Судове рішення 2а-9820/08/1370 від 28.05.2009

Судове рішення #4799578

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна та резолютивна частини )

23 січня 2009 року Справа №2а-9820/08/1370

12 год. 55 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Занов'як О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2005 - 2007 роки в розмірі 3148,00 гривень,-

в с т а н о в и в :

Виготовлення мотивувальної частини постанови відкласти до 5 днів, тому відповідно до вимог ст.ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України судом вирішено проголосити вступну та резолютивні частини постанови суду, а з мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 26 січня 2009 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 58, 150, 152 Конституції України, ст.ст.14,17,17/1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року №6-рп/2007, ст.ст. 7-14, 18, 19, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2005 - 2007 роки в розмірі 3148,00 гривень - відмовити повністю.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Карп'як О.О.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2009 року Справа №2а-9820/08/1370

12 год. 55 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Занов'як О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2005 - 2007 роки в розмірі 3148,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням, виданим ОСОБА_2. Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вважає, що має право на разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Відповідачем, всупереч вказаних вимог Закону така грошова допомога за 2005-2007 роки була виплачена позивачу не в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з'явився, хоч був належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням №441850, подала заяву про слухання справи без її присутності.

Позиція відповідача ОСОБА_2, викладена у запереченні на адміністративний позов №3452 від 29.12.2008 року. Відповідач вказує, що згідно статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загально - суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177, Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевими органами праці та соціального захисту населення. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності в порядку ст.ст. 99,100 КАС України. Тому просять відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі за відсутності протиправних дій з їх сторони, просять справу розглядати без участі їх представника.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (паспорт позивача, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера позивачу, посвідчення позивача та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Постанова в повному обсязі складена 26 січня 2009 року.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши письмові заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року №2285-IV, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235- IV, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року.

Згідно ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно частини 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Згідно статті 4 цього ж Закону, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно статті 8 цього Закону, учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-III, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є учасником війни, про що має відповідне посвідчення серії В-І №723067, видане ОСОБА_2 у 1997 році (копія посвідчення є в матеріалах справи).

Суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, оскільки у разі, якщо вказана щорічна разова грошова допомога не одержана позивачем своєчасно з вини органу, що їх призначає та виплачує, а відтак підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь - яким строком.

У 2005 році: Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції від 01 січня 2005 року, - щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.На момент виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік, зміни до цієї норми Закону не вносились.

Крім того, статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в редакції від 25.03.2005 року, також встановлено розміри виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2005 році. Ця норма також діяла на момент виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік.

Зазначена норма Закону не визнана неконституційною. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору у цій справі, були наявні нормативно - правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по - різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Згідно статті 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по - різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень, враховуючи те, що норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (в редакції від 25.03.2005 року), прийняті пізніше, ніж норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 01.01.2005 року), тому суд при вирішенні даного спору керується положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам війни здійснюється в розмірі 50 гривень.

Судом встановлено, що у 2005 році позивачу виплачувалась щорічна разова грошова допомога до 5 травня як учаснику війни в розмірі 50 гривень (а.с.1,11).

Тому вимоги позивача стосовно виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2005 рік не підлягають до задоволення, оскільки такі були здійснені відповідачем в розмірах, передбачених ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

У 2006 році: Дію вказаної ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції від 01.01.2005 року, зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно із п.18 ст.77 Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV.

Зазначена норма Закону не визнана неконституційною та діяла на момент виплати допомоги (5 травня) та підлягала до обов'язкового виконання на всій території України.

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV, встановлено що у 2006 році виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам війни здійснюється в розмірі 50 гривень.

Судом встановлено, що у 2006 році позивачу виплачувалась щорічна разова грошова допомога до 5 травня як учаснику війни в розмірі 50 гривень (а.с.1,11).

Тому вимоги позивача стосовно виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2006 рік не підлягають до задоволення, оскільки такі були здійснені відповідачем в розмірах, передбачених ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

У 2007 році: Станом на 01.01.2007 року діяла редакція ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої - щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно п.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення пункту 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення - втрачають чинність з 09 липня 2007 року.

Як зазначено у цьому рішенні, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Дане положення застосовується в порядку п.3 ст.152 Конституції України, відповідно до якої, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Статтею 58 Конституції України закріплено принцип, відповідно до якого Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституційний Суд України в п.4 мотивувальної частини рішення №15-рп/2000 від 14.12.2000 року (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію. Виходячи з цього, суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають.

Отже, ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги у 2007 році не діяла до 09 липня 2007 року.

Згідно статті 17/1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відтак у сторін даного адміністративного спору була обов'язковість виконання закону протягом певного часу дії, щодо конкретних відносин - виплати грошової допомоги саме до 5 травня відповідного року.

Тому у позивача в контексті даної справи відсутні правові (законні) підстави просити стягнути разову грошову допомогу до 5 травня, оскільки на момент виплати такої допомоги не діяла ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, встановлено що у 2006 році виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам війни здійснюється в розмірі 55 гривень.

Судом встановлено, що у 2007 році позивачу виплачувалась щорічна разова грошова допомога до 5 травня як учаснику війни в розмірі 55 гривень (а.с.1,11).

Тому вимоги позивача стосовно виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2007 рік не підлягають до задоволення, оскільки такі були здійснені відповідачем в розмірах, передбачених ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат не застосовується в силу ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».