ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2022 року м. Київ № 640/22630/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

про визнання неправомірною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про:

- визнання неправомірною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 у 2020 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в установленому ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-12 розмірі та щодо неврахування при цьому Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020;

- зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації донарахувати і невідкладно виплатити ОСОБА_1 у 2020 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня у відповідності до вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-12 та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року№3-р/2020, а саме, виходячи з 7-ми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком - доки відповідні положення частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-12 будуть чинними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього права на виплату разової грошової допомоги як ветерану війни - інваліду ІІІ групи до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

10 січня 2022 року ухвалою суду замінено первинного відповідача Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на належного - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Відповідач 06 червня 2022 року подав клопотання, у якому зазначив, що заперечує проти задоволення позову та просить суд залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

В цьому випадку слід наголосити на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.

Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

В той же час суд зауважує, що відповідно до статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року, розглядаючи справу №607/7919/17, зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Отже, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17 та від 22 липня 2021 року у справі №420/718/21, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із позовом за певний період слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.

В свою чергу, позивач звернувся до суду 23 вересня 2020 року (зареєстровано канцелярією суду), тобто, в межах встановленого шестимісячного строку, з урахуванням чого доводи відповідача щодо порушення строків звернення до суду є необґрунтованими.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача і відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 07 грудня 2016 року УМВД України Луганській області, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Так, Управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_1 зазначено, що позивачу було виплачено певні кошти без врахування позиції викладеної у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 №440/2722/20.

06 серпня 2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Листом від 03 червня 2022 року №12/640-10 відповідач повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та згідно списків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві разова грошова допомога до 5 травня в 2020 році ОСОБА_1 нарахована як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни в розмірі 3160,00 грн. Виплата зазначеної допомоги ОСОБА_1 здійснена 09 квітня 2020 року шляхом перерахування коштів на його вкладний рахунок в АТ «Ощадбанк».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та не проведення доплати до виплаченого розміру грошової допомоги до 05 травня відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Суд встановив, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року №440/2722/20 за результатами розгляду зразкової справи, що відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 07-VI від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, частину четверту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі по тексту - Постанова №112), згідно якої виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни IIІ групи - 3160,00 гривень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25 грудня 1998 року №367-XІV.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року - 1638,00 гривень.

Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи у 2020 році становить 11466, 00 грн (1638,00 грн х 7).

Водночас, Кабінет Міністрів України в Постанові №112 установив, зокрема, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи становить 3160,00 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 цього Закону.

Таким чином, на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови №112.

При цьому, суд звертає увагу, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Як встановив суд, позивачу в 2020 року виплачена разова грошова допомога у розмірі 3160,00 гривень, що не відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги в належному розмірі.

Додатково суд зазначає, що статтею 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423 (далі по тексту - Положення №423), Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який, зокрема, забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині організації виплати їм разової грошової допомоги.

Згідно із підпунктом 41 пункту 4 Положення №423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як встановлено вище, відповідно до абзаців першого та другого пункту 1 Постанови №112 Мінсоцполітики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи - 3160,00 гривень.

Пунктом 2 Постанови №112 встановлено забезпечити подання до 23 березня 2020 року районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, зокрема, Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Відповідно до пункту 1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 року №65 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 березня 2017 року №349) Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є бюджетною організацією та підпорядковується Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з підпунктами 3.1 - 3.3 пункту 3 цього Положення головними завданням Центру є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів для виплати всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат; здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Відповідно до підпункту 4.9 пункту 4 Положення Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв`язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

З огляду на викладене, Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

В цьому випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу 09 квітня 2020 року здійснив Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в розмірі 3160,00 грн.

Водночас, як встановив суд з 27 лютого 2020 року позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни - сім мінімальних пенсій за віком, що становить 11466,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що саме відповідачем 2 допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у цій частині.

При цьому, суд вважає передчасною вимогу позивача про зобов`язання відповідача нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком - доки відповідні положення частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-12 будуть чинними, оскільки на час постановлення рішення у справі у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде виплачена відповідна допомога у належному розмірі.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

3. Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 22886300; адреса: 03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, буд. 7) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

4. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська