U

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13 квітня 2009 р. Справа № 2-а-5501/08/2170

                                       Кат. 6.6.1 

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченка К.В.,

при секретарі  Печеному Є.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекціїу м. Херсоні

до  приватного підприємства "Ромакс ЛТД", закритого акціонерного товариства "Херсонська кондитерська фабрика",  

про стягнення 837636,20 грн.,

встановив:

 В жовтні 2008 року Державна податкова інспекція у м. Херсоні (надалі-позивач), звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути  на підставі ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України  837 636,20 грн. з ПП «Ромакс ЛТД» (надалі-відповідач-1) на користь ЗАТ «Херсонська кондитерська фабрика» (надалі – відповідач-2), а з відповідача -2 на користь держави  837 636,20 грн..

Позовні  вимоги обґрунтовані тим, що укладені відповідачами з листопада 2006р. по червень 2007 р. договори підряду, за якими відповідач-1 виконав для відповідача-2 ремонтні роботи і отримав оплату на загальну суму 837 636,20 грн., суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки укладені відповідачем-1 з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів підприємства, а тому є нікчемними, що тягне застосування санкцій, передбачених ч.1 ст..208 ГК України. Такий висновок позивач обґрунтовує тим, що Постановою Господарського суду Херсонської області від 27.05.2008р. по справі №9\271-АП-08 визнано недійсними установчі та реєстраційні документи відповідача-1 з моменту реєстрації та скасовано його державну реєстрацію, а також посилається на наявність в проваджені прокуратури Херсонської області кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ПП «Грейн-Мастер», ПП «Ромакс ЛТД» та МПБП «Віміна».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав, та додатково пояснив, що фактично відповідач-1 не здійснював  підприємницької діяльності, а проводив фіктивні господарські операції, направлені на отримання прибутку без сплати податків.

Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки директору відповідача-1 – ОСОБА_1.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що укладені з відповідачем-1 договори підряду відповідають вимогам закону, всі договори виконані, оплати по ним  проведені. На момент укладення спірних угод відовідач-1 був зареєстрований як юридична особа і платник податку на додану вартість, а тому наявність постанови Господарського суду Херсонської області про скасування державної реєстрації відповідача-1 та визнання недійсним його установчих та реєстраційних документів не є достатньою підставою для визнання недійсними всіх угод, які були укладені відповідачаем-1. Зазначає, що відповідач-2 не повинен нести відповідальність за можливі незаконні дії відповідача-1, а якщо відповідач-1 і не сплачував податки, то це тягне відповідні наслідки лише для нього, і не є підставою для визнання укладених ним угод недійсними. Зазначає, що визначені ст.. 250 ГК України строки для застосування санкцій, які передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України, сплили, що також робить неможливим їх застосування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладені наступні договори підряду: №30/11 від 30.11.2006р., №14/12 від 14.12.2006р., №22/1 від 22.01.2007р., №13\03 від 12.03.2007р., №19/03 від 19.03.2007р., №2/4 від 02.04.2007р., №01/06 від 01.06.2007р., №21/06 від 21.06.2007р. та №01/07 від 01.07.2007р..

Предметом зазначених договорів підряду є виконання відповідачем-1 ремонтно-будівельних робіт на території відповідача-2, факт виконання яких підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання виконаних робіт.

Факт виконання робіт за вказаними договорами позивачем не оспорюється.

Оплата виконаних робіт за вказаними договорами здійснювалась відповідачем-2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача-1.

Загальна сума коштів, отриманих відповідачем-1 за вказаними договорами, складає 837 636,20 грн..

Постановою Господарського суду Херсонської області від 27.05.2008р. по справі №9\271-АП-08 визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ПП «Ромакс ЛТД» з моменту реєстрації на ОСОБА_1 та скасовано (припинено)  державну реєстрацію цього підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вищезазначені договори підряду укладені з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому такі угоди згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України  слід вважати нікчемними, і визнання таких угод недійсними не вимагається. Укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.. 208 ГК України.

З такими твердженнями позивача суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту  їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку  визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути  оспорена  стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або  відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказана норма закону не тільки не місіть прямої вказівки на нікчемність правочину  укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.

Крім того, визнання у судовому порядку установчих документів підприємства, недійсним з моменту реєстрації не є безумовною підставою для визнання недійсним договорів, укладених ним з іншими суб’єктами господарювання, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, твердження позивача про нікчемність угод, укладених між відповідачами, на думку суду є необґрунтованими.

Наслідки недійсності правочину, які передбачені у ч.1 ст.208 ГК України, застосовуються лише у разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

Оскільки вищенаведені договори підряду недійсними в встановленому законом порядку визнані не були, підстави для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України відсутні.

 Крім того, слід також зазначити наступне.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка ними укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Стверджуючи, що договори підряду суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки укладені відповідачем-1 з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів підприємства, позивач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження факту несплати податків до бюджету відповідачем-1  за результатами виконання цих договорів, а також на підтвердження наявності умислу цієї юридичної особи на укладення  цих договорів з метою ухилення від сплати податків.

Посилання позивача  на вищезазначену постанову Господарського суду від 27.05.2008р., а також на наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ПП «Грейн-Мастер», ПП «Ромакс ЛТД» та МПБП «Віміна», не є достатніми для висновку про суперечність спірних договорів інтересам держави і суспільства.

Зі змісту зазначених договорів підряду не вбачається умислу сторін цих договорів на їх  укладення з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що на момент укладення спірних договорів підряду  ПП "Ромакс ЛТД" було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, і це підприємство мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Діючим законодавством України не передбачено покладення на сторону цивільно-правової угоди обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

 Чинним  законодавством України не передбачений обов'язок сторони договору перевіряти наміри контрагента щодо сплати ним податків, а порушення стороною договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

Таким чином, наявність у відповідача-1 умислу на укладення з відповідачем-2 договорів підряду з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, є недоведеною.

 Слід також зазначити, що санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Частиною 1 ст.208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК.

Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Встановлені судом обставини (час укладення відповідачами спірних договорів підряду, їх виконання та час звернення позивача до суду з даним позовом) свідчать про неможливість застосування передбачених ст.. 208 ГК України санкцій внаслідок спливу строку, передбаченого ст.. 250   цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

постановив:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Текс постанови складений в повному обсязі та підписаний 14.04.2009р.

Суддя                                                                                                                Кравченко К.В.