ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

25.08.2022Справа № 910/7433/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

заяви Державного підприємства "Антонов"

про забезпечення позову

у справі № 910/7433/22

за позовом Державного підприємства "Антонов" 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС" 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, літ. А, офіс 369

про стягнення 10 364 315,71 грн. та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

Державне підприємство "Антонов" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС" про стягнення 10 364 315,71 грн., а саме 146 556,00 грн. основного боргу, 10 146,55 грн. пені, 2213,77 грн. процентів річних, 24 524,14 грн. втрат від інфляції, 10 180 875,25 грн. штрафу, а також зобов`язання відповідача провернути Контейнер К-58 (системи ЕДСУ-148) партійний креслярський номер К-58, серійний заводський номер 5750630005 з паспортом, укомплектований платами згідно переліку, зазначеного в Акті приймання - передачі від 24.11.2021 року, в належному стані.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором № 22.1696.2021 від 24.11.2021 року в частині своєчасного внесення оплати за використання приладу, а також повернення останнього орендодавцю у зв`язку зі спливом строку користування, у зв`язку з чим позивачем були нараховані пеня, штраф, проценти річних та втрати від інфляції, а також заявлені вимоги про зобов`язання відповідача повернути предмет оренди орендодавцю.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву № 126/6087-22 від 04.08.2022 року про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони ТОВ "АВІАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС" здійснювати експлуатацію повітряних суден моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак НОМЕР_1 , заводський серійний номер НОМЕР_3, 2011 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_5, видане 05.11.2021 року, а також моделі АН-148-100Е, державний і реєстраційний знак НОМЕР_2 , заводський серійний номер НОМЕР_4, 2012 року виготовлення, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_6, видане 05.11.2021 року.

Дослідивши подану позивачем заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 року. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. DomboBeheer B. V. v. theNetherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість та значний розмір останньої.

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань за спірним Договором № 22.1696.2021 від 24.11.2021 року (далі - Договір) зі сплати орендної плати за користування приладом та неповернення останнього орендодавцеві у порядку та строки, визначені п.п. 2.2, 2.4, 4.2 Договору, позаяк відповідач у разі відновлення повітряного руху буде мати можливість залишити територію України із орендованим приладом, який, на переконання заявника, встановлений на одному з повітряних суден, що перебувають у власності нерезидента CYPRUS AIRCRAFT LEASING 2 (CAL) LTD та експлуатантом яких згідно відкритої інформації з Реєстру цивільних повітряних суден України є ТОВ АК "ЕЙР ОУШЕН ЕЙРЛАЙНС", що в майбутньому ставить під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позову, оскільки існує загроза неможливості або утруднення виконання рішення суду, а саме в частині обов`язку повернути прилад - Контейнер К-58 (системи ЕДСУ-148) позивачу.

Проте, вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдається до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову, отже має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд наголошує на тому, що твердження позивача щодо можливого повернення повітряних суден, експлуатантом яких є відповідач, їх власнику зі спливом строків договорів оренди або лізингу, та, як наслідок подальшої неможливості повернення позивачеві приладу без застосування правових механізмів із залученням компанії - нерезидента, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені належними та допустимими доказами, оскільки як доказів на підтвердження правових підстав експлуатації повітряних суден відповідачем, доказів фактичного встановлення на зазначених суднах приладу, повернення якого є предметом позову, так і жодних доказів вчинення відповідачем дій або наявності намірів щодо вивезення приладу за межі України позивачем суду не надано.

Окрім цього судом критично оцінюються посилання позивача в поданій суду заяві про забезпечення позову на можливість залишення відповідачем в будь - який момент під час розгляду даної справи території України із встановленим на повітряному судні орендованим приладом, враховуючи той факт, що 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та продовження строку дії воєнного стану в Україні згідно Указів Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року та № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на території України з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан та, відповідно, закрито повітряний простір України.

Більш того не можуть бути розцінені в якості підстав для забезпечення позову посилання заявника на те, що заявлені до вжиття заходи прискорять вирішення питання щодо повернення позивачу приладів та компонентів, переданих відповідачеві за іншими подібними договорами, позаяк при вирішенні питання забезпечення позову судом здійснюється оцінка обґрунтованості доводів заявника виключно в контексті предмета та підстав поданого позову, та відповідності заявлених заходів вимогам, на забезпечення яких їх вживають.

В свою чергу, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини щодо необхідності використання саме спірного приладу - Контейнер К-58 (системи ЕДСУ-148) з метою задоволення потреб оборонно - промислового комплексу та авіаційної галузі під час воєнного стану за умови відсутності будь - яких доказів на підтвердження таких фактів не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення в подальшому від виконання судового рішення, зокрема, в частині обов`язку з повернення орендованого приладу, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана ДП "АНТОНОВ" заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення в частині позовних вимог про зобов`язання повернути майно та не містить будь - якого обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

На переконання суду, заявником не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи положення частини 11 статті 137 ГПК України суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 07.08.2018 року у справі № 906/824/17 та постанові від 21.01.2019року у справі № 902/483/18.

Враховуючи зазначені вище вимоги Господарського процесуального кодексу України, зміст позовних вимог ДП "АНТОНОВ" в частині зобов`язання відповідача повернути Контейнер К-58 (системи ЕДСУ-148) партійний креслярський номер К-58, серійний заводський номер 5750630005 з паспортом, укомплектований платами, та зміст заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення експлуатації повітряних суден, на яких, за твердженням заявника, може бути встановлено зазначений пристрій, суд доходить висновку про те, що зміст позовних вимог та запропонований позивачем спосіб забезпечення позову містить ознаки вирішення спору по суті, а отже є частково тотожними, що, суперечить вимогам пункту 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Окремо суд наголошує, що за відсутності достатніх обґрунтованих доказів для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову акцентування заявника на вказаних заходах як гарантії повернення приладу позивачу та використання його для потреб авіаційної галузі, в тому числі під час воєнного стану, не можу бути розцінене в якості підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, зважаючи на основоположну роль судів в умовах воєнного стану та неприпустимість протиставлення публічного (державного) інтересу, відповідних конституційних цінностей з одного боку та поваги до передбачених ст. 6 Конвенції прав на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства "АНТОНОВ" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 25.08.2022 року та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон