Справа № 461/3477/22                         Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/658/22                                         Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2022 року,

з участю захисника обвинуваченого ОСОБА_6 –

адвоката ОСОБА_7 ,

встановила:

цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та застосовано до обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 305 КК України ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, на строк до 19 вересня 2022 року.

Своє рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 вищезазначеного запобіжного заходу суд мотивував доведеністю прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 покликається на неповноту судового розгляду та недоведеність наявності ризиків для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вважає, що оскільки на даний час відсутній вирок суду відносно ОСОБА_9 , то доводи прокурора про обґрунтованість обвинувачення не можуть братись до уваги судом при вирішенні питання щодо обрання виняткового запобіжного заходу, що обмежує доступ обвинуваченого до свободи пересування.

Окрім цього зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд вказав лише на формальні підстави, які слугували мотивацією для прийняття рішення.

Наголошує, що в порушення вимог ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 не визначено розмір застави.

Також акцентує, що нормами чинного КПК України не передбачено такої підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як тяжкість кримінального правопорушення.

Звертає увагу на те, що характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення є не насильницьким.

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_11 – громадянин України і на час введення воєнного стану не має можливості покинути територію держави. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_11 раніше до кримінальної відповідальності не притягався; має міцні соціальні зв`язки; потерпілі у кримінальному провадженні відсутні; обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого досудовим розслідуванням не встановлено.

Вважає, що в ході розгляду клопотання прокурора не встановлено неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, а сам факт скерування обвинувального акта відносно ОСОБА_9 до суду у вчиненні тяжкого злочину не є підставою для застосування щодо останнього виняткового запобіжного заходу – тримання під вартою.

Стверджує, що необізнаність обвинуваченого ОСОБА_6 із фактичними підставами, на яких ґрунтується підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що призвело до оголошення останнього у розшук.

Наголошує, що обвинувачений  ОСОБА_6  не має наміру переховуватись та зобов`язується з`являтись до суду на першу вимогу, сприяти у встановленні обставин справи, а також виконувати інші обов`язки, передбачені КПК України.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2022 року, скасувати таку частково та постановити нову ухвалу, якою частково задоволити клопотання прокурора, продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити заставу, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та встановити для обвинуваченого обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора; не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора або суду; утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду та приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, згідно ч.3 ст. 315 КПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Ч.2 ст. 392 КПК України Законом України від №1027-ІХ від 02 грудня 2020 року Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, який набрав чинності 14 січня 2021 року, доповнено абзацом другим, відповідно до якого ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.

Ч.3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати доцільність такого, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 – 178 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу – тримання під вартою, постановлене суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.

На думку колегії суддів, врахувавши тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 305 КК України, особу обвинуваченого, місцевий суд прийшов до вірного висновку про необхідність застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_6 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а відтак, недостатнім є застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, про що вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, в тому числі і застави, розмір якої, у відповідності до положень п.5 ч.4 ст. 183 КПК України підставно не визначено в оскаржуваному рішенні, з огляду на вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду клопотання прокурора з`ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, які в подальшому були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, –

постановила:

поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокату ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2022 року.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2022 року про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави – без зміни. 

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                 ОСОБА_4