Справа № 522/13129/15-К

Провадження № 1-кп/522/93/20

У Х В А Л А

в порядку ст. 331 КПК України

03 березня 2020 року                                                                        м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді -                         ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання -         ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12015160500002297 від 27.03.2015р., відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 1КК України.

Учасники процесу:

прокурор -                                 ОСОБА_4 ,

обвинувачений -                         ОСОБА_3 ,

захисник -                                 ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню 12015160500002297 від 27.03.2015р., відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.2 п.1 КК України.

Під час судового засідання, суд ставить на розгляд сторін питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки існують підстави вважати, що обвинувачений може порушити покладені на нього процесуальні обов`язки .

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечили проти продовження строку тримання під вартою.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

На даний час існує ризик, що ОСОБА_3 підозрюючись у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується тим фактом, що обвинувачений в порушення вимог чинного законодавства, при зміні місця проживання не зареєстрував своє місце проживання, як того вимагає п. 4 Правил реєстрації місця проживання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207. Така обставина, свідчить про імовірність зміни місця проживання особи без повідомлення про це компетентних органів, що в свою чергу свідчить про порушення ОСОБА_3 своїх обов`язків, як особи, котра проживає на території України. Варто зазначити, необхідність реєструвати своє поточне місце проживання, є законодавчо закріпленою задля можливості ведення офіційної переписки із особою, а також можливістю встановити її місце знаходження у разі потреби.

При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.

Крім того, суд вважає, що ОСОБА_3 будучи неодноразово судимим за умисні злочини, без постійного джерела доходів, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому суд також враховує положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30).

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд також бере до уваги вагомість доказів, тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі визнання його винним, вік та стан його здоров`я, які не перешкоджають знаходження обвинуваченого під вартою, відсутність стійких соціальних зв`язків у вигляді постійного зареєстрованого місця проживання, місця роботи.

За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.05.2020 року.

Копію ухвали направити начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації ДУ "ОУВП" №21 - для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя:

03.03.2020