Справа № 175/272/22

Провадження № 1-кп/175/12/22

Ухвала

Іменем України

16 серпня 2022 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретареві ОСОБА_2

за участю сторін: прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представник потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_11

представник потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 - ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041650000132 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Дніпропетровську, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України,

та відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився у м. Дніпропетровську, з вищою освітою, інвалід III групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

Перед оголошенням перерви у зв`язку із знаходженням судді ОСОБА_15 на лікарняному та для дослідження доказів прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування та на даний час не змінилися.

Окрім того, враховуючи, що обвинувачені мають доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому обвинувачуються ОСОБА_5  і ОСОБА_4  та суворості покарання, яке загрожує їм у випадку доведення вини, дає обґрунтовану підставу вважати  наявність ризику того, що перебуваючи на волі останні можуть незаконно впливати на свідків. Тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_5  і ОСОБА_4  може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а тому продовження тримання під вартою  ОСОБА_5  і ОСОБА_4  є виправданим, оскільки наявний конкретний суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, який закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі п.2 ч.4 ст.183 КПК України просив не визначати заставу.

Представник потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 підтримав позицію прокурора. Будь-яких самостійних клопотань не мав.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив письмове клопотання в якому навів обставини своєї невинуватості і просив суд не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому як він не причетний до вчинення злочину. Пояснив обставини затримання, та деталі застосування до нього фізичного насильства з боку працівники поліції при цьому. На його думку ризики наведені прокурором на даний час відпали. Він не має наміру переховуватись від суду та органу слідства, впливати на свідків і прокурором вони зазначені в клопотанні лише формально. Окрім того, не зважаючи на суворість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його провини він не має наміру переховуватись від суду, а тому цей ризик також є необґрунтований стороною обвинувачення. Зауважив суд на тому, що він не є суспільно небезпечним, а тому посилання на це прокурором у своєму клопотанні також є необґрунтованим.

Додатково зауважив суд на тому, що в умовах СІЗО він не має змоги в повному обсязі ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Просив суд звільнити його з-під варти в залі суду і обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 підтримав позицію свого підзахисного, також заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою яке не відповідає положенням КПК України та надав письмове заперечення у порядку ч.1 ст. 47 КПК України. Зауважив, що суд формально відноситься до розгляду клопотання прокурора і продовжує строк тримання під вартою його підзахисному. До клопотання не долучено жодних письмових доказів, які підтверджують вказані стороною обвинуваченням ризики. По суті клопотання заявив, що судом вже було досліджено 9 томів матеріалів кримінального провадження, які не доводять факту вчинення його підзахисним кримінального правопорушення. На його думку прокурором не доведені і не обґрунтовані ризики передбачені ст. 177 КПК України, відсутні посилання сторони обвинувачення на будь-які докази зазначені у клопотання, що дає суду усі правові підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора. Послався на практику ЄСПЛ, та просив застосувати відносно його підзахисного більш м`який запобіжний захід, враховуючи його міцні соціальні зв`язки, утриманні дитину, волонтерську діяльність та громадську позицію. Звернув увагу суду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але прокурором не доведено жодним чином наявні ризики згідно його клопотання.

Зокрема вказав, що під час продовження запобіжного заходу, прокурор посилається на докази, які є не лише сумнівними. Так звані речові докази підкинуті та штучно створені, є такими, що вилучалися на слідчих діях без обов`язкової участі захисника, наприклад, при обшуку автомобіля ОСОБА_4 , на якому він під примусовим супроводом, будучі затриманим, приїхав до відділення поліції на вул. Шевченко, 7 у м. Дніпрі, де вказаний автомобіль простояв після затримання ОСОБА_4 , більше 9 годин і лише після використання поліцейськими можливості підкинути гранату у її багажник, автомобіль був обшуканий слідчим без участі захисника у кримінальному провадженні, яке зареєстровано за ч.1 ст. 115 КК України. У такій спосіб будь-якого пересічного громадянина можливо звинуватити у вчиненні будь-якого злочину. Але ці способи є злочинними. Використані слідчими незаконні прийоми отримання доказів очевидно свідчать про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження.

Вважає, що у суду відсутні будь-які правові підстави задовольняти клопотання прокурора, складене всупереч принципам законності та поваги до людської цінності, передбачені ст.ст. 9,11 КПК України, за відсутності доказів, які б обґрунтовували наявність підстав для тримання під вартою його підзахисного - наявність ризиків, про які вже 10 раз протягом року стверджує прокурор.

Захисник ОСОБА_9 підтримав позицію адвоката ОСОБА_6 та підзахисного та просив звернути увагу на практику ЄСПЛ.

Просив звернути на змістовність об`єктивної сторони обвинувачення, та застосувати щодо його підзахисного більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного контролю.

Захисник ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , які діють в інтересах ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, і підтримали позицію захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 оскільки доказів провини їх підзахисного прокурором не надано.

Обвинувачений ОСОБА_5 також підтримав захисників і просив змінити йому запобіжний захід, оскільки клопотання прокурора є необґрунтованим за своїм змістом, а його тримання під вартою є незаконним.

Вислухавши думку учасників судового засідання, та обсудивши клопотання прокурора і письмові заперечення сторони захисту, суд встановив наступне.

Згідно п. 20-5 Перехідних положень КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання… обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів дізнання та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого… обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому… обвинувачується.

У своїх попередніх ухвалах суд посилався на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. На переконання суду цей ризик до цього часу не змінився та є реальним.

Оцінюючи цей ризик, судом враховуються сукупність обставин, характеру і наслідків інкримінованих обвинуваченим умисних кримінальних правопорушень, віднесених ч.5 ст.12 КК України до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретних осіб, а й для суспільства в цілому.

У даному випадку, суворість передбаченого покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у інкримінованих кожному з них злочинів, наслідком вчинення яких стала смерть людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування особи від суду, а тому саме тримання їх під вартою зможе запобігти цьому ризику.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на застосування до нього недозволених методів слідства із застосуванням фізичного впливу, суд залишає поза увагою, оскільки об`єктивних доказів цього суду не надано.

Питання ж наявності чи відсутності в діях службових осіб кримінально караних діянь у разі застосування до них фізичного насильства підлягають вирішенню у іншому кримінальному провадженні за зверненням обвинуваченого ОСОБА_4 .

Окрім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року - залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2022 року щодо ОСОБА_4 – залишено без змін, а суд апеляційної інстанції було зазначив , що «твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_4 понад рік тримається під вартою не є підставою для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу або скасування запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Доводи захисника про те, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, а саме, на його утриманні перебувають малолітні діти, страждає на певні захворювання, раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, є волонтером суд вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_4 немає відношення до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а докази є сфальсифікованими не може бути взяте до уваги, оскільки встановлення обставин суб`єктивної та об`єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.»

Суд, виходячи з мети і підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що судове провадження з об`єктивних причин не може бути продовжене до спливу цього строку, вважає реальною наявність існування ризиків, перелічених прокурором, які на даний час не змінилися та, особливо у період дії воєнного стану і не дозволяють застосувати альтернативні (інші) види запобіжних заходів, оскільки ступінь цих ризиків, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення і суворості покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведеності їх вини за вчинення зокрема особливо тяжкого злочину, наслідком якого стала смерть людини, є достатніми для продовження ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 аналогічного запобіжного заходу ще на 60 днів.

Суд вважає, що характер висунутого обвинувачення має значний суспільний інтерес, та свідчить про наявність ризиків того, що перебуваючи на волі обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Суд приймаючи рішення про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У зв`язку з цим клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту суд залишає без задоволення.

Керуючись п. 20-5 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 177, 331, 369 КПК України, суд -

ухвалив:

Оголосити перерву у судовому засіданні до 14 години 31 серпня 2022 року.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 жовтня 2022 року включно.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам і прокурору, направити начальнику ДУ «Дніпровська УВП (№ 4)».

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя          ОСОБА_1