ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2022 року Справа № 160/27645/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2021 №Ф-2253-56/482.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 10.07.2007 по 14.12.2020 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідачем 14.09.2021 була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2253-56/482, якою ОСОБА_1 нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ внесені зміни щодо нарахування та сплати єдиного внеску (ЄСВ) фізичними особами-підприємцями, які набрали чинності з 01.01.2017. Відповідно до цих змін, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування сплачують ЄСВ обов`язково незалежно від факту отримання або неотримання доходу у місяці, за який сплачується ЄСВ. Але, якщо така особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Позивач указує, що в період нарахування боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ був найманим працівником, тому платником ЄСВ за нього є його роботодавці. Крім цього, позивач посилається на те, що законом не передбачено обчислення недоїмки зі сплати єдиного внеску без відповідної перевірки, яка контролюючим органом проведена не була. Також позивачу не була надіслана оскаржувана вимога протягом встановленого законодавством строку. З огляду на викладені обставини, позивач уважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, звернувся до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/27645/21 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 05.01.2022 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

01.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що за даними інформаційної системи податкового органу щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обліковуються нарахування єдиного внеску за період 2017 рік, I-IV квартали 2018 року, I-IV квартали 2019 року, I-IV квартали 2020 року на загальну суму 38 888,74 грн. Ця сума не була своєчасно сплачена позивачем, тому є сумою боргу (недоїмки) і підставою для складення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2021 №Ф-2253-56/482. Відповідач зазначає, що станом на цей час єдиним джерелом інформації щодо обліку платників податків в органах ДПС є інформаційна система, яка й була ним використана під час нарахування позивачу єдиного внеску. Відповідач стверджує, що під час винесення оскаржуваної вимоги діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім цього, 01.02.2022 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, згідно з яким, просив суд витребувати від позивача відомості та належним чином засвідчені докази, зокрема, довідку за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу»; довідку за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу».

Ухвалою суду від 16.02.2022 зазначене клопотання було задоволено.

Копія ухвали від 16.02.2022 про витребування доказів направлена позивачу на його електронну пошту та засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену в матеріалах позовної заяви. Однак витребуваних документів позивачем не надано.

Ухвалою суду від 16.02.2022 задоволено клопотання Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про заміну відповідача у справі; здійснено заміну відповідача у справі №160/27645/21 з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) як відокремлений територіальний підрозділ.

Ухвалою суду від 18.05.2022 витребувано: 1) у ОСОБА_1 : довідку за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період 2017-2020 роки; довідку за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період 2017-2020 роки; належним чином засвідчені копії всіх сторінок трудової книжки ОСОБА_1 ; 2) у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: довідку за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період 2017-2020 роки щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); довідку за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період 2017-2020 роки щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позивачем витребувані судом документи надані не були.

Натомість від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшла інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою ОК-7 та ОК-5.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 у період з 10.07.2007 по 14.12.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до даних інформаційної системи податкових органів, заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 38 888,74 грн.

У зв`язку з цим, контролюючим органом було сформовано вимогу від 14 вересня 2021 року №Ф-2253-56/482 про сплату заборгованості у сумі 38 888,74 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, суми несплаченого позивачем єдиного внеску становлять:

- за 2017 рік – 8 448,00 грн;

- за 2018 рік: І квартал – 2457,18 грн; ІІ квартал – 2457,18 грн; ІІІ квартал – 2457,18 грн; ІV квартал – 2457,18 грн;

- за 2019 рік: І квартал – 2754,18 грн; ІІ квартал – 2754,18 грн; ІІІ квартал – 2754,18 грн; ІV квартал – 2754,18 грн;

- за 2020 рік: І квартал – 2078,12 грн; ІІ квартал – 1039,06 грн; ІІІ квартал – 3178,12 грн; ІV квартал – 3300,00 грн.  

Позивач уважає зазначену вимогу протиправною, тому й звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення терміну «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі – Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464, з-поміж інших платників єдиного внеску, визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Як встановлено судом, контролюючим органом відповідно до вимоги від 14 вересня 2021 року №Ф-2253-56/482 нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальну суму 38 888,74 грн:

- за 2017 рік – 8 448,00 грн;

- за 2018 рік: І квартал – 2457,18 грн; ІІ квартал – 2457,18 грн; ІІІ квартал – 2457,18 грн; ІV квартал – 2457,18 грн;

- за 2019 рік: І квартал – 2754,18 грн; ІІ квартал – 2754,18 грн; ІІІ квартал – 2754,18 грн; ІV квартал – 2754,18 грн;

- за 2020 рік: І квартал – 2078,12 грн; ІІ квартал – 1039,06 грн; ІІІ квартал – 3178,12 грн; ІV квартал – 3300,00 грн.

Водночас, згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5, форма ОК-7), у період травень-жовтень 2017 року, липень-грудень 2019 року страхові внески за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачували страхувальники Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудойман» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Логістик Сістем».

Таким чином, позивач у зазначені періоди був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої відраховувались суми єдиного внеску.

Неврахування відповідачем вказаних сум єдиного внеску, відрахованих позивачем, як найманим працівником фактично призвело до невірного розрахунку суми, виставленої оскаржуваною вимогою від 14.09.2021 №Ф-2253-56/482.

Проте, доказів нарахування і сплати єдиного внеску в інші місяці спірного періоду до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів того, що в цей період позивач був найманим працівником.

Суд зазначає, що відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», «Про Державний бюджет України на 2018 рік», «Про Державний бюджет України на 2019 рік», мінімальна заробітна плата складала відповідно: у 2017 році – 3200,00 грн; у 2018 році – 3723,00 грн; у 2019 році – 4173,00 грн; відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2020 мінімальна заробітна плата складала 4723,00 грн, з 01.09.2020 – 5000,00 грн.

Таким чином, до сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем підлягає єдиний внесок у розмірі:

- 4224,00 грн за шість місяців 2017 року (3200,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 704,00 грн; 704,00 грн х 6 місяців 2017 року = 4224,00 грн);

- 9828,72 грн за 2018 рік (3723,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 819,06 грн; 819,06 грн х 12 місяців 2018 року = 9828,72 грн);

- 5508,36 грн за шість місяців 2019 року (4173,00 (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 918,06 грн; 918,06 грн х 6 місяців 2019 року = 5508,36 грн).

За 2020 рік, з урахування Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», до сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем підлягає єдиний внесок: І квартал – 2078,12 грн; ІІ квартал – 1039,06 грн; ІІІ квартал – 3178,12 грн.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 14.12.2020.

Таким чином, за два місяці IV кварталу 2020 року розмір єдиного внеску становить 2200,00 грн.

Всього за 2020 рік – 8495,30 грн.

При цьому, у 2020 році у період із січня по серпень розмір єдиного внеску становив 1039,00 грн (4723,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 1039,06 грн); у період з вересня по грудень – 1100,00 грн (5000,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 1100,00 грн.

Отже, оскаржувана вимога від 14.09.2021 №Ф-2253-56/482 включає періоди, за які нарахування єдиного внеску у сумі 28 056,38 грн є правомірним, а саме, за звітний період січень-квітень, листопад-грудень 2017 року, 2018 рік, січень-червень 2019 року та січень-листопад 2020 року.

Інші суми єдиного внеску, визначені як недоїмка, визначені помилково, оскільки за ці періоди за позивача страхові внески у мінімальному розмірі сплачені роботодавцем.

Також, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності до матеріалів справи не надано і судом не встановлено.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про наявність таких доходів не зазначило.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2021 №Ф-2253-56/482 неправомірно містить вимогу про сплату єдиного внеску у сумі 10 832,36 грн (38 888,74 грн – 28 056,38 грн).

Водночас суд відхиляє доводи позивача про те, що законом не передбачено обчислення недоїмки зі сплати єдиного внеску без відповідної перевірки, яка контролюючим органом проведена не була, з огляду на таке.

Пунктом 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), передбачено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування:

1) зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску;

2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Суд зазначає, що розділом VІ цієї Інструкції передбачений порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п. 3 розділу VІ Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 4 цього розділу Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6  до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

При цьому положеннями законодавства не передбачено обов`язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16, від 10 грудня 2019 року у справі №826/25425/15, від 03 грудня 2020 року у справі №440/1256/19, від 25 березня 2021 року у справі №807/921/16.

Також відхиляються судом доводи позивача про те, що оскаржувана вимога йому направлена не була, оскільки, до матеріалів справи надані копії поштового відправлення, яким ця вимога направлялась позивачу на адресу: вул. Широківська, буд.125, м. Кривий ріг, 50098, але була повернута, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.09.2021 №Ф-2253-56/482 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

У цій справі позивачем оплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.

З огляду на положення ст.139 КАС України, а також, часткове задоволення позовних вимог, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 252,92 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.09.2021 №Ф-2253-56/482 в частині визначення ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску у сумі 10 832 (десять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 36 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 252 (двісті п`ятдесят дві) грн 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).  

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005 код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Суддя                                                                                               Н.В. Кучугурна