ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2007 р. | Справа № 14/346-4648 |
11 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Тернопіль" вул. Промислова, 1, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м.Тернопіль
про з урахування уточнень, скасування повідомлення-рішення ТернопільськоїОДПІ від 20.11.2006р. №765290000202306/0 та №765280000192306/0, визнання протиправними дії Тернопільської ОДПІ при призначенні та проведені перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Тернопіль".
За участю представників сторін:
позивача: Гулько С.Л., довіреність №8 від 18.07.06р.,
Шмигельська О.В., довіреність №7 від 18.07.06р.
відповідача: Переймибіда Р.Б., довіреність №15497/7/10-015 від 16.03.06р.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Тернопіль" звернулось у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про, з урахування уточнень, скасування повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20.11.2006р. №765290000202306/0 та №765280000192306/0; визнання протиправними дій контролюючого органу при призначенні та проведені перевірки суб'єкта господарської діяльності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірні акти ненормативного характеру прийняті з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване тим, що викладені в акті перевірки та оспорюваних податкових повідомленнях - рішеннях висновки не відповідають приписам Закону України “Про податок на додану вартість” та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів. Також, у своїх поясненнях повноважний представник відповідача зазначив, що у зв'язку із встановленням податковим органом фактів несплати сум податку на додану вартість до Державного Бюджету України контрагентами позивача, відповідачем правомірно відмовлено ТОВ "Доброслав-Тернопіль" у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ та донараховано суму податку на додану вартість.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Доброслав-Тернопіль" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, посадовими особами контролюючого органу 13.11.2006р. складено акт за №18601/23-623/33282246. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.07.2006р. по 31.08.2006р.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон ) в зв'язку з чим ним завищено суму податкового кредиту за липень 2006 року на 70308,0 грн., внаслідок чого зменшено заявлену суму до відшкодування по декларації за серпень місяць 2006 року в сумі 61912,0 грн., та донараховано суму податку на додану вартість за липень в сумі - 8396,0 грн., за серпень - 5590,0 грн.
Зважаючи на наведені обставини, 20.11.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №765290000202306/0 зменшено бюджетне відшкодування на суму 61912,00 грн.; згідно з податковим повідомленням-рішенням №765280000192306/0 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19021 грн. (в т.ч. 13986 грн. за основним платежем, 5035 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Щодо спірних правовідносин наведена правова норма передбачає, що:
- позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі коли платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
- позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду або за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом;
- тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів; подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів;
- посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
В той же час із наявних у справі доказів слідує, що:
- перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 13.11.2006 року проведена на підставі наказу керівника контролюючого органу від 17.10.2006 року № 894. Термін проведення перевірки, визначений керівником контролюючого органу становить 10-ть робочих днів: з 17.10.2006 року по 30.10.2006 року. В судовому засіданні на підставі поданих учасниками спору доказів з'ясовано, що копія зазначеного вище наказу про проведення позапланової перевірки позивачу під розписку не вручено;
- наказом Тернопільської ОДПІ від 30.10.2006 року №1033 терміни проведення позапланової виїзної перевірки платника податків продовжено на 5 робочих днів з 31.10.2006 року до 06.11.2006 року. В той же час акт перевірки складений перевіряючими 13.11.2006 року. Посилання представника відповідача на те, що з 06.11.2006 р. по 13.11.2006 р. перевірка не проводилась, а оформлялись її результати, суд оцінює критично з огляду на зміст самого акту від 13.11.2006 року, на сторінці 1 якого зазначено, що перевірка проводилась з 16.10.2006 року по 13.11.2006 року.
Із наведеного в сукупності суд констатує, що при проведені позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю контролюючим органом вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не дотримано.
Оцінюючи висновки, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що посадовими особами контролюючого органу досліджувались питання пов'язані із правильністю нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період з 01.07.2006 року по 31.08.2006 року.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Зважаючи на наведені приписи Закону платником податків:
- у декларації за липень 2006 року визначено податковий кредит у розмірі 649740 грн., а у рядку 21 обраховано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 61912 грн. та зараховано вказану суму до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ( рядок 22.2 декларації за липень 2006 року);
- у графі 23.1 декларації з ПДВ за серпень 2006 року відображено дані декларації за липень 2006 року (попередній звітний період - 61219 грн.) та визначено суму бюджетного відшкодування що підлягає перерахуванню на рахунок платника у банку у розмірі 61219 грн. грн. (рядки 25, 25.1 декларації за серпень 2006 року).
Досліджуючи достовірність нарахування вказаних сум посадовими особами контролюючого органу констатовано, що внаслідок порушення товариством вимог Закону при формуванні податкового кредиту за липень - серпень 2006 року ним безпідставно заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 61219 грн. та занижено до сплати податок на додану вартість за липень 2006 року в сумі 8396 грн., за серпень 2006 року - 5590 грн.
Наведені висновки контролюючого органу, як свідчить акт перевірки та пояснення представників відповідача, в тому числі і перевіряючого у судовому засіданні, ґрунтуються на тому, що у липні - серпні 2006 року позивачем перераховані в ціні придбання суми податку на додану вартість суб'єктам господарювання (ТОВ "Корнеол", ТОВ "Інжирінговий центр протеїн", с/ф господарство "Залізці", ТОВ "Укрнеоноформлення", ТОВ "Салекс", ТОВ "Еліт-Київ", ТОВ "Укрнеоноформлення", ПП "Вакалюк" ) які є посередниками, сплачували незначні суми ПДВ до бюджету або декларували його від'ємне значення. Щодо ВАТ "Івано - Франківський м'ясокомбінат" перевіряючим зазначено, що останній являється виробником, однак на час проведення перевірка була відсутня інформація щодо наявність у нього складських приміщень та виробничих потужностей.
В той же час, матеріалами справи вказані висновки не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують на їх невідповідність фактичним обставинам та вимогам Закону з огляду на наступне.
Згідно із інформаційними довідками (копії у справі) наданими державними податковими інспекціями по місцю знаходження контрагентів позивача слідує, що:
- ТОВ "Салекс" є платником податку на додану вартість із 08.09.2003 року; інформація щодо проведення ним господарських операцій із суб'єктами господарювання, що мають ознаки "фіктивності", або його причетність до схем ухилення від оподаткування відсутня; суми ПДВ за операціями із позивачем включені до податкових декларацій відповідних звітних періодів. Аналогічні за змістом відомості містяться в інформаційних довідках щодо решти контрагентів позивача за договірними відносинами.
Виконання сторонами договірних зобов'язань (копії правочинів у матеріалах справи) належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами (копії видаткових накладних та платіжних документів в матеріалах справи) так і даними перевірки з цього приводу.
Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону). На виконання викладених вище обов'язків продавці та постачальники надали покупцю - позивачу у справі податкові накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити перелічені у наведених вище нормах Закону.
Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення контрагентами ТОВ "Доброслав - Тернопіль" вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих у деклараціях сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.
В акті перевірки на підставі аналізу інформаційних довідок посадовими особами ДПІ зазначено, що контрагенти позивача декларували незначні показники сум податку, що підлягають сплаті до бюджету. В той же час ототожнення в акті перевірки податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням цього Закону не відповідає.
Крім того, приписи вказаного нормативно - правового акта не ставлять в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету, оскільки статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, а відтак визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДВ платнику податків за липень - серпень 2006 року є безпідставним, як необґрунтованим є і зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року.
При вирішенні спору судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити.
2. Визнати протиправними дії Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції при проведені позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Тернопіль", за наслідками якої складено акт від 13.11.2006р. за №18601/23-623/33282246.
3. Скасувати податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.11.2006 року № 765290000202306/0 та № 765280000192306/0.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав Тернопіль" (вул.Промислова,1, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, рахунок №26002000545001 в філії ВАТ КБ "Надра" ТРУ, МФО 338705, ідент.код.33282246) - 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 06.02.2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя