КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/5492/2022

справа №752/13155/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколова В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Пізняхівського Федора Миколайовича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Колдіної О.О.,

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановив:

У червні 2017 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є головним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , яка є у власності місцевої ради, та обслуговується комунальним підприємством «Керуюча компанія Голосіївського р-ну» (ЖЕД 106). У спірній квартирі зареєстровано четверо осіб: позивач, ОСОБА_1 та дві доньки позивача: ОСОБА_3 (1992 року народження), та ОСОБА_2 (2001 року народження).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2016 року шлюб між позивачем та ОСОБА_1 розірвано.

Вказує, що ОСОБА_1 не проживає у зазначеній квартирі, оскільки мешкає в двокімнатній приватизованій квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У вказаній квартирі разом з ОСОБА_1 проживають дві доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідачі не сплачують комунальних послуг та не беруть участі в утриманні квартири за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_3 .

Вказує, що оскільки відповідачі не проживають за адресою реєстрації, то виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим об`єктивно порушуються права позивача.

Мотивуючи наведеним, просить суд визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рівних частинах на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Пізняхівським Ф.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що рішення прийняте за відсутності відповідачів та представника третьої особи.

Вказує, що рішення суду у мотивувальній частині взагалі не містить будь-яких відомостей щодо технічних характеристик квартири АДРЕСА_1 .

Зазначає, що на період подачі позовної заяви 29 червня 2017 року ОСОБА_4 до колишньої дружини ОСОБА_1 , рідних доньок - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_4 був зареєстрований разом з відповідачами у вказаній однокімнатній квартирі та мав право разом з ними на її приватизацію.

Доля кожного в житловій площі складає: 17, 2 кв. м : 4 = 4,3 кв.м.

В місті Києві підставою для постановки на квартирний облік є забезпечення громадян житловою площею на одну особу менше 7,5 кв.м., надання жилого приміщення відбувається на кожну особу не менше 9 кв.м.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що з 02 грудня 2016 року позивач та ОСОБА_1 були розлучені, з 30 вересня 2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 подано позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання колишнього чоловіка, стосунки між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 були неприязними, а сварки, про які зазначено в рішенні суду про розірвання шлюбу від 02 грудня 2016 року, були постійними, а відтак, спільне проживання в квартирі розміром 17,2 кв.м. чотирьох осіб було фізично неможливим.

Вказує, що маючи дохід в місяць станом на жовтень 2018 року в розмірі 19 946, 69 грн., ОСОБА_4 намагався покращити своє матеріальне становище за рахунок колишньої дружини - ОСОБА_1 та звернувся до суду з позовом до неї про стягнення аліментів на його утримання.

Зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року в справі №752/15798/16-ц з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , яка є відповідачкою по справі і дане рішення суду ОСОБА_4 не виконав.

Вказує, що в подальшому одразу після ухвалення незаконного рішення, яке порушувало права відповідачів на гарантоване Державою Україна право на безоплатну приватизацію житла, ОСОБА_4 в грудні 2021 року приватизував однокімнатну квартиру лише на одного себе.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції ухвалити постанову, якою рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

24 травня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 .

Вказує, що особа, яка подала апеляційну скаргу, стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачів. Разом з цим, апелянт не заперечує факту повторної неявки відповідачів у судове засідання.

Вказує, що розгляд справи триває з 2017 року, і судові засідання постійно відкладались з підстав неявки відповідачів, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку та навмисне затягування справи.

Вказує, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, та не містять конкретного посилання на ту чи іншу норм закону.

Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Також вказує, що на підготовку відзиву був вимушений витрати 3 900,00 гривень на послуги з правової допомоги, які просить стягнути з відповідачів солідарно.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та представник відповідачів адвокат Пізняхівський Ф.М. доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач ОСОБА_4 та представник позивача адвокат Рябокляч К.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом під час розгляду справи не встановлено поважних причин для не проживання в квартирі АДРЕСА_1 , існування перешкод у такому проживанні, а також зважаючи на строки, протягом яких відповідачі не мешкають у вказаній квартирі, суд уважав, що вимоги позивача обгрунтовані, та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо ухвалення рішення за відсутності відповідачів у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З матеріалів справи убачається, що адвоката Пізняхівського Ф.М. повідомлено про дату час та місце розгляду розгляд справи. У день судового засідання, а саме 06 липня 2021 року, адвокатом Пізняхівським Ф.М. подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання через участь у судовому засіданні у іншій справі, що додатково свідчить про обізнаність адвоката про судове засідання.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі адвокат вказує, що не зміг прибути у судове засідання за станом здоров`я, разом з цим у клопотанні, поданому 06 липня 2021 року, вказав інші підстави, а саме у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги як безпідставні.

Щодо доводів апеляційної скарги про ухвалення рішення за відсутності представника третьої особи, колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи убачається, що третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Вказана обставина підтверджується даними зворотного повідомлення №0312718620343. Окрім цього, у справі міститься клопотання Голосіївського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про розгляд справи без їх участі. (том 1 а.с.242-243, том 2 а.с.20).

Судом установлено, що на підставі ордеру №05671 на жиле приміщення від 15 липня 2014 року, виданого ОСОБА_4 з сім`єю з чотирьох осіб надано право на зайняття жилого приміщення жилою площею 17,2 кв.м. по АДРЕСА_4 (том 1 а.с.7).

З даних свідоцтва про право власності на житло від 08 листопада 2006 року НОМЕР_2 убачається, що квартира АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях.

З даних довідки №2734 від 21 червня 2017 року убачається, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 . За вказаною адресою також зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (том 1 а.с.9).

З даних свідоцтва про зміну імені НОМЕР_1 ОСОБА_2 змінила ім`я на " ОСОБА_2 " (том 1 а.с.10).

З даних Актів про не проживання громадян, що затверджені начальником ЖЕД 106, від 23 грудня 2016 року, 13 січня 2017 року, 10 лютого 2017 року, 17 березня 2017 року, 19 травня 2017 року, 07 червня 2017 року убачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають за адресою АДРЕСА_3 (том 1 а.с.16-27).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Зі змісту рішення убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають окремо один від одного з грудня 2015 року.

Згідно даних квитанцій №7 від 09 грудня 2016 року, №80 від 16 грудня 2016 року, №81 від 16 грудня 2016 року, №78 від 13 січня 2017 року, №80 від 13 січня 2017 року, №81 від 13 січня 2017 року убачається, що за комунальні послуги, що надаються у квартиру АДРЕСА_1 сплачувались комунальні послуги. У графі платник вказано " ОСОБА_8 " (том 1 а.с.12-15).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 в розмірі ј частки від всіх доходів заробітку, щомісяця (том 3 а.с.68-70).

Постановою старшого державного виконавця від 17 серпня 2017 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 12 липня 2017 року Голосіївським районним судом №752/157/98/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частки всіх видів заробітку, щомісяця, починаючи з 30 вересня 2016 року і до досягнення дитиною повнолітня (том 3 а.с.73-74).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання колишнього чоловіка - відмовлено (том 2 а.с.74-77).

З даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12 січня 2022 року убачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності виданого 14 грудня 2021 року Відділом приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (том 2 а.с.86-88).

З даних квитанцій про оплату комунальних послуг, що надаються за адресою АДРЕСА_2 убачається, що комунальні послуги сплачуються постійно з жовтня 2016 року (том 2 а.с. 89 - том 3 а.с.94)

Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

При цьому, процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

Факт не проживання відповідачів у жилому приміщенні з листопада 2015 року підтверджено матеріалами справи та відповідачами не спростовується.

Проте належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності у спірному жилому приміщенні понад встановлені строки відповідачами не надано, як і не надано доказів збереження наміру ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання.

Доводи апеляційної скарги про наявність конфліктів, які б унеможливлювали проживання в спірному жилому приміщенні або збереження наміру ставитися до цього приміщення як до свого постійного місця проживання, доказами не підтверджено .

Доводи апеляційної скарги щодо приватизації спірної квартири після ухвалення судом рішення про задоволення позову, відхиляються колегією суддів, оскільки такі обставини не є предметом цього спору.

Твердження відповідачів про оплату комунальних послуг в повному обсязі за адресою свого фактичного проживання не впливають на вирішення цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, доводами апеляційної скарги висновок суду не спростовується.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3 900,00 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З даних договору про надання правової допомоги №03/05 від 14 травня 2022 року, укладеного між адвокатом Рябокляч Костянтином Олексійовичем та ОСОБА_4. убачається, що предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Згідно пункту 4.2 укладеного договору гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою або у вигляді окремого розрахунку до цього договору та підтверджується актами наданих послуг (том 3 а.с.119).

З даних попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат убачається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 3 900,00 гривень (том 3 а.с.121).

З даних акту передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 17 травня 2022 року убачається, що адвокат Рябокляч К.О. передає, а ОСОБА_4 з іншої сторони приймає від виконавця роботу (послуги) згідно із зазначеним переліком та оплачує її в повному розмірі на момент підписання цього акту.

З даних акту убачається, що адвокат виконав наступний перелік робіт: правовий аналіз документів та матеріалів справи (1 година) - 900,00 гривень; складання відзиву на апеляційну скаргу (3 години) - 3000,00 гривень, а всього 3 900,00 гривень (том 3 а.с.122).

З даних квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 17 травня 2022 року убачається, що ОСОБА_4 сплатив на рахунок адвоката Рябокляч К.О. грошові кошти у розмірі 3 900,00 гривень. Підстава - акт приймання-передачі від 17 травня 2022 року до договору №03/05 від 14 травня 2022 року (том 3 а.с.123).

Згідно із статтею 134 ЦПК України:

1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із статтею 137 ЦПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Встановлено, що на підтвердження понесених ОСОБА_4 судових витрат, разом із відзивом на апеляційну скаргу надано договір про надання правової допомоги №03/05, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, акт передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 17 травня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 17 травня 2022 року.

Положення статті 137 ЦПК України вказують на те, що питання співмірності залежить від конкретних характеристик справи, затраченого часу на участь в ній, обсягом виконаною роботи правового напряму. При цьому конкретні значення про неспівмірність суд визначає лише на підставі клопотання іншої сторони.

Відповідачами не заявлено клопотання про неспівмірність понесених позивачем судових витрат.

Дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження понесених судових витрат, колегія суддів уважає, що понесені витрати на правову допомогу є обгрунтованими та необхідними .

Відтак у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути у рівних частинах 3 900,00 гривень судових витрат понесених ОСОБА_4 у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Пізняхівського Федора Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов`язані із наданням правової допомоги у суді апеляційної інстанції, по 1 300,00 гривень з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2022 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова