Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/160/22, cправа № 361/3572/18

26.01.2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» січня 2022 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Шаварин С.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогор Олег Анатолійович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно

ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначається, що на виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській областіперебуває виконавчого провадження № 38100011 з виконання виконавчого листа № 2/361/40/2013, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 18 травня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі – 532 027 грн. 88 коп. У ході здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржнику ОСОБА_3 на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 2009 року належить 3/4 частки у будинку АДРЕСА_1 . З метою виконання судового рішення, зазначене нерухоме майно передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, переможцем яких визначено відповідача ОСОБА_2 , який одночасно є співвласником будинку відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 2009 року, його частка у праві спільної часткової власності складала ј частину.

Далі позивач зазначає, що на час придбання частки у спірному будинку відповідачу ОСОБА_2 було 14 років, станом на 30 січня 2013 року, а саме на момент отримання технічного паспорта на будинок ОСОБА_2 було 17 років, у 2014 році, коли загальна площа спірного будинку складала 114 кв.м, останній був повнолітнім та дієздатним, таким чином, міг реалізувати свої цивільні обов`язки, передбачені нормами частин другої, третьої та шостої статті 13, частин другої, четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України у тому числі щодо реєстрації права власності на спірний будинок зі збільшеною площею. Разом з тим, з питань державної реєстрації права власності на спірний будинок ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу

Лисогора О.А. лише після проведення електронних торгів, розуміючи при цьому, що його попередня бездіяльність ускладнила виконання судового рішення у повному обсязі. Станом на дату звернення до суду у позивача відсутні достовірні відомості щодо площі спірного будинку, однак у 2009 році загальна площа будинку складала 68,3 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 грудня 2009 року, у технічному паспорті від 30 січня

2013 року, загальна площа будинку складає 83,3 кв.м., відповідно до клопотання боржника ОСОБА_3 у 2014 році, загальна площа будинку становить 114 кв.м.

Таким чином, через недобросовісну поведінку відповідачів, що виразилася у несвоєчасній реєстрації збільшеної площі спірного будинку, порушено права позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, щодо повного виконання рішення суду. З підстав скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно позивач звернулася до суду.

Дана справа слухається судом повторно.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня

2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті

255 Цивільного процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року ухвалу суду першої інстанції від 03 червня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада

2019 року дану справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано з Броварського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 361/3572/18.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня

2020 року у даній справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від

04 березня 2020 року витребувано у приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогора О.А. копію реєстраційної справи станом на дату відповіді щодо об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглої земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1506626632106, а також витребувано у відповідача ОСОБА_2 відомості щодо характеристик та правового стану об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату відповіді технічний паспорт БТІ й характеристики прилеглої земельної ділянки (кадастровий номер, розмір, відомості про власника).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня

2020 року витребувано у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином завірену копію виконавчого провадження № 38100011.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області 04 листопада

2020 року справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до відзиву на позовну заяву від 07 листопада 2018 року, твердження позивача ОСОБА_1 про порушення її інтересів внаслідок реєстрації права власності за переможцем аукціону, проведеного в межах виконавчого провадження № 38100011, вже було предметом судового розгляду при скасуванні ухвали про накладання арешту на 3/4 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та постановою Апеляційного суду Київської області від 05 червня

2018 року у справі № 1007/2682/12, яка набрала законної сили, є не підтвердженим жодними доказами припущенням позивача, оскільки майно боржника ОСОБА_3 реалізоване з торгів, а позивач отримала кошти за його реалізацію. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. Відповідно до чинного законодавства відсутність порушеного права (інтересу позивача) є беззаперечною підставою у відмові в задоволенні позову. Права та інтереси позивача внаслідок проведення реєстрації за ОСОБА_2 права власності на придбане з аукціону майно жодним чином не порушено.

ОСОБА_1 одержано кошти за продане з аукціону майно боржника ОСОБА_3 , результат проведеного аукціону, позивачем не оспорюється. Звернення стягнення на майно ОСОБА_3 має відбуватися в межах виконавчого провадження № 38100011. Скасувавши реєстрацію права власності за переможцем торгів, позивач змусить ОСОБА_2 повторно реєструвати право власності на придбане на аукціоні майно, жодних боргових зобов`язань перед позивачем не має. У позовній заяві позивач визнає, що ОСОБА_2 не є боржником ОСОБА_1 та стягнення на належне йому майно неможливе, доводи щодо можливості виконання рішення в межах виконавчого провадження № 38100011, де вона є стягувачем «у більш повному обсязі» внаслідок скасування реєстрації права власності за переможцем торгів майном боржника не відповідає чинному законодавству. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Змістом позовних вимог ОСОБА_1 є скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідні позовні вимоги заявлено не до державних реєстраторів, а до фізичних осіб, які не мають відповідних повноважень. Таким чином, позивачем неправильно сформульовані позовні вимоги та заявлено вимоги до неналежних відповідачів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що на початок виконавчого провадження (боржник) відповідач ОСОБА_3 не заперечувала, що володіла будинком та прилеглою земельною ділянкою, площа будинку збільшена, але це, а також земельна ділянка не оформлено належним чином. Право позивача (стягувача) має бути забезпечено зверненням стягнення на все майно боржника у межах боргу, стягнення звернено не на все майно, що знаходилось у володінні відповідача. У відзиві не міститься інформації щодо визнання або заперечення факту оформлення відповідачем ОСОБА_3 у свою власність земельної ділянки. Через тривале виконавче провадження, в період якого втратив чинності закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 05 січня 2017 року, відповідачами належним чином не оформлено право власності на майно. Постанову державного виконавця про опис та арешт майна боржником оскаржувалась у справі

№ 361/9052/14-ц з 2014 року по 12 квітня 2017 року. Предмет оскарження в постанові Апеляційного суду Київської області у справі № 10072682/12 від 05 червня 2018 року та предмет оскарження в даному провадженні не є тотожними. На дату розгляду апеляційним судом даної справи позивач не знав і не міг знати, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрував будинок на підставі недостовірної інформації, яка була надана реєстратору для реєстрації права власності, відомостей про державну реєстрацію будинку до апеляційного суду не додано. Права позивача порушені тим, що у межах виконавчого провадження обмежена можливість звернути стягнення на решту майна боржника, на земельну ділянку та добудову будинку. За твердженнями відповідача ОСОБА_3 площа будинку складає 114 кв.м, зросла також його вартість. Вказані обставини були предметом дослідження в інших справах та відображені в судових рішеннях, які набрали законної сили. Стягувачем у виконавчому провадженні отримано частину коштів. Оформлення відповідачем ОСОБА_2 за мовчазної згоди відповідача ОСОБА_3 права власності на підставі недостовірної інформації обмежило право позивача (стягувача) на отримання решти коштів у погашення боргу. У відповідності до чинних рішень судів, будинок боржника не визнано самочинним будівництвом, ані в частині зареєстрованого майна, ані в частині добудови. Крім того, відсутність довіреності представника, доданої до відзиву та наявні помилки щодо відповідачів, не дають змоги стверджувати, що відзив подано відповідною особою.

Згідно з відзивом на позовну заяву від 28 листопада 2018 року, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що став переможцем електронних торгів, які проводились в січні 2018 року Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, ним повністю сплачені кошти за придбане майно, державним виконавцем Шкред І.Ю. видано акт про проведені електронні торги від 17 січня 2018 року, який він отримав 19 січня 2018 року та зареєстрував право власності на придбане майно. Після отримання позовної заяви ОСОБА_1 ,

01 листопада 2018 року звернувся до вищевказаного державного виконавця з вимогами видати виправлений акт про проведені електронні торги по лоту № 254240, на що отримав відповідь про правомірність придбаного майна, документи дійсні, кошти за відповідне майно перераховані стягувачу у виконавчому провадженні № 38100011. Права та інтереси позивача не стосуються проведеної реєстрації права власності на придбане майно. Стверджував, що не є стороною жодних виконавчих проваджень та ОСОБА_1 не має правових підстав для здійснення стягнення на належне йому майно. Заявлений позивачем позов не захищає її майнових прав чи інтересів, що встановлено Київським апеляційним судом в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 361/3359/18 при скасуванні накладених у межах даної справи заходів забезпечення позову. На підставі цього просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

26 лютого 2021 року представник відповідачів, адвокат Леськов В.П., подав до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , які вважав поданими з пропуском позовної давності, оскільки державна реєстрація прав на будинок

АДРЕСА_1 , проведена 20 серпня 2007 року комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське міське бюро технічної інвентаризації» за № 19441887, номер запису 3754 у книзі 21, за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 17 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірнак М.В., про що свідчить договір купівлі-продажу від 04 грудня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С.М., на підставі якого 13 січня 2010 року частка 3/4 за ОСОБА_3 та 1/4 за ОСОБА_2 , а також Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське міське бюро технічної інвентаризації» № 25018620 від 13 січня 2010 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила позов задовольнити, дала пояснення аналогічні за змістом викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ігнатенко В.В. та представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Леськов В.П. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогор О.А.у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Причини неявки суду неповідомлені.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судове рішення за правилами статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від

04 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С.М., зареєстрованого у реєстрі № 1822, відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 13 січня 2010 року за відповідачами зареєстровано право спільної часткової власності на будинок

АДРЕСА_1 частки 3/4 ( ОСОБА_3 ) та 1/4 ( ОСОБА_2 ).

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у органах державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 38100011 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області

№ 2/361/40/2013 від 18 травня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі - 532 027 грн. 88 коп. 23 травня 2013 року постановою державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 38100011 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

У ході примусового виконання вказаного виконавчого листа 25 листопада 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Мельником С.С. складено акт опису та арешту майна, 3/4 частки домоволодіння, загальною площею 140 кв.м, в тому числі будинку, загальною площею 114 кв.м.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду від 02 квітня 2014 року у справі

№ 361/11652/14-ц такі дії старшого державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Мельника С.С. визнано неправомірними. Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу житлового будинку від 04 грудня 2009 року ОСОБА_3 придбала у власність 3/4 частки, а ОСОБА_2 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до вищезазначеного договору та технічного паспорту БТІ станом на 2009 рік загальна площа будинку складала 68,3 кв.м, житлова - 41,2 кв.м. Відповідно до положень статті 376 ЦК України, ОСОБА_3 не набула право власності на самочинно реконструйоване та перебудоване нерухоме майно, внаслідок яких змінилась площа будинку. Відповідачі, як співвласники будинку, не отримували дозвільної документації на проведення реконструкції будинку, не узаконили самочинно проведені будівельні роботи.

Позивач ОСОБА_1 не оскаржувала повторний акт опису та арешту майна, складеного в її присутності від 31 липня 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Панченком Г.В., відповідно до якого за боржником ОСОБА_3 зареєстровано 3/4 частки будинку, загальною площею 68,3 кв.м, самовільно до частини будинку, належного боржнику, добудовано стіни з червоної цегли, покрівля з металочерепиці, вікна з металопластику, двері, які не зареєстровані в БТІ і державній реєстраційній службі, про що свідчить підпис стягувача, а також не оскаржувався висновок експертної оцінки про вартість нерухомого майна від 17 лютого 2017 року, повторно призначеної 28 квітня 2017 року державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Шкред І.Ю., об`єктом якої було 3/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м. Крім цього, 25 лютого 2015 року представник стягувача Юсупова О. отримувала постанову державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Шкред І.Ю. від 23 лютого 2015 року про проведення оцінки описаних 3/4 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м., винесену на підставі акту опису та арешту майна від 31 липня 2014 року.

У рамках виконавчого провадження № 38100011, 02 січня 2018 року проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна – 3/4 частин житлового будинку, площею 68,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами торгів складено акт державного виконавця про проведені електронні торги 02 січня 2018 року по лоту № 254240 з реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , затверджений начальником Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 17 січня 2018 року.

Дії та рішення державного виконавця по реалізації 3/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею

68,3 кв.м позивач ОСОБА_1 не оскаржувала. Результати публічних торгів від 02 січня

2018 року та акт державного виконавця від 17 січня 2018 року, за яким ОСОБА_2 придбав 3/4 частини житлового будинку площею 68,3 кв.м недійсними не визнавалися. Об`єктом продажу на вищезазначених прилюдних торгах була частка 3/4 від загальної площі будинку 68,3 кв.м, офіційно зареєстрованої 13 січня 2010 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня

2009 року. Результати купівлі-продажу на електронних торгах в судовому порядку недійсними не визнавались.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 проведена 12 березня 2018 року приватним нотаріусом Лисогором О.А. на підставі правовстановлюючого документу - свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів № 509 від 12 березня

2018 року, яке не оспорювалося, є дійсним, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 березня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 просить скасувати державну реєстрацію будинку АДРЕСА_1 , реєстрація речових прав на який, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. проведена 20 серпня 2007 року КП Броварської міської ради «Броварське міське бюро технічної інвентаризації» № 19441887

запис №3754 у книзі 21 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 17 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірнак М.В., про що свідчить договір купівлі- продажу від 04 грудня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С.М.

25 листопада 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Мельником С.С. складено Акт опису та арешту майна, 3/4 частин домоволодіння загальною площею 140 кв.м, в тому числі будинку загальною площею 114 кв.м. Такі дії ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2014 року у справі 361/11652/14-ц визнано неправомірними. У рамках розгляду вказаної справи встановлено, що за договором купівлі-продажу житлового будинку від

04 грудня 2009 року ОСОБА_3 придбала у власність 3/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 1/4 частку будинку. Загальна площа будинку складала 68,3 кв.м., житлова - 41,2 кв.м, про що зазначено в договорі та технічному паспорті БТІ станом на 2009 рік.

ОСОБА_3 не набула права власності на самовільно реконструйований будинок площею 83,3 кв.м відповідно до положень статті 376 ЦК України, згідно з якими, особа яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває на нього права власності. Державна реєстрація 12 березня 2018 року права власності за ОСОБА_2 на будинок виходить за межі виконавчого провадження та не стосується прав

ОСОБА_1 , як стягувача, яка отримала кошти від реалізації частки боржника у будинку за площею 68,3 кв.м, вказаною в акті опису та арешті майна, постанові про проведення експертної оцінки частки, протоколі публічних електронних торів від 02 січня 2018 року.

Позиція щодо не набуття права власності на самочинне будівництво відповідає пункту 6 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30 березня 2012 року, згідно з якою самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку, на нього також не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж з прилюдних торгів.

Положеннями статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У пункті 17 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №9901/216/19 від 04 березня 2020 року вказано, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але таке порушення повинно бути обґрунтованим, реальним. Стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи яка стверджує про їх порушення. Таке положення відображено у постанові Верховного Суду у справі № 800/541/16 від 23 травня 2017 року.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У практиці Європейського суду з прав людини наголошувалось, що право на доступ до суду, закріплене статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою статті 203 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, безпосередньо за результатами електронних торгів, підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Як зазначено у частині четвертій статті 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Результати публічних торгів від 02 січня 2018 року та Акт державного виконавця від 17 січня 2018 року, за яким ОСОБА_2 придбав 3\4 частини житлового будинку площею 68,3 кв.м недійсним не визнавались.

Відповідно до статті 5 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосований судом спосіб захисту не може суперечити закону.

Такого способу захисту та судового рішення як «скасування державної реєстрації на нерухоме майно та внесення судом запису до Державного реєстру прав», згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підпункту 15 пункту 11 розділу І, пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»

№ 340-ІХ від 05 грудня 2019 року, не існує. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасування та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту другого частини шостої статті 37 Закону № 340-ІХ, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту другого частини шостої статті 37 Закону № 340-ІХ, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справлення адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав, заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. Дане положення свідчить про те, що на відміну від частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала спосіб судового захисту порушених прав- скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція Закону встановлює так способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Позивач ОСОБА_1 просить скасувати державну реєстрацію будинку АДРЕСА_1 , проведену 20 серпня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 17 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірнак М.В. КП Броварської міської ради «Броварське міське бюро технічної інвентаризації» № 19441887 запис №3754 у книзі 21 за ОСОБА_4 , де речові права позивача відсутні, предмет позовних вимог не конкретизовано. За відсутності порушених речових прав ОСОБА_1 на будинок, позов не містить вимог щодо постановлення судового рішення про скасування конкретного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав конкретної особи або про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або про скасування державної реєстрації прав конкретної особи з одночасним визнанням, зміною чи припиненням рішенням суду речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства відповідачів.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і або компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, дана правова позиція викладена у чисельних постановах Верховного Суду. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Суб`єкт порушеного права має скористатися цілком конкретним способом захисту свого права, який залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Зміст правової норми, викладеної у новій редакції статті 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, свідчить про те, що на відміну від редакції даної статті попередньої редакції, встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав. З метою ефективного захисту порушених прав ухвалення вищезазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Таким чином, з 16 січня 2020 року, на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Додатковим підтвердженням наведеного висновку є норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, з 16 січня 2020 року такий спосіб захисту порушеного прав та інтересів позивача, як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною Законом України № 1952.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна дія – це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Норми статей 650, 655 та 656 ЦК України відносять процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акту державного виконавця про проведені торги, до договорів купівлі-продажу.

З позовом про скасування прав конкретної особи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно може бути похідною вимогою при пред`явлені позову про знесення самочинного будівництва та скасування державної реєстрації прав конкретної особи, яка здійснила самочинне будівництво. З таким позовом, відповідно до положень статті 376 ЦК України, може звернутися власник земельної ділянки або інші особи, права яких порушені самочинним будівництвом, а також, відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі невиконання особою, яка звела об`єкт самочинного будівництва, припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил. Вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення самочинною забудовою, що передбачено статтею 391 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 не довела порушення її прав проведеною 12 березня

2018 року реєстрацією прав власності ОСОБА_2 на будинок після проведення

02 січня 2018 року публічних торгів, отримавши кошти від реалізації майна боржника ОСОБА_3 у повному обсязі від реалізації частки будинку згідно з офіційними даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 331 ЦК України, право власності виникає з моменту державної реєстрації, якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. За положеннями статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня реєстрації.

Згідно з пунктом п`ятим розділу V Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав у складі державного земельного кадастру державна реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації. У наказі Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» вказано, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітуту) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею та іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності Законом України № 1878-VІ «Про внесення змін д Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «По державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Стороною відповідача заявлено вимогу про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог про скасування реєстрації права власності. Разом з тим, у даному випадку позовні вимоги є необґрунтованими. Наслідки пропуску строку позовної давності не можуть бути застосовані.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені стороною позивача витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області, або ж безпосередньо до суду апеляційної інстанції, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин