ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2022 року м. Київ № 640/19326/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просила:

- визнати незаконними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у виплаті пенсії за минулий час, а саме за період з 15 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити дитині - ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника за минулий час, а саме за період з 15 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у ОСОБА_2 права на отримання частки пенсії у зв`язку із втратою годувальника, оскільки остання є дитиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідач зобов`язаний виплатити пенсію за минулий час без обмеження будь-яким строком відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-ІV.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19326/21 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки малолітня ОСОБА_2 , в інтересах якої діє позивачка, не має право на виплату пенсії за минулий час.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 вересня 2013 року; у графі «Батько» вказано « ОСОБА_5 ».

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі №753/14370/15-ц за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження задоволено.

На підставі вказаного рішення відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 31 березня 2016 року про народження ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у графі «Батько» вказано « ОСОБА_3 ».

Заявою від 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням прийняти до розгляду заяву про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника її малолітній донці ОСОБА_2 .

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03 червня 2016 року №4494/14 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуло звернення позивачки до Урядової лінії від 24 травня 2016 року щодо призначення пенсії та повідомило, що відповідно до статті 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім`ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення частки пенсії. Заява про виділення пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення частки пенсії. Заява про виділення долі пенсії на другого утриманця подана 08 квітня 2016 року, тому управління пенсійного фонду в м. Вишгород виділить частку долі пенсії з 01 травня 2016 року. Запит на виділення долі надіслано 11 квітня 2016 року, на даний час розпорядження про виділення долі не надходило.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року у справі №753/14370/15-ц рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року скасовано, заяву про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №753/14370/15-ц ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року у справі №753/9838/18 встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_2 , зобов`язано Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести зміни до актового запису №3058 від 04 вересня 2013 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: змінити запис в графі «батько» з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України» та запис в графі «прізвище дитини», вказавши прізвище « ОСОБА_2 ».

Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у справі №753/9838/18 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року залишено без змін.

Заявою від 13 січня 2021 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням прийняти до відома рішення Вишгородського районного суду Київської області та постанови Київського апеляційного суду для призначення (поновлення) пенсії по втраті годувальника дитині - ОСОБА_2 .

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03 лютого 2021 року №2600-0306-8/16313 повідомлено, що згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області по справі №753/9838/18 від 15 вересня 2020 року та ухвали Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року позивачці здійснено поновлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 лютого 2021 року, розмір пенсії становить 4554,77 грн.

Заявою від 17 лютого 2021 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням здійснити виплату компенсації втрати частини пенсії з порушенням строків її виплати, а також здійснити виплату пенсії по втраті годувальника за минулий період доньці - ОСОБА_2 , за період з 15 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та за період з 01 грудня 2016 року по теперішній час, оскільки саме з вини Управління ПФУ в Дарницькому районі м. Києва пенсію по втраті годувальника малолітній доньці позивачки - ОСОБА_2 було призначено не з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 15 червня 2015 року, а лише з 01 травня 2016 року.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 18 березня 2021 року №6355-4620/Р-02/8-2600/21 на звернення позивачки надано роз`яснення, що виділення частки пенсії проводиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії. Відповідно до поданої заяви від 08 квітня 2016 року та на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 червня 2016 року позивачці з 01 червня 2016 року було виділено частку пенсії у зв`язку з втратою годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 , основним отримувачем пенсії є ОСОБА_7 . Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року було скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2016 року та припинено виплату частки пенсії з 01 січня 2017 року. Відповідно до поданої заяви від 12 січня 2021 року та наданих до неї рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року та ухвали Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року по справі №753/9838/18 позивачці поновлено виплату частки пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону з 01 лютого 2021 року. Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для виплати частки пенсії на умовах, викладених у зверненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, відповідно до частини першої статті 68 Конституції України також кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно із статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Базовим законом у сфері пенсійного забезпечення з 01 січня 2004 року є, насамперед, Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За правилами статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно; зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Згідно зі статтею 39 Закону №1058-IV на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.

На вимогу члена сім`ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.

У силу пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що батько неповнолітньої ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника позивачка, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася 08 квітня 2016 року, тобто протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

При цьому, позивачка вказує існування об`єктивних підстав, які заважали звернутися раніше із заявою про призначення пенсії, оскільки в судовому порядку встановлювала батьківство щодо малолітньої дитини, та у подальшому рішення про встановлення факту батьківства було скасовано, внаслідок чого у позивачки виникла повторна необхідність встановлення факту батьківства.

Так, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі №753/14370/15-ц за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження задоволено; на підставі вказаного рішення відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 31 березня 2016 року про народження ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у графі «Батько» вказано « ОСОБА_3 ».

Заявою від 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням прийняти до розгляду заяву про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника її малолітній донці ОСОБА_2 .

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03 червня 2016 року №4494/14 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про виділення долі пенсії на другого утриманця відповідно до поданої 08 квітня 2016 року заяви, тому управління пенсійного фонду в м. Вишгород виділить частку долі пенсії з 01 травня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року у справі №753/14370/15-ц рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року скасовано, заяву про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису залишено без розгляду; постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №753/14370/15-ц ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року у справі №753/9838/18 встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_2 , зобов`язано Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести зміни до актового запису №3058 від 04 вересня 2013 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: змінити запис в графі «батько» з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України» та запис в графі «прізвище дитини», вказавши прізвище « ОСОБА_2 ». Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у справі №753/9838/18 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року залишено без змін.

Заявою від 13 січня 2021 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням прийняти до відома рішення Вишгородського районного суду Київської області та постанови Київського апеляційного суду для призначення (поновлення) пенсії по втраті годувальника дитині - ОСОБА_2 .

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03 лютого 2021 року №2600-0306-8/16313 повідомлено, що згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області по справі №753/9838/18 від 15 вересня 2020 року та ухвали Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року позивачці здійснено поновлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 лютого 2021 року, розмір пенсії становить 4554,77 грн.

Проте, пенсія малолітній доньці позивачки у період з 15 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року (з дня, наступного за днем смерті годувальника по дату призначенні пенсії) та за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року (дата, з якої припинено виплату пенсії у зв`язку зі скасуванням рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі №753/14370/15-ц за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження по дату повторного звернення позивачки 12 січня 2021 року) не виплачувалася.

Зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли малолітня/неповнолітня дитина померлого має інтерес у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника з наступного календарного дня за днем смерті батька у розмірі, не меншому двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за умови, що заява належного формуляру про призначення пенсії була подана зацікавленою особою органу публічної адміністрації протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

До того ж суд зважає, що у спірному конкретному випадку обмеження практичної реалізації права дитини на соціальний захист інститутом давності не узгоджується із приписами Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) та Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), якими запроваджено правило якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Так, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правовою суттю і призначенням пенсія малолітній/неповнолітній дитині у зв`язку із втратою годувальника призначена виключно для покращення матеріальних умов існування самої дитині, створюючи легальне джерело отримання матеріальних активів для забезпечення життєдіяльності організму людини.

Несвоєчасне ініціювання одним з батьків процедури призначення і виплати у належному розмірі пенсії малолітній/неповнолітній дитині у зв`язку із втратою годувальника з будь-яких причин (як поважних і непереборних, так і неповажних, унаслідок безвідповідального чи недбалого ставлення тощо) призводить до порушення життєвих інтересів дитини.

Зважаючи на вік, фізіологічний стан та розумові здібності дитини, це порушення стосується істотних і життєво важливих інтересів дитини як людської істоти, нездатної у повному обсязі самостійно забезпечити дотримання власних прав та інтересів.

Тому суд вважає, що наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об`єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни.

Подібні за змістом правові висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року по справі № 760/183158/16-а, від 06 липня 2020 року по справі № 265/4175/16-а.

Враховуючи, що з дати смерті годувальника позивачка, яка діє від імені та в інтересах малолітньої дитини, мала право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника на неповнолітню дитину, а почала отримувати пенсію лише з 01 червня 2016 року до 01 січня 2017 року та з 01 лютого 2021 року з незалежних від неї обставин, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачці пенсії у зв`язку із втратою годувальника за період з15 червня 2015 року по 01 червня 2016 року та з 01 січня 2017 року по 01 лютого 2021 року та про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію за вказаний період.

Щодо позовних вимог в частині виплати суми пенсії невідкладно та однією сумою, суд дійшов висновку про їх передчасність таких, адже судом не встановлено, а позивачем не доведено, що позивачці не буде здійснено виплату однією сумою та невідкладно після проведеного перерахунку, а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у спірному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Проте, матеріали справи не містять доказів оплати витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 за період з 15 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника за період з 15 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2021 року.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська