Судове рішення #479923476

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



04 серпня 2022 року

м. Київ

 

справа № 646/7785/15-к

провадження № 51-8875 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

 

головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,

суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,  

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

захисника                                         ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

захисників                                        ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

                                                                                             

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року стосовно

 

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

 

засудженого за вчинення злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України,

 

ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

 

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України,

 

ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

уродженця м. Харкова, який проживає за

адресою:

АДРЕСА_2 ,

 

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, засуджено:

 - ОСОБА_10 за:

- ч. 1 ст. 186 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- ч. 2 ст. 186 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч. 2 ст. 296 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- ОСОБА_11 за:

- ч. 2 ст. 186 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч. 2 ст. 296 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_11 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за вказаним вироком, невідбутого покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року ОСОБА_11 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за вказаним вироком, невідбутого покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2015 року ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_9 10934 грн на відшкодування заподіяної майнової шкоди та 5000 грн – моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_9 10934 грн на відшкодування заподіяної майнової шкоди та 5000 грн – моральної шкоди.

Судові рішення стосовно ОСОБА_11 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнано винуватими у вчинені злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_10 29 травня 2015 року приблизно о 17 год, перебуваючи біля кафе на просп. Гагаріна, 22 у м. Харкові, відкрито викрав в ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 50 доларів США, що за курсом НБУ становило 1052,41 грн, спричинивши потерпілому майнової шкоди на вказану суму.

Крім того, 20 червня 2015 року о 04 год ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи у громадському місці на мосту, який поєднує вулицю Гамарніка та Червоношкільну набережну в м. Харкові, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, заподіяли потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 легких тілесних ушкоджень. Після чого, ОСОБА_10 повторно, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_15 , спричинивши останньому майнової шкоди на суму 300 грн. Також, за вказаних вище обставин ОСОБА_11 повторно, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_14 , спричинивши останньому майнової шкоди на загальну суму 156 грн.

Крім того, 15 листопада 2015 року приблизно о 23 год ОСОБА_10 , ОСОБА_12 (повторно) та інші невстановлені особи, знаходячись біля супермаркету «АТБ-маркет» на вул. Вернадського, 12 у м. Харкові, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинили на ОСОБА_9 розбійний напад, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я, та заволоділи майном потерпілого, спричинивши йому майнової шкоди на загальну суму 3103 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам ОСОБА_10 й ОСОБА_12 внаслідок м`якості, просить їх скасувати і призначити новий розгляд стосовно останніх у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги потерпілий мотивує тим, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 187 КК України покарання, безпідставно застосував положення ст. 69 КК України та призначив їм занадто м`яке покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Крім того, потерпілий посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував доводів його апеляційної скарги щодо застосування засудженими до нього фізичного насильства та невідшкодування заподіяної шкоди, та безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор, захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 за частинами 1, 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 187 КК України в касаційній скарзі потерпілим ОСОБА_16 не оспорюються.

У поданій касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_16 покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 внаслідок м`якості.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_9 щодо безпідставного застосування до ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 187 КК України положень ст. 69 КК України та м`якість призначеного їм покарання, Суд уважає такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Положенням ст. 69 КК України визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_10 та ОСОБА_12 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк – відповідно 4 роки 6 місяців та 5 років, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом`якшують покарання – щирого каяття, вчинення злочину неповнолітніми, а також дані про їхні особи, зокрема, те, що: ОСОБА_10 раніше несудимий, за місцем проживання характеризується задовільно, виховувався у багатодітній родині без батька, досудову доповідь органу пробації; ОСОБА_12 раніше судимий за злочини проти власності, повторно вчинив злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується задовільно, виховувався в родині без батька, досудову доповідь органу пробації. 

Потерпілий ОСОБА_9 , не погоджуючись із указаним рішенням, просив його скасувати й ухвалити новий вирок у зв`язку з неправильним застосуванням до ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ст. 69 КК України, що призвело до призначення їм необґрунтовано м`якого покарання.

Суд апеляційної інстанції, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги потерпілого, погодився із висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування до ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 187 КК України положень ст. 69 КК України, визнавши достатнім для цього вчинення обвинуваченими злочину в неповнолітньому віці, їхнє щире каяття, відсутність попередніх судимостей у ОСОБА_10 , відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Проте указані обставини не свідчать, на думку Суду, про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_10 та ОСОБА_12 злочину.

Також колегія суддів касаційного суду уважає, що, призначаючи ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 187 КК України покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, суди не виконали з достатньою повнотою вищезазначених вимог закону та не врахували того, що хоча ОСОБА_10 на час вчинення злочину був раніше не судимим, але до епізоду з потерпілим ОСОБА_9 вчинив три злочини, два з яких пов`язані зі спричиненням потерпілим тілесних ушкоджень, а ОСОБА_12 учинив злочин стосовно потерпілого ОСОБА_9 в період іспитового строку, визначеного у зв`язку із засудженням його за вчинення аналогічного злочину через 9 днів після проголошення попереднього вироку.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про обґрунтованість застосування судом першої інстанції до ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 187 КК України положень ст. 69 КК України суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як ними, так і іншими особами.

Попри це суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з рішенням місцевого суду про застосування до ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ст. 69 КК України і залишив його без зміни, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги потерпілого з цього приводу.

З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Якщо під час нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не встановить нових позитивних даних про особи ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , а також нових обставин, що пом`якшують їхнє покарання, то рішення про призначення останнім покарання за ч. 2 ст. 187 КК Україниіз застосуванням ст. 69 КК Українислід уважати необґрунтованим.

При цьому колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції в даному кримінальному провадженні має достатні процесуальні можливості для перевірки доводів потерпілого ОСОБА_9 , тому його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_12 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                              ОСОБА_3


  • Номер: 11-кп/818/226/21
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 646/7785/15-к
  • Суд: Харківський апеляційний суд
  • Суддя: Марчук Наталія Олегівна
  • Результати справи: Винесено ухвалу про залишення вироку суду першої інстанції без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.09.2019
  • Дата етапу: 17.08.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація