Справа № 464/6624/20

пр.№ 2/464/70/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2022 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорної С.З.

при секретарі судових засідань Шманько О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шоста Львівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним та скасувати заповіт, складений його батьком ОСОБА_5 , який посвідчений державним нотаріусом Шостої Державної нотаріальної контори м.Львова.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що його мати у 2007 році була змушена розірвати шлюб з батьком ОСОБА_5 , оскільки він протягом усього життя зловживав алкоголем. У 2007 році його батько уклав шлюб з відповідачкою, яка знала про його хвороби, а також про те, що він зловживає спиртними напоями. Скориставшись його станом, пообіцяла ним опікуватись, ввела його в оману і він у 2009 році склав на неї заповіт. Коли він став безпорадним у 2016 році вони уклали спадковий договір, згідно якого на неї покладається обов`язок виконувати його - відчужувача ОСОБА_5 розпорядження, які стосуються створення та підтримання належних умов проживання та лікування, у разі його смерті - ОСОБА_2 набуває права власності на кв. АДРЕСА_1 . У 2019 році відповідачка переїхала жити до свого сина, факт її не проживання у квартирі підтверджується актом комісії ЛКП «Дністер». 05.11.2019 його батько звернувся до суду із заявою про розірвання шлюбу з відповідачем, яка була задоволена Сихівським районним судом м.Львова 21.01.2020. 11.03.2020 Сихівським районним судом м.Львова винесено рішення про розірвання спадкового договору укладеного між його батьком та відповідачем. Його батько робив нотатки, щодо подальших його дій з майном, в яких виклав, що має на меті розлучитись з відповідачем, скасувати спадковий договір, зняти з реєстрації відповідачку, та скасувати заповіт. Однак, не встиг довести до кінця справу щодо зняття відповідачки з реєстрації, а також скласти новий заповіт на нього. Факт того, що батько не мав наміру залишати квартиру після смерті відповідачу, а також про неприязні їхні відношення та про те, що відповідач лише мала на меті заволодіти майном батька, а саме квартирою АДРЕСА_1 можуть підтвердити свідки. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він, як спадкоємець першої черги звернувся до нотаріуса із рішенням суду про скасування спадкового договору про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак, нотаріусом 25.11.2020 надано відмову у зв`язку із відсутністю документу про підтвердження наявності інвалідності на день смерті спадкодавця, повідомлення про відкриття судового провадження щодо скасування заповіту, свідоцтво про право на спадщину буде видано спадкоємцю за заповітом після 14.12.2020. Вважає, що даний заповіт складений батьком підвпливом обману відповідача, у зв`язку із перебуванням останнього у емоційному стані, який не усвідомлював на момент складання заповіту своїх дій, оскільки був переконаний, що ОСОБА_2 дійсно буде його доглядати і виконувати його розпорядження. Вважає, що відповідач не виконавши умов спадкового договору, який судом скасовано, втратила право на квартиру.

Ухвалою від 26.11.2022 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно неї.

Ухвалою суду від 10.12.2020 заява прийнята і відкрито загальне позовне провадження.

11.01.2021 від відповідача ОСОБА_2 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування відзиву покликається на те, що вона прожила у шлюбі з померлим ОСОБА_5 12 років з 2007 року по 2019 рік. За цей час у квартирі АДРЕСА_1 вона зробила ремонт, а саме: змінила вхідні та міжкімнатні двері, засклила балкон. Крім того, вона доглядала за чоловіком ОСОБА_5 , який був інвалідом та потребував сторонньої допомоги, вона надавала йому належну турботу та догляд, забезпечувала всім у побуті (харчування, прибирання в квартирі та інші побутові питання) та у питаннях, які стосувалися його здоров`я (медикаменти, виклик лікарів), сплачувала комунальні послуги. Зазначає, що ОСОБА_5 ніколи не був визнаний недієздатним чи частково недієздатним. При підписанні заповіту у Шостій державній нотаріальній конторі він був особисто присутній, особисто поставив свій підпис на заповіті. Державний нотаріус Гузела Н.М. встановила особу заповідача та перевірила його дієздатність, про що зазначила у заповіті. Жодних доказів того, що ОСОБА_5 під час підписання заповіту не міг керувати своїми діями у зв`язку із хворобами чи алкогольною залежністю позивачем не надано. Додані до позовної заяви виписки-епікриз з історії хвороби підтверджують діагноз хвороб серця, судин, суглобі, хребта, печінки заповідача, але аж ніяк не можуть слугувати доказами, що ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Позивачем не наведено підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та порядку посвідчення.

25.01.2021 від представника Шостої Львівської державної нотаріальної контори до суду поступила заява про слухання справи у їх відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

26.02.2021 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду поступило клопотання про долучення доказів.

Ухвалою від 28.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

02.06.2021 від представника позивача ОСОБА_3 до суду поступили доповнення до позовної заяви. В яких просить взяти до уваги технічний запис по справі №464/6092/19, де спадкодавець ОСОБА_5 надає пояснення, що ОСОБА_2 після укладення спадкового договору почала вільно себе почувати, залишила його самого і він змушений був обслуговувавти себе сам. До нього приходили сини, щоб допомагати йому по господарству і через те немає наміру залишати їй квартиру.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, а тому просять позов задоволити. Позивач додатково зазначив, що батько хотів скасувати заповіт, але у зв`язку із поширенням хвороби «Covid-19» не зміг цього зробити.

Відповідач у судовому засіданні позов заперечила, зазначила, що позивач за 10 років жодного разу не приходив до батька. Про судовий розгляд справи про скасування спадкового договору їй не було відомо, оскільки знаходилась у лікарні на лікуванні.

Представник відповідача у судовому засіданні просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки докази про те, що ОСОБА_5 шляхом обману склав заповіт в матеріалах справи відсутні, заповіт складено лише з волі ОСОБА_5 . Зазначила, що у 2019 році у зв`язку із неправомірною поведінкою ОСОБА_5 відповідач вимушена була залишити квартиру. За час їхнього проживання її чоловік зловживав алкогольнимми напоями та застосовував до неї фізичну силу.

Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , батько позивача та колишній чоловік відповідача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис №224, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 21.01.2020.

06.03.2009 ОСОБА_5 склав заповіт, у відповідності до якого на випадок смерті заповідає своїй дружині ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності.

За змістом ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як регламентує ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Вказаний заповіт 06.03.2009 було підписано ОСОБА_5 особисто, дієздатність перевірено та було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Шостої Львівської державної нотаріальної контори Гузелою Н.М. за реєстровим №2-375.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Підставою недійсності заповіту є недотримання заповідачем вимог, додержання яких необхідне для чинності цього правочину. Аналіз загальних норм про правочини (гл. 16 ЦК) та спеціальних норм про заповіт (гл. 85 ЦК) дає підстави виділити вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності заповіту:

1) зміст заповіту не може суперечити положенням ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) заповіт може скласти фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

3) заповіт складається особисто заповідачем;

4) волевиявлення заповідача має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

5) заповіт складається в письмовій формі, посвідчується нотаріусом або іншою посадовою чи службовою особою, вичерпний перелік яких наведено у ст. ст. 1251, 1252 ЦК.

Відповідно до 230 ЦК України правочин вважається недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України)

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтями 77, 78, 79 та 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду докази, які безпосередньо досліджувалися в судовому засіданні, а саме:

- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 згідно якого вбачається, що батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_5 ;

- копію паспорта та копію ідентифікайного ОСОБА_1 ;

- копію оскаржуваного заповіту від 06.03.2009;

- копію особистих записів ОСОБА_1 про стан розгляду судових справ та намір укласти новий заповіт на іншу особу;

- реєстраційне посвідчення на квартиру АДРЕСА_1 ;

- копію рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21.01.2020 згідно якого шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано;

- копію рішення Сихівського районного суду м.Львова від 11.03.2020 згідно якого розірвано спадковий договір укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 посвідчений 26.09.2016 державним нотаріусом Шостої Львівської державної нотаріальної конторм, зареєстрваний в реєстрі за №2-995;

- копію ухвали Сихівського районного суду м.Львові від 12.03.2020 про прийняття позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про зняття з реєстрації;

- копії виписок епікриз з історії хвороби, свідоцтво про хворобу, згідно яких ОСОБА_5 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний другого ступеня у воєнний час. Мав захворювання: остеохондроз хребта з стійким болевим синдромом, порушеною функцією хребта, деформуючий артроз обох колішніх суглобів; ішемічною хворобою серця; гіпертонічною хворобою ІІ стадії, 2 степуня, деформуючим артрозом обох колінних суглобів, псоріазом, хронічним гастритом, сечо-кам`янною хворобою, атеросклерозхом, варикозною хворобою обох кінцівок;

- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 ;

- довідку №1229 від 09.09.2020 видану Давидівською сільською радою ОТГ про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав без реєстрації разом з сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство;

- довідку №1230 від 11.09.2020 видану Давидівською сільською радою ОТГ про те, що ОСОБА_1 проводив поховання свого батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- акт обстеження житлово-побутових умов від 11.09.2020 складено Давидівською сільською радою ОТГ згідно якого комісія Давидівської сільської ради ОТГ встановила, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав без реєстрації з 2019 року до дня смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_2 разом із своїм сином ОСОБА_1 , який здійснював за ним догляд;

- лист завідувача Шостої Львівської державної нотаріальної контори від 25.11.2020 №1159/02-14, згідно якого за заявою ОСОБА_5 заведено спадкову справу №339/2020 та повідомлено, що враховуючи відстуність документу про підтвердження наявності інвалідності на день смерті спадкодавця, повідомлення про відкриття судового провадження щодо скасування заповіту, свідоцтво про право на спадщину буде видано спадкоємцю за заповітом після 14.12.2020.

На спростування доводів позивача відповідач ОСОБА_2 подала суду докази, які безпосередньо досліджувалися в судовому засіданні, а саме:

- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 28.12.2007 зареєстрували шлюб та після реєстрації шлюбу змінено пірзвище дружини на « ОСОБА_7 »;

- виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №433-1 згідно якої ОСОБА_2 поставлено діагноз: стабільна стенокардія напруги ІІ ф.кл., атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба серця ІІ ст., цукровий діабет, остеохондроз, правобічний деформуючий коксаратроз;

- пенсійне посвідчення особи з інвалідністю 2 групи ОСОБА_2 ;

- копію відповідді ЛКП «Хуторівка» від 22.02.2021 №135, згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 1998 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актом від 18.02.2021 за №134;

- копію акту №134 від 18.02.2021;

- довідку з місця проживання про склад сім`ї і прописки виданою ЛКП «Хуторівка» №55 від 12.01.2021 відповідно до якої в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 ;

- довідку з місця проживання про склад сім`ї і прописки виданою ЛКП «Хуторівка» №54 від 12.01.2021 відповідно до якої в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , власник квартири ОСОБА_5 був зареєстрований за даною адресою з 03.02.1998 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син померлого ОСОБА_1 був зареєтрований за даною адресою з 03.09.1996 по день зняття з реєстрації 23.11.2009;

- заяву ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , згідної якої останні засвідчили, що у квартирі АДРЕСА_1 проживала та зареєстрована ОСОБА_2 , остання проживала з 2007 року по серпень-вересень 2019 року разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 . За час проживання ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі зробила ремонт: замінила вхідні та міжкімнатні двері, засклила балкон. Засаджувала квітник на прибудинковій території. ОСОБА_2 доглядала за своїм чоловіком ОСОБА_5 , який був інвалідом та потребував сторонньої допомоги. Ониськів надавала своєму чоловіку належну турботу та догляд, забезпечувала всім у побуті (харчування, прання, прибирання в квартирі та інші побутові питання) та у питаннях, які стосувалися його здоров`я (медикаменти, виклик лікаря), сплачувала комунальні послуги.

Допитаний у судовому свідок ОСОБА_11 показала, що вона є сестрою покійного ОСОБА_5 , останній привів ОСОБА_2 у 2007 році, а у 2009 році написав заповіт. Заповіт склав, щоб ОСОБА_2 його не залишила. Вона приходила до ОСОБА_5 два рази на тиждень, остання викрала усі документи на квартиру. ЇЇ брат за життя скасував спадковий договір, оскільки хотів подарувати квартиру сину. Новий заповіт не склав, оскільки не мав рішення суду з мокрою печаткою. До смерті ОСОБА_5 жив в АДРЕСА_2 у сина, знає, що останній зловжив спиртними напоями.

Допитаний у судовому свідок ОСОБА_15 показала, що спочатку 4-5 років ОСОБА_5 і ОСОБА_2 жили добре. Пізніше в них почались скандали, через те, що ОСОБА_5 випиває на, що ОСОБА_2 їй скаржилась. ОСОБА_5 почав робити усе сам. Останні 8 місяців ОСОБА_2 не було. Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що він хотів переписати квартиру на сина. До смерті останні жив у квартирі на АДРЕСА_2 . До нього приходила сестра ОСОБА_11 , син забирав його до себе на св`ята. ОСОБА_5 помер у машині сина. Їй відомо, що ремонт у квартирі робила ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що останній склав заповіт з доброї волі.

Допитаний у судовому свідок ОСОБА_18 показала, що є сусідкою з ОСОБА_2 і покійним ОСОБА_5 . Коли ОСОБА_2 вийшла заміж за ОСОБА_5 , останній виписав сина з квартири. Через деякий час почались розлади в сім`ї. ОСОБА_5 любив випити, ОСОБА_2 йшла від нього, а потім поверталась. ОСОБА_2 забороняла ОСОБА_5 , щоб син заходив у квартиру. Вона чула сварки між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 з приводу документів. Останні роки ОСОБА_2 рідко появлялась у квартирі. ОСОБА_5 хотів скасувати заповіт та переписати квартиру на сина. Останній жив від Різдв`яних св`ят до смерті у сина.

Допитаний у судовому свідок ОСОБА_21 показала, що є сусідкою позивача. ОСОБА_5 в кінці тижня у 2020 і 2021 роках працював на городі, розказував, що шкодує щодо документів, його обманули. Він хворів, має дружину, яка появлялась 1 раз в тиждень. Останній проживав до дня смерті у сина у АДРЕСА_2 від свят Паски до травня. Їй відомо, що останній приїжджав до сина, однак про це дружина не знала.

Допитаний у судовому свідок ОСОБА_22 , показала, що вона є тіткою відповідача. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 добре жили, неодноразово приходили до неї в гості. Квартира у якій вони проживали перейшла ОСОБА_5 у спадок від тітки. Їй відомо, що ОСОБА_5 скрив від ОСОБА_2 залежність від алкоголю, чинив фізичну силу до дружини. Коли випивав був неадекватний. Молодший син ОСОБА_5 не допомагав та до них не приходив, зовісім не цікавився ними. Старший син після розірвання шлюбу залишився проживати з першою дружиною ОСОБА_5 . Їй особисто ОСОБА_5 повідомляв, що виписав сина з квартири та склав заповіт на ОСОБА_2 . Ремонт у квартирі робили сини ОСОБА_2 . ОСОБА_5 не працював, отримував невелику пенсію, ОСОБА_2 працювала, доглядала за дитиною.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показала, що вона є сестрою відповідача. Повідомила, що ОСОБА_5 з ОСОБА_2 жили добре, ОСОБА_2 працювала, неодноразово приходила до них в гості. Згодом виявилось, що ОСОБА_5 зловживає алкоголем. Квартира у якій вони жили була необжита, особисто вона давала меблі на квартиру. Діти ОСОБА_2 допомагали робити ремонт у квартирі. ОСОБА_2 неодноразово лікувала залежність ОСОБА_5 від алкоголю, він виносив речі з дому, застосовував до неї силу, остання доглядала за ним. Особисто ОСОБА_5 розповідав їй, що залишить квартиру ОСОБА_2 , складе заповіт.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , показав, що він є сином відповідача. Повідомив, що спочатку мама з покійним ОСОБА_5 жили добре. Він часто приїжджав до них. Бачив п`яного п.ОСОБА_5, а його мама в цей час була на балконі, а тому, він вимушений був забрати її до себе додому. Сини п. ОСОБА_5 ніколи не приїжджали до нього. Повідомляв, що вони перебувають у неприязних відносинах. п.ОСОБА_5 повідомляв, що квартиру залишить мамі. Йому відомо, що ремонт у квартирі робив його брат. Коли п.ОСОБА_5 почав бити маму, виносити все з квартири, вони розлучились і вимушений був забрати її до себе проживати.

В Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року по цивільній справі №397/1396/19 вказано, що у статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України. Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Як рекомендує п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування" заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не надано доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України про те, що оскаржуваний заповіт, складений заповідником шляхом обману, а волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, те, що ОСОБА_5 перебував в безпорадному стані, тобто в момент вчинення правочину не міг розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, у зв`язку з незадовільним станом здоров`я та зловживання алкогольними напоями при цьому вказані обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними і в їх задоволенні необхідно відмовити.

Суд звертає увагу на те, що допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 підтвердили, що заповіт був складений ОСОБА_5 на дружину ОСОБА_2 з його вільної волі.

Щодо показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , проте, що заповідач хотів укласти новий заповіт на сина, не спростовують висновок суду проте, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Стан здоров"я ОСОБА_5 згідно наданих медичних документацій на час укладення заповіту був задовільний, жодних перешкод вчинити новий правочин у нього не було.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_5 не визнавався судом обмежено дієздатним чи не дієздатною особою.

Щодо покликання позивача та його представника на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 11.03.2020 згідно якого розірвано спадковий договір укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 посвідчений 26.09.2016 державним нотаріусом Шостої Львівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №2-995, суд зазначає наступне:

згідно зі статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень (частина перша статті 1308 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 1307 ЦК України заповіт, складений відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

Разом з тим, при укладенні спадкового договору цивільна правоздатність відчужувача не обмежується, адже право на складання заповіту у нього існує. Заповіт, складений раніше або пізніше, яким охоплене те ж саме майно, що і спадковим договором, залишається чинним і лише після настання смерті заповідача (відчужувача) буде з`ясовано, чи може заповіт вважатися нечинним повністю або в частині.

З моменту складання заповіту і до моменту смерті відчужувача за спадковим договором можуть настати такі юридичні факти, які створюватимуть можливість для спадкування спадкоємцям за заповітом в повному обсязі (наприклад, визнання недійсним спадкового договору, його розірвання).

Такий висновок зумовлюється тим, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання документів, що підтверджують його права на майно, що заповідається. Отже, і в цьому випадку заповідач має право скласти заповіт, а питання щодо чинності заповіту вирішуватиметься після відкриття спадщини (смерті відчужувача).

А тому, у зв`язку із розірвання спадкового договору за позовом відчужувача, поданого за його життя, у спадкоємця виникло право спадкування за заповітом в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 225, 229, 230, 1233, 1234, 1251, 1252, 1248, 12514, 1252, 1257 ЦК України та ст.ст.258, 259, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шоста Львівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Шоста Львівська державна нотаріальна контора, м.Львів, пр.Ч.Калини,109, ЄДРПОУ 26307243.

Повний текст рішення складено 15.08.2022.

Суддя Чорна С.З.