Справа № 308/3663/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 серпня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Івановим А.П., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

встановив:

У березні 2021 ПАТ «Страхова компанія «Провідна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 16.08.2018 між позивачем та OLEJAR ОМ Р.S.R.О було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0688288/0724/17, за яким позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу DAF XF р.н НОМЕР_1 .

02.03.2018 відбулася ДТП за участі керованого відповідачем автомобіля, який після зіткнення з автомобілем марки PEUGEOT BOXER д.н.з. НОМЕР_2 відкинуло з послідуючим зіткненням з вантажним автомобілем марки DAF XF р.н НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП останньому були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 137 690,83 грн. Винність відповідача у вчиненні ДТП підтверджується вироком суду у справі № 308/7204/18.

Відповідно до страхового акту №2300209535 від 15.05.2018 позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхове відшкодування у сумі 130000 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача (винуватця ДТП) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ р.н НОМЕР_3 , була застрахована відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», згідно з полісу №АМ/2935782 з лімітом відповідальності страховика за завдання шкоди майну 100000 грн, франшиза 1000 грн.

08.04.2019 ПрАТ «СК «Провідна» звернулася до ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна» з заявою на виплату N92300209535/АК на суму сплаченого страхового відшкодування. 11.03.2019 ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля у 70 % в сумі 61391,20 грн, що підтверджується копією розрахунку ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна».

З посиланням на положення нормативно-правових актів, зокрема ст. 1194 ЦК України, зазначає, що до позивача у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок ДТП, що становить суму у 68 608,80 грн.

З врахування наведеного ПАТ «Страхова компанія «Провідна» просило стягнути з відповідача на користь позивача 68 608,80 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та судовий збір в сумі 2 270 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ст.257 ЦК України, на момент подання позову пропустив строки позовної давності. Однак, такий висновок суду є помилковим та зроблений за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що реальним підтвердженням того, що позовна заява була здана до відділення поштового зв`язку 02.03.2021 є саме відтиск штампа відділення поштового зв`язку на поштовому конверті в якому відображена дата отримання відправлення відділенням поштового зв`язку, в якому надійшла позовна заява разом з доданими документами до суду, а тому строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, не сплив.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦК України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. А тому можна зробити висновок, що на підтвердження здачі письмової заяви до установи зв`язку, є саме дата, яка зазначена на поштовому конверті. Отже, позивач звернувся до суду з дотриманням вимог ч. 2 ст. 255 ЦК України, а висновки суду, що даним підтвердженням є роздруківка з сайту Укрпошти при перевірці статусу відстеження є помилковими та такі зроблені на підставі припущень.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мартинов Г.К., подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності і вказане підтверджується належними доказами (відстеженням поштового повідомлення на сайті Укрпошти). Крім того звертає увагу на те, що доводи позивача про здачу позовної заяви на пошту саме 02.03.2021, спростовується також долученим до позовної заяви платіжним дорученням про сплату судового збору від 09.03.2021.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2018 у справі №308/7204/18 стверджується, що 02.03.2018 приблизно о 18 год. 48 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи ввіреним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме, автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21074», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по автомобільній дорозі «М-06» сполученням «Київ-Чоп», зі сторони населеного пункту м. Ужгород у напрямку міста Чоп, та проїжджаючи ділянку вказаної дороги, що на 827 км + 177 м, де дорога має дві смуги руху, по одній смузі в кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.1 «Вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено» та має заокруглення праворуч з обмеженою оглядовістю, діючи всупереч вимог п. п. 1.3, 1.4, 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку та дорожні умови, чим не забезпечив безпеку дорожнього руху, що привело до втрати керування автомобілем та виїзду його на зустрічну смугу руху з послідуючим його зіткненням з автомобілем марки «Peugeot» моделі «Вохеr», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який у той час рухався по зустрічній для водія ОСОБА_1 смузі руху та з моменту виникнення йому небезпеки для руху, вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування гальмування. Після вищезазначеного зіткнення автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , відкинуло назад із зустрічної смуги руху на смугу руху його попереднього напрямку з послідуючим зіткненням з вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FTXF105», реєстраційний номер Словацької Республіки НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який у той час, рухався у попутному з водієм ОСОБА_1 напрямку, позаду нього та який, з моменту вимкнення йому небезпеки для руху, вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування гальмування. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 1.3, 1.4, 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, якими визначено: п. 1.3 - учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.4 - кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила; п. 2.3 «б» - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 10.1 - початок руху та зміна його напрямку - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали.

Вказаним вироком відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який набув законної сили 09.02.2021.

Договором добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0688288/0724/17 від 11.07.2017, укладеного між позивачем та OLEJAR ОМ Р.S.R.О, транспортний засіб марки DAF XF р.н НОМЕР_1 був застрахований, серед іншого й в частині знищення та пошкодження такого.

Заявою OLEJAR ОМ Р.S.R.О №2300209535 по транспортному засобу марки DAF XF р.н НОМЕР_1 ; актом огляду останнього від 06.03.2018; рахунком на передоплату ТОВ «Мацько Трак Сервіс» від 02.05.2018 на суму 137690 грн.; розрахунком суми матеріального збитку №2300209535 від 14.05.2018 із зазначенням рекомендованої до відшкодування виплати за страховим випадком в сумі 137690 грн.; договором про врегулювання страхового випадку №2300209535 від 11.07.2017, укладеного між позивачем та OLEJAR ОМ Р.S.R.О, із зазначенням суми страхового відшкодування 130000 грн.; страховим актом від 15.05.2018, за яким подія від 02.03.2018 визнана страховим випадком, сума до відшкодування встановлена у 13000 грн.; платіжним дорученням №0023481 від 21.05.2019 на суму 130000 грн. стверджується розмір матеріального збитку заподіяний відповідачем страхувальнику позивача в сумі 137690 грн., внаслідок порушення ПДР, що призвело до вищеописаної ДТП, а також підтверджується виплата страхового відшкодування в сумі 130000 грн.

З претензії позивача, адресованій ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», від 12.12.2018 стверджується, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», а тому позивач на підставі ст. 993 ЦК України просив перерахувати 100000 грн.

Страховим актом ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна» №22320/19 від 08.04.2019 та розрахунком до такого визначено суму страхового відшкодування 61391, 20 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу т/з марки DAF XF р.н НОМЕР_1 у 70% та франшизи у 1000 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК» ЄВРОІНС Україна», яка, розглянувши претензію позивача, сплатила на користь позивача шкоду, пов`язану з виплатою страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика в сумі 61391, 20 грн., провівши розрахунок страхового відшкодування, при цьому, визначаючи розміру страхового відшкодування, взято до уваги всі витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, та враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, що відповідає положенням ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач свої зобов`язання за договором майнового страхування виконав, фактично поніс витрати в сумі 130 000 грн, а отже до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги в межах цієї суми, при цьому страховою компанією відповідача виплачена сума в розмірі 61 391,20 грн. Відповідно різниця між вказаними сумами підлягає стягненню з особи, яка завдала шкоду - з відповідача.

Разом з тим, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як зазначено в ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. За приписами ст. 253 зазначеного Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому згідно із частиною першою ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України). Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події (пункт 71).»

Вказані правові висновки висловлені у постановах КЦС від 28.02.2018 у справі № 521/16989/13-ц, від 26.09.2018 у справі № 760/578/15-ц, від 10.07.2019 у справі № 740/2334/16-ц.

Заподіяння шкоди відбулося під час ДТП, яка мала місце 02.03.2018, а відтак, перебіг строку позовної давності у три роки почав відраховуватися з 03.03.2018.

Судом констатовано, що датою звернення позивача до суду є дата відправлення поштової кореспонденції - 19.03.2021, а вказана на конверті, на поштовому штемпелі, дата "02.03.21" є помилковою із клопотанням про поновлення строку позовної давності позивач не звертався, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає такий правильним.

Оскільки конверт відправки поштової кореспонденції з м. Київ містить дві печатки приймання кореспонденції, одна з чіткою датою 02.03.21 17, а друга без достатньої чіткості дати де зокрема проглядається цифра «4», а тому зазначене не свідчить безсумнівно про відправку позовної заяви 02.03.21р. з м. Київ, а.с. 26.

Тоді як на платіжному дорученні № 010016 від 09.03.21р. про сплату ПрАТ «СК «Провідна» судового збору за подання позову у сумі 2 270,00 грн., значиться штамп АТ «Правекс Банк», який датовано 09.03.2021 р., а.с. 4.

Рекомендоване відправлення з м. Київ-117 за трекінг номером 03117_0005334_8 із сайту УкрПошти по перевірці статусу відстеження руху поштового відправлення по Україні підтверджує, що поштове відправлення прийнято до відправлення у поштовому відділенні 03117 м. Київ саме 19.03.2021, а.с. 57. Зазначена послуга УкрПошти з її офіційної інтернет сторінки являється належним доказом часу здійснення поштового відправлення з відображенням в онлайн-сервісі УкрПошти.

Посилання апелянта на те, що на час звернення позивача з позовом до суду по даній справі в березні 2021 року діяв карантин, що впроваджений постановою КМУ №211 від 11 березня 2020 року, а тому строк, визначений ст. 257 ЦК України є продовжений і не пропущеним, є помилковим та до уваги не береться з огляду на наступне.

Розділом ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

З наведено слідує, що такі строки стосуються обставин, які пов`язані з діями, що мають процесуальний характер, та аж ніяк не впливають на строки, визначені нормами матеріального права, які регулюють питання захисту порушеного права.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі вимог статті 375 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2021 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: