Справа № 931/511/21 Провадження №11-кп/802/440/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія:ч. 1 ст. 115 КК України. Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12021030510000341 за апеляційною скаргою обвинуваченого  ОСОБА_8  на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В :

Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Крухиничі, Володимир – Волинського (колишнього Локачинського) району Волинської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з професійно - технічною освітою, не одружений, не працюючий, не судимого в порядку ст. 89 КК України,

засуджений за ч.1 ст.115 КК України на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з 20 червня 2021 року, тобто з дати фактичного за тримання.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній – тримання під вартою.

Вироком вирішено питання речових доказів та арештованого майна.

ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 20.06.2021, близько 14:00 год., знаходячись за місцем свого проживання, а саме в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи прямий умисел направлений на заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільно – небезпечний характер власних дій і передбачаючи їх суспільно – небезпечні наслідки, під час конфлікту із ОСОБА_10 , умисно наніс йому один удар кухонним ножем у верхню частину лівої половини грудної клітки, внаслідок чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої надключичної ділянки з повним пошкодженням лівої підключичної вени, прониканням раневого каналу в порожнину грудної клітки та сліпим пошкодженням лівої легені з розвитком масивної внутрішньої кровотечі, котрі відповідно до висновку судово-медичного експерта № 67 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та в даному конкретному випадку призвели до смерті потерпілого ОСОБА_10 ..

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає вирок необґрунтованим. Посилається на те, що він не мав умислу заподіяти смерть потерпілому, оскільки він на нього накинувся, і він, рефлекторно відмахуючись, вдарив потерпілого ножем. Зазначає, що він надав потерпілому першу медичну допомогу та викликав швидку. Просить вирок суду змінити та пом`якшити йому покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати вирок суду, думку прокурора, який заперечував апеляційну скаргу і просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України , судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із положеннями ст.94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

І з цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.

На думку апеляційного суду, вказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримані.

Судом правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме: умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Зокрема, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений та його захисник стверджують, що ОСОБА_8 не мав умислу вбивати потерпілого, а тому дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.1 ст.115 КК України на ст.119 КК України.

Апеляційний суд вважає наведені твердження такими, що не заслуговують на увагу з таких мотивів.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч.1 ст.115 КК України був предметом перевірки і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст.115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків такого діяння. Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Тобто, вбивство з необережності має місце лише при поєднанні усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання його суспільно небезпечних наслідків.

Доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність у ОСОБА_8 мотиву й умислу на вбивство потерпілого та неправильну кримінально-правову оцінку його дій, оскільки вони носили необережний характер, є неспроможними.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_8 знав потерпілого давно, познайомилися вони близько п`яти років тому, регулярно вживали спиртні напої. Як пояснив ОСОБА_8 в суді першої інстанції, 20.06.2021 вживав алкоголь, а саме горілку, зранку о 10: 00, був вдома сам, близько обідньої пори прийшов ОСОБА_10 і вони вживали ще алкогольні напої.

Пояснюючи під час допиту в суді обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_10 сидів у кріслі, почав говорити, що в голову йому лізуть погані думки, обвинувачений в цей час робив канапки, ніж лежав на шафці біля крісла, оскільки він ним різав хліб, ОСОБА_10 взяв цього ножа і приставив до себе правою рукою до лівої сторони. Він забрав ніж у ОСОБА_10 , щоб він себе не зарізав, у них виник з цього приводу конфлікт, ОСОБА_10 з крісла кинувся до нього і він випадково наніс йому удар ножем. Це саме він стверджував під час проведення з ним слідчого експерименту, вказуючи, що він тримаючи ніж в своїй правій руці, штовхнувши ОСОБА_10 , наніс прямий, можливо дещо зверху вниз удар.

Показання ОСОБА_8 були ретельно перевірені судом першої інстанції під час з`ясування обставин кримінального провадження, проте були визнані неспроможними.

За змістом ст.24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Так, суд дослідив висновок експерта Володимир – Волинського міжрайвідділення ВОБСМЕ від 21.06.2021 № 67, згідно з яким: при зовнішньому дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлено ушкодження: в лівій надключичній ділянці, в середній третині – горизонтальна веретено подібна рана. При проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 було виявлені тілесні ушкодження: проникоюче колото-різане лівої надключичної ділянки з повним пошкодженням лівої підключичної вени, прониканням раневого каналу в порожнину грудної клітки та сліпим пошкодженням лівої легені, розвитком масивної внутрішньої кровотечі. Дане тілесне ушкодження утворилося внаслідок від одноразової дії плаского, колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа з лезом і обушком та по відношенню до живої особи відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та вданому випадку призвело до смерті. Вказане тілесне ушкодження не є характерним для такого, що виникає при падінні з висоти власного зросту чи самоушкодженні. На момент смерті ОСОБА_10 знаходився в стані алкогольної інтоксикації середнього ступеню тяжкості (Т.1 а.м.к.п.73-75).

Крім того суд дослідив висновок експерта Володимир – Волинського міжрайвідділення ВОБСМЕ від 21.06.2021 № 80, згідно з яким при проведенні судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_8 будь яких видимих тілесних ушкоджень на ділянках тіла доступних для огляду виявлено не було (Т.1 а.м.к.п.70-72).

Будучи допитаним під час розгляду справи місцевим судом, експерт ОСОБА_11 суду показав, що тілесні ушкодження ножем нанесено ОСОБА_10 в життєво важливий орган – ліву надключичну ділянку, травмуючий предмет пройшов через ліву надключичну вену, спричинивши як внутрішню, так і зовнішню кровотечу, спричинив сліпе пошкодження легені, що призвело до масивної кровотечі і смерті ОСОБА_10 . Крім того, нанесене ОСОБА_10 тілесне ушкодження не типове для ушкоджень, що виникають при самоушкодженні. При огляді трупа на місці події ним встановлено, що за східцями при вході в будинок лежав потерпілий ОСОБА_10 , здебільшого на лівому боці, під ним калюжа крові, сліди крові йшли з кімнати від крісла і до коридору, що свідчить, що після нанесення удару ножем, ОСОБА_10 пересувався по коридору і до виходу з будинку, де впав і стік кров`ю. Також експерт наголосив, що найбільш вірогідним механізмом нанесення удару ножем є варіант, коли потерпілий сидів, а обвинувачений стояв, також варіант, коли обоє стояли, при цьому удар ножем нанесено цілеспрямовано, з прикладенням зусилля, зверху вниз з глибоким проникненням в грудну клітку. Показав, що оскільки потерпілий ОСОБА_10 на час смерті перебував в стані алкогольного сп`яніння середньої тяжкості, то на його думку, піднятися з крісла так швидко, щоб обвинувачений не встиг прийняти ніж і настромитись на нього на глибину проникнення, що вказана у висновку, для ОСОБА_10 не було можливим.

Отже, показаннями експерта ОСОБА_11 повністю спростовується версія сторони захисту про можливість отримання потерпілим смертельного поранення внаслідок настромлення на ніж, який тримав в руках обвинувачений ОСОБА_8 ..

Досліджені місцевим судом висновки вищенаведених експертиз та показання експерта в сукупності з обставинами вчинення ОСОБА_8 злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, повністю спростовують версію сторони обвинувачення про вбивство потерпілого з необережності.

Таким чином, характер ножових поранень та локалізація заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень вказують на те, що удар ножем був невипадковим, а навпаки – цілеспрямованим, адже завдавалися зі значною силою у життєво важливу частину тіла з глибоким проникненням в грудну клітку, що виключає можливість характеризувати дії засудженого як необережні.

З урахуванням наведеного, вчинений ОСОБА_8 злочин обґрунтовано отримав юридично-правову кваліфікацію саме за ч.1 ст.115 КК України. Разом із умислом та мотивом вчинення цього злочину, під час судового провадження було з`ясовано усі передбачені статтею 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування. Надані місцевому суду докази досліджені в повному обсязі, їх було достатньо для вирішення питання про винуватість особи у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_8 завдаючи потерпілому цілеспрямованого удару ножем із застосування ним достатньої сили для заподіяння проникаючого, колото-різаного поранення, з врахуванням характеру і локалізацію ушкодження – в ділянку грудної клітки, глибина раневого каналу (11, 6 см при довжині клинка ножа – 16, 5 см.), завдавши удар в грудну клітку, тобто в область розташування життєво важливих органів, повністю усвідомлював небезпечний характер своїх дій, що посягали на життя ОСОБА_10 , і передбачав, що наслідком таких дій може стати смерть потерпілого.

Тому місцевий суд зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.115 КК України, відтак його винуватість підтверджується: показаннями самого обвинуваченого, який частково визнав свою вину і не заперечував того, що смерть потерпілого настала внаслідок його дій, проте запевняв, що такі його дії були спрямовані з необережності.

Посилання захисника на те, що потерпілий зловживав спиртними напоями, на грунті чого мав розлади психіки та виловлював наміри покінчити життя самогубством, на переконання суду апеляційної інстанції жодним чином не спростовують вищенаведених доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та не можуть слугувати доказом того, що потерпілий, різко вставши з крісла, наштрикнувся на ніж, в результаті чого отримав смертельне поранення. Крім того, наведені обставини не виправдовують умисних дій обвинуваченого, який наніс потерпілому сильний, акцентований удар ножем в грудну клітку, тобто життєво важливий орган. При цьому глибина раневого каналу складає 11,6 см.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та кваліфікацію його дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, місцевий суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Так, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом першої інстанції не встановлено.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , місцевим судом віднесено вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того місцевим судом враховано думку потерпілого ОСОБА_12 , який не наполягав на призначенні суворого покарання, проте просив призначити покарання згідно із законом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що позиція потерпілого щодо призначення покарання не є обов`язковою для суду, натомість враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Також місцевим судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який в силу ст.89 КК України є не судимим, на обліках в нарколога та психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, приймав участь в АТО, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» від 17.02.2016, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Тому врахувавши всі обставини в кримінальному провадженні в їх сукупності, у тому числі й ті, на які посилається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі, суд призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і не є надто суворим.

Призначене ОСОБА_8 , покарання апеляційний суд вважає таким, що повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.

Підстав для скасування оскаржуваного вироку з мотивів, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а вирок Локачинського районного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року щодо нього – без зміни.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 , який утримується під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії даної ухвали.

Головуючий

Судді: