ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 904/4137/20(210/1218/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

учасники справи не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2022

у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А. - головуючої, Паруснікова Ю. Б., Вечірка І. О.

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021

у складі судді Мартинюка С. В.

у справі за позовом ОСОБА_1

до

1. Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

в межах справи № 904/4137/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Позивач звернувся з позовом до Боржника щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство та Товариства про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між відповідачами, як такого, що порушує публічний порядок та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

2. Як зазначає Позивач, Боржник відчужив майно з метою уникнення погашення йому, як колишньому працівнику, заборгованості із заробітної плати.

3. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог позивача через їх необґрунтованість та обрання ним неналежного способу захисту, що не призведе до реального відновлення його прав.

4. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин, які мають значення для справи, залишили поза увагою докази нікчемності договору та не врахували належну судову практику щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, має вирішити питання про те:

- чи є належним способом захисту права кредитора на стягнення заборгованості з боржника вимога про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу майна боржника з підстав порушення публічного порядку внаслідок його укладення?

6. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неналежності обраного позивачем способу захисту порушених прав та відмови в задоволенні позову про встановлення нікчемності договору, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

7. 07.02.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Криворіжіндустрбуд" (далі - ПрАТ Криворіжіндустрбуд", відповідача 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" (далі - ТзОВ "Укрмонтажспецбуд", відповідач 2) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:

- встановити нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Ландау, будинок 2г; комплекс, частка власності: 64/100), укладеного 19.01.2018 між ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" та ТзОВ "Укрмонтажспецбуд", посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 85, як такого, що порушує публічний порядок;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39280500 від 19.01.2018 о 16:08:07, прийняте приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н. В.

8. Позов ОСОБА_1 мотивований умисним виведенням активів відповідачем 1 шляхом відчуження на користь відповідача 2 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна задля уникнення ним погашення заборгованості колишньому працівнику з огляду на наявну в нього заборгованість із виплати заробітної плати перед позивачем.

9. Як зазначає позивач, укладений між відповідачами 1, 2 договір купівлі-продажу нерухомого майна не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а вчинений з метою, що суперечить інтересам працівників, тому порушує публічний порядок, з урахуванням чого наявні підстави для встановлення нікчемності такого правочину на підставі статті 228 ЦК України та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. У період з 03.08.2005 по 27.04.2018 ОСОБА_1 працював на різних посадах у ПрАТ "Криворіжіндустрбуд".

11. Наказом від 27.04.2018 № 73к його звільнено на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

12. Згідно довідки від 08.08.2018 № 504, виданої ПрАТ "Криворіжіндустрбуд", відповідач 1 з липня 2017 року не виплачував позивачу заробітну плату.

13. Заочним рішенням від 01.10.2018 у справі № 210/4854/18 Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у Дніпропетровської області задовольнив позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" про стягнення коштів у сумі 140 281,64 грн, зокрема: нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 69 759,57 грн; середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у сумі 43 461,60 грн; вихідної допомоги у сумі 22 355,70 грн; моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн; судового збору в сумі 704,80 грн; судових витрат на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.

14. 19.03.2019 Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58655044, яке було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 56620870 та перебуває в Металургійному ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області.

15. Рішенням від 23.09.2019 у справі № 210/3184/19 Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнив позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" про стягнення 105 367,97грн середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100 599,57 грн; 768,40 грн судового збору; 4 000,00 грн судових витрат на правову допомогу.

16. 15.11.2019 Металургійним відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60622616, яке було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 56620870 та перебуває в Металургійному ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області.

17. 19.01.2018 між ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" та ТзОВ "Укрмонтажспецбуд" укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна ( АДРЕСА_1 ; комплекс, частка власності: 64/100), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н. В. за реєстровим № 85.

18. На момент відчуження наведеного нерухомого майна на користь ТзОВ "Укрмонтажспецбуд" у ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" була заборгованість перед ОСОБА_1 з липня 2017 року, що підтверджується довідкою підприємства від 08.08.2018 № 504.

19. Згідно з пунктом 5 договору купівлі-продажу, укладеного 19.01.2018 між ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" та ТзОВ "Укрмонтажспецбуд", об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; комплекс, частка власності: 64/100 був проданий за 1 014 272,00 грн в т.ч. з ПДВ та з розстрочкою платежу рівними частинами - протягом 18 місяців починаючи з лютого 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

20. 02.08.2021 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення у справі № 904/4137/20 (210/1218/20), яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

21. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведенням позивачем порушення оспорюваним правочином публічного порядку та обранням позивачем неналежного способу захисту порушених прав, оскільки встановлення нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.01.2018 не призведе до реального відновлення стверджуваного порушення його прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 16.02.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 залишив без змін.

23. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 через недоведення ним нікчемності договору з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України та обрання неналежного способу захисту права позивача.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

24. 18.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Рух касаційної скарги

25. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4137/20 (210/1218/20) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2022.

26. Ухвалою від 11.05.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; призначив розгляд справи на 16.06.2022; надав учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

27. У судове засідання 16.06.2022 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, 15.06.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій скаржник просить суд провести розгляд справи за відсутності його представника та заперечує проти відкладення судового засідання.

28. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 16.06.2022 обов`язковою не визнавалася.

29. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

30. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу ( ОСОБА_1 )

31. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин, що мають значення для справи, зокрема тих, які підтверджують, що укладений відповідачами договір купівлі-продажу не був спрямований на реальне настання правових наслідків, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам працівників (колишніх працівників) ПрАТ Криворіжіндустрбуд", порушує публічний порядок;

- суди попередніх інстанцій помилково залишили поза увагою докази нікчемності договору відчуження майна боржника, оскільки матеріалами справи підтверджується, що він є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредиторам, зокрема позивача у цій справі;

- відмова у задоволенні позову через неналежність обраного позивачем способу захисту своїх прав, суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц;

- посилання суду першої інстанції на правовий висновок щодо неналежного способу захисту права позивача, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 є нерелевантним для врахування у цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

32. Від учасників справи відзиви, письмові пояснення на касаційну скаргу не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

33. Вирішуючи наведене в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходив з такого.

34. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

35. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

36. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

37. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

38. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

39. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

40. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

41. Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді встановлення нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна (основна вимога) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (похідна вимога від основної).

42. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

43. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

44. Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

45. У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

46. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

47. Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див. висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 661/2313/18, від 17.11.2021 у справі № 200/4037/19, від 15.12.2021 у справі № 757/51379/17).

48. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

49. Водночас, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається. Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

50. Тож визнання нікчемного правочину недійсним, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Теж саме стосується такого способу захисту як встановлення нікчемності правочину, який також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

51. Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах.

52. Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

53. У цій справі позивач в якості способу захисту ствердженого ним порушеного права зі сторони відповідача обрав спосіб у вигляді встановлення нікчемності нерухомого майна, який не є способом захисту встановленим законом.

54. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про встановлення нікчемності договору через обрання ним неналежного способу захисту своїх прав та вимог про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень - як похідних від основної вимоги про встановлення нікчемності договору.

55. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

56. Тому безпідставними є доводи скаржника щодо не з`ясування судами попередніх інстанцій обставин (обставин, що підтверджують відсутність спрямування договору на реальне настання правових наслідків, укладення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам працівників) та залишення поза увагою доказів наявності ознак фраудаторності цього договору - вчинення його на шкоду кредиторам, зокрема позивача у справі, оскільки неналежно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у задоволені позову поданого позивачем.

57. Водночас наведені аргументи позивача в якості підстав заявлених вимог щодо вчинення відповідачем 1 правочину з метою виведенням активів та задля уникнення ним погашення заборгованості колишньому працівнику з урахуванням здійснення щодо відповідача 1 (ПрАТ "Криворіжіндустрбуд") провадження у справі про банкрутство можуть слугувати підставою для захисту порушених прав позивача із застосуванням належного способу захисту.

58. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо фраудаторності оспорюваного правочину Верховний Суд звертається до правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) за яким фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, що є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

59. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

60. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо суті касаційної скарги

61. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в якості підстави для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

63. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

64. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

65. Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати ОСОБА_1 , понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 ГПК України.

Висновки щодо застосування норм права

66. Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

67. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Теж саме стосується способу захисту встановлення нікчемності правочину, який не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

68. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

69. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 у справі № 904/4137/20 (210/1218/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк