ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 року Справа № 160/27281/21

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2021 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови йому в зарахуванні періоду роботи з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. в Верхньодніпровському госпрозрахунковому спеціалізованому будівельно-монтажному участку та з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р. в ООО «Базіс» до його страхового стажу роботи;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому період роботи з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. в Верхньодніпровському госпрозрахунковому спеціалізованому будівельно-монтажному участку та з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р. в ООО «Базіс» до його страхового стажу роботи та провести перерахунок пенсії з урахуванням всього загального стажу з 09.12.2021 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 09.12.2021 р. він звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області з заявою про призначення йому пенсії за віком, проте рішенням відповідач безпідставно відмовив позивачеві у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю у останнього необхідного загального страхового стажу, повідомивши при цьому, про неможливість зарахування до його загального трудового стажу періодів роботи з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. в Верхньодніпровському госпрозрахунковому спеціалізованому будівельно-монтажному участку, оскільки записи про роботу не посвідчені печаткою організації, а також з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р. в ООО «Базіс», оскільки в записах про роботу не посвідчені підписом відповідальної особи. Однак, на думку позивача, оскільки він має відповідні записи щодо спірних періодів роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, надати завірені належним чином додатки до позовної заяви для відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 04.01.2022 р. позивачем 25.01.2022 р. усунуті означені недоліки позовної заяви не в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 р. продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду 02.06.2022 р. від відповідача надійшов відзив, в якому в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 09.12.2021 р. звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком, проте позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. та з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р., так як згідно з трудовою книжкою запис про роботу в трудовій книжці не містить підпису відповідальної особи та не містить печатки організації. З урахування зазначеного, право на призначення пенсії за віком, у позивача на момент виникнення спірних правовідносин немає через відсутність необхідного стажу роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 р. залучено до участі у справі №160/27281/21 Головне управління ПФУ у Вінницькій області, у якості другого відповідача.

До суду 19.07.2022 р. від Головного управління ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив, в якому відповідач-2 вказав, що відповідно до п.1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Страховий стаж позивача становить 22 р. 7 м. 16 д. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди, згідно записів трудової книжки: 18.12.1990 - 22.12.1994 р. - записи про роботу не посвідчені печаткою організації; 22.12.1994 р. - 04.03.1996 р. - записи про роботу не посвідчені підписом відповідальної особи. Враховуючи вищевикладене, ГУ ПФУ у Вінницькій області було прийнято законне рішення від 10.12.2021 р. №047050015491 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про  часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.12.2021 р. позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 10.12.2021 р. №04705015491 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено про те, що необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років. Страховий стаж особи становить 22 роки 7 місяців 16 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховані такі періоди роботи: 18.12.1990 р. - 22.12.1994 р. - записи про роботу не посвідчені печаткою організації; 22.12.1994 р. - 04.03.1996 р. - записи про роботу не посвідчені підписом відповідальної особи.

Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IVунормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно з статтею 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно з відомостями, що містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , у періоди, не зараховані відповідачем, ОСОБА_1 працював:

- з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. - в Верхньодніпровському госпрозрахунковому спеціалізованому будівельно-монтажному участку;

- з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р. - в ООО «Базіс»;

Не зараховуючи вказаний період роботи, відповідач зазначає, що у трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи та відсутня печатка організації.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У подальшому, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки» працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм видно, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність підпису на звільненні в трудовій книжці та відсутність печатки організації не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У цьому випадку позивач звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність підпису на звільненні в трудовій книжці за наявності печатки підприємства не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. та з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо необхідності визнання Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ у Вінницькій області в частині не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. в Верхньодніпровському госпрозрахунковому спеціалізованому будівельно-монтажному участку та з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р. в ООО «Базіс».

Що стосується вимоги позивача зобов`язати Головне управління ПФУ України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з 09.12.2021 р., то суд зазначає, що перерахунок пенсії можливий, у випадку, якщо пенсія вже призначена.

Як встановлено, рішенням Головного управлінням ПФУ у Вінницькій області від 10.12.2021 р. №04705015491 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.

У зв`язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з 09.12.2021 р.

Тому, на думку суду, у цьому випадку є підстави для зобов`язання Головного управління ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на підставі поданих документів та з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд обирає більш доцільний та ефективний спосіб захисту прав позивача та дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією від 23.12.2021 р. №41.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, буд.7, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. в Верхньодніпровському госпрозрахунковому спеціалізованому будівельно-монтажному участку та з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р. в ООО «Базіс».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи: з 18.12.1990 р. по 22.12.1994 р. в Верхньодніпровському госпрозрахунковому спеціалізованому будівельно-монтажному участку та з 22.12.1994 р. по 04.03.1996 р. в ООО «Базіс».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, буд.7, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 )  судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя                                                     А.В. Савченко