Справа № 127/3826/15-ц

Провадження № 22-ц/801/1402/2022

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 рокуСправа № 127/3826/15-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя – доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Михайленко А. В.

учасники справи:

стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

боржник (особа яка подала апеляційну скаргу)  ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Сопруном Володимиром Володимировичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2022 року про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, постановлену у складі судді Дернової В. В. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення 04 липня 2022 року,-

в с т а н о в и в:

В травні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 127/3826/15-ц, виданого на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви посилався на те, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2015 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № VIH0GF02190529 від 28 квітня 2005 року в розмірі 31 360, 28 доларів США. Виконавчий лист було пред`явлено до виконання, проте 21 червня 2016 року повернуто стягувачеві за його заявою. Впродовж всього часу з моменту повернення та до початку 2022 року ОСОБА_1 добровільно частинами повертав суму заборгованості, тому Банк не пред`являв виконавчий лист до виконання, проте на початку лютого 2022 року боржник припинив сплату, відтак наразі є необхідність пред`явити виконавчий лист до примусового виконання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2022 року заяву задоволено, поновлено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвала суду мотивована тим, що дійсно строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений, виконавчий лист було повернуто за письмовою заявою стягувача, проте він не пред`являвся у подальшому до виконання у зв`язку із добровільною щомісячною сплатою боржником ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №VIН0GF02190529 від 28.04.2005 року до 27.01.2022 року, що підтверджується як випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 58-62), так і наданими у судовому засіданні поясненнями представника стягувача АТ КБ «Приватбанк» Леонтьєва В.В. та боржника ОСОБА_1 . Відтак суд, пославшись на рішення Європейського Суду з прав людини «Юрій Миколайович Іванов проти України» (рішення від 15.10.2009 року, остаточне від 15.01.2010) , «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, на принцип обов`язковості виконання остаточного рішення суду, визнав причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа поважними та поновив його.

Не погодившись з цією ухвалою, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2022 року та ухвалити нову, якою відмовити в поновленні строку. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дійсно він до січня 2022 року платив заборгованість, проте в зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, він втратив фінансову спроможність виконувати свої зобов`язання, суд першої інстанції не врахував, що суми внесених ним коштів значно перевищують суму отриманого кредиту, Банк не навів поважних причин чому він пропустив строк на примусове виконання судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судове засідання з`явилися представник стягувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Рой В. Л. та представник боржника (особи, яка пожала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 адвокат Сопрун В. В.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

По справі встановлено та не заперечується сторонами:

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2015 року у справі № 127/3826/15-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VIН0GF02190529 від 28.04.2005 року у сумі 31 360 доларів США 28 центів, що за курсом 27,35 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.02.2015 року становить 857 703 грн. 66 коп. Рішення суду набрало законної сили 16.06.2015 року (а.с. 50).

23.06.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконавчий лист № 127/3826/15-ц зі строком пред`явлення – 1 рік (а.с. 49).

Виконавчий документ було пред`явлено до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

21.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 49 на звороті).

Визнається учасниками справи та підтверджено випискою про рух коштів по рахунку, що ОСОБА_1 починаючи з травня 2017 року та по січень 2022 року добровільно вносив грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 58-62)

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент видачі відповідного виконавчого документа № 127/3826/15-ц та пред`явлення його до виконання (червень 2015 року) були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа, однією із яких є заява стягувача про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону 1404-VIII).

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року в справі № 910/18165/13 зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 804/2721/15, у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року в справі № 2018/6-343/11, в ухвалі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року в справі № 336/1023/20.

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статті 12 цього Закону.

У частині п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Наведені положення закону визначають момент, з якого встановлюється строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у двох визначених законом випадках.

Разом з тим, зазначеною нормою не виключається та не обмежується переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав.

Відповідні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі № 913/518/13-г , від 02 грудня 2020 року в справі № 913/869/14 та від 29 липня 2021 року в справі № 2608/4065/12.

У справі що розглядається 21.06.2016 року відбулося повернення виконавчого документу за заявою стягувача, відтак новий строк для пред`явлення виконавчого документа слід обраховувати саме з цієї дати, а оскільки з 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон № 1404-VIII, яким строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання встановлено у три роки, то з огляду на вищевикладене, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у цій справі закінчився 21 червня 2019 року. Хоча суд першої інстанції і помилився, визначаючи коли закінчився строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, проте це не впливає на правильність остаточного рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що впродовж усього строку: з 2016 по 2022 рік ОСОБА_1 добровільно виконував судове рішення, ця обставина ніким не оспорюється.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу обов`язковості судового рішення (пункт сьомий частини третьої статті 2 ЦПК України), з урахуванням того, що весь час з моменту повернення виконавчого документу стягувачеві ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані на погашення боргу та виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягувач, правомірно сподіваючись на добросовісну поведінку боржника, пропустив строк пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання з поважних причин.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували вірні висновки суду першої інстанції, а посилання ОСОБА_1 на те, що він не згоден з сумою заборгованості, яка залишилася, не є предметом розгляду при вирішенні питання про поновлення стягувачеві строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та може бути окремим предметом оскарження.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Сопруном Володимиром Володимировичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк