ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

15 серпня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/305/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –    Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Куць А.С.,

представника позивача - Гонтара В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, третя особа: Кременчуцька міська рада Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  

В С Т А Н О В И В:

           23 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: Кременчуцька міська рада Полтавської області про стягнення середнього заробітку за увесь час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на дату прийняття судового рішення і яка станом на 14 січня 2019 року складає 418658,60 грн.

          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю  вимогам статті 122, 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повернуто позивачу.

          Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 по справі №440/305/19  залишено без змін.

          Постановою Верховного суду від 25.06.2019 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

          Ухвалою суду від 14 серпня 2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

           27 серпня 2019 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою від 14.08.2019.

          Ухвалою суду від 02 вересня 2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: оригіналу позовної заяви з доданими до неї документами, примірника позовної заяви з доданими до неї матеріалами для відповідача.

          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від  23 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

          Ухвалою від 15 жовтня 2019 року залучено до участі у справі № 440/305/19 у якості співвідповідача – Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

          Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

          Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 по справі №440/305/19  залишено без змін.

          Постановою Верховного суду від 30.11.2021 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі 440/305/19 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.

          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021  адміністративну справу прийнято до провадження. Вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

19 липня 2022 року від представника виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку на звернення до суду.

Від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказав на нерозповсюдження на його позовні вимоги строків позовної давності. Зазначив, що в 1989 році він отримав важку травму хребта, у зв`язку з чим йому було встановлено ІІ групу інвалідності. Позивач доводив, що в період з 12 квітня 2017 року по 23 січня 2019 року у нього загострилась хвороба, у зв`язку з чим він був обмежений в русі та отримував курс лікування.

Представник позивача в підготовчому засіданні заперечував проти даного клопотання.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні за їх відсутності.

Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з такого.

За змістом частини другої статті 2 Закону України від 24 березня 1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

          Відповідно до частини третьої статті 2 цього Закону, у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

          Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати і такий самий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

          Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

          Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

          При цьому, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

          Як випливає із матеріалів позовної заяви, розпорядженням заступника голови комісії з припинення діяльності Автозаводської районної у місті Кременчуці ради та її виконавчих органів №68-0 від 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку з ліквідацією установи, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

          Згідно виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 04 березня 2016 року останньому зараховано 21068,62 грн. заробітної плати та виплат до неї.

Позивач у своєму позові, зокрема зазначив, що у зв`язку із несвоєчасним проведенням розрахунку після звільнення змушений був звернутися до суду.

          Так, рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 червня 2016 року по справі №524/3067/16-ц провадження №2/524/1399/16 стягнуто із Комісії з припинення діяльності Автозаводської районної ради у м. Кременчуці та її виконавчих органів на користь ОСОБА_1 2358,64 грн. заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

          При цьому дане рішення виконано 12 квітня 2017 року.

          Із даним адміністративним позовом позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду лише 18 січня 2019 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті).

          Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

          За змістом частини другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

          За правилами частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

          Відповідно до частини третьої статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

          У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012  Конституційний Суд України роз`яснив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

          Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

          Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня фактичного розрахунку.

          Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені неодноразово викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі 802/28/16-а, від 20 червня 2018 року у справі 823/761/17, від 06 листопада 2019 року у справі 1640/3461/18.

          З матеріалів позовної заяви слідує, що фактичний розрахунок із позивачем відбувся 04 березня 2016 року, при цьому середній заробіток за весь час затримки по дату такого розрахунку, на виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука по справі №524/3067/16-ц, проведено 12 квітня 2017 року.

          Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що остаточний розрахунок зі ОСОБА_1 , відповідачем здійснено 12.04.2017 року.

          Отже позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права з моменту отримання ним нарахованих сум, тобто 12.04.2017 року.

          Відтак, саме з моменту остаточного розрахунку відповідача з позивачем, в останнього виникло право на звернення до суду із даним позовом. Однак, це право ОСОБА_1 реалізував лише 18.01.2019 року, тобто після спливу місячного строку звернення до суду та без зазначення обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску.

          Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Судом визнається безпідставним посилання позивача на те, що у нього не було можливості звернутися до суду із адміністративним позовом, враховуючи те, що він в період з 12.04.2017 по 23.01.2019, у зв`язку із загостренням хвороби, був обмежений в русі та проходив курси лікування, про що надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого), оскільки зазначена виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) свідчить про те, що позивач знаходився в цей період на дистанційному обліку у сімейного лікаря, проводився стаціонар на дому під наглядом сімейного лікаря.

В свою чергу, суд зазначає, що амбулаторне лікування - це лікування, що проводиться на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, яке здійснюється із переміщенням пацієнта в лікарню); стаціонарне лікування - це госпіталізація пацієнта та надання кваліфікованої допомоги з подальшим спостереженням за його загальним станом.

Тобто, перебуваючи на амбулаторному та стаціонарному лікуванні позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду у встановлений ч.2 ст. 122 КАС України строк, оскільки перебував вдома.

При цьому позивач не був позбавлений права скористатися правом на отримання правничої допомоги з приводу складення позовної заяви та підготовки відповідних документів для звернення до суду.

Той факт, що позивачу встановлено другу групу інвалідності з 27.09.2011 не є безумовною обставиною поважності строку звернення до суду.

Крім того, суд бере до уваги те, що під час лікування, позивач письмово звертався до відповідача з прохання про поновлення його посаді, подавав власноруч підписані адміністративні позови, відзиви, відповідні клопотання, заяви та касаційні скарги, що також підтверджує можливість останнього звернутись до суду в строки передбачені КАС України під час проходження лікування.

Виписка із медичної карти амбулаторного хворого носить інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та не засвідчує тимчасову непрацездатність особи.

Водночас судом встановлено, що з виписки з медичної карти амбулаторного хворого не вбачається, що позивач знаходився у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки.

Також не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на звернення до суду і проходження позивачем курсів лікування, оскільки такі мають тимчасовий характер та не пов`язані із постійним перебуванням особи у медичному закладі.

Таким чином позивач мав можливість реалізовувати своє право на судовий захист незалежно від знаходження на лікуванні з 12.04.2017 по 23.01.2019.

В даному випадку, позивач звернувся до суду лише у січні 2019 року, при тому, що з моменту виникнення спірних правовідносин минув майже рік, тому вирішення питання про відкриття провадження зі спливом такого проміжку часу повинно ґрунтуватись на однозначних та поважних причинах.

Заявляючи клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду позивач не надає доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом. При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що таке тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою, призведе до застосування судом процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду.

          Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

          Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, доказів поважності причин його пропуску позивачем не надано, а судом не встановлено поважних причин пропуску такого строку.

          Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.      

          На підставі викладеного, керуючись пунктом 8 частини 1 статті 240, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, третя особа: Кременчуцька міська рада Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити  без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

          Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

          Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                Н.Ю. Алєксєєва