Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

       РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3178/21

номер провадження 2/695/465/22

17 серпня 2022 року                                                м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді                                                Середи Л.В.

за участю:

секретаря судового засідання                        Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Золотоніської міської ради про відшкодування моральної шкоди, -

       ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Золотоніської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона зверталася до відповідача із запитом про надання публічної інформації, а саме: щодо наявності на території населеного пункту вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Однак відповідач відповіді на вказаний запит не надав.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2021, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Золотоніської міської ради щодо ненадання публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 22.06.2021 та зобов`язано Виконавчий комітет Золотоніської міської ради надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 22.06.2021р.

Позивач зазначає, що діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій. Порушення її прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у неї негативні емоції, внаслідок чого в неї виникло погане самопочуття, пригнічений настрій.

Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я.

Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що їй довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду її запиту порушило її законні права, сприймалося нею, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено її стан душевної рівноваги, для відновлення якого їй доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, вона була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.

Крім того, їй доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на її фізичному та моральному стані, через що вона не встигала закінчити, як повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в неї загострене почуття справедливості.

Моральні страждання підсилювались також, тим, що позивач є особою з інвалідністю II групи.

Причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та завданням їй від цього моральної шкоди, моральних страждань можна простежити наступним чином: відповідач не надав доступ до публічної інформації; рішенням суду визнано протиправною бездіяльність відповідача; тобто, судовими рішеннями підтверджено бездіяльність.

Розрахунок моральної шкоди позивач здійснює наступним чином: за кожен місяць порушеного права, вона оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2021 року для працездатних осіб - 6000 грн. (ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).

Позивач вказує, що відповідач повинен був надати інформацію в червні 2021. Станом на жовтень 2021 (момент набрання законної сили рішення суду) минуло 5 місяців (5 місяців х 6 000 грн. = 30 000 грн.).

Але враховуючи рівень страждань та те, що їй, як інваліду ІІ групи, було відмовлено у доступі до публічної інформації, що стосувалась земельних ділянок, моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1000000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог позивач звертає увагу на норми ч.2 ст.34, ст.3, ст.56 Конституції України, ч.4, ст.18, ч.ч. 1,2 ст.24, ст.20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ч.2 ст.200, ст. 15, 16, ст. 302 ЦК України, ст. 1,2, 31 ЗУ «Про інформацію», ст. 1, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», норми міжнародного права та практику Європейського суду з прав людини. Також посилається на аналогічну практику місцевих та апеляційних судів у подібних справах, у яких суди стягували моральну шкоду.

З огляду на вище наведене позивач просить стягнути з Виконавчого комітету Золотоніської міської ради на його користь моральну шкоду у сумі 1 000 000 гривень.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2021 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.

20.01.2022 представник відповідача подав суду відзив на позов, з якого вбачається, що Виконавчий комітет Золотоніської міської ради позов не визнає з тих підстав, що позивачем не зазначено в чому полягає завдана їй моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві шкоду, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами підтверджується, а також не надано доказів наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні; підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; доказів відсутності у позивача переживання, стану психологічної напруги, нервозності, нестійкого настрою, дратівливості, порушення сну, гіпертонічного кризу, побоювання про майбутній стан здоров`я, її дисциплінованість, стійкою емоційною стану, зниження продуктивності праці до моменту коли він дізнався про бездіяльність відповідача. Окрім цього, у відзиві відповідач зауважує, що позивачем не надано суду доказів настання внаслідок протиправних дій відповідача на її запит про отримання публічної інформації, негативних наслідків немайнового характеру, які б свідчили про її душевні страждання та моральну шкоду. Також відповідач вказує, зазначеним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2021р. відповідача було зобов`язано розглянути запит ОСОБА_1 від 22.06.2021р. про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Золотоноша вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку та на виконання даного рішення суду було повторно надано відповідь, таким чином ОСОБА_1 отримала відповідну відповідь на свій запит, а тому її доводи з приводу заподіяння моральної шкоди є необґрунтованими, а підстави позову – надуманими. Окрім того відповідач вказує на ймовірне зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами для власної вигоди та з метою збагачення, оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачаються аналогічні позови даного позивача в різних областях України із аналогічними позовними вимогами до органів місцевого самоврядування та органів державної влади України про відшкодування моральної шкоди. На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій також вказала, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також вказав, що з приводу задоволення позовних вимог заперечує, через недоведеність їх підстав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав:

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб з інвалідністю, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 17.02.2011.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 по справі № 580/5934/21 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Золотоніської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 22.06.2021р. та зобов`язано відповідача надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 22.06.2021 у строк, що визначений ЗУ «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем ОСОБА_1 05.11.2021р. за №2261 була надіслана повторна відповідь на його запит щодо наявних ділянок під забудову жилого будинку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади," органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави, чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-УІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-УІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939- VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України" (п. 64, заява № 40450/04, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV V. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.,ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з цим, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі N 464/3789/17. Зокрема, адекватне відшкодування шкоди, у тому числі і моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, (ч. 1 ст. 1173 ЦК України)

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Частиною 2 п. 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової-) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору.

Тому у даній категорії справ, а зокрема і у даній справі, слід встановити наявність загальних підстав для стягнення моральної шкоди, а саме: факту заподіяння позивачу шкоди, суть якої повинна полягати у реальних душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів сім`ї чи близьких родичів, зокрема, і у приниженні честі та гідності фізичної особи (п. 2, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України); протиправність діяння відповідача; наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача; вину відповідача у заподіянні такої.

При цьому кожен із вказаних складових повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.,ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач ОСОБА_1 пред`являючи позов про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача щодо ненадання відповіді на запит про отримання публічної інформації, до матеріалів справи не надала жодних доказів, які б встановлювали заподіяння їй моральної шкоди, що полягала б, зокрема, і у приниженні її честі чи гідності.

Дійсно, як вбачається із вказаного вище судового рішення у адміністративній справі № 580/5934/21, таким встановлено протиправність бездіяльності відповідача.

Разом з тим, встановлені ним обставини не вказують на наявність факту заподіяння позивачу такою бездіяльністю органу моральної шкоди, зокрема, і у тому виразі, про який вказав позивач.

Суд враховує, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Аналізуючи норми чинного законодавства та встановленні у справі обставини, суд вважає, що позивач не надав суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також і вини відповідача у її спричиненні.

Відтак, позивачем не доведено як факту заподіяння моральної шкоди, так і відповідно інших складових, які підлягають доведенню у даному спорі.

Окрім цього, позовна заява ОСОБА_1 не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу діянням Виконавчого комітету Золотоніської міської ради було завдано моральну шкоду та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення до вирішення справи. Позивачем не було додано до суду жодного доказу, який би підтверджував, що їй дійсно заподіяна моральна шкода; моральна шкода заподіяна їй саме внаслідок дій чи бездіяльності Виконавчого комітету Золотоніської міської ради.

Також, позивач не надав достатніх, достовірних та належних доказів заподіяння їй душевних страждань.

Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування законодавства про надання публічної інформації, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Звертаючись до суду, позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння їй моральних страждань поведінкою посадових осіб відповідача в справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок бездіяльності відповідача.

Крім того, будь-яким чином позивач не довів розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених ним обґрунтувань та обставин її завдання.

Посилання позивача на рішення місцевих та апеляційних судів, якими стягнуто із органу місцевого самоврядування моральну шкоду, не має для суду узагальнюючого значення, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, такі стосуються різних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, позивачем належними та допустимими доказами не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а тому у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладається на позивача. Позивач згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.,ст. 16,23, 1167, 1173 ЦК України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", ст.,ст. 4, 12, 13,76-81,89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Золотоніської міської ради про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                                                                                Середа Л.В.