Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 395/1370/20

провадження № 61-4167св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів:

Дуковського О. Л., Письменного О. А., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, про визначення місця проживання дитини та визначення способу спілкування батька з дитиною.

Позов мотивовано тим, що вона є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батьком дитини є відповідач.

Малолітній син за згодою сторін залишився проживати разом із нею.

Судовим наказом Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2019 року стягнено з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно на малолітнього сина, починаючи з 19 червня 2022 року і до досягнення ним повноліття.

Сторони не дійшли згоди щодо способу спілкування батька з сином, а тому рішенням від 09 липня 2020 року комісія з питань захисту прав дитини Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області було вирішено встановити ОСОБА_2 наступний спосіб спілкування з малолітнім сином:

- кожного вівторка та четверга з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;

- кожного першого та третього тижня місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 19 год. 00 хв. неділі;

- спільний відпочинок в один із літніх місяців протягом 10 днів;

- у святкові дні із 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.

Позивач із визначеним порядком частково не згодна, оскільки не конкретно визначено саме святкові дні, з посиланням на те, що відповідач вказує, що в нього кожен день святковий і він має право вимагати від позивача надати йому дитину.

З урахуванням наведеного просила суд:

визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою -

АДРЕСА_1 ;

визначити способи участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 таким чином:

- систематичні побачення з сином кожної неділі тижня з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. за місцем проживання батька дитини, за умови дотримання батьком режиму дня та харчування дитини з обов`язковим поверненням дитини до їх місця проживання з матір`ю;

- побачення дитини з батьком у святкові дні (1 січня, 1 травня, 9 травня, Трійця, День Конституції України, День Незалежності України) з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., у день народження дитини - з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. за місцем проживання батька, за умови дотримання батьком дитини режиму дня та харчування дитини з обов`язковим поверненням дитини до їх місця проживання з матір`ю.

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, про визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути йому перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_4 , визначивши ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з сином:

- кожного другого та четвертого тижня місяця із 08 год. 00 хв. середи до 20 год. 00 хв. четверга;

- кожного першого та третього тижня місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 19 год. 00 хв. неділі;

- спільний відпочинок в один із літніх місяців протягом 30 днів;

- кожні шкільні канікули в осінній та зимовий період не менше половини від кількості календарних днів канікул для можливості виїзду для відпочинку і оздоровлення дитини на території України;

- спілкування з батьком у святкові дні (1 січня, 7 січня, 1 травня, 9 травня, Трійця, Великдень, День Конституції, День Незалежності України, День Захисника України) із 11 год. 00 хв. до 18 00 хв. за місцем проживання батька або за місцем проживання матері;

- спілкування засобами телефонного та електронного зв`язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний та здоровий розвиток дитини;

- спільне спілкування у день святкування дня народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року за місцем проживання батька або за місцем проживання матері;

- можливість відвідування дитячих навчальних закладів, спортивних секцій та гуртків, в яких навчається ОСОБА_4 , відвідування дитячих свят, в період їх проведення;

- можливість відвідування сина у період хвороби у місці його фактичного перебування з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря, або закладу охорони здоров`я, що здійснює його лікування;

- вільне спілкування з сином під час випадкових зустрічей на вулиці (5-10 хв.), відвідування заходів у школі, в секціях і гуртках, різні екстренні випадки, коли необхідна присутність батька.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новомиргородського районного суду від 25 лютого 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від

28 травня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 .

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від

28 травня 2021 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні сина ОСОБА_4 .

Встановлено порядок спілкування ОСОБА_2 з його сином шляхом визначення способу участі батька у вихованні дитини:

- кожного тижня з п`ятниці з 17.00 год. 00 хв. до неділі 17.00 год. 00 хв.;

- спільний відпочинок в один із літніх місяців протягом 20 днів;

- кожні шкільні канікули в осінній та зимовий період не менше половини від кількості календарних днів канікул для можливості виїзду для відпочинку і оздоровлення дитини на території України;

- спілкування з батьком у святкові дні (1 січня, 7 січня, 1 травня, 9 травня, Трійця, Великдень, День Конституції, День Незалежності України, День Захисника України) із 11 год. 00 хв. до 16 00 хв. за місцем проживання батька;

- спілкування засобами телефонного та електронного зв`язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний та здоровий розвиток дитини, до 22.00 год.;

- спільне спілкування у день святкування дня народження дитини -

ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року за місцем проживання батька з 11.00 год. до 17.00 год.;

- можливість відвідування дитячих навчальних закладів, спортивних секцій та гуртків, в яких навчається ОСОБА_5 , відвідування дитячих свят, в період їх проведення, вільне спілкування з сином під час випадкових зустрічей на вулиці (5-10 хв.);

- можливість відвідування сина у період хвороби у лікарні з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря, або закладу охорони здоров`я, що здійснює його лікування.

Рішення суду мотивовано тим, що з досліджених у судовому засіданні обставин, виходячи з віку і стану здоров`я дитини, зайнятості та місця проживання сторін, рівності прав та обов`язків щодо дитини обох батьків, встановлення саме такого порядку зустрічей не буде суперечити інтересам дитини, не перешкоджатиме її нормальному розвитку і відповідатиме обсягу прав та обов`язків батька і матері щодо малолітнього сина.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 травня

2021 року змінено в частині визначення часу систематичних побачень батька ОСОБА_2 із сином ОСОБА_4 та встановлено:

графік побачень кожної неділі тижня з 10 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин за місцем проживання батька дитини, за умови дотримання батьком режиму дня та харчування дитини з обов`язковим поверненням дитини до місця проживання матері ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що статтями 141, 151, 155, 157, 159 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, які не суперечать закону, моральним засадам суспільства. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод, а суд визначає способи участі батьків, місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Проте, враховуючи вік дитини, рівності прав та обов`язків щодо дитини обох батьків, колегія суддів вважала за необхідне змінити судове рішення в частині визначення часу систематичних побачень батька ОСОБА_2 із сином із встановленням іншого графіку побачень за місцем проживання батька дитини, за умови дотримання батьком режиму дня та харчування дитини з обов`язковим поверненням дитини до місця проживання матері ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважала, що запроваджені зміни в повній мірі враховують інтереси дитини та сприяють встановленню балансу прав і обов`язків сторін спору гарантованих чинним законодавством.

Аргументи учасників справи

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що в суді першої інстанції було повністю та належним чином досліджено усі обставини справи, враховано думку служби у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, враховано особливості віку дитини та особливості графіку дозвілля дитини, з`ясовано особливості графіку роботи ОСОБА_2 , обрано час систематичних побачень з батьком саме в час, зазначений у судовому рішенні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 травня

2021 року.

Натомість апеляційним судом жодним чином не враховано бажання та право батька мати можливість спілкуватися з сином, передбачене міжнародним та національним законодавством, який скоротив такі зустрічі до мінімуму, надавши можливість бачитися лише 1 раз на тиждень з 10:00 год. до 19:00 год. з обов`язковим поверненням дитини до місця проживання матері. Тобто 4 дні на місяць. Тобто на думку колегії апеляційного суду рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, яка передбачена статтями 141, 151, 155, 157, 159 СК України, виражається у щоденному спілкуванні матері з дитиною та 4-х денному (на місяць) спілкуванні батька з сином. Таке порушення прав батька є неприпустимим. Крім того, в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 неодноразово наголошував на особливому графіку роботи, який є плаваючим, а тому існує ймовірність побачень батька з сином 1-2 дні на місяць.

Таким чином, постанова апеляційного суду не може забезпечити належного виконання батьком своїх обов`язків, в зв`язку з тим, що час побачень батька певною мірою обмежено. Встановлений апеляційним судом графік виховання та спілкування з дитиною не є справедливим по відношенню до батька та не є сприятливим для гармонійного розвитку дитини та її належного виховання без завдання емоційного та психологічного стресу дитині через розлучення з батьком та їх окремого проживання.

Суд апеляційної інстанції відступив від принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, рішення якого є невмотивованим, не врахував висновок органу опіки та піклування. Судом порушено Закон України «Про охорону дитинства», Конвенцію про права дитини та, як наслідок, порушено право скаржника на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Апеляційний суд не врахував і практику Верховного Суду, який у постанові у справі

№ 523/11605/16-ц констатував, що обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Судом апеляційної інстанції не враховано і те, що позивач взагалі не мала права звертатися до суду з позовом про визначення порядку участі у вихованні дитини, оскільки ОСОБА_4 проживає разом з нею.

В суді першої інстанції з`ясовано, що відносини між батьками настільки суперечливі, що в судовому рішенні має бути детально прописані усі особливості спілкування з сином та відповідний час такого спілкування, оскільки мати категорично відмовляється надавати можливість навіть поговорити з дитиною під час випадкових зустрічей на вулиці, якщо це не передбачається судовим рішенням. Тобто, в інші дні, окрім тих, що передбачаються судовим рішенням (перенесення на інший день, якщо у відповідний день батько перебуває на роботі), ОСОБА_1 не надає можливості зустрітися батьку з сином, що суттєво шкодить інтересам дитини.

У суді апеляційної інстанції було неодноразово наголошено на тому, що рішення районного суду прийняте шляхом 2-х годинного обговорення кожного пункту резолютивної частини рішення із ОСОБА_1 , що, відповідно, підтверджується аудіозаписом судового засідання. Таким чином, ОСОБА_1 самостійно визнала зустрічний позов в частині його задоволення в редакції резолютивної частини рішення. Під час слухання та ухвалення судового рішення було враховано щоденний графік проживання сина, його навчання, відвідування дитячих навчальних закладів, графік харчування.

При цьому апеляційним судом доречність відповідного способу участі батька у вихованні сина було поставлено під сумнів, зменшено можливість спілкування батька до 4-х днів на місяць, що суперечить викладеним положенням про справедливу рівновагу між участю батьків у вихованні дитини.

Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині зміни визначення часу систематичних побачень ОСОБА_2 із сином, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У липні 2022 року від ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_2 , в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, оскільки вимоги касаційної скарги

ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, а оскаржену постанову Кропивницького апеляційного суду законною, ухвалену з дотриманням норм матеріального права та інтересів дитини.

Зазначає, що рішенням суду першої інстанції обмежено матір дитини у проведенні спільного часу у вихідні дні. Також ОСОБА_2 стверджує, що через його графік роботи є ймовірність того, що він буде бачитися з сином 1-2 рази на місяць, однак вказане є припущенням.

В телефонному режимі ОСОБА_1 також не забороняє сину спілкуватися з батьком. Проте останній телефонує дитині ближче до 22:00 год., коли дитини вже відпочиває.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У липні 2022 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 уважає, що рішення комісії з питань захисту дітей суперечить інтересам дитини, при цьому в чому саме полягає така шкода для інтересів дитини не пояснює. Саме позивача за первісним позовом не влаштувало рішення органу опіки та піклування, яке встановлювало періодичні зустрічі батька з дитиною декілька разів на тиждень як у будні дні так і у вихідні. Саме служба у справах дітей є безпосередньо тим органом, який при вирішенні будь-яких спорів стосовно виховання дітей покликаний діяти в інтересах дітей, а тому рішення комісії з питань захисту прав дітей було ухвалене з врахуванням усіх особливостей графіку роботи батьків, віку дитини, та з метою забезпечення інтересів дитини, дотримання рівності участі батьків у вихованні дитини обома батьками.

Позивач безпідставно вводить суд в оману та апелює неправдивими аргументами, адже за спільною домовленістю батьків було вирішено питання про те, що син ОСОБА_6 після розірвання шлюбу залишається постійно проживати з матір`ю. В чому полягає обмеження матері у днях та спілкуванні з нею є незрозумілим. Виходячи з принципу рівності участі батьків у вихованні дитини батько та мати мають перебувати з сином по 15 днів щомісячно. При цьому рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року батькові надано лише 8 днів на місяць. В свою чергу мати має можливість виховувати сина, спілкуватися з ним 22 дні.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального правата застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 523/11605/16-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2018 року сторони почали проживати окремо та не дійшли взаємної згоди у питанні спілкування та зустрічей ОСОБА_2 з дитиною.

ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Судовим наказом Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2019 року у справі № 395/806/19 вирішено стягнути

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі ј частини усіх видів його заробітку ( доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 19 червня

2019 року до досягнення ним повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 22 від 09 липня 2020 року вирішено встановити ОСОБА_2 наступний спосіб спілкування з малолітнім сином ОСОБА_4 :

кожного вівторка та четверга із 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;

кожного першого та третього тижня місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 19 год. 00 хв. неділі;

спільний відпочинок в один із літніх місяців протягом 10 днів; у святкові дні із 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.

Позиція Верховного Суду

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (стаття 158 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування конкретних обставин справи.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року у справі № 523/11605/16-ц) зазначено, що «обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини».

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принципи рівності прав батьків у вихованні дитини та забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи інтереси дитини та її вік, доводи сторін, баланс прав і обов`язків сторін спору на момент розгляду справи, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, апеляційний суд правильно вважав за необхідне змінити судове рішення в частині визначення часу систематичних побачень ОСОБА_2 із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавленів майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що позивач не мала права звертатися до суду з позовом про визначення порядку участі у вихованні дитини, оскільки дитина проживає разом з нею. У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від

01 квітня 2020 року в справі № 165/2839/17 (провадження № 61-6769св19) зроблено висновок, що «будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону».

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінкидоказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в частині зміни визначення часу систематичних побачень ОСОБА_2 із сином залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук