Справа № 629/5614/21

провадження № 1-кп/632/38/22

У Х В А Л А

23 серпня 2022 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , внесені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

15 серпня 2022 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожного окремого, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор зазначив, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна.

Також прокурор зазначив, що злочини, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , були вчинені цими особами як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, з погрозою насильства над потерпілими та їх близькими родичами, пошкодження майна потерпілих та їх близьких родичів, що перебуває у їхньому віданні.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , щодо кожного з обвинувачених, з урахуванням їх особистих даних, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватися як на території України, так і за її межами; впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитані судом та оскільки докази не досліджені, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких вони обвинувачуються.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_6 , який є організатором вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі у складі організованої групи, раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у них підстав та просив їх задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного із обвинувачених законними і обґрунтованими.

Представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив суд клопотання прокурора задовольнити, зазначивши, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо кожного із обвинувачених може запобігти ризикам, про які йдеться вище, зокрема незаконному впливу на потерпілих та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_6 від висловлювання своєї позиції стосовно клопотання прокурора відмовився.

Обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , кожний окремо, проти задоволення клопотання прокурора заперечували, оскільки вважають їх необґрунтованими, а ризики не -доведеними.

При цьому ОСОБА_16 просив змінити запобіжний захід щодо нього на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_11 проти задоволення клопотань прокурора заперечувала, оскільки вважає їх необґрунтованими, а ризики – не доведеними, та просила змінити обраний щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

При цьому зазначила, що всі троє мають постійне місце мешкання, міцні соціальні зв`язки, крім того, на утриманні у ОСОБА_6 є малолітня дитина, а до затримання він працював; ОСОБА_7 потребує термінового лікування, яке не може бути йому надане в умовах слідчого ізолятора, ОСОБА_8 має реальний бойовий досвід.

Окрім наведеного захисник наголосила, що обвинувачені вже досить тривалий час утримуються під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», що у світлі постійних обстрілів міста Харкова є загрозою для їх життя та здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_9 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_10 вважає, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, оскільки воно є необґрунтованим, а ризики – не підтверджені, та просить змінити обраний щодо ОСОБА_9 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

14 квітня 2021 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були затримані на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

16 і 17 квітня 2021 року – під час досудового розслідування, щодо цих осіб, кожного окремо, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, 08 вересня 2021 року щодо ОСОБА_9 , який підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, також був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюються зазначені особи.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , кожного окремо, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 11 грудня 2021 року, включно.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , кожного окремо, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому був продовжений судом по 28 серпня 2022 року.

Також, із положень ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинів свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку.

Так, ОСОБА_6 , хоча й має постійне місце мешкання, сім`ю та роботу, однак раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, при цьому обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину – кримінальних правопорушеннях проти власності, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна, а також у вчиненні цих же злочинів за попередньою змовою групою осіб та у складі організованої групи, організатором яких є він.

ОСОБА_7 має постійне місце мешкання, працевлаштований, однак не має родини, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливого тяжкого злочину, вчинених як за попередньою змовою групою осіб так і у складі організованої групи, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які мають постійні місця проживання, однак не мають міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили їх належну процесуальну поведінку, стабільних джерел доходу, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого у складі організованої групи, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України – вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – повторно.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їх віданні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – повторно.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо кожного із обвинувачених.

Військова агресія проти України є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторно вчинити злочин («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Суд зазначає, що ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, у зв`язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який триває дотепер, і на даний час для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Крім того, наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочинів, а також тим, що на теперішній час обвинуваченим відомі відомості про особи потерпілих та свідків, місця їх проживання, що дає можливість впливу на їх свідчення.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину; ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину; на цей час як потерпілі, так і свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, проаналізувавши наявні дані, що характеризують кожного із обвинувачених, їх соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що зазначені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , злочинної діяльності та вчинення ними інших кримінальних правопорушень; ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків.

В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою і були підставами для обрання саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії обраного щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинувачених інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які їх характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаних осіб під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( справа «Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

 З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи кожного з обвинувачених, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу,  ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожного окремо, строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченим розмір застави.

Доводи сторони захисту, про які йдеться вище, не спростовують наведених вище висновків суду.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, а також клопотання захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

Також суд виходить із того, що відповідно до п. 20-5 Перехідних положень КПК України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу ХІ» «Перехідні положення» КПК України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Враховуючи те, що на території України продовжено дію карантину до 31 грудня 2022 року, запроваджено воєнний стан, ведуться бойові дії, суддя ОСОБА_17 на даний час перебуває у відпустці та не може брати участь в розгляді провадження, до закінчення строку дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 неможливо розглянути зазначені клопотання прокурора визначеним колегіальним складом суду, вони підлягають розгляду головуючим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 179, 194, 331, 369, п. 20-5 Перехідних положень КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 21 жовтня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 21 жовтня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 21 жовтня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 21 жовтня 2022 року, включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Головуючий - суддяОСОБА_1