Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #479986813

Справа № 371/1524/15-к

провадження № 1-о/368/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику заяви засудженого ОСОБА_6 про перегляд за виключними та нововиявленими обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року у справі №371/1524/15-к кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29.05.2015 за №12015110220000297, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Богуслав, Київської області, громадянина України, українця, не працюючого, освіта професійно- технічна, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого;

ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Богуслав, Київської області, громадянина України, українця, не працюючого, освіта професійно- технічна, мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого;

ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Карашина, Корсунь-Шевченківського району. Черкаської області, громадянина України, українця, не працюючого, освіта професійно-технічна, мешканця АДРЕСА_3 , раніше судимого

у вчиненні злочинів, передбачених п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК, -

Встановив:

       Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року у справі №371/1524/15-к кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29.05.2015 за №12015110220000297.

       Мотивував заяву тим, що вироком Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року за ст.115 ч,2 п.п.6,12; 289 ч.3 КК України було засуджено до довічного позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.06.2016 року вирок було залишено

без змін в частині покарання.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 11.04.2017 року, без змін в частині покарання

Ухвалою Верховного Суду України від 01.06.2020 року, вирок набрав законної сили.

Виключні обставини, відповідно до п.1 ч.3 ст.459 КПК України - встановлене Рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021р. №6-р(ІІ)/2021 – неконституційність покарання у вигляді довічного позбавлення волі- яке було застосовано до Заявника.

Також засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року у справі №371/1524/15-к кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29.05.2015 за №12015110220000297.

Мотивував заяву тим, що 16 вересня 2021 року Європейським Судом з прав людини, прийнято рішення, за результатами розгляду заяви №303/21 у справі «Радченко проти України» в якому зазначив, що існування в Україні такого виду покарання як довічне позбавлення волі, в такому вигляді і стані в якому його було впроваджено, і в якому існує на сьогоднішній день, порушує норми та вимоги ст.3 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Крім того у цьому рішенні п.8 Суд відзначив « У керівній справі «Петухов проти України (№2)»(Petukhov v. Ukraine (по. 2)(заява №41216/13, від 12 березня 2019 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі».

Так Європейським Судом з прав людини,прийнято рішення, за результатами розгляду заяви №41216/13 . справі «Пєтухов проти України» в якому зазначив, що існування в Україні такого виду покарання як довічне позбавлення волі, в такому вигляді і стані в якому його було впроваджено, і в якому існує на сьогоднішній день, порушує норми та вимоги ст.3 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. У справі «Пєтухов проти України (2)»№41216/13 від 12.03.2019 року п.п. 169-170,171-174,178- 180,181-187,192,194.

Суд визнав, що існуюча форма покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні, яка не має можливості скорочення покарання в судовому порядку, або не умовно- дострокового звільнення, не має порядку, судового порядку, перегляду обгрунтованності і доцільності такого виду покарання через певний час - не відповідає і порушує норми міжнародного права, а також норми які існують для звільнення, від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у випадку наявності у засудженого тяжкої або невиліковної хвороби, президент також не є дієвим реальним засобом звільнення, що загалом дозволило Суду зробити висновок {п. 187): „Всі поточні міркування змушують Суд зробити висновок, що мало місце порушення статті З Конвенції у зв`язку з неправомірне довічним ув`язненням заявника". Європейський Суд вважає, що відповідно до статті 3 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод надія на перспективу звільнення для засуджених до довічного позбавлення волі має бути реальною. У справі « Kafkaris проти Кіпру» Європейський Суд з прав людини встановив, що зменшуване довічне позбавлення волі може піднімати питання про відповідність ст.3 Конвенції. В п. 194, Суд визнав:»Проте, суд зазначає, що ця справа, втому, що стосується неможливості сторони довічний вирок, розкриває систематичну проблему, яка закликає до здійснення заходів загального характеру. Характер визнаних порушень відповідно до статті 3 Конвенції передбачає, що для належного виконання даного рішення держава-відповідача може знадобитися створення реформи системи перегляду довічних вироків. Механізм такого перегляду повинен гарантувати розгляд в кожній конкретній справі того, чи виправдане тривале ув`язнення на законних аналогічних підставах і має дозволити довічно ув`язненим передбачати, з певним ступенем точності, що вони повинні зробити, щоб мати право на звільнення і за яких обставин, відповідно до стандартами, розробленими в прецедентному праві Суду.

У рішенні Великої Палати ЄСП/1 по справі «Vinter та інші проти Сполученого Королівства (№66069/09 та №3896/10 від 09.07.2013 року п.п.83,89,102-110,114- 116,118,121,130) Суд встановив порушення статті 3 Конвенції у зв`язку з примарністю перспективи звільнення довічного позбавлення волі.

У рішенні «Ласко Мад`яр проти Угорщини»(№73593/10 від 20.05.2014 року п.п.34,46,52,58) Суд визначив, що стаття 3 Конвенції вимагає наявності реальної можливості дострокового звільнення від довічного позбавлення волі.

Рішенням Конституційного Суду України №6~р(ІІ)/2021 від 16.09.2021р., яке є також нововиявленою обставиною в даній заяві, встановлено: «Враховуючи визнання Європейським Судом з прав людини факта порушення Україною статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі ЄКЗП/1), на підставі того, що покарання у вигляді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, також з урахуванням того, що ст.28 Конституції України кореспондується із статтею З ЄКЗПЛ, Конституційний Суд України, вважає, що встановлене Кримінальним Кодексом України покарання у вигляді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення є несумісним з Конституцією України». Разом з тим довічне ув`язнення особи без подальшої перспективи звільнення значить, що термін довічного ув`язнення прирівнюється до позбавлення волі до звільнення природнього життя людини, а тому суперечить не лише межі покарання, а і самій суті людської гідності, ставлячи під сумнів її абсолютний характер і становить порушення позитивних обов`язків Держави (захищати людську гідність), таким чином не відповідає ч.1 ст.3; ч.2 ст.23; ст.28; ч.3 ст.63 Конституції України. В той же час сама суть покарання не має на меті цілі причинити фізичне страждання, або принизити людську гідність. (ч.3 ст.50 КК України).

У статті 28 Конституції України закріплено загальну норму міжнародного права «Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню», проголошену у статті 5 Загальної декларації прав людини, статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 7 Пакту про громадські та політичні права.

Ратифікувавши Конвенцію з захисту прав людини і основоположних свобод 1950 року, Україна взяла на себе зобов`язання забезпечити кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, гарантовані Конституцією. Виконання міжнародних договорів згідно норм ст, 9 Конституції України та ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України" є міжнародним зобов`язанням держави. Також, будучи членом Ради Європи, Україна зобов`язана сумлінно виконувати Рекомендації Ради Європи зокрема:

Рекомендації РЄ/2003/22 від 24.09.2003 року; п.п.31,33,34 Рекомендації РЄ/2003/23 від 09.10.2003 року;

У звіті Європейського комітету по попередженню катування та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 27.06.2007 року(СРТ/2007/55) вказано, що ніхто не може бути примушений померти в тюрмі і ніхто

не повинен вважатися ув`язненим, який ймовірно все життя проведе в тюрмі. Також Україна, як член Ради Європи, зобов`язана враховувати, виконувати та використовувати практику ЄСП/1.

Відсутність перспективи умовно-дострокового звільнення, або скорочення покарання призводить до порушення щодо ОСОБА_10 статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушує Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 від 16.09.2021р.

Вважає, що суд зобов`язаний привести вирок Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року№371/1524/15-ку відповідність до ратифікованих міжнародних договорів України практики ЄСПЛ, Рішення Конституційного Суду України №6-р(| |)/2021 та надати засудженому ОСОБА_6 реальну можливість звільнення шляхом заміни йому довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

В судовому засіданні прокурор пояснив, що заява не підлягає задоволенню за відсутністю підстав, передбачених КПК України.

Представник потерпілої пояснив, що заява не підлягає задоволенню, так як відсутній законодавчий механізм перегляду вироку суду з підстав які вказані в заяві, засуджений постійно намагався затягувати судовий розгляд в суді на всіх стадіях розгляду і оскарження.

Захисник – адвокат ОСОБА_7 підтримав заяви засудженого про перегляд вироку суду.

Засуджений ОСОБА_10 не відмовився від вказаних заяв в судовому засіданні і не дав пояснень по суті заяв , посилаючись на те, що бажає прийняти участь в судовому засіданні не в режимі відео конференції, а безпосередньо в приміщенні суду з посиланням , що по технічних причинах не чує хід судового засідання і бажає щоб поряд з ним був захисник. Суд продовжив розгляд заяв за вказаної процесуальної поведінки засудженого з участю засудженого в режимі відео конференції з перебуванням в приміщенні ДУ « Київський слідчий ізолятор « відповідно до ухвали суду від 27.05.2022 року, так як суд перевірив та встановив відсутність технічних причин за яких засуджений не може чути хід судового засідання та встановив можливість засудженого поспілкуватися з захисником якого призначено відповідно до ухвали суду від 12.05.2022 року та доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 13.05.2022 року. Вказана ухвала суду обґрунтована тим, що відповідно до п.5 ч.1 ст.336 КПК України є наявні інші підстави, визначені судом достатніми для проведення судового засідання з участю засудженого у режимі відео конференції, а саме наявність обставин, викликаних умовами воєнного часу які перешкоджають безпечному конвоюванню засудженого в судове засідання.

Судом встановлено, що вироком Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року ОСОБА_6 засуджено за ст.ст.289 ч.3, п.6, п.12 ч.2 ст.115 , 70 ч.2, 71 ч.2 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого. ОСОБА_8 засуджено за ст.ст.289 ч.3, п.6, п.12 ч.2 ст.115 , 70 ч.2, 71 ч.2 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого. ОСОБА_9 засуджено за ст.ст.289 ч.3, п.6, п.12 ч.2 ст.115 , 70 ч.2, 71 ч.2 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого і штрафу у розмірі 50 неоподатковваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. який відповідно до ст.72 ч.3 КК України виконувати самостійно.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 11.04.2017 року, без змін в частині покарання

Ухвалою Верховного Суду України від 01.06.2020 року, вирок набрав законної сили.

Конституційний Суд України визнав неконституційними ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, оскільки вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, та зобов`язав Верховну Раду України невідкладно привести законодавство у відповідність до Конституції України.

У справі « Кочура та інші проти України» від 16.09.2021 року, одним із заявників є і засуджений ОСОБА_6 , констатовано порушення державою cт. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення. Суд повторив, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, у вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути dejure та dеfacto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов`язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (VinterandOthers v. theUnitedKingdom) [GC], № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).

Стаття 459 ЦПК України передбачає:

1. Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

2. Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

3. Виключними обставинами визнаються:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;

3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Заявник не вказав нововиявлених обставин , зазначених в ч.2 ст.459 КПК України . Заявник  вказав виключні обставини, зазначені в  п.1 і п.2 ч.3 ст.459 КПК України. Станом на сьогодні зміни до законодавства не внесені, система перегляду вироків щодо довічно ув`язнених не реформована. Суди не є суб`єктами, уповноваженими на виконання позитивного обов`язку держави із задоволення вимог ст. 3 Конвенції.

Аналогічно з цього приводу висловилась і Велика Палата Верховного Суду (справа № 1-42/2004 від 08 липня 2020 року), яка констатувала, що слід розрізняти повноваження нормотворення, які належать Верховній Раді України, і повноваження щодо правозастосування, які реалізуються судами.

Тому заяву про перегляд за виключними обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року і заяву про перегляд за нововиявленими обставинами цього вироку залишити без задоволення.

Керуючись ст..459 ЦПК України , суд,-


Ухвалив:


Заяву ОСОБА_6 про перегляд за виключними обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року у справі №371/1524/15-к кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29.05.2015 за №12015110220000297 - залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_6 про перегляд за ново виявленими обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року у справі №371/1524/15-к кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29.05.2015 за №12015110220000297 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 15.08.2022 року о 17 год. 00 хв.






Головуючий суддя: ОСОБА_1 .




Судді: ОСОБА_2



ОСОБА_3








  • Номер: 11-кп/780/418/16
  • Опис: Радченка С.А., Масюка Я.І., Калька Ю.С. п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 371/1524/15-к
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Кириченко В. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.03.2016
  • Дата етапу: 16.06.2016
  • Номер: 1-в/371/42/17
  • Опис: справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах
  • Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
  • Номер справи: 371/1524/15-к
  • Суд: Миронівський районний суд Київської області
  • Суддя: Кириченко В. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.05.2017
  • Дата етапу: 26.05.2017
  • Номер: 11-п/780/475/17
  • Опис:
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 371/1524/15-к
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Кириченко В. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.10.2017
  • Дата етапу: 26.10.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація