Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

місто Київ

справа № 754/6306/19

провадження № 61-2372св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєва Яна Володимирівна,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Меркуловою Ларисою Анатоліївною, на постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вахрамєєвої Я. В., заінтересована особа (стягувач) -

ОСОБА_2 , у якій просив: поновити строк на подання скарги; зобов`язати державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець) Вахрамєєву Я. В. скасувати постанову від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

На обґрунтування скарги зазначав, що постановою державного виконавця Вахрамєєвої Я. В. від 21 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62614126 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Києва 07 липня 2020 року про звернення до виконання в Україні рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) №44/2013, у справі про розірвання шлюбу №7/13-1 від 07 червня 2013 року, щодо виконання зобов`язань по утриманню дитини ОСОБА_3 , а саме, в частині виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, які визначені судом наступним чином: сума на утримання неповнолітнього сина встановлена в розмірі 250 євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року 6 444,48 грн, плюс половина надзвичайних витрат.

24 листопада 2020 року державним виконавцем Вахрамєєвою Я. В. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Вважав, що зазначена постанова є незаконною, оскільки державний виконавець не взяв до уваги, що з січня 2017 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним та перебуває на його повному фінансовому забезпеченні. У провадженні Білозерського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа про зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_3 та припинення стягнення аліментних зобов`язань.

Крім того, він є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності є оптова торгівля фруктами й овочами, що передбачає закупівлю фруктів, овочів та їх реалізацію, що він здійснює особисто з використанням, у тому числі, власного транспортного засобу, а тому оскаржувана постанова позбавляє його та його малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , основного законного джерела засобів до існування.

Копію оскаржуваної постанови він отримав 07 грудня 2020 року та у встановлений процесуальним законом десятиденний термін (17 грудня 2020 року) звернувся до суду із скаргою. 29 грудня 2020 року з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень йому стало відомо, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року скаргу повернуто без розгляду у зв'язку з недотриманням, визначеного частиною другою статті 183 ЦПК України, порядку її подання. Посилаючись на наведене, просив визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця від 24 листопада 2020 року та поновити його.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 62614126 у боржника ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно з розрахунком від 24 листопада 2020 року за період з 16 лютого 2018 року до 01 листопада 2020 року становить 246 043,45 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Звертаючись до суду із зазначеною скаргою та обґрунтовуючи вимоги про скасування постанови державного виконавця від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, ОСОБА_1 не долучив до матеріалів поданої ним скарги копії оскаржуваної ним постанови державного виконавця. Натомість долучив копію постанови державного виконавця від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом № 754/6306/19, виданого 07 липня 2020 року. Протягом тривалого часу перебування скарги в провадженні суду, ОСОБА_1 та його представник не зверталися з клопотанням про витребування з Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копії оскаржуваної постанови державного виконавця. Посилаючись на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги та частково її задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом, винесену в межах виконавчого провадження № 62614126.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що для застосування державним виконавцем заходів, визначених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначальним чинником є сам факт наявності заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Приймаючи постанову від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом № 754/6306/19, виданим 07 липня 2020 року, державний виконавець встановив, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 24 листопада 2020 року за період з 16 лютого 2018 року до 01 листопада 2020 року становить суму 246 043,45 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Разом з тим, державний виконавець не врахував, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є оптова торгівля фруктами й овочами (основний); роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, а отже, тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами позбавляє боржника основного законного джерела засобів до існування.

Ухвалою від 30 листопада 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання ОСОБА_1 , подане його представником ОСОБА_7 , про приєднання до матеріалів справи копії постанови державного виконавця від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, зазначивши, що у такий спосіб, апеляційний суд забезпечив реалізацію права особи, яка подала апеляційну скаргу, на надання доказів, які боржник не мав можливості надати до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції розглянув справу у відсутність заявника та його представника.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Меркуловою Л. А., на постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, у якій заявник просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Меркуловою Л. А., мотивована тим, що скасовуючи постанову від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві керування транспортним засобом, апеляційний суд не мотивував, чому тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів до існування. Суд правильно встановив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та здійснює діяльність за наступними КВЕД (види діяльності): 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний); 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Таким чином, жодного видом діяльності, який би передбачав доставку товару автотранспортом, надання послуг перевезення тощо, у боржника немає, а тому посилання апеляційного суду на те, що тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами позбавляє його основного джерела засобів до існування не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. При цьому, суд залишив поза увагою факт наявності у боржника заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, яку боржник відмовляється погашати.

Зауважила, що в порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду додаткові докази, а саме копію постанови державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, не поставив на обговорення клопотання боржника про долучення до матеріалів справи такого доказу, а тому сторона стягувача була позбавлена можливості викласти свої заперечення на клопотання боржника. Посилання апеляційного суду на те, що заявник був позбавлений можливості надати до суду першої інстанції копію оскаржуваної постанови державного виконавця з поважних причин, оскільки суд розглянув справу за відсутності заявника та його представника є необґрунтованими., оскільки скарга перебувала в провадженні суду першої інстанції вісім місяців, судові засідання у суді першої інстанції неодноразово відкладалися, а тому боржник мав достатньо часу для надання такого документа.

У травні 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий адвокатом Кондратенко Т. М., в якому він посилався на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність оскаржуваного судового рішення. Зазначив, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував частину десяту статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заборона керування транспортним засобом привела б до неможливості продовження здійснення ним підприємницької діяльності, що мало б наслідком неможливість фінансово забезпечувати малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, скасування постанови від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами дозволило йому у період воєнного часу доставляти продукти харчування до закладів харчування, Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради, що допомогло забезпечити необхідними продуктами харчування дітей, готувати обіди для лікарень, Національної гвардії України тощо.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі № 754/6306/19 задоволено клопотання ОСОБА_2 про визнання та звернення до виконання в Україні рішень судів Королівства Іспанії.

Визнано в Україні рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013, у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від 07 червня 2013 року.

Звернено до виконання ту частину рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від 07 червня 2013 року, що стосується зобов`язань про утримання дитини ОСОБА_3 , а саме в частині виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , які визначені судом наступним чином:

«Сума на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 встановлена в розмірі 250 євро плюс половина надзвичайних витрат. Ці суми повинні бути сплачені батьком ОСОБА_8 на рахунок, вказаний матір`ю, впродовж п`яти перших днів кожного місяця. Ці суми підлягають щорічному оновленню відповідно до змісту індексу споживчих цін, що визначаються Національним Інститутом Статистики або органом, що виконуватиме його функції в майбутньому» (четверний наслідок розділу «СУД ВИРІШИВ»).

Зобов`язано ОСОБА_1 , починаючи з дати проголошення рішення судом,

а саме з 07 червня 2013 року, проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум в розмірі 250 євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом

на 24 грудня 2019 року, 6 444,48 грн плюс половина надзвичайних витрат з періодичністю 1 місяць впродовж п`яти перших днів кожного місяця на зазначені банківські реквізити.

Визнано і звернено до виконання в Україні ухвалу суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) у справі про виконання судових актів № 18/2018 Розділ В від 16 лютого 2018 року, якою оголошено судовий загальний наказ про стягнення заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 , що станом на 16 лютого 2018 року становила 15 279,87 євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року, 393 883,13 грн, що складається з суми у розмірі 11 753,75 євро основної суми і 3 526,12 євро для забезпечення сплати відсотків, які можуть виникнути під час виконання рішення і сплати його витрат, не включаючи подальші сплати, стягнувши з ОСОБА_1 суму у розмірі 393 883,13 грн, які необхідно перерахувати на зазначені в заяві банківські реквізити матері дитини неповнолітнього ОСОБА_3 .

Визнано і звернено до виконання в Україні декрет суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 18/2018 розділ В від 16 лютого 2018 року, яким оголошено судовий наказ про накладення арешту на все майно, володарем якого є ОСОБА_1 , на суму 11 753,75 євро основної суми і 3 526,12 євро для забезпечення сплати відсотків, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року 393 883,13 грн, наклавши арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 для забезпечення погашення ним заборгованості зі сплати аліментів.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року змінено, викладено п`ятий абзац резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

«Зобов`язати ОСОБА_1 , починаючи з 16 лютого 2018 року, проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум в розмірі 250 євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року 6 444,48 грн плюс половина надзвичайних витрат з періодичністю 1 місяць впродовж п`яти перших днів кожного місяця на банківський рахунок».

В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою державного виконавця Вахрамєєвої Я. В. від 21 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62614126 з примусового виконання виконавчого листа № 754/6306/19, виданого 07 липня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва, про:

звернення до виконання тієї частини рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013 у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від 07 червня 2013 року, що стосується зобов`язань про утримання дитини ОСОБА_3 , а саме в частині виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, які визначені судом наступним чином:

«Сума на утримання неповнолітнього встановлена в розмірі 250 Євро плюс половина надзвичайних витрат. Ці суми повинні бути сплачені батьком ОСОБА_1 на рахунок, вказаний матір`ю, впродовж п`яти перших днів кожного місяця. Ці суми підлягають щорічному оновленню відповідно до змісту індексу споживчих цін, що визначаються Національним Інститутом Статистики або органом, що виконуватиме його функції в майбутньому» (четверний наслідок розділу «СУД ВИРІШИВ»).

Зобов`язати ОСОБА_1 , починаючи з дати проголошення рішення судом, а саме з 07 червня 2013 року, проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум в розмірі 250 євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року, 6 444,48 грн.

Згідно з розрахунком від 24 листопада 2020 року, у ОСОБА_1 за період

з 16 лютого 2018 року до 01 листопада 2020 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить суму 246 043,45 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Суди встановили, що в рамках виконавчого провадження № 62614126, державним виконавцем Вахрамєєвою Я. В. вжито заходи, визначені статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», а саме винесено постанови

- від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

- від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами

Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 754/6306/19 ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишено без змін.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 24 червня 2021 року припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , визначених рішенням суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕЛЬОБРАГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013 в сумі 250 євро, починаючи з 16 лютого 2018 року.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 24 червня 2021 року змінено в частині дати припинення стягнення аліментів, а саме: припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , визначених рішенням суду у справах насильства проти жінок №1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕЛЬОБРАГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013 в сумі 250 євро, починаючи з 12 травня 2021 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Меркуловою Л. А., не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції на дату винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.

Відповідно до пунктів 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За правилами Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Частиною десятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік обмежень у застосуванні тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами, зокрема таке обмеження не може бути застосовано в разі: 1) воно позбавляє боржника основного законного джерела засобів до існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Установивши, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснює діяльність за наступними КВЕД (види діяльності): 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний); 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами позбавляє його та його малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , основного законного джерела засобів для існування, а тому оскаржувана постанова державного виконавця підлягає скасування як така, що прийнята в порушення пункту 1 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання заявника на те, що такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на наявних у справах доказах не можуть вважатися обґрунтованими та переконливими, оскільки згідно з інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є оптова та роздрібна торгівля фруктами й овочами, молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, що в реаліях сьогодення передбачає їх закупівлю, перевезення та реалізацію фізичною особою-підприємцем з використанням, у тому числі власного транспортного засобу.

Не є переконливими і посилання заявника у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо порядку прийняття та дослідження на стадії апеляційного розгляду як доказу копії постанови державного виконавця від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиву на неї.

За змістом частини третьої цієї норми докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскаржувана ОСОБА_1 постанова державного виконавця від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами не є письмовим доказом на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовував свої вимоги у розумінні статті 76 ЦПК України, а є процесуальним документом посадової особи органу державної виконавчої служби, який є предметом оскарження у справі, що переглядається, а тому апеляційний суд помилково зазначив про прийняття зазначеного документа як доказу на реалізацію права ОСОБА_1 на надання доказів, які він не мав можливості надати у зв`язку з тим, що справу було розглянуто за відсутності заявника та його представника. Помилкове визначення апеляційним судом оскаржуваної заявником постанови державного виконавця як доказу, не призвело до неправильного вирішення по суті скарги ОСОБА_1 , а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Прийнявши оскаржувану постанову державного виконавця, апеляційний суд на виконання завдань цивільного судочинства, визначених статтею 2 ЦПК України, фактично усунув недоліки з`ясування судом першої інстанції обставин справи, у якій ні стягувач, ні державний виконавець, рішення якого оскаржив боржник, не заперечували наявність постанови державного виконавця від 24 листопада 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, відсутність якої у справі, суд першої інстанції виявив лише за спливом восьми місяців з моменту надходження скарги, та без з`ясування зазначених обставин відмовив у її задоволенні скарги з підстав ненадання заявником копії оскаржуваної постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , поданої адвокатом Меркуловою Л. А.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв?язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ОСОБА_2 , подану адвокатом Меркуловою Ларисою Анатоліївною, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко