Справа № 2-575/11

Провадження № 2/409/4244/11

РІШЕННЯ

іменем України

"24" березня 2011 р. Дніпровський суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальової А.Б.

при секретарі Золотих Л.М.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку від дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку від дорожньо-транспортної пригоди, В обґрунтування позову посилається на те, що 03 липня 2010 року він на своєму власному автомобілі ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_1, привіз своїх знайомих ОСОБА_5, ОСОБА_3 та знайому Тетяну на беріг Єлизаветівського озеру м. Дніпродзержинська скупатися за озері. Він зупинився біля берегу, вийняв ключ із замка запалення, і заховав його між сидіннями під барсетку. Вони з ОСОБА_5 та Тетяною вийшли з машини подивитися з берега на озеро, де краще заходити в воду, а ОСОБА_3 залишався у машині, У цей момент він почув шум мотору, озирнувся, і побачив, як його машина врізається в дерево. Від підбіг до свого автомобіля і побачив за кермом його автомобіля відповідача, який знаходився у стані без відомості з розбитим лобом. Після настання події людьми, що знаходилися на озері була викликана швидка допомога, а незнайомий чоловік, який відпочивав разом із сім’єю, прізвище якого йому стало відоме через деякий час – ОСОБА_6, пояснив. що він бачив всю подію, і пояснив, що парінь, який знаходився у автомобілі, не виходячи з машини, переліз з пасажирського сидіння на кермо автомобілю, завів машину і поїхав прямо в дерево, при тому, що дозвіл на керування своїм автомобілем відповідачу він, позивач, не давав, і відповідач неправомірно заволодів його автомобілем. Викликана швидка допомога відвезла ОСОБА_3 разом із знайомою Тетяною до лікарні. Після складення всіх документів його машину відвезли евакуатором, а мати відповідача написала йому розписку про те, що зобов’язується сплатити за ремонт пошкодженого автомобіля до січня 2011 року. Але до теперішнього часу завдані йому відповідачем збитки не відшкодовані. Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 серпня 2010 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1, 124 КУпАП , і цією постановою було встановлено, що 03 липня 2010 року о 20.30 годині відповідач керував автомобілем ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_2, по ґрунтовій дорозі біля Єлизветівського водосховища в м. Дніпродзержинську, в стані алкогольного сп’яніння не вибрав безпечної швидкості, втратив контроль над управлінням та вчинив наїзд на дерево, внаслідок чого автомобілю завдано матеріальних збитків. Згідно висновку ТОВ «Агентства незалежних експертиз» від 25листопада 2010 року сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля становить 19303,00 грн. Від ДТП він, позивач, також поніс наступні матеріальні збитки: за висновок фахівця по встановленню матеріального збитку, завданого йому внаслідок пошкодження автомобілю, - 600 грн., за послуги евакуатора - 700 грн., за відправку відповідачу телеграми про виклик для проведення оцінки матеріального збитку в сумі 34,52грн., а всього з урахуванням шкоди, завданої автомобілю, йому завдано матеріального збитку на суму 20637,52 грн. Крім цього, вважає, що йому також було завдано і моральної шкоди, яка виразилася моральних та психічних стражданнях, які виникли в зв’язку із пошкодженням його автомобіля, він не може використовувати належний йому автомобіль, що порушує його ділові та особисті плани, і внесло зміни в звичайний розпорядок життя, він був вимушений шукати додатковий час та додаткові фізичні та психологічні зусилля для збору і подачі в суд відповідних документів. Зазначає, що всі негативні моральні, психічні переживання й негативні емоції вплинули на його стан здоров’я, тому що стаття 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. передбачає, що здоров’я – це стан повного фізичного, щиросердечного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Тому, на його думку. не вимагає доказуванню той факт, що зазначені неправомірні дії відповідача погіршили його соціальне благополуччя та порушили його нормальні життєві зв’язки й зажадали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також додаткових витрат. Просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальній збиток в сумі 20637,52 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., витрати, сплачені за отримання правової допомоги в сумі 2000грн., сплачені судовий збір в сумі 215,50 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги по суті та за обставинами справи у повному обсязі та пояснив суду, що діями відповідача внаслідок пошкодження його автомобіля йому завдано матеріальної та моральної шкоди, у лютому 2001 року він відновив свій автомобіль, для сплати за ремонт автомобіля він взяв кредит в банку факт завдання моральної шкоди пояснює тим, що він тяжко пережив пошкодження автомобілю, те, що машина не була відремонтована. Просить стягнути з відповідач завдані матеріальні та моральні збитки в повному обсязі

Представник позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1В підтримав у повному обсязі, просить стягнути з відповідача завдані матеріальні та моральні збитки у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що він дійсно 03 липня 2010 року зі згоди позивача, який є власником автомобіля ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_2, вирішив проїхатися на вищевказаному автомобілі, але не справився з керуванням та сталося ДТП. Вважає, що сума матеріального збитку завищена, так як у висновку експерта, у якості пошкоджених деталей вписані зайві деталі, які взагалі не були пошкоджені, він не згодний з висновком експерта, так як у ньому відсутній його підпис, та сума збитків значно перевищена. Також вважає, що позивач не зазначав моральних страждань, так як автомобіль вже відновлений, і позивач користується ним. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Судом досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:

-паспорт позивача (а.с. 7), яким підтверджується його особа громадянина України;

-посвідчення водія (а.с. 8 ), яким підтверджується право позивача на керування транспортними засобами;

-постанова Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.11. 2011 року (а.с. 9), якою підтверджується факт притягнення відповідача по адміністративної відповідності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.ст. 130 ч.1, 124 КУпАП ( а.с. 9);

-копія телеграми про виклик відповідача для проведення експертизи (а.с. 10), якою підтверджується факт виклику відповідача для участі при огляді автомобіля ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН;

- розписка ОСОБА_8, (а.с 11), якою підтверджується факт згоди матері відповідача оплатити вартість ремонту автомобілю ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН, який належить позивачу;

-довідка ВДАІ ( а.с. 12, 41), якою підтверджується факт пошкодження автомобілю ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН;

-товарні чеки ( а.с. 13), якими підтверджується сплата послуг евакуатору;

-квитанція ( а.с. 13), якою підтверджується факт сплати за проведення експертизи щодо вставлення вартості відновлювальних робіт автомобілю ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН;

-квитанція ( а.с. 13), якою підтверджується факт сплати послуг за відправку телеграми на ім’я відповідача про виклик для участі для догляду автомобіля ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН;

-висновок про визначення суми матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН (а.с. 14 – 28), яким підтверджується сума завданої матеріальної шкоди;

-вартість оригінальних запчастин та відновлювального ремонту на автомобіль марки ОСОБА_7, 1986 року випуску (а.с. 29 -30), якою підтверджується вартість пошкоджених запчастин автомобілю позивача

Вислухав сторони, представника позивача, вивчивши письмові докази та матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У судовому засіданні судом було встановлено, що 03 липня 2010 року о 20.30 годині відповідач ОСОБА_3, керував автомобілем ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН по ґрунтовій дорозі біля Єлизаветівського водосховища в м. Дніпродзержинську у стані алкогольного сп’яніння, чим порушив п. 2.9 ПДР України, Крім цього, 03 липня 2010 року о 20.30 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН по ґрунтовій дорозі біля Єлизаветівського водосховища в м. Дніпродзержинську, не вибрав безпечну швидкість, втратив контроль над керуванням, та скоїв наїзд на дерево. Внаслідок ДТП, автомобіль ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН, власником якого є позивач ОСОБА_1 одержав механічні пошкодження. Винним у скоєнні ДТП визнаний відповідач у справі ОСОБА_3

Факт скоєння відповідачем ОСОБА_9 дорожнього руху України, внаслідок чого ним було допущено зіткнення автомобіля ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН з деревом та завдання механічних ушкоджень автомобілю, підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 серпня 2010 року ( а.с. 9). Цією постановою відповідач ОСОБА_3В визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130, 124 КУпАП, і на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобі строком на два роки.

Тому суд вважає, що ОСОБА_3 дійсно винний у скоєнні ДТП, і його вина встановлена Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до довідки ВДАІ від 03 липня 2010 року (а.с. 41) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН, власником якого є позивач у справі ОСОБА_1, отримав механічні ушкодження у вигляді деформації передньої кришки, переднього капоту, пошкодження решітки радіатору, розбитих фар та лобового скла.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 25 листопада 2010 року, який наданий відділом судової автотоварознавчої експертизи ТОВ « Агентство незалежних експертиз» (а.с. 14 – 28), сума матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ушкодження автомобіля ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН, складає 18660,24 грн.

Як вбачається із постанови по справі про адміністративне правопорушення автомобілем ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН, керував відповідач у справі ОСОБА_3, який належить позивачу ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1187 ЦПК України джерелом підвищеної безпеки є діяльність, яка пов’язана з використанням, зберіганням або утримання транспортних засобів, яка створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної безпеки в силу права власності, повного господарського володіння, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, суд вважає, що за шкоду, завдану ОСОБА_1, який є власником автомобіля ОСОБА_7, державний номер 754 53 АН, відповідач ОСОБА_3, повинний нести відповідальність, як особа, яка експлуатувала транспортний засіб, так його вина у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.08.2010 року, яка не спростована прокурором, та підтверджена доказами, які досліджені судом у цьому судовому засіданні.

Тобто на користь ОСОБА_1 з відповідача належить стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 19303,00 грн.

Суд також вважає, що позивачу завдано і моральної шкоди, так як внаслідок ДТП позивач зазнав нервового стресу, пережив душевні страждання. Тому, на підставі того, що відповідач визнаний винним у скоєні ДТП, тобто визнаний винним у завданні матеріальної шкоди, він повинний відшкодувати і моральну шкоду, так як згідно ст. 1167 моральна шкода, спричинена особі відшкодовується особою при наявності її вини.

Визначення моральної шкоди визначається у ст. 23 ЦК України й у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди», Так, під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю осіб.

Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, він підлягає відшкодуванню одноразово.

При визначенні розміру й форми відшкодування моральної шкоди суд ураховує такі фактори, як глибину психологічного дискомфорту, значні порушення душевної рівноваги, тривалість страждань, які отримав позивач, позбавлення можливості користуватися певний час автомобілем, стрес, який він отримав внаслідок пошкодження автомобіля, а також ураховує вимоги розумності ості й справедливості. Тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і витрати, які поніс позивач на оплату послуг евакуатора в сумі 700 грн. (а.с. 13), за проведення експертизи по визначенню суми матеріальної шкоди в сумі 600 грн. (а.с 13), витрати з послуг за надання телеграфних повідомлень на адресу відповідача про проведення досліджень в сумі 34,52 грн. а всього, з урахування завданого матеріального збитку - 20637,52 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., то у задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити з наступних підстав.

На підтвердження оплати послуг за надання юридичної допомоги позивач надав суду угоду про надання адвокатом правової допомоги від 01.09. 2010 року, що укладена між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, який представляв інтереси позивача у судовому засіданні. Але відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно ст.. 56 ч.1 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Із угоди від 01 вересня 2010 року вбачається, що ОСОБА_2 діє на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 1806 від 18.02. 2008 р., але позивачем не надані документи, що підтверджують статус ОСОБА_2, як фахівця у галузі права (диплом, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю), та його право на зайняття підприємницькою діяльністю (свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності).

Крім того, у судовому засіданні при розгляді цієї справи ОСОБА_2 приймав участь у справі, як представник позивача, що був допущений до участі у справі під час її розгляду. А за змістом ст. ст. 79,84,88 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. ст. 88, 89 ЦПК України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», в додатку до якої затверджені граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі виплачується 40 процентів розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Позивач же розрахунок щодо роботи фахівця у галузі права, пов’язаної з розглядом цієї цивільної справи, суду не надав, тому суд також був позбавлений можливості перевірити відповідність витрат позивача на правову допомогу граничному розміру компенсації таких витрат.

Суд також вважає, що належить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, які складаються із судового збору в сумі 215,50 грн., витрат на інформаційне-технічне забезпечення процесу в сумі 120,00 грн., які були сплачені позивачем при зверненні до суду з даним позовом, так як відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (а.с. 1, 2 – квитанції про сплату судових витрат).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 -215 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку від дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральний збиток від дорожньо-транспортної пригоди в сумі 20637,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральний збиток від дорожньо- транспортної пригоди в сумі 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 215 грн. 50 коп. – судовий збір, 120 грн. – витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

І інший частині в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитку від дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 – денний строк з дня проголошення рішення. Якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: А.Б. Ковальова