КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2235/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Київ

Справа № 753/11845/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Коренюк А.М.,

за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та відшкодування моральної шкоди, за нововиявленими обставинами,

встановив:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та відшкодування моральної шкоди, на підставі п.1 ч.2, ч.1 ст. 423 ЦПК України.

Заява обґрунтована тим, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, постановлено без надання судом оцінки більшості доказам у справі та без урахування низки істотних обставин, які мають значення для вирішення такої справи, а отже існують істотні обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається до суду із цією заявою, вказані обставини є суттєвими та істотними, а тому є підставою для перегляду такого рішення за нововиявленими обставинами.

Вважає, що у разі вчинення судом належних процесуальних дій згідно з чинним законодавством, суд прийняв би інше рішення, проте суд таких дій не вчинив, тобто допустився порушень процесуальних норм під час розгляду справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року відмовлено й залишено таке судове рішення в силі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що ним неодноразово було заявлено відвід судді першої інстанції, оскільки дії судді викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності. Проте, в задоволенні усіх заяв про відвід було відмовлено. Стверджує, що суддею під час розгляду справи було грубо порушено вимоги ст. 8 ЦПК України, 120, 130, 190 ЦПК України, ст. 9 Закону України «Про доступ до судових рішень» та п. 1 Розділу X Інструкції. Крім того, відкривши провадження у даній справі, всупереч вимог ст.ст. 190, 427 ЦПК України у встановленому законом порядку ухвалу не було надіслано відповідачу та не повідомлено про розгляд справи за нововиявленими обставинами.

Звертає увагу суду на те, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року по справі № 753/11845/18 про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, постановлена «заднім числом» з запізненням на 2 тижні. Тому, вважає за необхідне порушити питання про притягнення до відповідальності судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_3 та громадянки ОСОБА_4 , які підготували ухвалу, за підроблення документів, використання підроблених документів, готування до злочину та шахрайство. Вважає, що такі дії судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_3 і громадянки ОСОБА_4 мають ознаки злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 14, ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, суддею Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_3 ОСОБА_1 було незаконно видалено із залу судового засідання без постановлення відповідних ухвал про попередження та про видалення із залу судового засідання, тобто з грубим порушенням положень ч. 3 ст. 67, ч. 3 ст. 68 та ч. 2 ст. 143 ЦПК України.

Крім того, ухвалою суду першої інстанції залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі до розгляду інших справ, що розглядаються в порядку іншого судочинства. Неможливість розгляду цивільної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом в порядку іншого судочинства, мають безпосередній зв`язок із цією справою, яка стосується однієї і тієї ж самої події, а саме, ДТП, що мала місце 12.12.2016 року за участю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , впливає на вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин між ними та впливає на обставини, які розглядаються іншим судом в порядку іншого судочинства, які не можуть бути встановлені судом самостійно в даній справі у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами.

Вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року по справі № 760/22267/17 рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року скасовано та фактично визнано протиправними дії старшого інспектора УПП в місті Києві Гжибовського В.В. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 100898 від 19.06.2017 р. під час ДТП, що мала місце 12.12.2016 р. Крім того, в листі СУ ГУ НП у м. Києві від 31.05.2017 року № 8055/125/23/2-17 було повідомлено, що відповідно до обліків Національної поліції, фактів притягнення ОСОБА_1 до адміністративних правопорушень не виявлено, а кримінальне провадження № 12016100030015271 закрито 26.04.2017 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Стверджує, що відсутність належності повідомлення відповідача та його представника є перешкодою для ухвалення судового рішення, тому рішення підлягає скасуванню. Вказує, що всупереч ч. 1 ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів надіслано не було, про що свідчить відсутність його підпису та розписки в їх отриманні. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2019 року є невірним рішенням по суті, у зв`язку з тим, що матеріальна шкода не відповідає дійсності, адже не була проведена товарознавча експертиза, розмір моральної шкодивзято лише зі слів позивача, а психологічного дослідження або експертизи з даного приводу проведено не було.

Суд взагалі не розглядав зміст відзиву відповідача на позовну заяву ОСОБА_2 та поданий ним зустрічний позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_2 про вчинення злочину за ч. 1 ст. 286 КК України. В рішенні Дарницького районного суду м. Києва 19.11.2019 р. невірно зазначено час дорожньо-транспортної пригоди о 09 год. 50 хв., що мала місце 12.12.2016 року, а в постанові Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року вказаний час лише продубльований. Вказаний час ДТП суперечить висновку судово-медичної експертизи № 574/Е від 19.04.2017, а його зміст не відповідає у вказаному рішенні висновку. Отже, існує невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вищезазначені обставини є суттєвими та істотними, а тому є підставою для перегляду судом раніше постановленого рішення.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Семенюк К.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду скасувати.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Каченюк О.І. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 29 квітня 2020 року виходив з того, що обставини, на які заявник посилається як нововиявлені, не є такими у розумінні положення п. 1 ч.2, ч.1 ст. 423 ЦПК України, адже непогодження стороною у справі із процедурою судового розгляду такої справи та незгода із судовим рішенням, не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, таким підставам була надано оцінку в межах розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2019 року, такі доводи судом апеляційної інстанції були відхилені (а.с. 92 - 97 том 3).

Отже, надавши правову оцінку таким підставам - а саме щодо процесуальних порушень судом під час розгляду справи по суті, суд першої інстанції вважав, що заява ОСОБА_1 спрямована на вимогу перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що такий заявник має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що суперечить одному із фундаментальних аспектів верховенства права - принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, оскільки перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (касацію), а сама можливість існування двох точок зору на один предмет, не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, що узгоджується з рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine».

Оскільки в заяві не наведені встановлені законом обставини відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст. 423 ЦПК України, на підставі яких може бути переглянуто у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити та залишити вказане судове рішення в силі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними і обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до ч.5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4-7.5 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року ).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи ( п.п. 26-28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року).

Звертаючись до суду з заявою про перегляд у зв`язку нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, відповідач ОСОБА_1 зазначав, що нововиявленими обставинами, у зв`язку з наявністю яких рішення суду першої інстанції підлягає перегляду, є :

1. В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення відповідача про призначення справи до розгляду на 19 листопада 2019 року.

2. Адвокат Карасьов В.М. ніколи не був представником відповідача у цій справі, договір про надання правової допомоги між відповідачем та вказаним адвокатом в межах даної справи ніколи не укладався. У дорученні з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14.04.2019 року зазначено іншу справу - «для представництва інтересів особи в суді про оскарження дій державного виконавця», тому власноручна розписка адвоката Карасьова В.М. про ознайомлення з матеріалами справи не має жодних юридичних наслідків, тобто є нікчемною.

3. З червня 2019 року представником відповідача у цій справі є адвокат Семенюк К.В., якому не було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів та не було отримано відповідачем.

4. Суддею Коренюк А.М. не було повідомлено відповідача про існування цієї справи, а про її наявність відповідач дізнався із судової повістки-повідомлення судді Київського апеляційного суду Ратнікової В.М. 26.11.2018 року, яка була надіслана разом з копією апеляційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року про відмову у забезпеченні позову та ухвалою Київського апеляційного суду від 15.11.2018 року про відкриття апеляційного провадження.

5. ОСОБА_2 було подано три аналогічні позовні заяви до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, які були повернуті судом позивачу, що свідчить про зловживання процесуальними правами та маніпулювання системою автоматизованого розподілу судових справ.

6. Ухвала судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М. від 14.08.2018 року про відкриття провадження та призначення справи до розгляду через 7 місяців на 20.03.2019 року була постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 189 ЦПК України.

7. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2019 року є неправомірним по суті, оскільки матеріальна шкода не відповідає дійсності, адже не була проведена товарознавча експертиза; моральна шкода є необґрунтованою, оскільки взята зі слів позивача, а психологічного дослідження або експертизи з даного приводу проведено не було.

8. Суд першої інстанції взагалі не розглядав зміст відзиву на позовну заяву та питання про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину за ч.1 ст. 286 КК України в судовому засіданні 28.10.2019 року, оскільки обидва позови є взаємопов`язані.

9. В оскаржуваному рішенні суду невірно зазначено час ДТП, що мала місце 12.12.2016 року, в постанові апеляційного суду вказаний час продубльовано, тобто в оскаржуваному рішенні існує невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

10. За наслідком службової перевірки керівництвом ГУ Національної поліції України у м. Киві старшого слідчого Кришталя А.М., який надіслав матеріали для складання протоколу про адміністративне правопорушення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Протиправні дії працівників поліції не можуть мати правомірних наслідків.

11. Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року є недопустимим доказом, оскільки розпочате провадження підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після закінчення строків має бути припинено.

12. Посилання суду в рішенні від 19.11.2019 року на те, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 не застрахована, не відповідає дійсності, оскільки учасники бойових дій, інваліди війни звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому на загальну суму 101 221 грн. 96 коп.

13. Не відповідає обставинам справи посилання на перелік тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та суперечать висновку судово-медичного експерта від 19.04.2017 року.

14. Деснянським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове провадження за ст. 384 КК України щодо надання завідомо неправдивих показів ОСОБА_2 у кримінальному провадженні.

15. Під час закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

16. Відповідач не був повідомлений про розгляд справи і копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів ОСОБА_1 не було надіслано і він їх не отримував.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 292 334 грн. 57 коп. - матеріальних збитків та 25 000 грн. - моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1000 грн. - понесених витрат на проведення оцінки пошкодженого майна, 978 грн. - витрат, понесених на евакуацію пошкодженого автомобіля, а всього - 319 312 грн. 57 коп., у решті вимог відмовлено (а.с. 117 - 124 том 2).

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишено без змін (а.с. 92-97 том 3).

Судами першої та апеляційної інстанцій були встановлені наступні обставини справи:

12 грудня 2016 року о 09 год. 50 хв. на автодорозі «Проспект Броварський - село Зазим`я» адміністративної території міста Києва (2,2 км від дорожнього знаку село «Зазим`я») сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість для руху, не врахував дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу та під його керуванням, що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання позивачем, як водієм, тілесних ушкоджень (а. с. 7, 8 - 9, 10 - 11 том 1).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 574/Е від 19 квітня 2017 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано легкі тілесні ушкодження: забої та садна лобної ділянки зліва, закрита травма головного мозку, пошкодження лівої легені, лівобічний гемопневмоторакс, забій грудного відділу хребта, лівого ліктьового суглобу, лівої кисті та лівої гомілки (а. с. 27 том 1).

Постановою слідчого Деснянського УП НП у м. Києві від 26 квітня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань по даному факту закрито з направленням матеріалів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до суду для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності (а. с. 10 - 11 том 1).

Постановою Деснянського районного суду м. Києві від 04 вересня 2017 року, яка набула чинності, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із закриттям провадження по справі на підставі статті 38 КпАП України - за минуванням строків накладення адміністративного стягнення (а. с. 7, 8 - 9 том 1).

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була.

Згідно звіту № 113/Ф/2017 від 26 січня 2017 року, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експертна компанія», вартість збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 392 334 грн. 57 коп. (а.с. 12 - 26 том 1).

Позивач звернувся до МТСБУ та отримав відшкодування за пошкодження транспортного засобу в сумі 100 000 грн. ( регламентна виплата потерпілому), що підтверджується офіційним звітом МТСБУ про проведену виплату (а.с. 39 том 2).

Відповідно, різниця між фактичними розміром збитку і страховою виплатою становить 292 334 грн. 57 коп. (392 334 грн. 57 коп. - 100 000 грн. = 292 334 грн. 57 коп.), яку суд стягнув з відповідача, з вини якого завдана позивачу майнова шкода.

Суд апеляційної інстанції вважав, що звіт № 113/Ф/2017 від 26 січня 2017 року, проведений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експертна компанія», відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженій Мінюстом України, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами), а також має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, відповідно правомірно покладений судом першої інстанції в основу рішення.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 574/Е від 19 квітня 2017 року, тілесні ушкодження, отримані позивачем в результаті даної ДТП, віднесені до легких тілесних ушкоджень та виявилися у: забоях та саднах лобної ділянки зліва, закритої травми головного мозку, пошкодження лівої легені, лівобічний гемопневмоторакс, забій грудного відділу хребта, лівого ліктьового суглобу, лівої кисті та лівої гомілки, внаслідок яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період з 12 грудня 2016 року по 23 грудня 2016 року (а. с. 27 том 1).

Відповідно до платіжних квитанцій позивачем також понесені 1000 грн. - витрат на проведення оцінки пошкодженого майна та 978 грн. - на евакуацію пошкодженого автомобіля (а. с. 28 том 1).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки наявність вини відповідача та розмір матеріального збитку підтверджені належними та допустимими доказами.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідач не був повідомлений про судове засідання, яке призначене на 19 листопада 2019 року, оскільки апеляційним судом встановлено, що представник відповідача Карасьов В.М. , діючий на підставі доручення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується власноручною розпискою від 04 листопада 2019 року про ознайомлення із матеріалами справи (а. с. 36-37 том 2).

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу не надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, суд апеляційної інстанції також відхилив, оскільки матеріали справи містять відомості про те, що зазначені процесуальні документи надсилались відповідачеві у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України.

Та обставина, що відповідач не отримував зазначені процесуальні документи не є порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Крім того відповідач був присутній в суді неодноразово та мав можливість ознайомитись зі справою.

Доводи апеляційної скарги щодо інших процесуальних порушень суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки дані процесуальні порушення були предметом інших апеляційних скарг ОСОБА_1 , які були розглянуті судом апеляційної інстанції в інших апеляційних провадженнях.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправдивого повідомлення про злочин та відшкодування моральної шкоди, повернуто заявнику.

Отже, зазначені відповідачем процесуальні порушення під час розгляду справи судом першої інстанції були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням того, що обставини, які ОСОБА_1 вважає нововиявленими, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яким надана належна правова оцінка, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами, є законним та обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PОNОMARYОV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до тверджень про грубі порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, в розумінні ст. 423 ЦПК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 757/31348/15-ц, не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо; обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо ( або мало бути відомо) та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається відповідач, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки не мають істотного значення для розгляду справи, не спростовують обставин, встановлених судом на час розгляду справи, не впливають на висновки суду при ухваленні судового рішення, не є вирішальними та не є такими, які б змінили зміст судового рішення, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення постановлена «заднім числом» з запізненням на 2 тижні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки будь-якого правового значення постановлення судом ухвали від 17.02.2020 року про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 19.11.2019 року ( яке відповідач вважав заочним) до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами не має.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року фактично визнано протиправними дії старшого інспектора УПП в м. Києві Гжибовського В.В. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення від 19.06.2017 року, що в свою чергу спростовує наявність вини ОСОБА_1 у даній ДТП.

Так, за змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 760/22267/17 вбачається наступне.

20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до старшого інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гжибовського В.В., 3-я особа Департамент патрульної поліції про визнання протиправними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно складено протокол після спливу тривалого проміжку часу.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судом у вказаному рішенні встановлено, що 19.06.2017 року старшим інспектором УПП в м. Києві капітаном поліції Гжибовським В.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №100898, відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, з якого вбачається, що 12.12.2016 р. о 09:50 год., на автодорозі пр. Броварський - с. Зазим`я в м. Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість для руху, не врахував дорожню обстановку, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «TOYOTA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , чим порушив п.п. 12.1, 10.1, 12.3 (б) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою старшого слідчого Деснянського УП Національної поліції у м. Києві Кришталь А.А., за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12016100030015271 від 28.12.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016100030015271 від 28.12.2016 р., закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Крім того, у постанові ст. слідчого Деснянського УП Національної поліції у м. Києві Кришталь А.А. зазначено про те, що аналізуючи матеріали кримінальної справи, досудове слідство вбачає у діяннях ОСОБА_1 порушення вимог пунктів 2.3 (б), 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України. У зв`язку з цим, матеріали щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підлягають виділенню з даного кримінального провадження та направленню в Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України, для прийняття законного рішення.

В подальшому постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04.09.2017 р., за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, на підставі вимог ст. 38 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Скасовуючи рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28 листопада 2019 року зазначив, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення чи схема дорожньо-транспортної пригоди не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання незаконними дій щодо складання цього протоколу про адміністративне правопорушення, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тому провадження у даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 було закрито постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, оскільки вказаний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №760/22267/17 - відмовлено.

У вказаній ухвалі колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов вірного висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України та дії старшого інспектора УПП в м.Києві капітана поліції Гжибовського В.В. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не створюють безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вказаними судовими рішеннями визнано протиправними дії старшого інспектора Гжибовського В.В. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення від 19.06.2017 року, що в свою чергу виключає вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, - колегія суддів вважає надуманими та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що він не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів, не був належним чином повідомленим про дату судового засідання, в якому було ухвалене рішення суду - 19 листопада 2019 року, - колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини фактично є посиланнями відповідача на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду справи, однак процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, в розумінні ст. 423 ЦПК України.

Крім того, зазначені доводи відповідача були предметом вивчення суду касаційної інстанції.

Залишаючи без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року встановив, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд Дарницьким районним судом м. Києва справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, судові повістки про розгляд справи у суді першої інстанції направлялися на адресу місця проживання відповідача, ОСОБА_1 особисто приймав участь у судових засіданнях 05 червня 2019 року та 28 жовтня 2019 року, при цьому 05 червня 2019 року він самостійно без дозволу судді залишив зал судового засідання, чотири рази заявляв відвід судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., подавав клопотання про зупинення провадження у справі, скасування заходів забезпечення позову, відзив на позов, клопотання про витребування доказів, зустрічну позовну заяву, а також оскаржував в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження до вирішення питання про відвід, про відмову в зупиненні провадження у справі, про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.

14 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Карасьов В. М. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи № 753/11845/18, до якого додав копію доручення Третього Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року. Відповідно до пункту 4 доручення, адвокат зобов`язаний прибути для надання безоплатної вторинної правової допомоги для представництва інтересів особи в Дарницькому районному суді м. Києва у справі про оскарження дій державного виконавця.

Адвокат Карасьов В.М. власноручно розписався про ознайомлення з матеріалами справи. Надане адвокату Карасьову В. М. право на представництво інтересів ОСОБА_1 у Дарницькому районному суді м. Києва у справі про оскарження дій державного виконавця не звільняє його від обов`язку дотримуватися присяги адвоката та професійних обов`язків, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Законом України «Про безкоштовну правову допомогу», зокрема повідомити особу, представником якої він є, про дату призначення справи до розгляду.

У вказаній постанові від 23 вересня 2021 року Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачеві достеменно було відомо про суть заявлених до нього позовних вимог та про розгляд справи у судах попередніх інстанцій, що свідчить про забезпечення йому права на справедливий суд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами, ОСОБА_1 зосередив свої дії не на повному і всесторонньому з`ясуванні судами попередніх інстанцій обставин справи та правильному вирішенні спору, а на затягуванні розгляду справи, неодноразово направляючи до суду заяви про відвід суддів фактично з одних і тих самих підстав, та подаючи апеляційні скарги на процесуальні ухвали судів, що не стосуються розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги відповідача полягають також у тому, що судами неправильно було встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, тоді як зазначена обставина спростовується тим, що в силу ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для ОСОБА_1 як інваліда війни умовою страхування за законом є особисте керування належним йому транспортним засобом.

Обставина щодо страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності дійсно має істотне значення для правильного вирішення спору про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, однак у даному випадку зазначена відповідачем обставина не спростовує інші факти, покладені в основу судового рішення, оскільки судом при ухваленні рішення враховано, що позивачу ОСОБА_2 . Моторним (транспортним) страховим бюро України було здійснено регламентну виплату за рахунок коштів бюро із фонду захисту потерпілих на відшкодування матеріальної шкоди - 100 000 грн., витрати на лікування - 639,96 грн., відшкодування моральної шкоди - 32 грн. Отже, зазначені виплати були враховані судом першої інстанції при розрахунку розміру відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, зазначена відповідачем обставина не є нововиявленою в розумінні ст. 423 ЦПК України, оскільки вона не спростовує інших висновків суду, покладених в основу судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , при цьому вказана обставина була достовірно відома ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді, однак у відзиві на позовну заяву, що був поданий ОСОБА_1 28.10.2019 року, про таку обставину він не зазначив ( а.с. 38, т. 2).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20, суд касаційної інстанції зазначив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність обставин, невідомих раніше, які однак могли б призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості довести ці обставини на остаточному судовому слуханні, а також те, що ці обставини є вирішальними. Обставини, які могли бути встановлені в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Щодо невідповідності обсягу тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_2 внаслідок ДТП, відображених у виписці № 33820 із медичної карти стаціонарного хворого від 23.12.2016 року ( а.с. 27, т. 1), висновку експерта № 574/Е від 19.04.2017 року, яким частина встановлених діагнозів визнана необґрунтованою ( а.с. 64-65, т. 2), то з матеріалів справи вбачається, що зазначені докази наявні у матеріалах справи, були подані сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції та були предметом дослідження під час вирішення спору судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України та висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі суду.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і зроблених в ухвалі суду першої інстанції висновків, в зв`язку з чим підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів вважає відсутніми достатні підстави для задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Каченюка О.І. про застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_1 у вигляді штрафу на користь держави.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2022 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.