справа № 129/400/21

провадження № 2/399/6/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Шульженко В.В.,

при секретарі судового засідання Бобрик І.О.,

за участі позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача-відповідача, адвоката Фєдосєєва Д.О.,

відповідача-позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача-позивача, адвоката Старікової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Онуфріївка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Гайсинської міської ради про визначення місця проживання дитини (справа №129/400/21),

встановив:

Позивач за первісним позовом звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_5 , в твердій грошовій сумі 3000 грн, яка підлягає індексації відповідно до закону, та який обґрунтовано тим, що у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею. Відповідач не бажає добровільно виконувати свій батьківський обов`язок по утриманню свого неповнолітнього сина, будь-якої матеріальної допомоги на його утримання не надає, хоча має таку можливість, оскільки має дохід, працює по найму.

Правовим обґрунтуванням позову є ст.ст. 180, 181, п.3 ст. 184 СК України. Зазначає, що оскільки їхній син повністю знаходиться на її утриманні, а відповідач ухиляється від добровільного виконання свого обов`язку по утриманню неповнолітнього сина, чим порушує його права, то належні кошти потрібно щомісячно стягувати з нього в розмірі 3000 грн, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду у до повноліття дитини.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 . Обґрунтовано позовні вимоги тим, що відповідно до рішення Онуфріївського районного суду від 15.07.2020 року визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , однак відповідач за зустрічним позовом систематично не виконує зазначене рішення, зокрема, перешкоджає зустрічам, спілкуванню з дитиною, навмисно змінила місце проживання сина та не повідомляє його, не повідомляє дитині про його намір приїхати, намагається встановити власні умови побачень та спілкування з дитиною, які суперечать зазначеному рішенню суду. Зазначає, що у сина з матір`ю немає взаємозв`язку, він її не слухає, є до неї агресивним, мати не приділяє належної опіки. Син розповідав йому, що обстановка вдома така, що він не хоче йти додому, бо мати його ображає, часто застосовує фізичну силу, він грається далеко від будинку із дітьми старшими за віком, які вже схиляли сина до вживання алкоголю та куріння, він вже стояв на «шухері» в магазині, коли інші крали цукерки, вживає у мові нецензурні слова, а на його зауваження, зазначав, що з ним так говорить мати. Зазначає про те, що він декілька разів був свідком побиття його дитини при спілкуванні по відеозв`язку. Вважає, що таке є неприпустимим в такому малому віці, замість любові та розуміння, відчувати постійні цькування та побиття від своєї матері. Також зазначив, що з відповідачкою проживає, окрім їх спільного сина та її доньки від першого шлюбу, ще двоє дітей, які перебувають у неї під опікою, що, на думку позивача за зустрічним позовом, не дає відповідачу змоги в повні мірі приділяти увагу синові. Він же ж живе сам, в будинку в нього спокійна обстановка, все є для дитини, між ними існують довірительні стосунки, знаходять із сином спільну мову, його слова для нього важливі, син неодноразово висловлював побажання жити з ним, що відповідає і його бажанням. Зазначив, що має у власності житловий будинок з господарськими будинками, позитивні характеристики з місць роботи, сталий дохід, він у пошуках роботи, яка не буде пов`язана з відрядженнями на довгий строк, яка б давала йому змогу в повній мірі приділяти увагу сину, турбуватися про нього, достойно його виховувати.

Також позивач за зустрічним позовом зазначив, що він здійснив всі можливі заходи для повноцінного проживання дитини разом з ним. Крім того, він має у власності житловий будинок, володіє транспортним засобом, забезпечив можливість укласти декларацію з лікарем про нагляд за дитиною в період хвороби, в Павлиській середній школі є місце для влаштування дитини до класу за віком, дізнався, які є гуртки для його віку.

Діючи виключно в інтересах дитини, яка має право на життя в повазі та любові, які він може надати, але відповідач за зустрічним позовом заперечує проти цього, тому він змушений звернутися до суду про визначення місця проживання дитини з ним.

Одночасно позивач за зустрічним позовом заперечив щодо тверджень позивачки за первісним позовом та зазначив, що він постійно купує дитині все, що йому потрібно, і це обумовлено поведінкою позивачки за первісним позовом, так як коли він надсилав гроші дитині, вона витрачала їх не за призначенням, тож він змушений був припинити відправляти кошти на картковий рахунок позивача за первісним позовом і сам став забезпечувати потреби дитини.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 11.02.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.14 т.1).

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 16.03.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини передано на розгляд до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого вона належить (а.с.24 т.1).

Ухвалою Онуфріївського районного суду від 12.04.2021 року прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с.30 т.1).

05.05.2021 року надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Гайсинської міської ради про зміну місця проживання дитини (а.с.35-88 т.1).

Ухвалою суду від 11.05.2021 року постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом (а.с.98-99 т.1).

26.05.2021 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини (а.с.104-110 т.1).

Ухвалою суду від 24.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі, клопотання про допит свідків задоволено, зобов`язано службу у справах дітей Гайсинської міської ради надати висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.148-150 т.1).

Ухвалою суду від 05.07.2021 року задоволено клопотання представника відповідача - позивача ОСОБА_4 , адвоката Старікової Н.О. та постановлено заслухати в судовому засіданні думку малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для з`ясування її думки для вирішення подальшого питання стосовно визначення місця проживання дитини, при цьому, здійснювати заслуховування дитини у присутності психолога методиста центру психологічної служби науково-методичного центру Кременчуцької міської ради Полтавської області Короткої Зінаїди Григорівни та представника служби у справах дітей Гайсинської міської ради. Визнано явку в судове засідання служби у справах дітей Гайсинської міської ради обов`язковою, оскільки за їхньою участю відбудеться заслуховування думки дитини щодо її місця проживання (а.с.164-166 т.1).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 року дану справу передано для розгляду судді Шульженко В.В. у зв`язку з закінченням терміну повноважень у судді Шуліки О.О. (а.с.242 т.1).

Ухвалою суду від 01.10.2021 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу та постановлено повторно розпочати розгляд справи по суті (а.с.243-244 т.1).

Ухвалою суду від 22.11.2021 року у задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 про повернення справи на стадію підготовчого судового засідання та залучення третьої особи відмовлено (а.с.49-53 т.2).

Ухвалою суду від 19.07.2022 року у задоволенні клопотання служби у справах дітей Гайсинської міської ради про залучення Служби у справах дітей відповідної територіальної громади відмовлено (а.с.19, 24, 31-32 т.2).

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 19.07.2022 року відмовлено у клопотанні про допит додаткових свідків, яке подано до суду 18.07.2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 01.08.2022 року задоволено клопотання представника позивача про відсутність згоди позивача на демонстрацію відеозапису та його дослідження судом (в порядку ч.1 ст. 238 ЦПК країни).

Протокольною ухвалою суду від 01.08.2022 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про відмову від заяви про виклик свідків (а.с.66, 69 т.3).

Протокольною ухвалою суду від 01.08.2022 року задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом про відмову від заяви про виклик свідків (а.с.69 т.3).

Протокольною ухвалою суду від 01.08.2022 року судом постановлено про неможливість заслуховування малолітньої дитини в судовому засіданні у зв`язку з тим, що третя особа не надала суду висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, не направила до суду свого представника та повідомила про те, що спір, який виник між батьками щодо сина їм невідомий (а.с.65, 70 т.3).

Позивач за первісним позовом та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, що зазначені у позові, просили їх задовольнити. Зазначили, що станом на 10.02.2021 року дитина проживала разом з матір`ю у АДРЕСА_2 та ходила до школи №5. Батько дитини, відповідач за первісним позовом, у добровільному порядку не перераховував кошти на утримання дитини, фактично самоусунувся, хоча може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, оскільки він працездатного віку, має мінливий дохід, оскільки часто змінює роботу, тому позивач за первісним позовом просить стягнути аліменти саме у твердій грошовій сумі. Визначаючи грошову суму аліментів у 3000 грн, позивач за первісним позовом виходила з того, що підвищуються ціни на харчування та одяг, гуртки платні, а їхній син відвідує гуртки по боротьбі та футболу.

Представник відповідача за первісним позовом зазначила, що у позові написано все неправдиво. Відповідач за первісним позовом надавав кошти на утримання дитини, але їх було мало, він вирішив сам купувати речі для дитини. Вважала, що позивачем за первісним позовом не доведено суму аліментів у 3000 грн на дитину та вирішення спору віднесла на розсуд суду.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні суду пояснила, що у сторін є спільна дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачка за зустрічним позовом виїхала разом з дитиною у м. Гайсин, розірвавши всі стосунки з позивачем за зустрічним позовом та повідомивши про це його в телефонному режимі. Мати дитини, відповідач за зустрічним позовом цькувала та била дитину, дитина вимушена була захищатися та огризатися, дитина вже палила цигарки, зі школи не хотів йти додому, до 22-23:00 год. не хотів йти додому та дзвонив батькові, що не хоче йти додому. У позивача за зустрічним позовом та дитиною близькі та довірительні відносини. Рішенням суду від 15.07.2020 року визначено способу участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дитиною. Після того, як позивач за зустрічним позовом взяв дитину до себе на літні канікули, відповідно до рішення суду, дитина не хотіла повертатися до матері, а тому залишився жити з батьком, і йому з ним добре, відповідно 31.08.2022 року дитина не повернулася до матері за її місце проживанням у м. Гайсин. Зазначила, що психолог визначила, що дитина до матері не прив`язана. Дитина відвідує школу в смт Павлиш, яка розташована поруч із місцем проживання, та хоче жити з батьком, в якого є всі умови для проживання з ним дитини, дитина ходе на футбол та живе нормальним життям дитини. Батько дитини має сталі соціальні зв`язки за місцем проживання. У відповідача за зустрічним позовом є донька від першого шлюбу та двоє дітей під опікою, оскільки їхня мати, сестра відповідачки, померла, тому представник зазначила, що у відповідачки немає достатнього часу для виховання сина, тому і звернулися до суду для визначення місця проживання дитини з батьком.

Щодо відсутності висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, представник позивача за зустрічним позовом зазначила, що її довіритель звертався по п.72 постанови КМУ №866 до Гайсинської міської ради для його отримання та надавав акт житлових умов, але внаслідок реорганізації органу ніхто не знав що до чого і на даний час така ж сама ситуація. В подальшому представник зазначила, що її довіритель на стадії підготовчого провадження не звертався до органу опіки та піклування для надання суду відповідного висновку, а подав таку заяву, нещодавно та отримав відмову, оскільки орган опіки та піклування Онуфріївської селищної ради вважає, що дитина повинна проживати з матір`ю. Також зазначила, що її довіритель вважав, що служба у справах дітей Онуфріївської селищної ради буде залучена до участі у справі судом.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечив проти позову та зазначив, що наприкінці серпня 2021 року ОСОБА_4 не повернув дитину до матері, чим не виконав рішення суду від 15.07.2021 року, не відповідає на телефонні дзвінки, дитина мала дерматологічні захворювання, які позивач за зустрічним позовом не лікував, матері телефонували зі школи та повідомляли, що у дитини болить шлунок, у дитини був бронхіт у запущеному стані. Також зазначив, що мати має кращі умови для проживання сина, має вищий заробіток, може приділяти достатнього часу дитині незважаючи на те, що має під опікою ще двох дітей. Відповідач за зустрічним позовом не чинила перешкод і рішення суду від 15.07.2020 року забезпечувалося, і місце проживання дитини з матір`ю було на користь дитини, і малолітня дитина не повинна бути розлучена з матір`ю. Також представник зауважив, що у зустрічному позові відсутній висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору. У сукупності із зазначеним просив у зустрічному позові відмовити повністю.

Відповідач за зустрічним позовом додатково пояснила, що за період коли дитина проживала з нею, між ними були хороші відносини, жодних цькувань не було. Коли залишився з батьком проживати, то почав до неї, матері, некультурно висловлюватися. Позивач за зустрічним позовом налаштовує дитину проти всієї родини, і проти сестри та двоюрідних сестер. Вона, як мати, 12 червня не змогла привітати сина з Днем народження, оскільки її номер телефону скрізь заблокований, а ОСОБА_4 не брав слухавку. Також зазначила, що служба у справах дітей Гайсинської міської ради дійсно не знає про їхній спір щодо визначення місця проживання сина, а знає її виключно по опіці над іншими дітьми. А тому, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання у якому зазначено, що служба розпочала свою роботу 14.05.2021 року, тобто після того, як 12.04.2021 року ухвалою суду прийнято до розгляду цивільну справу ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, тобто працівникам служби невідомі факти, які спонукали ОСОБА_3 звернутися до суду. Однак зі слів ОСОБА_3 , яка тимчасово проживає на території Гайсинської територіальної громади Вінницької області, їм стало відомо, що її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поїхав у 2021 році на літні канікули до свого батька ОСОБА_4 у Кіровоградську область та відмовився повертатися до своєї матері у Вінницьку область. Що спонукало дитину до таких дій працівникам служби невідомо, оскільки раніше вся родина проживала у Кіровоградській області, тому спір, який виник між батьками щодо сина, їм невідомий. Враховуючи вищезазначене, служба просила розглядати справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 без участі представника служби.

Заслухавши в судовому засіданні сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Оцінюючи доводи, заперечення та докази за первісним позовом судом встановлено, що позивач та відповідач за первісним позовом мають спільну дитину, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого ВДРАЦС реєстраційної служби Онуфріївського РУЮ у Кіровоградській області 21.06.2013 року (а.с.5 т.1).

Згідно з довідки виданої виконавчим комітетом Гайсинської міської ради Вінницької області 21.05.2020 року №496 судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно проживає в АДРЕСА_3 (без реєстрації) (а.с.6 т.1).

Згідно з довідки виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області від 21.05.2020 року №496 судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_3 (без реєстрації) і разом з нею проживає (без реєстрації) та перебуває на її утриманні син ОСОБА_5 , 2013 року народження (а.с.6а).

Із довідки Онуфріївської районної філії Державного центру зайнятості №92 від 05.05.2021 року судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як безробітній в Онуфріївській районній філії Кіровоградського обласного центру зайнятості з 04.01.2021 року та за період з 04.01.2021 року по 31.03.2021 року його дохід становив: за січень 2021 року 6240,44 грн, за лютий 2021 року 6240,45 грн, за березень 2021 року 6909,06 грн. (а.с.68 т.1).

Із довідки про доходи виданої філією «Знам`янський райавтодор» ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» судом встановлено, що ОСОБА_4 мав дохід у жовтні 2019 року 2608,06 грн, листопаді 2019 року 7858,69 грн, грудні 6836,11 грн (а.с.69 т.1).

Із довідки про доходи виданої ТОВ «Агродар ЛТД» 13.11.2018 року №1311/02 судом встановлено, що ОСОБА_4 у серпні-жовтні місяці 2018 року мав наступний дохід, у серпні місяці 2018 року 17027,25 грн, вересні місяці 17328,72 грн, жовтні місяці 20600,89 грн (а.с.70 т.1).

На праві приватної власності ОСОБА_4 належить житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями від 26.02.2021 року (а.с.49-52 т.1).

Відповідно до копії рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15.07.2020 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Гайсинської міської ради, про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково. Зокрема, визначено такий спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - побачення в період шкільних канікул, а саме літніх (липень-серпень) - 45 календарних днів, без присутності матері, з виїздом до місця проживання батька, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця його проживання та повернення дитини за місцем її проживання. Рішення набрало законної сили 18.08.2020 року (а.с.42-48 т.1).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач за первісним позовом, у відповідності до вищезазначеного рішення суду, взяв дитину на літні канікули 20.07.2021 року та не повернув дитину до матері до 31.08.2021 року, оскільки дитина виявила бажання проживати з батьком. Відповідно дитина з 20.07.2021 року проживає з батьком за його місце проживання в смт Павлиш Кіровоградської області.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

В силу вимог ст.180 СК України батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у спосіб, який визначений ст.181 СК України.

Частинами 2 і 3 статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав,у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За положеннями ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Частинами першою та другою статті 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, тому суд, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем за первісним позовом, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 3000,00 грн. Крім того, позивачем не надано доказів того, що дитина дійсно відвідує названі позивачем гуртки та яка їх вартість.

Відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів добровільного утримання сина, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позивача за первісним позовом, жодних доказів нецільового використання таких коштів позивачем за первісним позовом, та не надано жодних доказів того, що він самостійно забезпечує потреби дитини.

Як уже зазначалося вище, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач за первісним позовом, у відповідності до вищезазначеного рішення суду, взяв дитину на літні канікули 20.07.2021 року та не повернув дитину до матері до 31.08.2021 року, оскільки дитина виявила бажання проживати з батьком. Тобто фактично з 20.07.2021 року дитина проживає з батьком в АДРЕСА_1 , відвідує школу в смт Павлиш, та перебуває на його утриманні, вказане сторонами не заперечувалося.

Звертаючись з позовом, позивач просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн, яка підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17 травня 2016 року внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 вказаного Закону, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 16 листопада 2016 року «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» вказаний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 доповнено пунктом 10-4 такого змісту: обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 % грошового доходу платника аліментів.

З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Крім того, Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018 було внесено зміни до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України та викладено її у наступній редакції: розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01 вересня 2020 року № 831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції Закону від 01 вересня 2020 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Таким чином, з заявою про індексацію аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, позивач має право звернутися до державного виконавця, а тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

З врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства та встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача аліментів на користь позивача у твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн щомісячно, починаючи з 10.02.2021 року і до 19.07.2021 року включно, відповідно в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

В порядку п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу необхідно стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Оцінюючи доводи, заперечення та докази за зустрічним позовом судом встановлено, що сторони мають спільну дитину, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого ВДРАЦС реєстраційної служби Онуфріївського РУЮ у Кіровоградській області 21.06.2013 року (а.с.5 т.1). Станом на дату подання зустрічного позову дитина проживала разом з матір`ю у АДРЕСА_3 та навчався у 2-му класі ЗЗСО І-ІІІ ст. №5 м. Гайсин (а.с.118, т.1). У зазначеній школі дитина навчалася з 1-го класу, має навчальні досягнення достатнього рівня, навчається не в повну міру своїх сил, має довільну зорову, слухову пам`ять, добре запам`ятовує учбовий матеріал, виявляє логічне мислення. Має здібності до вивчення предметів математичного напрямку, на уроках завжди активний. Домашнє завдання виконує під контролем матері, має добрий загальний розвиток, не любить читати, подобаються уроки фізичної культури, любить конструювати, малювати. Доручення виконує на вимогу вчителя, має друзів серед учнів класу, проте часто порушує правила поведінки на перерві. З учнями інших класів іноді виникають конфліктні ситуації. Мати хлопчика приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті класу (а.с.119, т.1).

Згідно з характеристики від 13.05.2021 року наданої сусідкою ОСОБА_7 щодо ОСОБА_3 (а.с.120, т.1), судом встановлено, що остання зі своїм співмешканцем та двома малолітніми дітьми проживали до 2018 року по вул. Дерибасівській в смт Онуфріївка. За період проживання ОСОБА_3 зарекомендувала себе як неконфліктна особа, яка відповідально ставиться до своїх обов`язків з виховання дітей, з сусідами завжди привітна, комунікабельна та спокійна. В стані алкогольного сп`яніння чи іншого сп`яніння не була помічена. Діти ОСОБА_8 та ОСОБА_5 завжди виглядали охайно, гарно та чисто одягнені, доглянуті та виховані. ОСОБА_3 до своїх дітей ставилася добре, з любов`ю, постійно проводила з ними вільний час та дозвілля, відводила дітей до школи та дитячого садочка, ходила на батьківські збори та забезпечувала дітей всіма необхідними речами. ОСОБА_10 був неодноразово помічений в стані алкогольного сп`яніння, вчиняв вдома сварки та конфлікти в присутності дітей, чим міг завдати психологічного насильства в сім`ї, час з дітьми постійно проводила мама (а.с.11 т.1).

Відповідно до акта №10/21 від 18.05.2021 року обстеження умов проживання що дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого в.о. начальника служби у справах дітей Гайсинської РДА, складеного на підставі заяви ОСОБА_3 від 17.05.2021 року з метою обстеження умов проживання, судом встановлено, що проведено обстеження умов проживання АДРЕСА_4 , згідно з яким умови проживання добрі, квартира облаштована необхідними меблями та побутовою технікою, дитина має місце для сну, виконання уроків, одяг, взуття згідно віку та сезону. Стосунки, традиції сім`ї - доброзичливі (а.с.122 т.1).

Із довідки від 13.05.20212 року №09-28/40 судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Онуфріївської селищної ради від 23.02.2021 року №32-р «Про призначення піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_11 та опікуна над малолітньою ОСОБА_12 » ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є піклувальником на опікуном над зазначеними дітьми, за час призначення опіки/піклування зауважень до ОСОБА_3 не було (а.с.123 т.1).

Відповідно до копії рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15.07.2020 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Гайсинської міської ради, про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42-48 т.1).

Із пояснень ОСОБА_3 від 13.04.2021 року наданих головному державному виконавцю Гайсинського РВ ДВС ЦЗМУ МЮУ, та акта державного виконавця від 13.04.2021 року судом встановлено, що ОСОБА_3 не перешкоджала ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною (а.с.127-128 т.1).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2021 року, ВП №63418331 судом встановлено, що рішення суду у справі №399/113/20 виконується, а тому державним виконавцем виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №399/113/20 виданого 22.10.2020 року закінчено (а.с.125-126т.1).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом, у відповідності до вищезазначеного рішення суду, взяв дитину на літні канікули 20.07.2021 року та не повернув дитину до матері до 31.08.2021 року, оскільки дитина виявила бажання проживати з батьком, та дитина з 20.07.2021 року проживає з батьком в АДРЕСА_1 .

На праві приватної власності ОСОБА_4 належить житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями від 26.02.2021 року (а.с.49-52, 57-67 т.1).

Із акта обстеження матеріально-побутових умов домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , складеного Онуфріївською селищною радою 11.03.2021 року №357, судом встановлено, що останній складено комісією у складі старости Онуфріївської селищної ради Ю. Кушніра, землевпорядника Павлиської селищної ради Н. Волинюк, адміністраторів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , про проведення обстеження матеріально-побутових умов домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . В ході перевірки виявлено, що будинок цегляний, загальна площа 80 м2, має 4 житлові кімнати, ванну кімнату зі зручностями, кухню та коридор. Одна з кімнат оснащена для проживання дитини, тобто має ліжко, шафу для одягу, письмовий стіл та стілець. У будинку є телевізор, пральна машина, електричний чайник та холодильник. Будинок газифікований, в наявності електропостачання, заборгованість за комунальні послуги відсутня, водопостачання підведене до будинку та ведеться з криниці, що розміщена на території домоволодіння. Наявні літня кухня, сарай, погреб, присадибна земельна ділянка обробляється. ОСОБА_15 має у власності автомобіль (а.с.71 т.1).

Із довідок-характеристик судом встановлено, що ОСОБА_4 за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.72, 74, 75, 77-82 т.1).

Із відповіді Гайсинського районного управління поліції від 26.03.2021 року №4416/210/01-2021 адресованої адвокату Н. Старіковій судом встановлено, що 21.01.2021 року до Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від громадянина ОСОБА_4 щодо неправомірних дій з боку громадянки ОСОБА_3 з приводу вчинення фізичного насильства останньою відносно свого сина ОСОБА_4 , заява зареєстрована за вх. №390 від 21.01.2021 року. По даній заяві прийнято рішення згідно ЗУ «Про звернення громадян» та матеріали перевірки здані на зберігання до канцелярії відділу поліції. 30.01.2021 року о 12.04 год. було здійснено виклик працівників поліції по лінії 102 громадянином ОСОБА_4 та зареєстровано за №557, по факту домашнього насильства, а саме про те, що колишня дружина не дає змоги бачитись зі спільною дитиною, не зважаючи на рішення суду. Згодом о 12.11 год. ОСОБА_4 здійснено телефонний дзвінок на лінію 102 про те, що він прибуття поліції не потребує, конфлікт вичерпано та додано копію прийнятого рішення та повідомлення (а.с.83 т.1).

Із довідки про результати розгляду заяви ОСОБА_4 від 26.01.2021 року №983/210/01-2021 наданої начальником СЮП Гайсинського РУП ГУН у Вінницькій області судом встановлено, що 21.01.2021 року до Гайсинського районного управління поліції надійшла заява ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 вчиняє фізичне насильство відносно їх спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заява зареєстрована у журналі ЄО Гайсинського РУП за №390 про дану подію повідомлено керівництво РУП. Встановлено, що з 2017 року батьки проживають окремо, дитина проживає з матір`ю в м. Гайсин. Під час опитування малолітнього ОСОБА_16 в присутності психолога ОСОБА_17 встановлено, що мати в повному обсязі займається доглядом та вихованням дитини, фізичного насильства відносно дитини не вчиняє. Згідно характеристики класного керівника ОСОБА_16 відомо, що його мати систематично займається вихованням сина, дитина виконує домашні завдання, завжди охайно одягнена. Ні класний керівник, ні інші вчителі не помічали тілесних ушкоджень на тілі учня. Під час тривалої роботи психолога з ОСОБА_5 , проявів того, що дитина страждає насильством не спостерігалось, в усній формі учень не повідомляв. Зважаючи на викладене встановити свідків та докази щодо вчинення насильства відносно ОСОБА_16 не представилось можливим (а.с.84 т.1).

Зазначені результати розгляду заяви доведені до відома ОСОБА_4 (а.с. 85 т.1).

За положеннями ч.5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За правилами п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 року №866, для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Як було зазначено вище, судом встановлено, що станом на дату пред`явлення зустрічного позову (05.05.2021 року) дитина проживала разом з матір`ю у АДРЕСА_3 . Також встановлено, що позивач за зустрічним позовом проживав у АДРЕСА_1 . Тобто батьки дитини проживали та проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць.

З аналізу зазначеного пункту 72 Порядку, зокрема, видно, що для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини позивач за зустрічним позовом повинен був подати службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву та ряд документів, також позивач за зустрічним позовом повинен був звернутися до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт повинен був бути переданий заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівники якої повинні були проводити з ним бесіду. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що у даній справі орган опіки та піклування не надав суду висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батька, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не звертався до відповідної служби у справах дітей із заявою про надання такого висновку. Доводи представника позивача за зустрічним позовом про те, що позивач звертався до служби у справах дітей Гайсинської райдержадміністрації із заявою про надання висновку, який останні не надали, оскільки відбулася реорганізація вказаного органу, та останні самоусунулися від розгляду справи, не знайшли свого жодного доказового підтвердження.

Також не знайшло свого доказового підтвердження те, що акт обстеження матеріально-побутових умов домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , складеного Онуфріївською селищною радою 11.03.2021 року №357 (а.с.71 т.1) складався службою у справах дітей чи за її дорученням та подавався до третьої особи. Крім того, судом зазначається, що типова форма акта обстеження умов проживання затверджена додатком 9 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, який затверджений постановою КМУ від 24.09.2008 року №866, відповідно зазначений вище акт не відповідає встановленій формі та не містить усієї інформації, яка має у ньому міститися. Крім того, відсутні докази передачі такого акта до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, а саме служби у справах дітей Гайсинської міської ради.

Одночасно суд зауважує, що акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначеного, суд не бере до уваги акт обстеження матеріально-побутових умов домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , складеного Онуфріївською селищною радою 11.03.2021 року №357 (а.с.71 т.1) та визнає його як неналежний та недопустимий доказ.

Також, враховуючи те, що орган опіки та піклування Гайсинської міської ради не надав суду висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батька, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, суд не бере до уваги лист начальника служби у справах дітей Гайсинської міської ради Грабовенка О.В. без дати та без номеру (а.с. 182 т.1) про те, що зазначена служба вивчивши ситуацію, яка склалась в даній родині вважає за доцільне місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити біля матері ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Враховуючи думку матері ОСОБА_5 , яка підтвердила тісні родинні стосунки між братом та сестрою ОСОБА_8 , 2010 року народження, та зобов`язалась не перешкоджати зустрічатись синові з батьком у канікулярний період та забезпечила належні умови для проживання та утримання дитини, оскільки останній складений не у відповідності до встановленого та зазначеного вище порядку, тобто не є висновком органу опіки та піклування, та визнає його як недопустимий доказ.

Суд відхиляє доводи сторони позивача за зустрічним позовом щодо того, що позивач вважав, що службу у справах дітей Онуфріївської селищної ради буде залучено безпосередньо судом на стадії підготовчого провадження у даній справі, з огляду на те, що враховуючи предмет та підстави позову не було необхідності у залученні вказаної особи, оскільки належною третьою особою в розумінні ст. 19 СК України та п.72 Порядку №866 від 24.09.2008 року є саме служба у справах дітей Гайсинської міської ради, оскільки на момент звернення із зустрічним позовом, та у період проведення підготовчого провадження у справі, дитина проживала з матір`ю в м. Гайсин.

Суд наголошує, що за положеннями ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із заслуханих пояснень учасників справи та їх представників, досліджених доказів, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не звертався до відповідних служб у справах дітей із заявою та відповідними документами з метою отримання висновку про розв`язання спору. Не надано такий висновок і на виконання ухвали суду, оскільки третій особі невідомий спір, який виник між батьками щодо сина.

Враховуючи вищезазначене позивач за зустрічним позовом несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не звернення ним до відповідних служб у справах дітей у встановленому порядку для отримання висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Враховуючи положення ст.ст. 58, 62, 64 ЦПК України суд не приймає до уваги надісланий суду в копії лист Служби у справах дітей Гайсинської міської ради від 15.09.2021 року №139 та від 04.11.2021 року №197 (а.с.240 т.1, а.с.29 т.2), оскільки суду не надано належно оформлених доказів представництва третьої особи Службою у справах дітей Онуфріївської селищної ради.

На виконання ухвали суду від 24.06.2021 року від виконавчого комітету Гайсинського району Вінницької області 06.12.2021 року за вих. № 03.08/0317-2711 надійшов висновок органу опіки та піклування Гайсинської міської ради щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначеним органом повідомлено, що за матеріалами позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 орган встановив, що ОСОБА_5 зареєстрований в Кіровоградській області смт Онуфріївка, з 18.07.2021 року і по теперішній час фактично проживає в АДРЕСА_1 зі своїм батьком, ОСОБА_4 . 25.11.2021 року батько забрав документи свого сина із закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. №5 м. Гайсин для того, щоб син відвідував школу за місцем свого фактичного проживання. Враховуючи вимоги п.72 постанови КМУ від 24.09.2008 року №866 всі дії по розв`язанню спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини здійснюється працівниками служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини. Та, взявши до уваги те, що дитина та його батько зареєстровані та проживають в Кіровоградській області, мати хлопчика також зареєстрована в Кіровоградській області, лише тимчасово проживає у Вінницькій області м. Гайсин, та той факт, що в Онуфріївському районному суді триває розгляд справи про визначення місця проживання дитини, просили суд прийняти рішення по даному питанню із залученням Служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради (а.с.71-72, 79-80 т.2).

По зазначеному, судом в судовому засіданні 24.05.2022 року протокольною ухвалою постановлено, враховуючи положення ст. 53 ЦПК України та предмет і підстави зустрічного позову, про неможливість на стадії розгляду справи по суті вирішувати питання про залучення до участі у справі третьої особи.

Листом суду від 28.07.2022 року №129/400/21/5366/2022 (а.с.62 т.3) третю особу повідомлено про необхідність направлення до суду представника для участі в судовому засіданні та у тому числі для заслуховування думки малолітньої дитини у присутності представника служби.

Листом від 29.07.2022 року №218 третьою особою поінформовано суд про те, що служба у справах дітей Гайсинської міської ради розпочала свою роботу 14.05.2021 року, тобто після того, як 12.04.2021 року ухвалою суду прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , тобто, працівникам служби невідомі факти, які спонукали ОСОБА_3 звернутися до суду. Однак, зі слів ОСОБА_3 , яка тимчасово проживає на території Гайсинської територіальної громади Вінницької області, службі стало відомо, що її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поїхав у 2021 році на літні канікули до свого батька ОСОБА_4 у Кіровоградську область та відмовився повертатись до своєї мами у Вінницьку область, що спонукало дитину до таких дій працівникам служби невідомо, оскільки раніше вся родина проживала в Кіровоградській області, тому спір, який виник між батьками щодо сина, нам невідомий. Виходячи із зазначеного, служба просила суд розглядати справу 01.08.2022 року без участі представника служби, у вирішенні справи покладалися на рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Судом встановлено, що місце проживання дитини з одним із батьків не визначалося ні в судовому порядку, ні органом опіки та піклування.

Позивач за зустрічним позовом підставами позову зазначав про невиконання відповідачем за зустрічним позовом рішення Онуфріївського районного суду від 15.07.2020 року, зокрема, перешкоджання зустрічам, спілкуванню з дитиною, навмисна зміна місця проживання сина та не повідомлення його батькові дитини, не повідомлення дитині про його намір приїхати, намагання встановлення власних умов побачень та спілкування з дитиною, які суперечать зазначеному рішенню суду. Відсутність у сина з матір`ю взаємозв`язку, він її не слухає, є до неї агресивним, мати не приділяє належної опіки. Дитина не хоче йти додому, бо мати його ображає, часто застосовує фізичну силу, він грається далеко від будинку із дітьми старшими за віком, які вже схиляли сина до вживання алкоголю та куріння, вживає у мові нецензурні слова, а на його зауваження, зазначав, що з ним так говорить мати. Також зазначив, що з відповідачкою проживає, окрім їх спільного сина та її доньки від першого шлюбу, ще двоє дітей, які перебувають у неї під опікою, що, на думку позивача за зустрічним позовом, не дає відповідачу змоги в повні мірі приділяти увагу синові. Він же ж живе сам, в будинку в нього спокійна обстановка, все є для дитини, між ними існують довірительні стосунки, знаходять із сином спільну мову, його слова для нього важливі, син неодноразово висловлював побажання жити з ним, що відповідає і його бажанням. Зазначив, що має у власності житловий будинок з господарськими будинками, позитивні характеристики з місць роботи, сталий дохід, він у пошуках роботи, яка не буде пов`язана з відрядженнями на довгий строк, яка б давала йому змогу в повній мірі приділяти увагу сину, турбуватися про нього, достойно його виховувати.

Відповідно до наданих сторонами пояснень та досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що з боку матері дитини, відповідача за зустрічним позовом, не було перешкоджань ОСОБА_4 у спілкуванні та участі у вихованні сина, в судовому засіданні встановлено, що зміна проживання відповідача за зустрічним позовом та їх спільного сина, у м. Гайсин, викликана необхідністю знімати більшу за площею квартиру у зв`язку з тим, що у відповідача за зустрічним позовом окрім сина та доньки під опікою перебувають племінники, діти рідної сестри, яка померла.

Крім того, судом встановлено, що за час опіки/піклування зауважень до ОСОБА_3 не було.

Також в судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено відсутність фізичного насилля над дитиною з боку матері. Будь-яких доказів на підтвердження зворотного ОСОБА_4 суду не надано, окрім усних пояснень та тверджень у позовній заяві, що не є доказом за положеннями ст. 76 ЦПК України.

Позивачем в супереч ст. 19 СК України не надано суду висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, не наданий такий висновок третьою особою і на виконання вимог ухвали суду. В судовому засіданні із наданих листів третьою особою судом встановлено, що останнім невідомий спір, який виник між батьками щодо сина.

Висновок органу опіки та піклування повинен був бути складений задля забезпечення належного розгляду зустрічного позову, а розгляд справи та задоволення зустрічного позову без відповідного висновку, буде порушенням статті 19 СК України.

Крім того, за положеннями ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Проте, суд позбавлений можливості застосувати, в разі наявності підстав, зазначену норму закону, оскільки суду не надано висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Під час ухвалення рішення суд керується завданням цивільного судочинства. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У Конвенції про права дитини реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім. Ця Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її правові норми є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, проте не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, § 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, АДРЕСА_3 ).

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладені у постанові від 23.12.2020 року у справі № 712/11527/17.

Зважаючи на наведене, а також на виняткове значення вирішення цієї справи саме для малолітньої дитини та недопустимість порушення прав дитини під час розгляду справи, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом у зв`язку з їх недоведеністю позивачем за зустрічним позовом.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом в порядку ст. 141 ЦПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1800,00 грн., починаючи з 10.02.2021 року до 19.07.2021 року включно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Гайсинської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити повністю.

Судові витрати щодо сплаченого судового збору покласти на позивача за зустрічним позовом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_5 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та фактична адреса місця проживання АДРЕСА_7 .

Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та фактична адреса місця проживання АДРЕСА_7 .

Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_5 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа, Служба у справах дітей Гайсинської міської ради, адреса місця знаходження вул. 1 Травня, 7, м. Гайсин, Вінницької область, 23700.

Повний текст рішення суду складено 12.08.2022 року.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко