ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/355/22

Провадження №2-з/477/13/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

12 серпня 2022 року                                                        місто Миколаїв

       Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі судді Глубоченка С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»», треті особи – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 вересня 2020 року №56491, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем та стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 12 серпня 2022 року відкрито провадження по справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

23 лютого 2022 року позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.

Згідно частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням частини першої статті 153 ЦПК України сторони та інші учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, суд установив наступне.

Дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, суд установив наступне.

Приписами статті 151 ЦПК України визначений зміст і форма заяви про забезпечення позову, які заявником дотримані.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у постановах від 08 жовтня 2018 року у справі №913/257/18, від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №752/6255/18 при розгляді скарг на ухвали про застосування заходів забезпечення позову неодноразово викладав наступні висновки.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказала, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

З висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 07 жовтня 2019 року в справі № 752/20385/18 убачається, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим Артемом Дмитровичем відкрито виконавче провадження №63969572 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 28 вересня 2020 року за №56491, який позивач у своїй позовній заяві просить визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу.

Згідно пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчується у випадку скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи вищевикладене та те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог заявника про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні.

При цьому, суд керувався приписами статті 5 ЦПК України, у відповідності до якої здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а також принципом верховенства права, визначеного статтею 10 ЦПК України.

Підстав щодо обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 149-153, 157, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні від 21 грудня 2021 року №63969572, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, яке відкрите за виконавчим написом від 28 вересня 2020 року за №56491, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ;

відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»», 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 42254696;

третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гораю Олегу Станіславовичу, 10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35;

третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, кім. 307.

СУДДЯ                                        С.М.ГЛУБОЧЕНКО