Справа № 135/600/22

Провадження № 2-а/135/7/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2022 року                                 м.Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Нікандрова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Клименко Ірина Федорівна, до Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області, інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницької області лейтенанта поліції Гукола Руслана Ігоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Клименко І.Ф., звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області, інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницької області лейтенанта поліції Гукола Руслана Ігоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №536533 від 14 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Позов обґрунтований тим, що постановою інспектора СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гукол Р.І. серії БАВ №536533 від 14.06.2022 року його було притягнуто до адміністративної відповідності на ч.2 ст.126 КУпАП за те, що 14.06.2022 року о 16-00 год. в м. Ладижин по вул. Хлібозаводська він керував моторолером Alpha без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Вважає, що зазначена постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гукол Р.І., яким винесене на оскаржувана постанова, не з`ясовував жодних обставин адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. 14.06.2022 року з позивачем спілкувався лише інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Брудницький Я.В., який склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, у нього ніхто не запитував про наявність посвідчення водія та не просили показати документи, а протокол інспектор поліції Брудницький Я.В., який з ним знайомий, складав без документів. Саме тому, йому не було відомо про наявність оскаржуваної постанови, копію постанови позивач не отримував та з її змістом не знайомився. Позивач вважає, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові не підтверджені належними і допустимими доказами.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 липня 2022 року поновлено ОСОБА_1 , строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 серпня 2022 року від відповідача Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі мотивуючи тим, що адміністративне стягнення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, було накладено на ОСОБА_1 у межах наданих повноважень і під час виконання працівником ГУНП у Вінницькій області службових обов`язків, відповідно до вимог законодавства України і зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №536533 від 14.06.2022 року. Доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Обставини вчинення правопорушення підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Щодо розміру витрат на правничу допомогу звертає увагу, що вказана адміністративна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про неспівмірність заявленого позивачем гонорару в сумі 2000 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов наступного.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених   постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 "а" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п.2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно ч.2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №536533 від 14.06.2022 року, складеної інспектором СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гукол Р.І., вбачається, що 14 червня 2022 року о 16-00 годин в м. Ладижин по вул. Хлібозаводська, водій ОСОБА_1 керував моторолером Alpha, без державного реєстраційного номера, без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення визначені в Розділі IV КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, письмові показання свідків правопорушення, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення та дотримання останніми процедури розгляду ними справ.

Наданий відповідачем, відеозапис правопорушення, не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки не містить жодних даних про керування особою транспортним засобом і не виконання ним вимоги поліцейського надати посвідчення водія відповідної категорії. Згідно відеозапису інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Брудницький Я.В. роз`яснює ОСОБА_1 права та повідомляє про складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП, що не відповідає змісту постанови, в якій зазначено, що постанова складена іншою посадовою особою - інспектором СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гукол Р.І.

Всупереч Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за №28/32999,поліцейськими, які складали постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, не здійснювалася безперервна відеозйомка з моменту початку виконання службових обов`язків поліцейським під час зупинки транспортного засобу і до їх завершення складання відповідної постанови, що не дозволяє встановити наявність або відсутність події і складу відповідного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Верховним Судом в постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Сама по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує відповідне фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як встановлено судом будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, відповідачем не надано, що свідчить про недоведеність вини водія у вчиненні порушення ПДР.

Таким чином, на переконання суду, факт візуального спостереження вчинення адміністративного правопорушення поліцейським без забезпечення належних та допустимих доказів, визначених ст.251 КпАП України, не може доводити винуватість особи у вчиненому адміністративному правопорушенні.

А відтак, оскільки позивач ОСОБА_1 заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КпАП України, а відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ПДР та відповідно скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №536533 від 14.06.2022 року, складеної інспектором СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гукол Р.І., якою ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП України, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України суд приходить до висновку, що позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 496,20 грн. сплачений ним судовий збір при зверненні із адміністративним позовом до суду.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд дійшов до наступного.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі №320/3271/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Клименко І.Ф. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 05 липня 2022року, відповідно до якого адвокат здійснює представництво прав та інтересів ОСОБА_1  у Ладижинському міському суді Вінницької області вадміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області, інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницької області лейтенанта поліції Гукола Руслана Ігоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

До договору долучено копію квитанції до прибуткового касового ордера №16 від 08 липня 2022 року про оплату адвокату 2000 грн. витрат на правову допомогу та Акт виконаних робіт від 08 липня 2022 року.

Згідно акту виконаних робіт від 08 липня 2022 року відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 липня 2022 року виконавцем надані наступні послуги: складання процесуальних документів (позовної заяви про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серія БАВ №536533 від 14.06.2022 року, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку; клопотання про витребування доказів) - 10 год. на суму 2000 грн.

Суд зазначає, що вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

Приписами ч.ч. 5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем неспівмірності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Підстав для зменшення суми понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.

Керуючись статтями 18, 19, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Клименко Ірина Федорівна, до Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області, інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницької області лейтенанта поліції Гукола Руслана Ігоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №536533 від 14.06.2022 року, складену інспектором СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Гукол Р.І., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП України, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672) в користь ОСОБА_1 (місце проживання:   АДРЕСА_1 ) 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а всього стягнути 2496 (дві тисячі чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова