Ухвала

12 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 726/432/20

провадження № 61-3406св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на Ѕ частину в цьому майні.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що сторони у період з 28 вересня 2002 року до 06 березня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Садгірського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2012 року (справа № 2-154/2012).

16 квітня 2003 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відсоток готовності якого складав 56%. Згідно із умовами договору, право власності на відчужуваний будинок переходило до ОСОБА_2 із покладенням на неї обов`язку в тримісячний термін виготовити документи на право користування земельною ділянкою та переоформити дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та зареєструвати цей договір після здачі в експлуатацію будинку в Чернівецькому комунальному БТІ. Вказане положення було включено в договір, згідно з рішенням виконкому Чернівецької міської ради № 260/8 від 08 квітня 2003 року.

Кошти на придбання вказаного незавершеного будівництвом житлового будинку у розмірі 35 517,00 грн, були в розпорядженні подружжя, у зв`язку із продажем ОСОБА_1 13 лютого 2003 року 1/3 частини належної йому квартири, яка перейшла йому у спадок 13 серпня 2002 року.

На підтвердження вказаної обставини також свідчить договір завдатку від 22 березня 2003 року, згідно із умовами якого ОСОБА_1 передає ОСОБА_4 , ОСОБА_5 завдаток у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) дол. США на доказ укладення та забезпечення виконання договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку із земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , в рахунок належних до сплати 11 000,00 (одинадцяти тисяч) дол. США.

Земельна ділянка, яка була складовою частиною договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку, була належним чином оформлена 24 лютого 2009 року, їй присвоєно кадастровий номер 7310136900:68:002:0245, із цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

На день подання позову незавершений будинок складається з: цокольного поверху загальною площею - 124,8 кв. м; першого поверху - загальною площею - 125,4 кв. м (60,8 кв. м житлова); другого поверху - загальною площею - 132,8 кв. м (67,1 кв. м житлова). Усього по будинку: загальна площа 383 кв. м (127,9 кв. м житлова).

У період з квітня 2004 року по жовтень 2010 року на земельній ділянці самовільно збудовано: гараж літера «Б», вигрібну яму та огорожу.

Згідно із висновком експерта від 05 вересня 2016 року - сукупна вартість майна колишнього подружжя, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , і складається з незавершеного будівництвом двоповерхового з цокольним поверхом цегляного житлового будинку літ А, загальною площею 383 кв. м, зі ступенем будівельної готовності 93%, цегляного гаражу літ. Б, вигрібної ями № 2, огорожі № 3, становить 2 222 354,00 грн (два мільйона двісті двадцять дві тисячі триста п`ятдесят чотири), (без врахування ПДВ).

З кінця 2010 року подружжя перестало проживати однією сім`єю.

Позивач, без судового втручання позбавлений, одноосібної можливості по проведенню державної реєстрації незавершеного будівництвом будинку, оскільки, «титульним» володільцем, як земельної ділянки, так і об`єкту незавершеного будівництва є відповідач, і виключно вона може завершити процедуру реєстрації об`єкту нерухомості

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1 га, з кадастровим номером 7310136900:68:002:0245, із цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачною будівництва, а також будівельні матеріали та приладдя, використані у створенні об`єктів незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А», загальною площею - 132,8 кв. м (з них - 67,1 кв. м - житлова); гаражу літ. «Б»; вигрібної ями № 2 та огорожі № 3, вартістю 2 222 354,00 (два мільйона двісті двадцять дві тисячі триста п`ятдесят чотири) грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частину будівельних матеріалів та приладдя, використаних у створенні об`єктів незавершеного будівництва житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівців від 01 грудня

2020 року у складі судді Байцар Л. В. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянки загальною площею 0,1 га, з кадастровим номером 7310136900:68:002:0245, із цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачною будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівельні матеріали та приладдя, використані в створення об`єктів незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А», загальною площею 132,8 кв. м (з них - 67,1 кв. м - житлова); гаражу літ. «Б»; вигрібної ями № 2 та огорожі № 3, вартістю 2 222 354 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,1 га, з кадастровим номером 7310136900:68:002:0245, із цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини будівельних матеріалів та приладдя, використаних в створення об`єктів незавершеного будівництва житлового будинку: літ. «А», загальною площею 132,8 кв. м

(з них - 67,1 кв. м - житлова); гаражу літ. «Б»; вигрібної ями № 2 та огорожі № 3, вартістю 2 222 354 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , місцевий суд виходив із того, що суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця таке будівництво, тому дійшов висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, слід визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 .

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 01 грудня

2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 апеляційний суд висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.

Визнаючи спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 самочинно збудованих: гаражу літ. Б, вигрібної ями № 2, огорожі № 3, судом першої інстанції не було враховано, що для визнання об`єкта незавершеного будівництва об`єктом права спільної сумісної власності подружжя необхідно встановити, чи не відноситься такий об`єкт до самочинного будівництва, оскільки, якщо будівництво є самочинним, то визнати право власності на нього як на об`єкт незавершеного будівництва неможливо.

Разом з тим, у справі відсутній висновок будівельно-технічної експертизи, або інші належні докази, які б підтверджували вартість та обсяг будівельних матеріалів, які були використані для побудови указаного житлового будинку, для можливості визнання права на будівельні матеріали та обладнання, які були використані для будівництва незавершеного житлового будинку.

При постановленні рішення суд першої інстанції належним чином не дослідив всі обставини справи, оскільки, у разі вирішення спору з приводу визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, у рішенні суду слід зазначати ці матеріали та обладнання, деталізувати та конкретизувати перелік, найменування, обсяг, вартість використаних будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані при будівництві цього об`єкту нерухомості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2022 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року та залишити в силі рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Судове рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі

№ 310/11746/13-ц та від 10 лютого 2021 року у справі № 495/3009/15-ц.

Провадження у суді касаційної інстанції

29 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на Ѕ частину в цьому майні, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 березня 2021 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська