Справа № 202/2395/21

Провадження № 2/202/251/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 липня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Бєсєди Г.В.

за участю секретаря - Свити Н.В.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частку домоволодіння, припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації за частку домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частку домоволодіння, припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації за частку домоволодіння.

В обґрунтування ОСОБА_4 зазначила, що вона є власником 2/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником є - ОСОБА_2 , якому належить 1/6 частина зазначеного нежитлового приміщення. Відповідач ніколи не проживав та не проживає у домоволодінні, не сплачує коштів за комунальні послуги, не несе витрати на ремонт домоволодіння. Наголошувала, вона проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а їх спільне проживання з відповідачем у спірному домоволодінні є неможливим. Звертала увагу суду, що припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірному домоволодінні не завдасть істотної шкоди відповідачу, його правам та інтересам, оскільки, на праві приватної власності відповідачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 та будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Просить суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 480 00 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні подружжя за адресою: АДРЕСА_4 , припинивши право власності ОСОБА_6 на 1/2 частки у спільному майні подружжя за адресою: АДРЕСА_4 та визнавши право власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 . Просила суд припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м, з виплатою компенсації її вартості у сумі 124 167 (ста двадцять чотири тисячі сто шістдесят сім) грн. та визнати за нею право власності на 1/6 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що він є власником 1/6 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що йому на також належить на праві власності трьохкімнатна квартира. ОСОБА_4 чинить йому перешкоди у користуванні спірним домоволодінням. Наголошував, що 1/6 частина будинку не може вважатися незначною частиною, а позивачем не доведено, що припинення його права власності не завдасть йому шкоди, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник ОСОБА_4 позов підтримав та просив задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник просили відмовити в задоволенні позовних вимог. ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначав, що ніколи не проживав та не користувався спірним домоволодінням.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 є власником 5/6 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 07.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1517, та рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.1992.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2021 визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно звіту про оцінку майна ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 21.04.2022 складає 745 000 грн., тобто вартість 1/6 частини будинку складає 124 167 грн.

Відповідно до квитанції № 7 від 02.07.2021 та квитанції № 7 від 25.07.2022, ОСОБА_4 внесла на депозитний рахунок Державної казначейської служби України в м. Києві 124 167 грн., як грошову компенсацію загальної вартості 1/6 частки відповідача у праві власності на спірне домоволодіння.

Відповідач ніколи не проживав в спірному домоволодінні, з 16.12.1985 зареєстрований та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі права власності.

ОСОБА_4 з 02.04.1996 зареєстрована в спірному домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та проживає в зазначеному домоволодінні.

ОСОБА_2 крім 1/6 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 та будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд ухвалює рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених підпунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, алеза умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відсутність у статті 365 ЦК України конструкції «за наявності одночасно» свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пп.1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених підпунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Подібні за змістом правові висновки Верховний Суд навів у постановах від 18 липня 2019 року у справі №210/2236/15-ц, 19 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17, 26 грудня 2019 року у справі №303/4849/16-ц.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Враховуючи наявність у ОСОБА_2 на праві власності трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а також, що його частка у спільному майні є незначною, спірне домоволодіння є неподільним, спільне володіння та користування квартирою з ОСОБА_4 є неможливим, суд дійшов висновку, що припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76-78, 81, 95, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частку домоволодіння, припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації за частку домоволодіння - задовольнити.

Припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м, з виплатою компенсації її вартості у сумі 124 167 (ста двадцять чотири тисячі сто шістдесят сім) грн.

Визнати за позивачем ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 08.08.2022.

Суддя Г.В. Бєсєда