ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/727/20 Номер провадження 22-ц/814/1237/22Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача        Дряниці Ю.В.,

суддів:                 Пилипчук Л.І., Дорош А.І.,

секретаря                Клименко Я.О.,                

за участі        адвоката Лобова М.О., адвоката Баранової В.І., адвоката Бехтер Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Онищенко Руслан Миколайович, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі,-

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що 02 вересня 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки 5324583200:00:003:0174 строком на 10 років, який зареєстровано 19 червня 2017 року. Позивач користувався вказаною земельною ділянкою, однак до закінчення строку договору позивачу стало відомо від ТОВ «Райземінвест-2017» про те, що останнє є користувачем спірної земельної ділянки у зв`язку з тим, що 17 листопада 2017 року договір оренди землі, укладений 02 вересня 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 , було розірвано сторонами з реєстрацією відповідного правочину 09 жовтня 2019 року, після чого, 09 жовтня 2019 року відповідачі уклали між собою договір оренди спірної земельної ділянки, який було зареєстровано 15 жовтня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенком Р.М.

Позивач зазначає, що уповноважені посадові особи ТОВ «Полтавазернопродукт» не укладали 17 листопада 2017 року угоди про дострокове припинення договору оренди від 02 вересня 2016 року, вказана угода була укладена всупереч інтересам позивача та без виявлення дійсної волі орендаря, підписана неуповноваженою особою, а тому є незаконною та підлягає визнанню недійсною.

На підставі наведеного, позивач просив суд визнати недійсною угоду від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 02 вересня 2016 року, визнати недійсним договір оренди землі від 09 жовтня 2019 року з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174, площею 4,6575 га, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», а також скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенка Р.М. про припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки, а також про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо вказаної земельної ділянки, а також вирішити питання стягнення судових витрат.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2022 року Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсною угоду від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі від 02 вересня 2016 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої було припинено речове право (право оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, індексний номер 49076946 від 09 жовтня 2019 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174, з одночасним визнанням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174 на підставі договору оренди землі від 02 вересня 2016 року.

Визнано недійсним договір оренди землі від 09 жовтня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, індексний номер 49159128 від 15 жовтня 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» по 4 204,00 грн судових витрат з кожного.

       Рішення оскаржив відповідач ТОВ «Райземінвест-2017» позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачем не було доведено порушення сторонами норм ЦК України при укладенні договору оренди, а тому визнавати такий договір недійсним і відповідно застосувати наслідки недійсності договору, підстав не було. Також вважає, що судом також не були встановлені обставини порушення державним реєстратором порядку та умов реєстрації самого спірного правочину. Крім того, зазначає що судом було помилково не враховано правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 668/13907/13-ц.

       Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з підстав, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, згідно якого ОСОБА_1 передав в користування позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:003:0174, площею 4,6575 га, строком на 10 років, а 19 червня 2017 року вказаний договір був зареєстрований державним реєстратором Московкіною С.С., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно довіреності від 09 вересня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Похилою І.Г., зареєстрована в реєстрі за №1142, ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» уповноважив директора ВП АФ «Семенівська» Сліпаченка П.П. представляти підрозділ та інтереси товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з питань:

-        укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками;

-        укладання та підписання договорів оренди майна, яке було розпайоване між бувшими членами колективних сільськогосподарських підприємств та знаходяться на колективній власності осіб, що мають свідоцтва про право на майновий пай, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна;

-        укладання та підписання договорів купівлі права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформлення прав власності Товариства на такий майновий пай;

-        укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень до 45 000 грн.;

-        у відносинах з юридичними та фізичними особами щодо всіх інших дій, пов`язаних з цією довіреністю.

Довіреність дійсна до 09 вересня 2018 року.

12 грудня 2016 року між ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_2 укладено трудовий договір (контракт) №2, за змістом якого останній призначається на посаду директора виробничого підрозділу АФ «Семенівська» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт».

       Згідно п.1.2. трудового договору ОСОБА_2 , як директор ВП, зобов`язується безпосередньо здійснювати поточне управління підрозділом в межах повноважень, наданих Положенням про ВП, забезпечувати ефективне використання і збереження майна товариства, переданого в користування підрозділу.

Наказом генерального директора від 04 січня 2018 року ОСОБА_2 звільнений з посади директора ВП АФ «Семенівська» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

17 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», в особі директора ВП АФ «Семенівська» Сліпаченка П.П. що діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, укладено угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 02 вересня 2016 року, припинено інше речове право позивача згідно рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Онищенка Р.М. № 49076946.

Натомість, на підставі договору оренди землі б/н, укладеного 09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», вказаним державним реєстратором прийнято рішення № 49159128 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Райземінвест-2017», на підставі чого 15 жовтня 2019 року проведено державну реєстрацію.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів, районний суд виходив із того, що ОСОБА_2 , як директор ВП АФ «Семенівська», при укладенні угоди від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2016 року діяв з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання вказаної угоди недійсною. Враховуючи недійсність угоди про розірвання договору оренди, договір оренди землі, укладений між позивачем і власником земельної ділянки є чинним, а тому договір оренди землі, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним. Оскільки при проведенні реєстраційних дій реєстратор не перевірив повноважень Сліпаченка П.П. на підписання угоди про розірвання договору оренди та здійснив державну реєстрацію на підставі недійсної угоди, таке рішення приватного нотаріуса, як і рішення про реєстрацію наступного права оренди ТОВ «Райземінвест-2017», підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі», чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 237 та частиною першою статті 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, які вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, у частині третій статті 92 ЦК України передбачено виняток із загального правила до визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 27 квітня 2016 року №6-62цс16, від 12 квітня 2017 року №6-72цс17.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-2, від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17.

У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

       Суд першої інстанції викладеного в повній мірі не врахував та залишив поза увагою, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено недобросовісність дій орендодавця при укладанні угоди від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди, в якій сторону орендаря представляв за довіреністю Сліпаченко П.П., однобічно проаналізувавши тільки дії останнього при укладанні оскаржуваної угоди.

       Довіреність, за якою ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» уповноважило директора виробничого підрозділу Агрофірма «Семенівська» Сліпаченка П.П. представляти інтереси товариства, не містить жодних обмежень.

       Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не мав сумнівів щодо повноважень ОСОБА_2 на укладання оспорюваної угоди. Доказів протилежного стороною позивача не надано та із матеріалів справи не убачається.

При цьому апеляційний суд не аналізує та не оцінює заявлену в позові підставу визнання оспорюваної угоди недійсною внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, що передбачена ст. 232 ЦК України, оскільки в суді першої інстанції така підстава позивачем не доводилася та не були предметом судового розгляду.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, та встановивши, що власник спірної земельної ділянки ОСОБА_1 під час укладення спірного договору діяв добросовісно, у відповідності до вимог закону і не знав та не міг знати, що у директора ВП АФ «Семенівська» Сліпаченко П.П. відсутні повноваження на розірвання договору, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновками Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 01 квітня 2020 року справа № 669/794/17, від 11 червня 2020 року справа № 669/763/17, від 24 вересня 2020 року справа № 669/759/17, від 30 червня 2021 року справа №669/801/17.

За відсутності підстав для визнання недійною угоди б/н від 17 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі б/н від 02 вересня 2016 року, укладену між ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , та визнання недійсним договору оренди землі від 09 жовтня 2019 року, відсутні підстави для скасування рішень приватного нотаріуса щодо реєстрації припинення права оренди та реєстрації такого права за відповідачем.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України, із ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на корись ТОВ «Райземінвест-2017» підлягає до стягнення 12 612 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.2, 376 ч. 1 п.п. 3, 4, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Онищенко Руслан Миколайович, про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі, відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» 12 612 грн. (дванадцять тисяч шістсот дванадцять гривень) в рахунок відшкодування судових витрат, понесених при подачі апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                                      Ю. В. Дряниця

Судді:                                                                                            Л. І. Пилипчук

                                                                                                          А. І. Дорош