27.09.2011
Справа №11-1387,2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія: ст.286 ч.2 КК ОСОБА_1
України Доповідач – Черства Є.О.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року вересня місяця “27”дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого –Черствої Є.О.
Суддів: Чупини С.П., Калініченка І.С.
при секретарі –Ляшенко О.М.
З участю прокурора –Старостенка Р.А.
адвокатів –ОСОБА_2,
ОСОБА_3
засудженого –ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді I інстанції; потерпілого ОСОБА_5; засудженого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_4; доповнення до апеляції адвоката ОСОБА_3 на вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від “16”лютого 2010 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком:
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимостей не має, -
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Постановлено стягнути: з ТДВСК “Кредо”м. Запоріжжя на користь ОСОБА_5 в рахунок моральної шкоди 2550 гривень; з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок моральної шкоди –22450 гривень; з засудженого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати – 966.24 гривни.
Вирішене питання щодо речових доказів.
ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що він 08 лютого 2009 року, близько 0400год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки “Форд-Фокус”, державний номер НОМЕР_1, у м.Херсон по вул. Острівське шосе біля зупинки “Суднозавод”, порушив Правила безпеки дорожнього руху України, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої пасажиру ОСОБА_7 заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої на місці ДТП.
В апеляціях:
прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 та доведеність його винності у скоєному злочині, вважає вирок суду незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м’якості. В обґрунтування своїх доводів апеляції, прокурор посилається на те, що суд не врахував, що злочин, скоєний ОСОБА_4, є, відповідно до ст.12 КК України, тяжким, і вчинений ним в стані алкогольного сп’яніння; що раніше він притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, а суд цю обставину не врахував та безпідставно застосував до ОСОБА_4 мінімальне покарання, без позбавлення права управління транспортним засобом. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України на 7 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;
потерпілий ОСОБА_5 вказує на незаконність вироку в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості, посилаючись на те, що суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, а при визнанні обставин, які пом’якшують покарання, припустився помилки, оскільки ОСОБА_4О свою винуватість у скоєному злочині визнавав частково, за період 2007-2008 роки скоїв 19 адміністративних правопорушень, але не був позбавлений права керування транспортними засобами; добровільно не відшкодував завдану йому, членам сім’ї (дружині, матері загиблої; дитині загиблої) моральну шкоду. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України на 8 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого 47450 гривень моральної шкоди;
засуджений ОСОБА_4 вважає вирок суду першої інстанції незаконним в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі його, оскільки на його думку, суд не врахував, що він злочин вчинив з необережності; винність свою визнав і у скоєному розкаявся; характеризується з позитивного боку; на вихованні має неповнолітню дитину; має III групу інвалідності; таку ж групу має його рідний батько, що знаходиться на його утриманні; добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілому. Просить вирок суду змінити, призначивши йому покарання з застосуванням ст.ст. 69;75 КК України;
адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4, не оспорюючи доведеність винності останнього та правильності кваліфікації його дій, вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного, внаслідок суворості; просить вирок змінити, призначити засудженому покарання за правилами ст.75 КК України;
адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, в доповненнях до апеляції, просить врахувати, що ОСОБА_4 під час відбуття покарання характеризується адміністрацією виправної колонії з позитивного боку; у скоєному щиро кається; погашає потерпілому завдану шкоду.
Вислухавши суддю-доповідача по справі, думку прокурора, який вважає апеляції прокурора та потерпілого по справі підлягаючими задоволенню, а апеляції засудженого та адвокатів в інтересах засудженого –не підлягаючими задоволенню; засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію та своїх адвокатів в його інтересах і в останньому слові прохав їх задовольнити, а апеляції прокурора та потерпілого прохав залишити без задоволення; він щиро кається у скоєному, і повністю згодний із позовними вимогами потерпілого по справі, готовий виплачувати ту суму моральної шкоди, яку той просить, а міру покарання із 4 років позбавлення волі прохає не посилювати; адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підтримали своїх підзахисних, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до слідуючого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтовано наявними у справі доказами, які не оскаржуються. Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які б могли істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Проте суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання, на порушення ст.ст. 50;65 КК України, повною мірою не врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 злочину, дані, що характеризують його як особу, обставини, що обтяжують покарання та обставини, що його пом’якшують, і на думку колегії суддів, його висновки про щире каяття засудженого у скоєному злочині та призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, без додаткового покарання, є хибними, бо як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, як правильно зазначив у своїй апеляції потерпілий, фактично так і не визнав себе винним у скоєному злочині, який вчинив у стані алкогольного сп’яніння. Хоча щирим каяття вважається тільки тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жаою з приводу вчиненого та наполегливому бажанні виправити ситуацію, що склалася. Даних про таку оцінку ОСОБА_4 своїх дій у матеріалах справи немає.
Крім того, суд першої інстанції, визнаючи обставиною, що пом’якшує покарання, наявність на утриманні засудженого неповнолітньої дитини, повною мірою не перевірив, чи живе ОСОБА_4 з дитиною однією сім’єю, чи виконує батьківські обов’язки, бо таких даних у матеріалах справи немає.
Тому, обговорюючи питання про міру покарання ОСОБА_4, колегія суддів, у відповідності зі ст.65 КК України, враховує конкретні обставини справи та те, що ОСОБА_4 мав невеликий стаж керування транспортними засобами, керував автомобілем у ранню годину без нічного відпочинку, думку потерпілого ОСОБА_5, який наполягає на призначенні засудженому суворої міри покарання, і тому вважає, що при встановлених судом обставинах виправлення і перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Колегія суддів враховує обставини, що обтяжують покарання: скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, обставини, що пом’якшують покарання: скоєння злочину вперше; позитивні характеристики; є інвалідом третьої групи; має батька-інваліда III групи; під час скоєння злочину отримав і сам середньої тяжкості тілесні ушкодження; добровільно відшкодував потерпілому матеріальну шкоду.
Але сукупність вищевказаних обставин не давала суду підстав для призначення мінімального строку позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами на визначений строк, тому, на думку колегії суддів, позбавлення волі ОСОБА_4 на 4 роки, з позбавленням його права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, буде справедливим та достатнім.
За таких обставин, апеляційні вимоги прокурора та потерпілого щодо посилення покарання засудженому ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.
Підстав для застосування ст.ст. 75;76 КК України і звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, а також для застосування ст.69 КК України, як про те прохають у апеляціях засуджений та адвокат ОСОБА_8, колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів вважає, що при постановленні рішення про стягнення моральної шкоди з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_5 частково, суд першої інстанції не додержався принципів розумності та справедливості.
Тому колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 на його користь в рахунок стягнення моральної шкоди у сумі 47450 гривень є слушними, обґрунтованими на приведених для цього доводах ОСОБА_5, і підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому колегія суддів враховує, що в зв’язку із злочином, скоєним ОСОБА_4, потерпілому ОСОБА_5 були завдані глибокі та тяжкі моральні і фізичні страждання, бо він втратив доньку у молодому віці, на яку покладав всі надії, пов’язані з щасливою старістю; після смерті дочки залишився малолітній онук, який перебуває на його вихованні, і який також після загибелі своєї мами тяжко страждає; жінка потерпілого, мати загиблої ОСОБА_7, після поховання останньої, весь час хворіє через перенесені страждання.
Стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_5 у сумі 47450 гривень, в даному випадку, буде додатковим матеріальним засобом забезпечення йому та вказаним членам сім’ї можливості адаптації до тих нових умов життя, які склалися в результаті скоєного ОСОБА_4 злочину, тобто будуть виконувати поновлювальну життєву функцію. При цьому повністю враховані вимоги про розумність та справедливість.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 365;366;378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора, апеляцію потерпілого ОСОБА_5 –задовольнити частково.
Апеляцію засудженого ОСОБА_4, апеляцію адвоката ОСОБА_8, з доповненнями адвоката ОСОБА_3 – залишити без задоволення.
Вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від 16 лютого 2010 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання та в частині вирішення цивільного позову про стягнення з засудженого моральної шкоди - скасувати.
Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки у кримінально-виконавчій установі закритого типу, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок стягнення моральної шкоди –47450 гривень.
В решті цей же вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Херсонської області у місячний строк, з моменту його проголошення.
Головуючий: Є.О.Черства (підпис)
Судді: С.П.Чупина (підпис), ОСОБА_9 (підпис)
пост. 27.09.11
надр. 27.09.11
чєо, бт.