ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5229/22 Справа № 212/92/22 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року                                                                м.Кривий Ріг

справа № 212/92/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Остапенко В.О.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2022 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 квітня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він працював з 15.12.1986 року по 31.12.1987 року підземним машиністом електровоза у відділі капітального будівництва Рудоуправління ім.Кірова ВО «Кривбасруда», з 01.01.1990 року по 12.08.1998 року – підземним машиністом електровоза, підземним прохідником в шахтобудівельному управлінні Рудоуправління ім. Кірова, правонаступником на даний час є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у позивача було виявлено професійне захворювання: радиколопатію L5-S1, часто рецидивуючій перебіг, фаза загострення, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромами, деформуючим артрозом колінних суглобів ПФ першого ст. По факту даного професійного захворювання було складено Акт № 27 розслідування хронічного професійного захворювання від 14.04.2011 року.

Висновком МСЕК № 070436 від 11.05.2011 року позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності первинно.

Висновком МСЕК № 076296 від 28.05.2012 року позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.

Позивач зауважив, що з вини підприємства відповідача, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійний біль у шиї, плечах, спині, ліктьових і колінних суглобах. Від болю він не може нормально спати та йому тяжко ходити. Йому дуже важко справлятися з професійною хворобою, оскільки він розуміє, що його стан здоров`я не поліпшується, а навпаки з кожним днем тільки погіршується. У зв`язку з професійним захворюванням він вимушений постійно лікуватися та приймати ліки, тому змінився його образ і якість життя, що в результаті спричиняє йому моральні страждання. Вказані негативні явища у його житті викликають у нього переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 195 000 грн., яку просив стягнути з відповідача не свою користь без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 992,40 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Відповідач вважає, що судом не враховано, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на шахті Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова».

Також, відповідач посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції, з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова».

Відповідач вказує, що суд першої інстанції посилається на Закон СРСР «Про державне підприємство(об`єднання), який втратив чинність 07.03.1991 року.

Також відповідач вказує що, виходячи з Акту № 27 розслідування хронічного професійного захворювання від 14.04.2011 року, позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві РУ імені Кірова лише частину свого стажу у шкідливих умовах праці.

Вказує, на те, що у позивача є можливість звернутись до уповноважених органів з аналогічними вимогами, оскільки у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступниками, а в разі відсутності правонаступника – робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на висновок від 04.03.2021 року № 126/33-е науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України.

Також, посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 року у справі № 904/144/21, яке, на думку відповідача, є підтвердженням того, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем у справі.

Зазначає, що судом першої інстанції не було винесено ухвал щодо клопотань відповідача про витребування доказів та заяви-заперечення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 15.12.1986 року по 31.12.1987 року працював підземним машиністом електровоза у відділі капітального будівництва Рудоуправління ім.Кірова ВО «Кривбасруда», з 01.01.1990 року по 12.08.1998 року – підземним машиністом електровоза, підземним прохідником в шахтобудівельному управлінні Рудоуправління ім.Кірова.

12.08.1998 року позивач звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 27 від 15 квітня 2011 року, позивач працюючи, зокрема, на ВКБ РУ ім. Кірова в ШБУ-3 треста «Кривбасшахтострой», в ШБУ РУ ім. Кірова, в УКБ і Р РУ ім. Кірова підземним машиністом електровоза з 15.12.1986 року до 01.07.1997 року, підземним прохідником з 01.07.1997 року по 12.08.1998 року виконував роботи в умовах, які згідно з інформаційною довідкою про його умови праці № 2/2-407 від 26.02.2009 року, підготовленої Саксаганською районною СЕС, також характеризувались підвищеним рівнем фізичного навантаження.

З пункту 17 вказаного Акту вбачається, що причиною виникнення професійного захворювання є тривалий стаж роботи (24 р. 3 міс) в умовах важкої фізичної праці: рівень фізичного навантаження: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну: 3060 кг. при нормі до 30 кг.; статистичне навантаження при утриманні вантажу двома руками: 100000-432000 кг/с при нормі 70000кг/с; робоча поза вимушена з нахилом тулуба до 30о/ понад 30о:36,8-61,2/2,8-9,5% за зміну при допустимій нормі 25,0%; нахили корпусу: 172-315 разів при допустимому 100 разів на зміну. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3 ступеню шкідливості.

Відповідно до п.14 Акту позивачу встановлено діагноз: радиколопатію L5-S1, часто рецидивуючій перебіг, фаза загострення, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромами, деформуючим артрозом колінних суглобів ПФ першого ст.

З пункту 16 вказаного Акту вбачається, що захворювання виникло за таких обставин: Працюючи на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» на шахті «Ювілейна» ВАТ «Євраз Суха Балка» підземним прохідником з 25.08.1998 р. по теперішній час, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах, які характеризувались важкою фізичною працею, внаслідок обмеженості робочого простору робочих місць, яка не дозволяє завжди застосовувати засоби малої механізації. Працюючи на ВКБ РУ ім. Кірова в ШБУ-3 треста «Кривбасшахтострой», в ШБУ РУ ім. Кірова, в УКБ і РУ ім. Кірова підземним машиністом електровоза з 15.12.1986 року до 01.07.1997 року, підземним прохідником з 01.07.1997 року по 12.08.1998 року виконував роботи в умовах, які згідно з інформаційною довідкою про його умови праці № 2/2-407 від 26.02.2009 року, підготовленої Саксаганською районною СЕС, також характеризувались підвищеним рівнем фізичного навантаження.

У зв`язку із заподіянням шкоди, позивач 11.05.2011 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20 %, з 10.05.2011 року, дата перегляду 01.05.2012 року, що підтверджується Випискою з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 070436 від 11.05.2011 року.

28.05.2012 року позивачу повторно було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20 %, з 01 червня 2012 року безстроково, що підтверджується Випискою з Акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 076296 від 28.05.2012 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманними ним професійними захворюванннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не може погодитись із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту № 27 розслідування хронічного професійного захворювання від 14 квітня 2011 року вбачається, що причиною професійних захворювань позивача є фізичне навантаження, робота в умовах важкої фізичної праці, підвищеного рівня пилу і несприятливого впливу.

Отже, відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача на своєму підприємстві, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ш. Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова», колегія суддів зазначає наступне.

01.07.1975 року Промислове Об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче Об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне Рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова, станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти «Північна» РУ імені Кірова ВО "Кривбасруда" та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, відхиляючи доводи відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ш. Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова».

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що у позивача є можливість звернутись до уповноважених органів з аналогічними вимогами, оскільки у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступниками, а в разі відсутності правонаступника – робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи № 210/377/22 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником Рудоуправління імені Кірова.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції посилається в рішенні на Закон СРСР «Про державне підприємство(об`єднання), який втратив чинність 07.03.1991 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не призвело до не правильного вирішення справи та винесення незаконного рішення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 року, яке набрало законної сили 29.03.2021 року, по справі № 904/144/21, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

В справі № 904/144/21 вирішувався спір щодо стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» заборгованості в сумі 79 800 грн. за простим векселем серії АА 0418283 від 10.04.2001 року.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі «Уніфікований закон», з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» у редакції, чинній на відповідний момент.

Розглядаючи справу № 904/144/21 господарський суд встановив, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником векселедавця (Шахти ім. Артема Державного підприємства «Рудоуправління ім. Кірова»). Цим же рішенням встановлено, що в рамках реструктуризації «РУ ім Кірова», відповідно до наказу Державного комітету промислової політика України від 19.04.2001 року за № 165, шахта ім. Артема (як підрозділ) для збільшення статутного капіталу КДГМК «Криворіжсталі» не передавалась; відповідно до додатку № 1 вказаного наказу передавались виробничі потужності Шахти ім. Артема.

Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, вказане рішення не є преюдиційним до справи, що розглядається в цьому провадженні, оскільки не стосується прав та обов`язків сторін в частині трудових відносин.

Колегія суддів не бере до уваги, посилання відповідача на висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача.

Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача лише частину свого стажу у шкідливих умовах праці.

Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником шахті Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова» (9 років 8 місяців), а загальний стаж праці в шкідливих умовах позивача складає 24 рік 03 місяці, що зазначено у Акті № 27 розслідування хронічного професійного захворювання від 14.04.2011 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у розмірі 20 % безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково, взагалі можливість такого відновлення.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманого позивачем професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, впродовж 09 років 03 місяців, з загального стажу в шкідливих умовах праці 24 років 09 місяці, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності у розмірі 20 %, встановленого також безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, враховуючи встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 60 000 грн. до 20 000 грн.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України,   оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 60 000 грн. до 20 000 (двадцять тисяч гривень) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2022 року.

Головуючий:

Судді: