ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.03.07 | Справа № 5/21-07. |
За позовом: управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради
До відповідача: Сумського міського благодійного фонду “Росток”
Про визнання недійсним договору купівлі-продажу
Суддя ГУДИМ В.Д.
Представники:
Від позивача: Ромась І.М.
Від відповідача: Романюк А.В., довіреність від 31.05.06р.
Суть спору: Позивач подав позовну заяву про визнання недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 09.06.2006 року № 28 нежитлового приміщення, шляхом викупу, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9, загальною площею 349,1 кв. м., як такий, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість, безпідставність та недоведеність, оскільки вважає, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 28 від 09.06.2006 року укладено у встановленій чинним законодавством письмовій формі, у передбаченій чинним законодавством процедурі (нотаріальне посвідчення договору та його державна реєстрація), в межах господарської компетенції сторін за наявності у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, без порушення вимог закону, умови договору – не суперечать інтересам держави і суспільства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до п. 2.2. Положення про управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 1184-МР від 27.04 2005 року, управління наділено власними повноваженнями, серед яких укладення договорів оренди окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі нежитлових приміщень, здійснює контроль за виконанням умов договорів, ефективністю використання та збереження переданого в оренду майна, укладення договорів купівлі-продажу майна комунальної власності, контроль виконання умов договорів купівлі-продажу та ін.
Рішенням Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1645-МР „Про програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми на 2006 рік" був затверджений перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми, які підлягають приватизації у 2006 році. В цей перелік, серед інших, було включено приміщення за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9, орендарем якого на той час був відповідач. На виконання вищезазначеного рішення з даним підприємством був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 28 від 09.06.06., на підставі якого у власність відповідачу було передано приміщення за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9 загальною площею 349,1 кв. м.
Рішенням Сумської міської ради від 14.06.2006 року № 43-МР „Про тимчасове зупинення дії рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1645-МР „Про програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми на 2006 рік" в частині приватизації об'єктів, зазначених у додатку № 2 цього рішення" процедуру приватизації було зупинено до остаточного вирішення питання доцільності приватизації деяких об'єктів та визначення способу їх приватизації.
У п. 1 рішення Сумської міської ради від 01.11.2006 року № 222-МР „Про відновлення дії рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1645-МР „Про програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми на 2006 рік" в частині приватизації об'єктів, зазначених у додатку № 2 цього рішення та заходи щодо ефективного користування та розпорядження майном, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Суми" визначено вважати таким, що втратило чинність рішення Сумської міської ради від 14.06.2006 року № 43-МР „Про тимчасове зупинення дії рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1645-МР „Про програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми на 2006 рік" в частині приватизації об'єктів, зазначених у додатку № 2 цього рішення".
П. 4 рішення № 222-МР від 01.11.06.внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми, які підлягають приватизації у 2006 році, виключивши із нього пункти 23, 30, 31, 32, 43 у зв'язку з порушенням порядку приватизації. П. 5 рішення № 222-МР від 01.11.06. зобов'язує правове управління Сумської міської ради звернутись до суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єктів, які були виключені з переліку, тому позивач просить визнати недійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 09.06.2006 року № 28 нежитлового приміщення, шляхом викупу, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9, загальною площею 349,1 кв. м., як такий, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, основним аргументом позивача, який він наводить у позовній заяві, як підставу визнання договору купівлі-продажу № 28 від 09.06.2006 року, є рішення Сумської міської ради № 222-МР від 01.11.2006 року, яким зобов'язано правове управління Сумської міської ради звернутись до суду про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, в тому числі - і договору № 28 від 09.06.2006 року. але рішенням Сумської міської ради № 222-МР від 01.11.2006 року обов'язок звернення до суду покладено не на позивача, який є виконавчим органом Сумської міської ради і має статус юридичної особи, а на інший виконавчий орган - правове управління Сумської міської ради. Позивач у оскаржуваному договорі купівлі-продажу є стороною — продавцем, а відповідач - покупцем комунального майна.
Підстави визнання правочину (господарського договору) недійсним у судовому порядку визначені чинними Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Ст.215 Цивільного кодексу України визначено виключний перелік підстав недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин). якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вимоги, встановлені частинами першою— третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України щодо правочину, який вчиняється, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ст. 207 Господарського кодексу України передбачено підстави визнання недійсним господарського зобов'язання, а саме: якщо господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Із наведених вище норм матеріального права, які встановлюють підстави визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним, така підстава, як рішення органу місцевого самоврядування про зупинення процесу приватизації щодо конкретного об'єкту приватизації, не встановлена.
Крім того, чинним законодавством не передбачено, що наслідком зупинення органом місцевого самоврядування процесу приватизації - є автоматичне визнання укладеного договору купівлі-продажу недійсним у формі його нікчемності.
Крім того, твердження позивача у позовній заяві про те, що при проведенні приватизації нежитлового приміщення по вул. Супруна, 9 у м. Суми, яке є предметом договору купівлі-продажу № 28 від 09.06.2006 року, були допущені порушення порядку приватизації є необґрунтованим оскільки ні уповноваженими державними контролюючими органами, ні органами досудового слідства та суду даний факт - порушення порядку приватизації приміщення по вул. Супруна, 9 у м. Суми - у передбачений чинним законодавством спосіб встановлений не був, тому доводи позивача в цій частині позовної заяви є необґрунтованими та бездоказовими.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що договір купівлі-продажу № 28 від 09.06.2006 року укладено у встановленій чинним законодавством формі (письмова форма), у передбачену чинним законодавством процедуру (нотаріальне посвідчення даного договору та його державна реєстрація), в межах господарської компетенції сторін та за наявності у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, без порушення вимог закону, умови договору - не суперечать інтересам держави і суспільства, передбачені вказаним договором взаємні зобов'язання сторони виконали у повному обсязі: продавець передав за ціну, визначену у передбачений законодавством спосіб, нерухоме приміщення по вул. Супруна, 9 у м. Суми, у покупець - сплатив вказану у договорі ціну і одержав, за актом приймання-передачі, вказане приміщення у власність. Отже, наслідком укладення такого договору для сторін настали реальні наслідки, тому підстави для визнання недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 09.06.2006 року № 28 нежитлового приміщення, шляхом викупу, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9, загальною площею 349,1 кв. м. відсутні, а вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду обґрунтованих доказів в підтвердження позовних вимог.
Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову – відмовити.
СУДДЯ В.Д.ГУДИМ
Повний текст рішення складено та підписано 05 березня 2007 року