ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2007 р. | Справа № 12/243-3379 |
15 год 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
За позовом: Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник" вул. Б. Хмельницького, 23, м. Тернопіль
до відповідача-1: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль
до відповідача-2: Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації, вул. Шеченка,1, м. Тернопіль
про: визнання нечинним та скасування п. 8 додатку до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28.11.2001р. №1457 "Про надання в оренду нежитлових приміщень та внесення змін"; п. 5 додатку до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.11.2004р. №1115 "Про надання в оренду нежитлових приміщень"; п. 6 додатку до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13.04.2005р. №335 "Про надання в оренду нежитлових приміщень та внесення змін".
За участю представників сторін:
позивача: Помазанська С.І. - довіреність від 01.12.2006р.;
Директор Верес С.С., довіреність № б/н від 31.12.06 р.
відповідача-1: Гірняк В.М. - довіреність від 21.04.2006р. №560/01
відповідача-2:
Суть справи:
Розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень.
Тернопільське державне комерційно-виробниче підприємство "Залізничник", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, надалі відповідач-1, до Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації, м. Тернопіль, надалі відповідач-2, про визнання нечинним та скасування п. 8 додатку до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28.11.2001р. №1457 "Про надання в оренду нежитлових приміщень та внесення змін"; п. 5 додатку до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.11.2004р. №1115 "Про надання в оренду нежитлових приміщень"; п. 6 додатку до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13.04.2005р. №335 "Про надання в оренду нежитлових приміщень та внесення змін".
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на рішення господарського суду Тернопільської області від 01.04.2005р. по справі №9/45-707, рішення виконкому Тернопільської міської ради №1457 від 28.11.2001р., рішення виконкому Тернопільської міської ради №558 від 23.06.2004р., рішення виконкому Тернопільської міської ради №1115 від 10.11.2004р., рішення виконкому Тернопільської міської ради №335 від 13.04.2005р., клопотання позивача у справі №15/109-2086 (11/149-2568) від 04.08.2006р., інші матеріали.
Представники позивача позовні вимоги підтримують.
Відповідач-1 своїм запереченням на позовну заяву від 02.11.2006р. позовні вимоги заперечує.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву від 20.11.2006р. №3161/07-2 просить суд розглядати справу без участі представника бюро технічної інвентаризації і зазначає, що житловий будинок за адресою вул. Транспортна,7, зареєстрований за Тернопільською міською радою на праві комунальної власності і знаходиться в оперативному управлінні ЖЕКу №4. Приміщення, площею 581,9 м.кв. за адресою Транспортна,7, зареєстроване за ТДКВП "Залізничник" на праві повного господарського відання на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 01.04.2005р.по справі №9/45-702.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
Відповідно до Статуту Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства «Залізничник», затвердженого Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №83 від 06.04.1998р. та зареєстрованого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради за №2157 від 22.05.1998р. – ТДКВП «Залізничник», позивач по справі, – це підприємство засноване на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту України (орган управління майном) і входить до складу Львівської державної залізниці –Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Положеннями Статуту передбачено, що майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власність і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Правовий режим майна державного підприємства закріплено у статті 37 Закону України «Про власність», згідно якої майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством належить йому на праві повного господарського відання , крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснення такого права передбачає для підприємства правомочності щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном та вчинення дій, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.04.2005р. по справі №9/45-702 за позовом Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник" до Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації визнано право повного господарського відання за Тернопільським державним комерційно-виробничим підприємством «Залізничник» на нерухоме майно –приміщення, площею 581,9 кв.м., вбудоване у житловий будинок №7 по вул. Транспортній у м. Тернополі.
03 червня 2005 року на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 01.04.2005р. по справі №9/45-702 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації видане реєстраційне посвідчення, яким приміщення площею 581,9 кв.м., яке розташоване за адресою місто Тернопіль, вул. Транспортна,7, зареєстроване за Тернопільським державним комерційно-виробничим підприємством «Залізничник»на праві повного господарського відання.
В судовому засіданні також встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р. по справі №13/134-1902 за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Тернопільської області від 15.07.2005р. за апеляційною скаргою Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТДКВП «Залізничник»до СМП «Тернотранс»та до Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном –магазином по вул. Транспортна,7, в м. Тернополі відмовлено.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р. по справі №13/134-1902 мотивована тим, що твердження Тернопільського ДКВП «Залізничник»про те, що останнє має на праві повного господарського відання приміщення площею 581,9 кв.м. вбудоване в житловому будинку №7 по вул. Транспортній,7, у м. Тернополі з посиланням на рішення господарського суду Тернопільської області від 01.04.2005р. по справі №9/45-702 та реєстраційне посвідчення Тернопільського міського БТІ №1865 від 03.06.2005р. судом апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог про усунення перешкод в користуванні приміщенням до уваги не приймається, оскільки власником майна є Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки Тернопільської міської ради.
Судом в мотивувальній частині рішення також зазначено, що оскільки, рішення 16 сесії ІІІ скликання Тернопільської міської ради від 16.01.2001р. не визнано у встановленому порядку недійсним, Тернопільська міська рада є належним власником спірного приміщення і вправі була ним на свій розсуд розпоряджатися, що було зроблено шляхом укладення договорів оренди з суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами: Коберником Валерієм Григоровичем (договір №4329 від 20ю08ю2004р.).
Так, 6 січня 2001 року 16 сесією 3 скликання Тернопільської міської ради прийнято рішення «Про передачу у комунальну власність міста відомчого житлового фонду Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці», яким вирішено, зокрема:
-- затвердити акти прийняття-передачі житлового фонду Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці у комунальну власність міста;
-- оформити право власності за Тернопільською міською радою на житлові будинки згідно актів прийняття-передачі відомчого житлового фонду Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці у комунальну власність міста;
-- Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці передати, а комунальним підприємствам житлово-експлуатаційним конторам №3, 4, 5, 7, 11 та відповідним службам прийняти на баланс і технічне обслуговування житлові будинки та інженерні мережі, вказані в актах прийняття-передачі відомчого житлового фонду Дистанції цивільних споруд Львівської залізниці у комунальну власність міста, оформивши прийняття-передачу відповідними документами.
15 травня 2001 року на підставі рішення 16 сесії 3 скликання Тернопільської міської ради від 16.01.2001р. та переліку будинків, які передаються Дистанцією цивільних споруд у комунальну власність міста Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації видане реєстраційне посвідчення, яким посвідчено, що житловий будинок, який розташований за адресою місто Тернопіль, вул. Транспортна,7, зареєстрований за Тернопільською міською радою на праві комунальної власності і знаходиться в оперативному управління Житлово-експлуатаційної контори №4.
Зважаючи на те що житловий будинок за адресою м. Тернопіль вул. Транспортна,7 був зареєстрований за Тернопільською міською радою, виконавчий комітет розпорядився спірним приміщенням шляхом надання його в оренду суб’єктам підприємницької діяльності.
28 листопада 2001 року за №1457 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення «Про надання в оренду нежитлових приміщень та внесення змін», яким згідно пункту 8 додатку СМП «Тернотранс»надано в оренду нежитлове приміщення комунальної власності по вул. Транспортна.7, (1 поверх, підвал, загальною площею 548,6 кв.м.).
23 червня 2004 року за №558 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення «Про надання в оренду нежитлових приміщень», яким згідно пункту 5 додатку СПД-ФО Коберник В.Г. надано в оренду нежитлове приміщення комунальної власності по вул. Транспортна,7, (1 поверх, загальною площею 139 кв.м.).
10 листопада 2004 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення за №1115 «Про надання в оренду нежитлових приміщень», яким згідно пункту 3 додатку СПД-ФО Коберник В.Г. надано в оренду нежитлове приміщення комунальної власності по вул. Транспортна,7, (підвал, загальною площею 330,30 кв.м.).
13 квітня 2005 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради за №335 прийнято рішення «Про надання в оренду нежитлових приміщень і внесення змін», яким згідно пункту 6 додатку СПД-ФО Бабій О. надано в оренду нежитлове приміщення по вул. Транспортна,7, (цоколь, загальною площею 98 кв.м.). Зазначені рішення оспорюються позивачем.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є загальнообов’язковими для виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» органи місцевого самоврядування є орендодавцями майна щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.
Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства судом встановлено недоведеність факту фактичного здійснення права власності щодо спірних приміщень з боку Міністерства транспорту України, яке відповідно до Статуту позивача є органом управління його майном, а також факту протиправного заволодіння спірними приміщеннями з боку Тернопільської міської ради.
Міністерство транспорту України не скористалося своїм правом на витребування майна з чужого незаконного володіння, гарантованого ст. 387 Цивільного кодексу України.
Судом критично оцінюється посилання позивача на факт державної реєстрації за ним права повного господарського відання на спірні приміщення, оскільки відповідно до Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 28.01.2003р. №6/5 (із мінами від 17.05.04 336/5) правовстановлюючим документом для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, та про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна.
Будь–яких інших правовстановлюючих документів про реєстрацію прав власності на згадане приміщення за позивачем, чи органом уповноваженим управляти майном сторонами не подано та судом не здобуто. Хоча відповідно до п.п.1.5.п.5 Тимчасового положення обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно, зокрема, держави в особі органів уповноважених управляти майном.
Подані позивачем докази перелік яких зазначено в клопотанні №5 від 23 січня 2007р., а саме, копія статуту з додатком № 1(додаток не зареєстрований у встановленому порядку), копія Наказу №277/Н від 12.12.95р. «Про передачу торговельних приміщень на баланс підприємств Управління робітничого постачання», додаток №1 до наказу №277/Н від 12.12.95р., копія акту приймання-передачі основних засобів №2 від 25.11ю 96р., лист №41 від 15.01.07р. Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд (БУ-2) досліджені в судовому засіданні, однак не беруться судом до уваги при вирішенні даної справи, оскільки предметом даного позову є визнання незаконними рішень виконавчого комітету в частині надання в оренду приміщень за адресою вул. Транспортна,7, як таких, що прийняті з перевищенням повноважень, а не визнання права, що є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, визначеним ст. 16 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства в сукупності суд прийшов до висновку, що прийняття господарським судом Тернопільської області рішення від 01.04.2005р. по справі №9/45-702, яким визнано право повного господарського відання за Тернопільським державним комерційно-виробничим підприємством «Залізничник»на нерухоме майно –приміщення, площею 581,9 кв.м., вбудоване у житловий будинок №7 по вул. Транспортній не є безумовною підставою для визнання недійсними рішень виконавчого комітету, оскільки воно не поширюється на правовідносини, які виникли раніше.
Відповідно до п.п.4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли до набрання ним чинності, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. За таких обставин, з огляду на норми ст. 71 Цивільного Кодексу Української РСР судом встановлено, що позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення відповідача від 21 травня 2001р.
Позивач у позовній заяві просить визнати причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною, оскільки пропустив річний термін звернення до адміністративного суду встановлений п.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Твердження позивача про те, що про прийняття відповідачем оспорюваних рішень №558 від 23.06.2004р., №1115 від 10.11.2004р., №335 від 13.04.2005р. він був неналежно повідомлений, а про їх наявність йому стало відомо 04.08.2006р. при ознайомленні з матеріалами справи №15/109-2086(11/149-2568) спростовується матеріалами справи і судом сприймається критично.
Адже, господарським судом Тернопільської області за участю представника позивача 21 травня 2003р. було прийнято рішення по справі № 12/5-105 за позовом Регіонально відділення Фонду державного майна України до Тернопільської міської ради предметом якого було витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме приміщень за адресою м. Тернопіль вул. Транспортна, 7. Позивач брав участь у даній справі як третя особа на стороні позивача, і йому було відомо про факт користування спірними приміщеннями іншими суб’єктами господарювання.
Відтак, слід вважати, що позивач без поважних причин пропустив термін звернення до адміністративного суду. Разом з тим, на його застосуванні не наполягає відповідач.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підставами визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача по справі. Зазначеного позивачем не доведено.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити.
Згідно ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не відшкодовується.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про її апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „14” лютого 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя