Справа №359/3506/19                                             Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Провадження  №11-кп/824/2801/2022                                                        Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.ст.176, 183 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді               ОСОБА_2 ,

суддів                                    ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі                                   ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора                             ОСОБА_6 ,

захисника                             ОСОБА_7 ,

обвинуваченого                   ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор», кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ст.290, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 03 вересня 2022 року (включно).

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження дії такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Мотивуючи свої вимоги зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та невмотивованим. Прокурором протягом трьох років розгляду справи в суді першої інстанції з квітня 2019 року не надано суду жодного доказу на обґрунтування доводів про необхідність тримання під вартою ОСОБА_8 . У матеріалах справи такі дані взагалі відсутні, у тому числі не надавалися прокурором під час вирішення судом питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Крім того, усі докази, здобуті під час розслідування кримінального провадження стороною обвинувачення вилучені під час незаконного обшуку, проведеного слідчим у домоволодінні ОСОБА_8 у с. Северинівка Київської області. Тому посилання суду на доведеність прокурором обґрунтованої підозри та ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 є надуманими та безпідставними, а рішення про подальше тримання під вартою по суті свавільним.

Під час тримання під вартою з 11 квітня 2018 року ОСОБА_8 постійно скаржиться на стан здоров`я та підвищений артеріальний тиск, а внаслідок ненадання йому належної медичної допомоги його стан здоров`я значно погіршився, що потребує невідкладного вжиття заходів для його реабілітації та проведення незалежної медико-соціальної експертизи для встановлення групи інвалідності ОСОБА_8 .

З урахуванням стану здоров`я ОСОБА_8 , на думку захисника, відсутні ризики його втечі, що очевидно обумовлюється необхідністю реабілітації та слабкого фізичного стану, а також перешкоджати іншим чином судовому розгляду справи.

З огляду на стан здоров`я обвинуваченого, необхідно також оцінити міцність соціальних зв`язків, адже він одружений, виховує двох малолітніх дітей, має батьків-інвалідів пенсійного віку. Характеризуючі дані дозволяють дійти висновку, що інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 06 липня 2022 року було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 03 вересня 2022 року.

Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.

Правовими приписами ст.331 КПК України встановлено, що за наслідками розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ст.290, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, які відносяться до різного ступеню тяжкості, у тому числі і до особливо тяжких злочинів. Вказані кримінальні правопорушення беззаперечно викликають суспільний резонанс. Санкція одного з інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, зокрема п.6 ч.2 ст.115 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Обвинувачений має на утриманні двох малолітніх дітей, батьків інвалідів пенсійного віку, одружений, що підтверджує наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

Врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відсутність даних про неможливість подальшого перебування під вартою, належних гарантій, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, на даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані свідки та потерпілі, а тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про існування, ризику впливу на них.

Наведені в апеляційні скарзі дані про особу обвинуваченого, в тому числі про стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_8 , самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м’якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянта, що стороною обвинувачення не доведено, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові обставини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

В свою чергу суд апеляційної інстанції звертає увагу, що враховуючи стадію кримінального провадження та порядок апеляційного розгляду апеляційних скарг на судові рішення щодо продовження строку тримання під вартою, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів у даному кримінальному провадженні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року в частині, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 03 вересня 2022 року включно, – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :