від 09.01.2020 № 152/11-01-21, у протоколі засідання виконавчого комітету Балабанівської сільської ради від 03.10.2000 року немає рішення за № 104 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 », а рішення від 03.11.2000 року за № 104 не стосується громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Окрім цього, як вбачається з інформації архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області № 05-01-21/462 від 11.08.2021 року, заяви громадян до виконавчого комітету Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за 2000 рік про визнання права власності на домоволодіння, на видачу свідоцтв про право власності на зберігання до архівосховища № 5 архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області не надходили, у зв`язку з чим надати оригінали заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до виконавчого комітету Балабанівської сільської ради про визнання права власності на домоволодіння на видачу свідоцтва про право власності за 2000 рік неможливо.

Однак, зі змісту протоколу № 10 засідання виконавчого комітету Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року, зокрема, з п. 3 вбачається, що було затверджено ряд рішень щодо оформлення права приватної власності житлові будинки домоволодіння, у тому числі, було прийнято рішення щодо оформлення права власності на житлові будинки АДРЕСА_3 .

Так, згідно рішення виконавчого комітету Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області № 79 від 03.10.2000 року, виконкомом сільської ради вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , та видати свідоцтво про право власності.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, розташованого по АДРЕСА_1 , власниками будинку станом на 26.02.2001 року (дату складання технічного паспорту) є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно довідки № 497 від 11.12.2019 року, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно відомостей погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_10 за 1967-1969 року, проживали однією сім`єю в житловому будинку в АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з довідки № 496 від 11.12.2019 року, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно записів погосподарської книги № 6 за 1983-1986 роки, станом на 01.01.1984 року в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_6 , дружина - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_12 , дочка - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_2 .

При цьому, згідно інформації з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1983-1985 роки у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , були зареєстровані: ОСОБА_6 , голова сім`ї; ОСОБА_8 , дружина (померла, актовий запис № 7 від 22.01.1984 року); ОСОБА_12 , дочка; ОСОБА_5 , дочка; ОСОБА_2 , син; ОСОБА_16 , дружина (прибула 16.11.1984 року з с. Сабарівка), ОСОБА_17 , дочка (прибула 16.11.1984 року з с. Сабарівка).

Як вбачається з інформації з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1986-1990 роки у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , були зареєстровані: ОСОБА_6 , голова сім`ї; ОСОБА_16 , дружина; ОСОБА_17 , дочка (вибула ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Підвисоке); ОСОБА_18 , дочка (прибула 15.10.1987 року з м. Гайсин); ОСОБА_2 , син (прибув 3.07.1989 з м. Чернігів, вибув 28.11.1989 року в м. Київ).

Відповідно інформації з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1991-1995 роки у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , були зареєстровані: ОСОБА_6 , голова сім`ї; ОСОБА_7 , дружина.

Як вбачається з довідки № 498 від 25.11.2020 року, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно записів погосподарської книги № 1 за 1986-1990 роки, станом на 15.04.1988 року житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова двору ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_19 . Рік побудови будинку – 1966.

Згідно довідки № 497 від 25.11.2020 року, виданої виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно записів погосподарської книги № 1 за 1991-1995 роки, станом на 15.04.1991 року житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова двору ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рік побудови будинку – 1966.

При цьому, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 27.08.2019 року державним реєстратором Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26.02.2001 року, виданого Балабанівською сільською радою Оратівського району Вінницької області, вчинено державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 33012981), про право приватної спільної часткової власності з розміром частки Ѕ за ОСОБА_7 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1903788705231, яким є житловий будинок загальною площею 81,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначаючись щодо встановлених обставин справи та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Щодо позовної вимоги про визнання рішень виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року за № 79 та за № 104 недійсними та визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійним.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній станом на 15.04.1991 року.

Частиною 1 статті 112 ЦК УРСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

За змістом статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно ст. 126 ЦК УРСР працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двроу не брав участі у веденні господарства у зв`язку з призовом на строкову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.12.1995 року №20 з послідуючими змінами, які містяться в п. 6 зазначено: «Роз`яснити судам, що положення ст.ст.17, 18 ЗУ «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.»

Статтею 121 ЦК УРСР було передбачено, що володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору відбувається за згодою всіх членів колгоспного двору. Право на частку в майні колгоспного двору зберігається за його членом на протязі трьох років, при виході із колгоспного двору, член колгоспного двору має право на виділення належної йому частки в майні колгоспного двору, при чому частки всіх членів колгоспного двору ( в тому числі і неповнолітніх членів) є рівними.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Наведені положення Закону кореспондуються з позицією Верховного Суду викладеною в Постанові Верховного суду від 22.01.2019 року у справі 713/1310/17-ц, та у Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі 183/6031/16.

Як встановлено судом, підставою для видачі оспорюваного свідоцтва про право власності від 26.02.2001 року на житловий будинок, розташований АДРЕСА_1 , стало рішення виконавчого комітету Балабанівської сільської ради № 104 від 03.10.2000 року.

При цьому, в процесі розгляду справи судом встановлено, а представником позивача адвокатом Кулиничем О.І. та представником відповідачів адвокатом Панасюк Н.А. не заперечувалось, що рішення виконкому Балабанівської сільської ради № 104 від 03.10.2000 року взагалі не існує. Отже, з врахуванням позицій представників сторін, предмет спору, тобто об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачами, відсутній, а тому позовна вимога про визнання рішення виконкому Балабанівської сільської ради № 104 від 03.10.2000 року задоволенню не підлягає.

Суд зауважує, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідачів відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Відтак, для скасування свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно має бути визнано незаконним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано оспорюване свідоцтво, в даному випадку - рішення виконавчого комітету Балабанівської сільської ради від 03.10.2000 року № 79 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 , на гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ».

Вказане кореспондується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09 березня 2021 року у справі №756/4120/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 904/750/19, від 27 травня 2020 року №442/2771/17.

Окрім цього, судом враховано правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18), згідно із яким особа, зазначивши вимогу про скасування свідоцтва про право власності, яке є похідним від державної реєстрації прав, дійсність якого залежить від законності рішення органу, яким вчинено державну реєстрацію, обрала належний спосіб захисту своїх порушених прав. На таку особу (позивача) не можна покладати обов`язку об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на майно, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин та поданих сторонами доказів, суд доходить висновку, що рішення виконкому Балабанівської сільської ради № 79 від 03.10.2000 року було прийнято в порушення вимог ст. ст. 121, 126 ЦК УРСР, оскільки фактично позбавило права та частки в майні колгоспного двору позивача ОСОБА_2 , який станом на 15.04.1991 року перебував на дійсній строковій військовій службі, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Відтак, оспорюване свідоцтво про право власності на житловий будинок від 26.02.2001 року, видане ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , також є недійсним та підлягає скасуванню, оскільки видане на підставі незаконного рішення виконкому Балабанівської сільської ради № 79 від 03.10.2000 року.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечень в цій частині позовних вимог представника відповідачів адвоката Панасюк Н.А., оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами та висновками суду.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на 7/8 житлового будинку в порядку спадкування.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього Кодексу).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1267, ст. 1278 ЦК України передбачено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Крім того, як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Так, за наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи норми ст. 50 Закону України «Про нотаріат» та норми Прикінцевих та перехідних положень ЦПК, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме, відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові. При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Таким чином, з урахуванням положень статей 1296-1298 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

При цьому, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові. Вказане кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи № 141/309/21, а також із копії матеріалів спадкової справи № 193/2019 після померлого ОСОБА_6 , постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом не виносилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Натомість, позивач та його представник на власний розсуд визначили частки у спадщині, незважаючи на те, що у матеріалах спадкової справи № 193/2019 відсутні відповідні заяви відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (як спадкоємців після смерті своєї матері ОСОБА_7 ), які б свідчили що вони претендують на відповідну частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 , у тому числі на відповідну частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Поряд з цим, суд зауважує, що покійна дружина померлого ОСОБА_7 згідно поданої 06.09.2019 року нотаріусу заяви від 04.09.2019 року вказала та виявила бажання не отримувати свідоцтво про право власності на 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя.

При цьому, визначення розміру частки спадкоємців у спадщині за відсутності спору між ними є прерогативою нотаріуса, а не суду.

Також суд зазначає, що й у матеріалах справи № 141/309/21 відсутні будь-які належні докази того, що відповідачі претендують на відповідну частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 , як спадкоємці після смерті своєї матері ОСОБА_7 .

Таким чином, зверненню до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно має передувати вирішення питання про видачу спадкоємцю нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, що, в свою чергу, вказувало б на наявність підстав для вирішення питання про порушення або невизнання його права у судовому порядку (постанова Верховного суду від 16.01.2019 р. у справі № 2-390/2006, від 24.07.2019 у справі № 2-6322/04).

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи № 141/309/21, суд доходить висновку, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, а позивач не довів, що втрачена можливість оформлення цього права у нотаріальному порядку, а тому звернення до суду із позовними вимогами про визнання права власності на 7/8 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є передчасним.

На підставі викладеного, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2 у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягнути солідарно понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме за дві задоволені позовні вимоги немайнового характеру, що в загальному розмірі становить 1816,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 112, 121, 123, 126 ЦК УРСР, ст.ст. 1216, 1223, 1241, 1261, 1267, 1268, 1278, 1296-1298 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 258, 259, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.        

Визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03.10.2000 року № 79 щодо визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , яке видане виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 26.02.2001 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , судовий збір в розмірі 1816,00 гривень.

Копію рішення направити сторонам по справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України 29.08.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ).

Відповідачі: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 ).

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 ).

Оратівська селищна рада Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 78, смт Оратів Вінницької області, 22600).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 ).

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_11 ).

Суддя                                                                С.В. Климчук