Суддя першої інстанції Галатіна О.О.

                                                                                                                       Суддя-доповідач  Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

 25 березня 2009 року                                                                     справа № 2-а-14191/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

 Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарьок М.Г.

                                    Білак С.В.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2-а-14191/08 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання звільнення незаконним, зобов'язання провести виплату середньорічного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку, внаслідок чого зобов'язано Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області нарахувати та сплатити  ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 15 квітня 2008 року до 01 липня 2008 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.  

          Сторони з постановою суду першої інстанції не погодилися та подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін підтримали у судовому засіданні доводи апеляційних скарг. 

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Позивач наказом від 74-0 від 26.09.2007р. була прийнята на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб.

15.04.2008р. позивач подала заяву про звільнення з посади за угодою сторін згідно до п.1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України.

Наказом № 40-0 від 15.04.2008 року позивач була звільнена з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб за згодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідачем  15.04.2008р. був складений акт про те, що позивач 15.04.2008р. з 17 год.50 хв. до 18 год. була відсутня на робочому місці, у зв'язку з чим неможливо було ознайомити  її з наказом про звільнення та вручити трудову книжку.

 З 16.04.2008р. по 18.06.2008р. позивач перебувала на лікарняному, що засвідчується відповідними листками непрацездатності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово направляв позивачу телеграми та листи з запрошенням з'явитись до сектору персоналу для одержання трудової книжки та повернення службового посвідчення.

Крім того, 17.04.2008р. для вручення трудової книжки та з метою повернення до сектору персоналу службового посвідчення № 026227 представники відповідача здійснили вихід за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить акт від 17.04.2008 р.

Через неможливість вручення трудової книжки, відповідач направив її 08.08.2008р. рекомендованою поштою, яка була отримана позивачем 22.08.2008р., що засвідчується відповідним підписом на поштовому повідомленні за №543268.

Позивач 22.04.2008р. направила на адресу відповідача заяву від 21.04.2002р. у якій зазначила, що 15.04.2008р. відпрацювала повний робочий день та надала заяву про звільнення, однак 15.04.2008року не була звільнена згідно чинного законодавства, не ознайомлена з наказом про звільнення, не одержала трудової книжки, а також всі суми, які належать до виплати працівникові при звільненні. У зв'язку з викладеним, позивач просила вважати заяву про звільнення від 15.04.2008 року нечинною та скасувати наказ  про її звільнення, в зв'язку  з перебуванням на лікуванні.

Згідно до п.1 ст.36  Кодексу законів про працю України однією із підстав припинення трудового договору є - угода сторін.

З матеріалів справи вбачається, що  між позивачем та відповідачем була досягнута угода щодо звільнення позивача 15.04.2008р. за згодою сторін.

У п.8 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено,  що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Позивач не надав доказів, що засвідчують наявність згоди відповідача на анулювання домовленості щодо його звільнення за п.1 ст.36 КЗпП з 15.04.2008р.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача по звільненню позивача 15.04.2008р. згідно до п.1 ст.36  Кодексу законів про працю України та відсутності підстав для проведення компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу.

Статтею 47 Кодексу Законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. 

Згідно до ст. 116 наведеного Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від  підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З витягу по рахунку позивача вбачається, що відповідачем остаточний розрахунок в розмірі 3596,27грн. (оплата лікарняних за період з 24.02.2008р. по 28.03.2008р., з 31.03.2008р. по 09.04.2008р.) було проведено з позивачем 01.07.2008р., а не у день звільнення.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, у даному випадку порушив вимоги ст. 116 КЗпП України.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст.117 Кодексу Законів про працю України, за приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Посилання відповідача на ті обставини, що сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не входить до структури заробітної плати, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки за приписами ст.117 Кодексу Законів про працю України  відповідальність настає в разі невиплати всіх сум, які належать звільненому працівникові ,  а не тільки заробітної плати.

Згідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виплата допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності призначається та надається за основним місцем роботи.

Оскільки на день звільнення позивача 15.04.2008р. йому належало від відповідача отримання допомоги в розмірі 3596,27грн. у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 24.02.2008р. по 28.03.2008р., з 31.03.2008р. по 09.04.2008р., і яка не була сплачена позивачеві у день звільнення 15.04.2008р., то колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку  затримка розрахунку з позивачем мала місце з вини відповідача, а тому правомірно було зобов'язано нарахувати та сплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 15.04.2008 року до 01.07.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2-а-14191/08- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2-а-14191/08- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2-а-14191/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 березня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 27 березня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                      Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                   Сухарьок М.Г.

                                                                                                                              Білак С.В.