Справа № 212/2329/22

1-кп/212/398/22

У Х В А Л А

15 серпня 2022 року                 м. Кривий Ріг

       Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні № 12022041730000258 від 24.02.2022 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

       У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

       Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та на потерпілого, вчинити інші кримінальні правопорушення. До суду також надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 на домашній арешт.

       Потерпілий та його представник в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали, просили продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою. Проти клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечували.

       Прокурор проти клопотання захисника заперечував та вважав його необгрунтовакним.

       Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

       В обґрунтування свого клопотання вказує, що потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що з його боку не було жодної агресії по відношенню до ОСОБА_10 і нібито він не погрожував обвинуваченому та не здійснював на останнього напад. Зазначив, що свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що не чула щоб її колишній чоловік 24 лютого 2022 року висловлювався негативно по відношенню до ОСОБА_10 та не розуміє яким чином було здійснено напад. Звернув увагу суду також і на покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 які стверджують, що раніше незнайомий їм ОСОБА_8 поводився агресивно та неадекватно, вони особисто чули цинічні образи з боку потерпілого в бік обвинуваченого та погрози розправою. Вони ж стверджують, що конфлікт ОСОБА_8 та ОСОБА_10 продовжувався у приміщенні ТОВ "Промремонт". Аналізуючи зазначені свідчення захисник ОСОБА_6 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

       Захисник ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечував, підтримав клопотання захисника ОСОБА_6 .

       Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував та підтримав думку захисників.

       Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить наступного.

       Ухвалою суду ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.09.2022 включно.

       Прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

       Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

       Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

       Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років.

       Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

       Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

       Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

       З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що його дії були направлені на позбавлення життя іншої людини, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

       При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

       Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Допит потерпілого також проводиться в судовому засіданні під час судового розгляду справи.

       За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

       Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

       З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

       Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає його наявності, оскільки обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, а прокурор не надав жодних доказів на підтвердження існування такого ризику.

       За таких обставин, ризик передбачений п. 5 ст. 177 КПК України – відсутній.

       Суд також враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке загрожуватиме йому у разі визнання його винним, та вважає, що наведене вказує на існування ризиків переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, які є реальними та триваючими.

       У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що факти, які підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення.

       Доводи сторони захисту полягають у незгоді із кваліфікацією дій обвинуваченого та оцінкою доказів, проте суд звертає увагу, що на стадії судового розгляду суд не дає оцінку доказам. Крім того, свідок ОСОБА_14 судом не допитаний, а отже його свідчення не можуть бути враховані на даному етапі розгляду.

       Доводи захисту недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов`язків, в разі обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

       При цьому суд вважає можливим також продовжити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

       Керуючись ст. ст.  177, 181, 194, 199, 331КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

       Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 - задовольнити.

       У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

       Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою до 13 жовтня 2022 року включно.

       Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 496 200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) гривень.

       У випадку внесення застави ОСОБА_10 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

       Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

       Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий - суддя                         ОСОБА_15

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3