Справа № 135/669/22

Провадження № 1-кп/135/86/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2022 року                                                м.Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020240000074 від 11 липня 2022 року, за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир-Волинський, Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого робітником ТОВ «Деметра-буд» м. Володимир-Волинський, не одруженого, маючого середню освіту, раніше судимого:

- 04 березня 2013 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 120 годин громадських робіт;

- 07 липня 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, змінений вироком Апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 13 серпня 2020 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 69 КК України до 4 років обмеження волі,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.390 КК України, -

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого професійно-технічну освіту, одруженого, раніше судимого:

- 20 жовтня 2005 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст. 289, ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 10 квітня 2006 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.186, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 71, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 06 вересня 2010 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч.3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 18 березня 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 15 лютого 2017 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

- 02 квітня 2021 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.309 КК України до відбуття покарання у вигляді обмеження волі, строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України,від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки;

- 07 квітня 2021 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ст.128 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

- 22 червня 2021 року ухвалою Дзержинського районного суду  м. Кривий Ріг відповідно до ч.4 ст.70 КК України призначено покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2021 року та за вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року у виді обмеження волі строком на 2 роки 1 місяць, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

- 20 січня 2022 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 3 років обмеження волі,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.390 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2022 року о 19-00 год., ОСОБА_4 маючи умисел на самовільне залишення місця обмеження волі, самовільно, без належного дозволу та за відсутності законних підстав, залишив місце обмеження волі, а саме – гуртожиток « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований в

АДРЕСА_3 , де він проживав з іншими засудженими на час роботи на ТОВ «Вінницька птахофабрика», та на попутному транспорті доїхав до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де перебував до 12 липня 2022 року, коли був затриманий працівниками відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

10 липня 2022 року о 19-00 год., ОСОБА_5 маючи умисел на самовільне залишення місця обмеження волі, самовільно, без належного дозволу та за відсутності законних підстав, залишив місце обмеження волі, а саме – гуртожиток «Дубрава», що розташований в

АДРЕСА_3 , де він проживав з іншими засудженими на час роботи на ТОВ «Вінницька птахофабрика», та на попутному транспорті доїхав до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де перебував до 12 липня 2022 року, коли був затриманий працівниками відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.390 КК України, як самовільне залишенні місця обмеження волі, вчиненому особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч.1 ст.390 КК України визнав в повному обсязі та пояснив, що для відбування покарання у вигляді обмеження волі за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13.08.2020 року був направлений в ДУ «Бердичівський виправний центр (№108)», де був ознайомлений з порядком відбування покарання у виді обмеження волі та попереджений про дотримання режиму утримання, встановлених правил проживання та про кримінальну відповідальність за їх порушення. Спочатку ДУ «Бердичівський виправний центр (№108)» був направлений для відбування покарання в м. Вінниця, де працював на цегляному заводі, а з червня 2022 року направлений для працевлаштування до ТОВ «Вінницька птахофабрика», що розташована в м. Ладижин Вінницької області. 10 липня 2022 року без дозволу і погодження з установою виконання покарань він залишив гуртожиток, який був місцем відбування покарання у виді обмеження волі, та разом ОСОБА_5 на таксі приїхав на автостанцію м. Ладижин, звідки на автобусі доїхав до залізничного вокзалу м. Вінниця, звідки переїхали до автостанції в м. Вінниця та сіли на рейсовий автобус до м. Кропивницький, а потім з м. Кропивницького доїхали до м. Кривий Ріг, де 12.07.2022 року був затриманий працівниками поліції. Залишив місце відбування покарання у виді обмеження волі у зв`язку з тим, що йому не підійшла робота та неправомірними діями адміністрації установи виконання покарань. Крім того, він хотів влаштуватися на військову службу. Розкаюється у вчиненні кримінального правопорушення і просить не призначати йому суворого покарання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч.1 ст.390 КК України визнав в повному обсязі та пояснив, що не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Відбуваючи покарання у вигляді обмеження волі за вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 20.01.2022 року він був направлений в ДУ «Бердичівський виправний центр (№108)» та працевлаштований до ТОВ «Вінницька птахофабрика», що розташована в м. Ладижин Вінницької області. 10 липня 2022 року разом з ОСОБА_4 , без дозволу керівництва установи виконання покарань він залишив гуртожиток, який був місцем відбування покарання у виді обмеження волі, та разом ОСОБА_5 приїхав в м. Вінниця, звідки вони поїхали до м. Кропивницький, а потім до м. Кривий Ріг, де були затримані працівниками поліції. Пояснив, що залишив місце відбування покарання у виді обмеження волі у зв`язку з тим, що його не влаштовували умови роботи і умови проживання і він хотів щось змінити, та має намір змінити місце відбування покарання.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші учасники кримінального провадження не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачені вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідженням матеріалів, що характеризують особи обвинувачених, та документів щодо доручення речових доказів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Виходячи з приписів ст.12 КК України, вчинене   ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.390 КК України, є умисним нетяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, вчинив злочин у період відбування покарання, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, дітей на утриманні не має, має зареєстроване місце проживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченими ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченими ст.67 КК України, суд визнає рецидив кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, вчинив злочин у період відбування покарання, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, одружений, дітей на утриманні не має, має зареєстроване місце проживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбаченими ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченими ст.67 КК України, суд визнає рецидив кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, характер, тяжкість та суспільну небезпеку, спосіб вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинувачених та їх ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, загальні засади призначення покарання, зокрема, законності його призначення, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та попередження вчинення ними нового злочину є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, в межах санкції інкримінованої статті, і

саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим (даним) вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч.4 ст.71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З урахуванням правил складання покарань, передбачених ст.72 КК України, покарання у виді обмеження волі переводиться в більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.

При визначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує те, що він не відбув повністю покарання за попереднім вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 серпня 2020 року. Невідбута частина покарання становить 1 рік 26 днів обмеження волі, що відповідає 6 місяцям 13 дням позбавлення волі.

При визначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує те, що він не відбув повністю покарання за попереднім вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року. Невідбута частина покарання становить 2 роки 9 місяців 10 днів обмеження волі, що відповідає 1 року 4 місяцям 25 днів позбавлення волі.

Отже, остаточне покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 слід визначити з застосуванням положень ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України, беручи до уваги, що санкція ч.1 ст.390 КК України не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, цивільний позов у даному провадженні не заявлений, тому суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області №135/614/22(Провадження № 1-кс/135/167/22) від 13 липня 2022 року, на зазначене в ухвалі майно.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.390 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України ОСОБА_4 за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської областівід 13 серпня 2020 року, і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання   ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати   ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення починаючи з дати затримання 12 липня 2022 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.390 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України ОСОБА_5 за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року, і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання  ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати  ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення починаючи з дати затримання 12 липня 2022 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон марки Nokia з ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 , який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області – передати власнику ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон марки «HONOR» з ІМЕІ НОМЕР_4 , ІМЕІ НОМЕР_5 з сім-карткою НОМЕР_6 ,який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області - передати власнику ОСОБА_5 .

Арешти на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області справа № 135/614/22(Провадження № 1-кс/135/167/22)від 13 липня 2022 року – скасувати.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими - з дня вручення копії вироку.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області ОСОБА_1