П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року м. Київ

Справа № 759/18285/19

Провадження № 22-ц/824/4806/2022

Резолютивна частина постанови оголошена 03 серпня 2022 року

Повний текст постанови складено 05 серпня 2022 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря Хоменко О.І.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Зубревим Олегом Володимировичем на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов ОСОБА_1 мотивував тим, що 13 березня 2018 року він дав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 26 196,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 24 вересня

2019 року становить 639 968,00 грн. Відповідач зобов?язався повернути кошти до

01 серпня 2019 року, проте, до теперішнього часу його не повернув.

При цьому зазначив, що з огляду на те, що проценти від суми позики, не встановлені розпискою (договором позики) від 13 березня 2018 року то визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ починається з 13 березня 2019 року по

01 серпня 2019 року, так як після спливу визначеного договором строку надання позики, право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється.

У зв?язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь несплачену суму боргу в сумі 26 196,00 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ, станом на 24 вересня 2019 року становив 639 968,00 грн), проценти за користування грошовими коштами в розмірі 5 874,08 доларів США, (еквівалент за офіційним курсом НБУ, станом на 24 вересня 2019 року становив

143521,00 грн), судові витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7834,90 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засіданняз повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення коштів. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 несплачену суму боргу в сумі 26 196 ,00 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ, станом на 24 вересня 2019 року становить 639 968,00 грн).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами в розмірі 5 874,08 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ, станом на 24 вересня 2019 року становить 143 531,00 грн).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов?язані з правничою допомогою у розмірі 20 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 834,90 грн витрат, пов?язаних зі сплатою судового збору.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 не виконав умови договору позики, позичені кошти не повернув, а тому наявні правові підстави для стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 26 196,00 доларів США, що еквівалентно станом на 24 вересня 2019 року 639 968,00 грн та 5 874,08 доларів США, що еквівалентно станом на 24 вересня 2019 року 143 531,00 грн, проценти за користування грошовими коштами, нарахованих відповідно до статті 1048 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

28 грудня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Зубрев О. В. через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що заявником не доведено факт, що договір підряду був замінений договором позики, а розписка складена на забезпечення виконання нового зобов?язання, а саме договору підряду з будівництва житлового будинку, оскільки позивачем суду не надано жодного доказу на спростування укладення договору позики та не одержання коштів від позикодавця. Заявник також вказує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про нарахування процентів за користування грошовими коштами згідно статті 1048 ЦК України.

Рух апеляційної скарги та матеріалів справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 05 січня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року витребувано з Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи 759/18285/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

27 січня 2022 року матеріали цивільної справи № 759/18285/21 надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Зубрева О. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від

15 листопада 2021 року задоволено та поновлено його.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника

ОСОБА_2 - адвоката Зубрева О. В. на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яценко О. В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Вирішено проводити розгляд справи у режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яценко О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, судом першої інстанції повністю встановлені обставини справи та обґрунтовано викладені в рішенні суду.

Позиція Київського апеляційного суду

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Гончарук А.С. підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача Сосновчика адвокат Яценко О.В. у режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 13 березня 2018 року ОСОБА_2 склав та підписав власноручно розписку, відповідно до якої зобов`язався повернути ОСОБА_1 борг в розмірі 26196 доларів США.

Відповідач зобов?язався повернути зазначені кошти до 01 серпня 2019 року.

ОСОБА_2 підтвердив та засвідчив власноручним підписом розписку про повернення боргу у розмірі 26 196,00 доларів США до 01 серпня 2019 року.

Розписка не містить умов щодо нарахування процентів, а відтак є безпроцентовою.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц (провадження № 61-7418св18).

Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 борг в розмірі 26196 доларів США в строк до 01.08.2019 року.

Тобто, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути грошові кошти як борг.

Факт отримання відповідачем у позивача в борг грошових коштів в сумі 26196 доларів США не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, не містить доказів передачі та отримання грошвоих коштів і розписка від 13.03.2018 року, підписана власноруч ОСОБА_2 .

Разом з тим відповідач обіцяє віддати позивачу 26196 доларів США.

Згідно із частиною першою статті 174 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 174 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо праової природи укладеного договору.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/ 17 зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Договір побутового підряду - це договіру підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 ЦК України).

Сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов`язань.

Підрядник повинен мати статус суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв`язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта).

При цьому підрядником може бути як юридична так і фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності.

Замовником за договором побутового підряду може бути лише фізична особа.

Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.

Матеріали справи містять відомості, що позивач ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця, діяльність якого пов`язана з виконанням будівельних робіт (покриття підлоги й облицювання стін, малярні роботи та скління, штукатурні роботи, покрівельні роботи).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що він повинен ОСОБА_1 26196 доларів США, які він заборгував за виконання будівельних робіт ОСОБА_1 при будівництві його приватного будинку.

У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.42-45), ОСОБА_1 не заперечував, що приймав участь у будівництві будинку відповідачу.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що між ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_2 як фізичною особою, наявний договір побутового підряду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 873 ЦК України робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що вартість робіт, за виконання яких він заборгував, склала 26196 доларів США.

Отже, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 отримав в борг у позивача грошові кошти в сумі 26196 доларів США і саме тому повинен їх повернути є помилковим, а позовні вимоги, які позивач обрунтовував ст.ст. 1046-1050 ЦК України є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, враховуючи зміст наданої розписки, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку, що між сторонами був укладений саме договір позики, оскільки в ній відсутній і не вбачається факт отримання в борг будь-якої суми грошових коштів відповідачем, а всі висновки з цього приводу є лише припущенням, на яких відповідно до ст.81 ЦПК України не може ґрунтуватися рішення суду.

Частиною другою статті 533 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Тобто виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі якщо сторони узгодили це у договорі.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказана правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 14 січня

2019 року у справі № 537/6309/16-ц (провадження № 61-43424св18), від 26 лютого

2020 року у справі № 357/5634/18-ц (провадження № 61-11515св19) та від 05 листопада 2020 року у справі № 531/251/19 (провадження № 61-22966св19)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі

№ 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) вказала, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статі 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справив відомо, що за умовами договору від 13 березня

2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній зобов`язався повернути борг у сумі 26 196,00 доларів США.

За таких обставин колегія суддів вважає, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 26196 доларів США.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначала, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня

2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Оскільки апеляційний суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, які позивач обрунтовував ст.ст. 1046-1050 ЦК України є необґрунтованими та безпідставними, то відсутні підстави нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України..

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, обставини справи встановлено не неповно, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені ОСОБА_2 в розмірі 2 152,83 грн за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за полання позову в сумі 2399,55 грн. та витрат на правову допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами в сумі 16333 грн.

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Зубревим Олегом Володимировичем - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 26196 доларів США заборгованості за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір за подачу позову в сумі 6399,55 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 16333 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2153 грн.03 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна